Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами (181337)

Посмотреть архив целиком

Міністерство Освіти України

Український Державний Хіміко-Технологічний Університет








Курсова робота

по "Організації та техниці зовнішньоекономічних операцій"

на тему: Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами.






Каф. Менеджмента

Керівник Чернишова О.М

Ст. заочного факультета

Гр. МЕН-6

Шифр 99450

Бубнової Вікторії Вікторівни












м. Дніпропетровськ

2001р.

План роботи.

Вступ

1.Теорітична частина

1.1.Міжнародний поділ праці та формування світового господарства

1.2. Зовнішнє економічне оточення України

1.3.Проблеми та перспективи входження України в світове

співтовариство

2.Аналітично-дослідницька частина

2.1.Моніторінг економічних показників

2.2.Аналітичні записки щодо ВВП

2.3.Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.

3.Пропозиції

3.1.Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Висновки

Список літератури

Вступ


Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.

Різні функції виконують світові зв'язки України. Вони потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особстих потреб громадян.

Аналіз зовнішніх зв'язів потрібен всім або навіть всім. Наприклад, для того,щоб дилери та дистрибютори могли оцінювати частку "сірих" поставок у відповідному секторі ринку, а це означає правильно визначати стратегію. Банкирам зовнішньоторгова статистика дозволяє прогнозувати направлення та інтенсивність фінансових потоків. Фондовики зможуть прикинути привабливість тих або інших галузей в перспективі, бо здатність експортувати для більшості українських виробників є здатність вижити.

Зовнішньоекономічні зв'язки складаються з імпорту та експорту країни.

Експорт - продаж або передача на інших законних підставах товарів, що контролюються, іноземним суб'єктам господарської діяльності та їх вивезення за митний кордон України або без нього, включаючи реекспорт товарів з митної території України.

Імпорт - закупівля або одержання на інших законних підставах від іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів, що контролюються, та їх вивезеня на територію України, включаючи одержання їх представником будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцем чи особою без громадянства на території України.

Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних звязків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обгрунтовану зовнішньо-економічну політику.

Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не незаймається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі звязки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.

Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяе створення певної правової бази, прийняття відповідних законів.

Процес утворення світового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всі країни світу тією чи іншою мірою втягнуті у міжнародні економічні зв’язки (насамперед торгівельні) з іншими країнами. Тому світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.

Я вважаю, що для Украіни сьогоді, в рамках світового господарства, важливі такі питання, як організація експортно-імпортних операцій, практика валютного регулювання, стимулювання і захист іноземних інвестицій, проблеми і перспективи розвитку вільних економічних зон, організація діяльності міжнародних товарних ринків та багато інших питань, які роблять недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю нашої країни .

У своїй праці я намагатимусь як можна повніше розглянути зовнішньоекономічні зв'язки України. По-перше розглянути міжнародний поділ праці, які фактори та чинники мають на це вплив; по-друге дослідити сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України; по-третє розглянути які проблеми та перспективи входження України в міжнародне співтовариство. Та виходячи

з розглянутих питань я зроблю відповідні висновки.

При висвітленні поставлених питань, в своїй роботі я використала табличний та систематичний методи, які допомагають більш детельніше розібратися в даній темі.

Я намагалась повністю, детально, розкрити питання, зробити належні висновки і ширше удосконалити свої знання по даній темі.

1.Теорітична частина

1.1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства

Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на видобутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціалізація даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення,наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.

Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах держави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяльності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.

Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.

Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує принаймні шість соціально-економічних угруповань:

розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);

малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються переважно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроніці розробці нових технологій тощо;

соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);

країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що

знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.

Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного розвитку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опинилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сировину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільськогосподарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), продукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);

країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша група. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає «сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-

ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Близького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку інвалютних надходжень, є нафта;

найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогосподарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гондурас, Бутан, країни Океанії).

У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залжність від коливань кон'юнктури світового ринку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави обирають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні


Случайные файлы

Файл
32940.rtf
35349.rtf
145743.doc
162783.rtf
149410.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.