Економічний аналіз на основі звітності підприємства (181017)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Економічний аналіз є конкретною методологічною дисципліною. Він допомагає фахівцям оцінювати окремі господарські ситуації та розв’язувати комплексні економічні проблеми на підприємстві, а також у банківських, фінансових та державних установах. Економічний аналіз є складовою частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи. Економічний аналіз, який дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва.

Криза економіки України потребує активної аналітичної роботи, бо саме економічний аналіз дає змогу виявити й кількісно виразити залежності між результатами діяльності підприємств та ресурсами, заробітком, формами власності. Ринкові відносини потребують ґрунтовного аналізу ринкових ситуацій з тим, щоб визначити принципи дії ринкових механізмів. Такий аналіз у розвинутих країнах виявив цілу низку об’єктивних закономірностей і дав змогу планувати кількість товару відповідно до вимог споживачів.

Економіку, що відтворює сама себе, екстенсивно нарощує витрати, позбавлено гнучкості, мобільності й дійових стимулів, щоб іти нарівні з науково-технічним прогресом і мати за основний критерій якість продукції. Не спроможна вона також орієнтуватись на запити споживачів. Для виправлення цих деформацій необхідний економічний аналіз як засіб контролю.

За умов приватизації та ринкових відносин неминучим є перехід від нарощування валових обсягів виробництва до виробництва того, що дійсно потрібно, хай і в менших кількостях. І тут виникає необхідність збирання та аналізу інформації про стан і потреби ринку, без чого концепцію маркетингу буде позбавлено будь-якого сенсу. Очевидно, потрібна перебудова роботи наявних служб і створення нових для забезпечення інформацією і методикою аналізу, створення міжгалузевих і спеціалізованих банків даних, вивчення маркетингу.

Зараз для України актуальним є досвід високо розвинутих країн. Однак об’єктивний аналіз повинен брати до уваги й ті матеріальні передумови, що забезпечили успіх цим країнам. У міру становлення ринкових відносин масштаби виробництва, темпи його зростання повинні прискорюватись. Тому треба скоротити час між проведенням аналізу та використанням його висновків.

Поліпшення організації та повніше використання економічного аналізу в управлінні тісно пов’язані з усією системою вдосконалення господарського механізму в нашій країні, спрямованою на підвищення ефективності виробництва і якості праці в усіх ланках національної економіки.

Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій. Це стосується і підприємства, і його зовнішнього середовища. За цих умов першорядну роль відіграє ситуаційний комерційний аналіз, заснований на комп’ютерній технології обробки оперативних інформаційних масивів.

Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим має бути пов’язана і система різнострокових прогнозів, що базувалися б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом.

Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Вирішення актуальних проблем аналізу потребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп’ютерів. Це дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних.

Дуже важливою є розробка багатоваріантних розв’язань аналітичних задач та методика вибору з них того варіанта, який буде оптимальним для заданих параметрів.

Метою економічного аналізу є сприяння виконання планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

  • об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

  • виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;

  • пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

  • виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

  • дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон’юнктури ринку.

Економічний аналіз є актуальним і необхідним в процесі всієї діяльності підприємства і повинен проводитись досить детально, для того щоб бачити реальну картину на цьому підприємстві.

Джерелом для проведення економічного аналізу є звітність підприємства. В нашому випадку ми використовуємо Форму 1 «Баланс» та Форму 2 «Звіт про фінансові результати».




1. Аналіз платоспроможності та ліквідності


У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність. Тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватись за короткостроковими зобов’язаннями. Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка. Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції, оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість – теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов’язання – це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.

    1. Аналіз ліквідності балансу


Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

  • Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм.

  • Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них.

  • Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них.

  • Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці баланс підприємства, що аналізується, є в основному ліквідним. На кінець звітного періоду:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4.

Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки в підприємства на кінець звітного періоду виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним з джерел інформації є баланс ліквідності, з допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Розрахуємо та зіставимо групи активу та пасиву. На початок періоду:

А1= 10,9 тис.грн+47,1 тис.грн+77,4 тис.грн+1,5 тис.грн=136,9 тис. грн.

А2=10907,9 тис.грн+0,2 тис.грн+178,0 тис.грн+195,2 тис.грн=

=11281,3 тис. грн.

А3=3580,3 тис.грн+486,8 тис.грн+736,2 тис.грн+7,6 тис.грн=

=4810,9 тис. грн.

А4=3141,5 тис.грн+3,6 тис.грн+77,4 тис.грн=3222,5 тис. грн.

П1=9161,4 тис.грн+139,5 тис.грн+55,1 тис.грн+248,7 тис.грн+

+362,5 тис.грн+389,5 тис.грн=10356,7 тис. грн.

П2=2000 тис. грн.

П3=6169,3 тис.грн+(-0,3 тис.грн)=6169,0 тис. грн.

П4=925,9 тис. грн.

На кінець звітного періоду:

А1=63,0 тис.грн+2,6 тис.грн+294,8 тис.грн+1,5 тис.грн=361,9 тис. грн.

А2=2800,0 тис.грн+4137,9 тис.грн+25,9 тис.грн+237,4 тис.грн+

+382,7 тис.грн=7583,9 тис. грн.

А3=5390,9 тис.грн+1000,9 тис.грн+5074,7 тис.грн+9,9 тис.грн=

=11476,4 тис. грн.

А4=2,3 тис.грн+19,7 тис.грн+3921,9 тис.грн=3943,9 тис. грн.

