Короткий словник з мовознавства (42727)

Посмотреть архив целиком

КОРОТКИЙ СЛОВНИК З МОВОЗНАВСТВА


Гіпбнім (грец. hypo префікс, що означає зниження; під, внизу, і дпута ім'я) слово видова назва.

Гіпонімґя (грец. hypo під, внизу і опута ім'я) одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімія.

Гіпотеза вроджених мовних структур гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції.

Гіпотеза лінгвальної відносності концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра Убрфа.

Гіпотеза Сепіра —Убрфа —див. Гіпотеза лінгва'льної відносності.

Гіпотетико-дедуктивний метод метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.

Глибинна структура у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.

Глибинний синтаксисвикористовуваний у теорії трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абстрактного опису семантичної структури речення.

Глосематика (грец. gldssema, род. відм. glossematos слово) лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм.

Глотогенез (грец. glotta мова і genesis походження) процес становлення людської природної звукової мови.

Глотогонічна теорія (грец. gl&tta мова і gonos народження, походження) теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.

Глотогонія (грец. glotta мова і gonos народження) походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови.

Глотохронологія (грец.glotta мова, chronos час і logos слово, вчення) розділ порівняльно-історичного мовознавства, який досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними.

Гносеологічна функція мови (rpegnos/s пізнання і logos слово, вчення) пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнава'льна функція, когнітивна функція.

Градуальна сема (лат. gradatio поступове посилення, підвищення, від gradus крок, ступінь) сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.

Градуальні опозиції фонем протиставлення фонем за різним ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.

Граматика (грец. grammatike (techne) мистецтво читати і писати букви, від gramma буква) 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

Граматична категорія система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.

Граматичне значення узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.

Грамема 1) компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.

Датський структуралізм див. Глосематика.

Дедуктивні універсалії універсалії, які встановлюються шляхом припущення і які є обов'язковими для всіх мов.

Дедукція (лат. deductio, від deduco) спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

Делімітатйвна функція фонем (лат. delimitatio віддалення, відокремлення) розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів.

Денотат (лат. denotatns позначений) предмет чи явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що можна назвати певним іменем.

Дериватолбгія (від деривація і -логія) див. Словотвір 2.

Деривацґйне значення див. СловотвГрне значення.

Деривація (лат. dehvatio відведення води з ріки) див. Словотвір 1.

Дескриптивзм (англ. descriptive описовий) лінгвістична течія структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський структуралізм.

Детермінація (лат. determinatio визначення)однобічна залежність, за якої один із двох членів синтагматично визначає інший, а не навпаки.

Диглосія (грец. of/ двічі і glossa мова) мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що виконують відмінні функції.

Диз'юнкція фонологічна (лат. disjunctio, від disjungo роз'єдную, розрізняю) протиставлення фонем за декількома диференційними ознаками.

Диктум (лат. dictum сказане) фактичний зміст речення (висловлення).

Дисиміляція (лат. dissimilatio розподібнення) розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дискурс (франц. d/scours мовлення) текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення, «занурене в життя».

Дистинктивна функція фонем (лат. distinquere розпізнавати, розрізняти) функція, яка полягає у фонетичному розпізнаванні і семасіологічному ототожненні/розрізненні слів і морфем.

Дистрибутивний аналіз одна з основних методик визначення і класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення, вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці.

Дистрибутивний синтаксиссинтаксис, предметом якого є валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова. Синонім: структурний синтаксис.

Дистрибуція (англ. distribution розподіл, розповсюдження, від лат. distributio поділ, розподіл) узагальнена сукупність усіх оточень, у яких трапляється одиниця мови фонема, морфема, слово і т. д., на відміну від оточень, у яких вона траплятися не може.

Диференційна сема сема, за якою розрізняються слова певного лексико-семантичного поля.

Диференційні ознаки фонем розрізнювальні ознаки; ознаки, за якими протиставляються фонеми.

Діалексія (грец. dia префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, \ lexis слово) лексемні розходження удвох зі-ставлюваних мовах.

Діалект (грец. dialektos говір, наріччя) різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект).

Діалектизми фонетичні, морфологічні, синтаксичні й лексичні особливості, властиві окремим діалектам (і відсутні в літературній мові).

Діалектологічний атлас систематизоване зібрання карт, які показують поширення діалектних особливостей певної мови на всій території її побутування.

Діалектологія (грец. dialektos говір, наріччя і logos слово, вчення) розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови.

Діаморфія (грец. dia префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і morphe вид, форма) - розходження на морфологічному рівні в зіставлюваних мовах.

Діасемія (грец. dia префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, isema знак) семантичні розходження у зіставлюваних мовах.

Діафонія (грец. dia префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і phone звук) розходження на фонологічному рівні в зіставлюваних мовах.

Діахронічне мовознавство мовознавство, яке розглядає мову в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство.

Діахронічний словотвір словотвір, який вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів.

Діахронічні універсали спільні властивості в розвитку всіх або більшості мов.

Діахронія (грец. dia через і chronos час, тобто різночасність) 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку.

Діереза (грец. diairesis поділ, розділяння) викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.

Додаткова дистрибуція див. Доповняльна дистрибуція.

Доповняльна дистрибуція —дистрибуція, за якої мовні одиниці не трапляються в однакових оточеннях. Синонім: додаткова дистрибуція.


Случайные файлы

Файл
27847.rtf
183087.rtf
16246.rtf
ref12125.doc
116349.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.