Регіональна економіка і регіональна політика (181659)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра ‘‘Економіка підприємства’’











КУРСОВА РОБОТА


з дисципліни ‘‘Політекономія’’











Сєвєродонецьк 200_ р.


ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Сутність, мета і завдання регіональної політики

1.1 Сутність державної регіональної політик

1.2 Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики

1.3 Цілі державної регіональної економічної політики

1.4 Завдання державної регіональної економічної політики

1.5 Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил

Розділ 2. Регіональна економіка і регіональна політика

2.1 Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики

2.2 Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики

2.3 Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики

2.4 Спеціальні (вільні) економічні зони як засіб реалізації регіональної економічної політики

2.5 Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики

2.6 Регіональні засади управління державним та комунальним секторами економіки

Розділ 3. Державне регулювання регіональної економіки

3.1 Посилення ролі держави у розвитку і розміщенні продуктивних сил

3.2 Підвищення ролі територій у розвитку і розміщенні продуктивних сил

3.3 Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування

3.4 Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і розвитку економіки регіонів

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП


Політична економія як наука досліджує і розкриває економічну анатомію суспільства, її категорії, закони функціонування і розвитку. Будучи суспільною системою типу, в її предметі особливе місце посідають характер і соціальний зміст зв’язку і відносин, в які вступають люди в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно корисних благ, соціально-економічний статус окремої людини, соціальних груп і класів у цьому процесі.

Вступ України у нове, XXI століття і реалізація природного прагнення інтегрування у світове співтовариство зумовили нові завдання у сфері розвитку і розміщення продуктивних сил, і насамперед з позицій наукового обґрунтування їх принципово нових теоретико-методологічних засад з урахуванням сучасних світових тенденцій глобалізації ї регіоналізації. Введення соціальних та екологічних приорітетів у ранг стратегічних завдань, необхідність підтримки екологічної безпеки держави, актуальність трансформаційних перетворень вимагають створення необхідних передумов для виходу держави на траєкторію сталого розвитку й відновлення потенціалу продуктивних сил держави як першооснови економічного зростання та забезпечення добробуту членів суспільства.

Мета курсової роботи – ознайомитися з принципами, сутністю, завданням регіональної економіки в аспекті політичної економії.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ


1.1 Сутність державної регіональної політики


Регіональна політика є невід'ємною складовою загальнодержавної економічної політики. Вона ґрунтується на пріоритетності національних інтересів, економічній самостійності регіонів та сприяє ефективному використанню внутрішнього потенціалу територій. Здійснення цієї політики повинно забезпечити єдність державних, регіональних та місцевих інтересів. Поняття регіональної політики виникло у XX ст. Спочатку нею позначали зусилля національного уряду щодо подолання істотних відмінностей між рівнями розвитку різних регіонів, а надалі — всю сукупність дій, спрямовану на вирішення внутрішніх проблем регіонів.

Державна регіональна економічна політика — це цілеспрямована діяльність держави щодо управління соціальним, економічним, екологічним розвитком регіонів. Вона містить комплекс державних рішень та конкретних заходів, які відповідають економічній стратегії держави. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектра національних, політичних, соціальних чинників, що і дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Вона охоплює всю систему взаємовідносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами — з другого.

В умовах перехідної економіки ця політика націлена на подолання кризових явищ і дезінтеграційних процесів. Через соціально-економічне піднесення регіонів зміцнюється економічний потенціал держави. Головне її спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки. Державна регіональна економічна політика України формується таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів. Вона ґрунтується на таких основних принципах:

конституційності та законності, тобто реалізація політики відбувається відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

забезпечення унітарності України та цілісності її території, включаючи єдність економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної, бюджетної систем;

наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до безпосередніх споживачів;

диференційованості надання державної підтримки регіонам відповідно до умов, критеріїв та строків, визначених законодавством;

стимулювання співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у розробленні та реалізації заходів щодо регіонального розвитку.

Під час здійснення конкретних заходів державної регіональної економічної політики передбачається: сформувати нову територіальну структуру державного сектору економіки; реформувати систему управління державним сектором економіки; зміцнити економічні основи місцевого самоврядування та розширити його соціально-економічні функції; здійснити поетапний перехід на обґрунтовану систему бюджетного регулювання та розширити права місцевих органів виконавчої влади в бюджетній політиці України,

У більшості країн Європи регіональна політика зародилася в 50—60-ті рр. XX ст. Вона була зорієнтована на підтягування до середнього рівня промислових, периферійних або гірських регіонів. З середини 1970-х рр. поряд з реалізацією регіональної політики кожною європейською державою розпочався процес формування регіональної політики Європейського Співтовариства з метою допомоги відсталим регіонам країн — членів ЄС. Це були переважно вугільні та металургійні регіони, що перебували в умовах стагнації. У зв'язку зі вступом до ЄС нових членів відбувалися істотні зміни в цілях, завданнях та механізмі формування цієї політики. Протягом 1975-—1988 рр. ЄС здійснювало регіональну політику через Європейський фонд регіонального розвитку. Надалі почав відчуватися вплив зовнішніх чинників глобального характеру — збільшення чисельності безробітних в країнах ЄС, загострилися проблеми збуту продукції, дефіциту торговельного балансу тощо. За цих умов були визначені нові регіони, що потребують допомоги.

Протягом 1980-х рр. була розроблена нова стратегія регіонального розвитку, в центрі якої знаходились такі пріоритети: стимулювання малого і середнього бізнесу, сприяння розробці нових масштабних регіональних проектів, нарощування інноваційного потенціалу територій. Основними принципами сучасної регіональної політики ЄС визнано: субсидіарність, децентралізацію, партнерство, програмування, концентрацію, адиціоналізм. Базовим серед них є принцип субсидіарності, згідно з яким вищі суспільні одиниці повинні розв'язувати лише ті проблеми, які не можуть бути вирішені нижчими структурами. Децентралізація передбачає розподіл повноважень, ресурсів, бюджетних коштів на користь менш розвинутих регіонів. Ці два принципи активізують місцеву ініціативу і мають принципове значення для регіональної політики. Принцип партнерства стимулює активне співробітництво між суб'єктами з метою досягнення єдиної мети. Міжрегіональне співробітництво, розвиток транскордонного співробітництва посідають провідне місце у регіональній економічній політиці країн світу.

Принцип програмування означає, що в політиці ЄС важливу роль відіграє розробка стратегій програмного характеру з урахуванням довгострокових цілей. Відповідно до цього програмування передбачає чітке визначення порядку дій, джерел фінансування, виконавців, негативних і позитивних наслідків здійснюваних заходів. Програмування забезпечує цілеспрямоване виконання певних проектів — від визначення мети до її повного досягнення, а також координацію дій у просторі й часі.

Важливе значення в регіональній політиці мають принципи концентрації та адиціоналізму. Вони є взаємодоповнюючими і забезпечують розвиток місцевих ініціатив, пошук додаткових джерел фінансування програм регіонального розвитку. їх реалізація в політиці означає зниження навантаження на національні бюджети і залучення для здійснення регіональних проектів місцевих ресурсів.


Случайные файлы

Файл
23237.rtf
130340.rtf
168407.rtf
1237-1.rtf
160823.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.