Розвиток та сучасний стан соціології (141967)

Посмотреть архив целиком

1. Предмет, об’єкт, закони і категорії соціології


Соціологія – це наука про становлення, розвиток та функціонування суспільства, його елементів, соціальних процесів, їх принципів та взаємодій.

Передумови до виникнення соціології припадають на 17 ст. і пов’язані з буржуазними революціями та промисловим переворотом.

В цей час іде постійний інтерес до знань, пов’язаних з буттям людини. Ідейними натхненнями соціології були консервативна та ліберальна доктрини. Консерватори стверджували, що людина існує заради держави. Ліберали думали навпаки. Крім того, поштовхом стали просвітницькі ідеї Шарля Л. Монтеск’є, котрий досліджував суспільство через призму географічної концепції.

Виникнення соціології як науки припадає на 30-і роки 19 ст.

Сам термін соціологія запровадив французький позитивіст і вчений Огюст Конт. Щоправда, він ототожнював соціологію із суспільствознавством. У нього соціологія – це наука, що займалась збиранням та описом фактів, пов’язаних з буттям людини в соціальному значенні. Інший франц. вчений Еміль Дюркгейм зосередив соціологію на вивченні соц. процесів та явищ. Нині існує близько 100 визначень терміну соціологія.

Предметом соціології є окремі аспекти відносин об’єкта досліджень. Предмет охоплює політ. , екон. , соц. та духовні сфери людського буття. Як наука, про соц. спільноти, вона вивчає масові соц. процеси та їх взаємодію.

Об’єктом соц. науки є суспільство як цілісна система. Як і в кожної науки, соціологія має свої закони, які в свою чергу діляться на універсальні та окремі.

Закони – це сталі суттєві повторювані співвідношення.

Закони соціології:

Соц. зв’язки, що виникають в процесі розвитку спільностей, набувають стабільності, що в науці більш відоме як соц. закон. Він визначає відносини між різними суб’єктами та спільнотами.

За масштабом реалізації соц. закони поділ. :

Загальні, специфічні, окремі.

Загальні діють у всіх сферах і характериз. всезагальністю для суспільства (закон соціалізації)

Специфічні обмежені певними суспільними системами (закон первісного нагромадження капіталу)

Окремі – функціонування окремих елементів соц. сфери.

За способом впливу:

Динамічні, статичні

Динамічні – визначають напрями і чинники соціальних змін

Статичні – відображають головні напрямки змін та тенденції до збереження стабільності

Типи соціології:

1. закон співвідношення соц. явищ

2. закон тенденції розвитку

3. причинно-наслідковий закон

4. закон ймовірності зв’язків між соціальними явищами

Категорії соціології:

Категорія означає загальну закономірність розвитку того чи іншого явища. Категорії дають змогу трактувати ті чи інші зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні виділяють 2 основні групи категорій:

1. категорії, що пояснюють статику суспільства і його структуру (соціалізація, особистість, соц. група, соц. верства тощо)

2. категорії, що характеризують динаміку суспільства, його зміни та причини (соц. протест, соц. рух тощо).

Однією з найпоширеніших категорій є соціальна.





2. Місце соціології в системі гуманітарних наук


Соціологія пов’язана з такими науками:

  • Філософія

  • Економіка

  • Право

  • Релігієзнавство

  • Математика

  • Статистика

  • Психологія техніка

  • Менеджмент

  • Культурологія

  • Політологія

  • Історія


3. Функції соціології


Як і будь-яка наука, соціологія має специфічні та універсальні функції, що можна об’єднати у 2 великі групи: пізнавальні і соціальні.

Функції:

1. теоретико-пізнавальна (нагромаджує знання, робить синтез інформації, через цю функцію можна отримати первісні уявлення про суб’єктів, явища і їхні потреби, інтереси та цінності).

2. практично-перетворююча (передбачає вироблення науково-обгрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства окремих регіонів чи індивідів)

3. світоглядно-ідеологічна (є матеріалом для забезпечення наукової дискусії між концепціями поширення наукової ідеології, важливу роль тут виконують соціологічні дослідження, а особливо вивчення громадської думки.

4. гуманістична і культурна (соціологія є чинником, що сприяє гуманізації суспільства. Крім того соціологія вивчає культурні цінності, звичаї та обряди)

5. описова (займається описом та нагромадженням інформації, одержаної під час досліджень у вигляді протоколів, звітів, статей)

6. інформаційна (проявляється через використання соціологічної інформації у різних цілях)

7. прогностична

8. критична (є попередженням для політиків чи керівників щодо відходу від соціального ідеалу)

9. функція соц. контролю (спрямована на усунення різного роду девіантних відхилень)

10. управлінська

Структура соціології:

  • Теоретична

  • Соціальні теорії

  • Емпіричні дослідження


3. Соціологічні ідеї в стародавньому світі та середні віки


Соціологія античних часів формувалась під впливом міфів та легенд. Політичні та соціологічні думки спирались на релігійно-міфологічну свідомість і вирішальними для неї були питання політичної стабільності та соціального контролю. Саме з міфів ми дізнаємося про тогочасний суспільний устрій та характер влади.

