Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна і наука. Предмет і метод адміністративного права (26439)

Посмотреть архив целиком

Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна і наука


Адміністративне право як галузь права - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесу державного і самоврядного управління.

Адміністративне право як навчальна дисципліна є обов’язковою у навчальних планах при підготовці майбутніх юристів. Це систематизована в певному порядку сукупність знань про теоретичні засади адміністративного законодавства та його історичні витоки, про чинний КпАП та практику його застосування.

Адміністративне право як правнича наука – це система поглядів, ідей, уявлень про адміністративне законодавство, державне управління, реформування й тенденції розвитку адміністративного права, його принципи, про адміністративне право зарубіжних країн.


Предмет і метод адмін. права


Предметом адміністративного права (що вона регулює ) є суспільні відносини, що формуються:

-у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

-у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних ( управлінських ) послуг;

- у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв’язку з проходженням державної служби або в органах місцевого самоврядування;

- у зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

- під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальності, щодо фізичних і юридичних осіб.

Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового

регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання–імперативному та диспозитивному. Імперативний реалізується шляхом використання приписів, встановлення заборон та надання дозволів. Диспозитивний – шляхом підписання адмін. договорів.


Адмін правосуб’єктність та її складові елементи


Основною ознакою суб'єктів є їх правосуб'єктність, що охоплює правоздатність (наявність прав і обов'язків) і дієздатність (здатність реалізовувати права й обов'язки). Правоздатність - здатність особи бути носієм прав і обов'язків. Правоздатність - здатність мати визначені повноваження, обов'язки і заборони. Однак можна не мати повноважень. Дієздатність - здатність особи своїми діями здійснювати права й обов'язки. По характері охоронюваних і забезпечуваних правом інтересів суб'єкти поділяються на фізичних і юридичних осіб.


Система амін. права


Система адміністративного права – це його внутрішня структура. складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина об’єднує норми, які регулюють (визначають): – загальні принципи державного управління; – правове становище суб’єктів адміністративного права; – форми і методи управлінської діяльності; – адміністративно-правові режими; – адміністративну відповідальність; – адміністративний процес; – засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні. Особлива частина включає норми, які регулюють управління у окремих галузях народного господарства


Адмін. право і держ. управління


Державне управління – державна діяльність, що забезпечує надійну і злагоджену роботу держ. механізму. Специфічні риси державного управління: 1) загальнодержавний характер; 2) підзаконний характер; 3) юридично-владний, розпорядчий характер; 4) організаційний зміст; 5) цілеспрямованість, активний характер; 6) постійна основа, безперервність.


Принципи адмін. права


Внутрішні:

1. Принцип відповідності норм адміністративного права положенням Конституції України

2. Принцип верховенства адміністративно-правового закону в системі актів, які містять адміністративно-правові норми

3.Принцип наявності власного підґрунтя формування розвитку.

4. Спеціалізації

5.Принцип відповідності адміністративного права України положенням міжнародно-правових актів.

Зовнішні:

1. Обмеженість втручання адміністрації в громадянське й особисте життя людини.

2. служіння ОВВ суспільству й людині

3. повнота прав і свобод громадян у адмін.-прав сфері

4. взаємна відповідальність


Поняття, структура і вид норм


А-п норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою і регулює сусп. відносини в сфері держуправління.

Матеріальні: зобов’язальні, дозвільні, забороняючи, обмежуючі, реєстраційні, рекомендаційні, стимулюючі

Процесуальні

Види: За спрямованістю змісту

1. Такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб’єктів.

2. Такі, що визначають форми і методи управлінської діяльності.

3. Такі, що встановлюють порядок проходження держ. служби, права і обов’язки держслужбовців.

4. Такі, що регулюють управління окремими галузями, держ функціями і територіями.

5. Норми, що встановлюють права і обов’язки громадян у сфері адм-пр відносин.

За суб’єктами

За галузевою належністю (матер і процес)

За межею дії (час простір)

За ступенем загальності (загал, міжгал, гал, місц)

За юридичною силою


Дія нормативно-правових норм


за дією у просторі адміністративно-правові норми поділяються на норми, що мають загальне значення для всіх галузей управління, та норми спеціальні, що мають значення для окремих галузей управління. Перші формують загальні правила поведінки для великої кількості громадян, службовців. Ними враховується типові юридичні факти, передбачається правовий порядок видів адміністративної діяльності – державної служби, адміністративних процедур, управлінських методів та інше. Інша група норм відбиває специфіку суспільних відносин в конкретних галузях і сферах управління. Спеціальні адміністративно правові норми деталізують, розвивають загальні норми.


Реалізація адміністративно правових норм


Дотримання складається в утриманні суб'єкта від здійснення дій, заборонених нормами. виконання складається в активних правомірних діях суб'єктів права по виконанню розпоряджень, що містяться в цих нормах.

Використання складається в добровільному здійсненні суб'єктами права правомірних дій, що пов'язані зі здійсненням суб'єктивних прав у сфері управління.

застосування складається в діях компетентних органів держави, громадських організацій (об'єднань), посадових осіб по підведенню конкретного, що має юридичне значення факту під відповідну адміністративно-правову норму й ухваленні державно-владного рішення.


Застосування норм адміністративного права


Акт застосування норми адміністративного права - це правило поведінки індивідуального характеру, але не всі індивідуальні акти е правозастосувальними. Вони встановлюють, змінюють, скасовують права й обов'язки конкретних суб'єктів у конкретній життєвій ситуації. По-перше, діяльність щодо застосування адміністративно-правових норм виконують всі без винятку державні органи, органи регіонального та місцевого самоврядування, громадські об'єднання, які мають державно-владні повноваження. По-друге, застосування норм адміністративного права - це, насамперед, застосування її диспозиції. Диспозиція може застосовуватися всіма суб'єктами правозастосування, тоді як санкція адміністративно-правової норми тільки уповноваженими органами державного управління. По-третє, правозастосування становить юридичне значущу державно-управлінську діяльність тільки тоді, якщо воно відбувається на підставі правових норм і в порядку, передбаченому юридичними нормами. Застосування є завжди організаційно-правовою діяльністю державних структур,


Суб’єкти амін. права


Суб’єкт адміністративного права – це юридична чи фізична особа, що є носієм прав і обов’язків у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати. Обов’язковою умовою визнання особи (юридичної чи фізичної) суб’єктом адміністративного права є наявність у неї елементів адміністративної правосуб’єктності.


Поняття і види адміністративно правових відносин


Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адмін. права суспільні відносини, що складаються у сфері управління. У залежності від особливостей учасників адміністративних відносин виділяються найбільш типові їхні види. Залежно від елемента юр. норми: регулятивні, охоронні. За змістом: матеріальні, процесуальні. За характером дій суб’єкта: активні, пасивні. Залежно від розподілу прав і обов’язків: односторонні, двосторонні. За хар-ром зв’язків між сторонами: горизонтальні, вертикальні


Суб’єкти амін-правових відносин


Суб'єкта адміністративного правовідносини можна розглянути на основі кваліфікації адміністративних правовідносин на види. У залежності від особливостей учасників адміністративних відносин виділяються найбільш типові їхні види:

а) між несупідрядними суб'єктами виконавчої влади, що знаходяться на різному організаційно-правовому рівні (приміром, вищестоящі й органи нижчого підпорядкування);

б) між суб'єктами виконавчої влади, що знаходяться на однаковому організаційно-правовому рівні (наприклад, 2 міністерства, адміністрація 2 областей);


Случайные файлы

Файл
94193.rtf
ref-17241.doc
12912-1.rtf
34299.rtf
22700-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.