Давньокитайська соціологічна думка найкраще представлена конфуціанством, що зосереджувалась на пошуку ідеальної людської особистості, що мала стабілізувати все суспільство. Дана течія мала значний вплив на характер та менталітет сучасних китайців.

В давньоіндійській соц. думці йшлося про збереження стабільності монархічної влади задля забезпечення загального щастя. Через кастову систему майже унеможливлювалась соц. мобільність суспільства.

Давньогрецький мислитель Демокріт наголошував, що задля загального щастя потрібно створити цивілізоване суспільство, яке б базувалося на розподілі праці (розумову та фізичну). Платон прагнув задля щастя людини створити державу і задля щастя знищити майнові розбіжності, а також інститут сім’ї. він звертає увагу на типологію особистості і виділяє такі типи: тимократичну, олігархічну, демократичну та інші. Ідеальним типом був аристократичний. Загалом Платон ототожнює державу і суспільство. Арістотель трактує державу як об’єднання родових общин. Рабство є природним явищем і невід’ємним елементом суспільства. Людина не може існувати поза державою. В цих поглядах був близький до демократії, йому імпонувало те, що тут все вирішував закон. Вчення стоїків (Сенека, Марк Аврелій) – висунули ідею світового громадянина і на їхню думку всі люди є брати і тому ніхто не має права шкодити іншому.

В середні віки на позиціях Арістотеля стояв Фома Аквінський. На його думку, людська воля має підкорятись Божій, а порушення феодальних законів є тяжким гріхом. Різноманітні єресі (катари, альбігойці) проповідували ранньохристиянський аскетизм, як ідеал суспільства. У часи відродження у центрі світоглядних естетичних і культурних конструкцій постала людина. Повага до гідності людини є визначальною в той час.

Томас Морр. Основною причиною пороків буржуазного суспільства вважав приватну власність, що призводить до суперечностей в суспільстві. Ідеальне суспільство має базуватися на обов’язковій праці та спільній власності. Схожі ідеї з Морром висунув Томазо Компанелло. Англ. Філософ Френсіс Бекон стверджував, що люди мають об’єднатися за принципом справедливості не робити іншим того, чого не бажаєш собі. Пріоритетним має бути істина, а не закон. На думку Макіавеллі, щоб управляти людьми потрібно знати причини їх вчинків, знати їх потреби та інтереси. Звертає увагу на посилання ролі громадського суспільства. Вчення Макіавеллі стало початком сучасного менеджменту. Географічну концепцію дотримує Жан Боден, котрий стверджував, що на розвиток суспільства впливає географічну широта. У 18 ст. широкого розповсюдження набувають теорії природного права та суспільного договору. Так, Томас Гоббс ототожнював сус-во з організмом і стояв на позиціях обмеження волі монарха. Джон Локк стояв на позиціях захисту праві свобод громадянина. На позиціях суспільного договору і захисту приватних інтересів стояв італієць Бенедікт Спіноза.


4. Соціологічна думка 2 пол. 19 ст. – поч. . 20 ст.


Першим, хто запропонував вивчити людину в соціологічному руслі був Сінсімонд, котрий був засновником позитивізму як напрямку у філософській думці. У дусі позитивізму працював і засновник соціології Конт, котрий деякий час був домашнім учителем у Сінсімонда. Він увів в науку термін «соціальна фізика». Щоправда даний термін, таки не здобув популярності. Він стверджував, що закони розвитку суспільства підпадають під закони розвитку природи.

У соціології виділяють 2 аспекти:

1. соціологічну статику, що вивчає сус-во як єдине ціле

2. соціальну динаміку, що вивчає сус-во в його розвитку та змінах

Великого значення приділяє розробці методів дослідження (спостереження, експерименту та історизму). Відповідно до закону розвитку природи і суспільство Конт виділяв 3 стадії розвитку пізнавальної діяльності:

-теологічна

-метафізика

-позитивістська

Продовжував позитивний напрямок філософ. англ. соціол. Герберт Спенсер. В його основній праці «Основи соціології» спробував обєднати всі існуючі знання соціології. Під час дослідження використовує принцип еволюціонізму під час розвитку суспільства.

Основними складовими еволюції є:

-інтеграція

-дифераціація

-зростання порядку


Случайные файлы

Файл
61231.rtf
22346-1.rtf
VDV-1540.DOC
38538.rtf
58839.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.