П1=14567,5 тис.грн+138,3 тис.грн+77,4 тис.грн+398,7 тис.грн+

+420,2 тис.грн=15602,1 тис. грн.

П2=1525,4 тис.грн+290,0 тис.грн=1815,4 тис. грн.

П3=4690,4 тис.грн+0,3 тис.грн=4690,7 тис. грн.

П4=762,2 тис. грн.

На початок звітного періоду: На кінець звітного періоду:

136,9 > 10356,7 – не вірно 361,9 > 15602,1 – не вірно

11281,3 > 2000 7583,9 > 1815,4

4810,9 > 6169 – не вірно 11476,4 > 4690,7

3222,5 < 925,9 – не вірно 3943,9 < 762,2 – не вірно

неліквідне ліквідне


    1. Аналіз ліквідності підприємства


В процесі цього аналізу виявляється здатність підприємства своєчасно розраховуватись по своїм обов’язкам в залежності від ліквідності власних активів. Аналіз ліквідності балансу полягає у зіставленні засобів по активу згрупованих по ступені ліквідності та розташованих в порядку її зменшення з обов’язками по пасивам, згрупованим по термінам погашення та розташованих у порядку збільшення цих строків.

Активи підприємства в залежності від рівня ліквідності поділяються на 4 групи:

А1 – найбільш ліквідні активи, які включають всі статті грошових коштів та короткострокові грошові вкладення.

А2 – активи, що швидко реалізуються але для їх перетворення на гроші потрібен певний час. Включають дебіторську заборгованість та інші активи.

А3 – активи, що реалізуються повільно та включають вкладення у виробничі запаси та інвестиції.

А4 – активи, що важко реалізуються і які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. Включають вкладення в основні засоби та нематеріальні активи.

Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви підприємства згруповані за терміном погашення в 4 групи:

П1 – найбільш термінові обов’язки, які включають кредиторську заборгованість, розрахунки за дивідендами та позики, невиплачені в термін.

П2 – короткострокові пасиви, які включають короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані.

П3 – довгострокові пасиви, які включають довгострокові кредити та позики, а також майбутні видатки і платежі.

П4 – стійкі пасиви, які включають джерела власних засобів.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Розрахуємо та проаналізуємо основні показники ліквідності.

На початок звітного періоду:

Коефіцієнт покриття:


= =


Уточнений коефіцієнт покриття:


= =


Коефіцієнт абсолютної ліквідності:


= =


Коефіцієнт відношення ліквідних та неліквідних активів:



На кінець звітного періоду:

Коефіцієнт покриття:


= =


Уточнений коефіцієнт покриття:


= =


Коефіцієнт абсолютної ліквідності:


= =


Коефіцієнт відношення ліквідних та неліквідних активів:



Розрахувавши коефіцієнт відношення ліквідних та неліквідних активів на початок і на кінець звітного періоду можна побачити що >1 – це є знаком надлишку ліквідних засобів. З цього можна зробити висновок що підприємство недостатньо повно використовує засоби в своїй діяльності, що може призвести до їх знецінення.

Розрахуємо оборотний капітал підприємства.

На початок періоду:



На кінець періоду:



Розрахуємо коефіцієнт маневреності підприємства:


, .


На початок періоду:


,


На кінець періоду:


,


    1. Аналіз платоспроможності підприємства


Визначальною характеристикою фінансового стану підприємства є його платоспроможність. Платоспроможність визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платоспроможність розглядається у ширшому значенні якості фінансового стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.

Платоспроможним вважається підприємство, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зобов’язання.

Неплатоспроможним може бути підприємство через:

– невиконання виробничої програми, порушення договорів поставки та втрати ринків збуту продукції;

– підвищення затрат за всіма видами господарської діяльності;

– зниження платоспроможності, банкрутство клієнтів і партнерів;

– співвідношення оборотності оборотних активів;

– формування понаднормативних запасів та значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

– інфляційні процеси та підвищення податкового навантаження.

Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства використовують коефіцієнти платоспроможності. Розрахуємо їх:

Коефіцієнт платоспроможності:

На початок періоду:

На кінець періоду:

Розрахуємо:

– відношення надходження готівки до довгострокової заборгованості:

на початок періоду:

на кінець періоду:

– відношення прибутку до сплати податків до сплаченим відсоткам по кредитам на початок та на кінець періоду не розраховуються тому що підприємство не має поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями;

– відношення суми надходження готівки та відсотків за кредит до відсотків за кредит на початок та на кінець періоду не розраховуються тому що підприємство не має поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями;

– відношення суми прибутку до сплати податків та постійних витрат до постійних витрат:

за звітний період:


за попередній період:


– відношення активів до довгострокової заборгованості:

на початок періоду:

на кінець періоду:

– відношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів:

на початок періоду:

на кінець періоду:




2. Аналіз оборотності активів


Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю.

У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал класифікується за такими ознаками:

1. За функціональним призначенням в процесі виробництва: оборотні фонди та фонди обігу.

2. За практикою контролю, планування та управління: нормовані та ненормовані оборотні кошти.

3. За джерелом формування оборотного капіталу: власний і позичковий оборотний капітал.

4. За ліквідністю: найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються, активи, що реалізуються повільно, активи, що важко реалізуються.

5. За рівнем ризику вкладення капіталу: оборотний капітал з мінімальним. Невеликим, середнім та високим ризиком вкладення.

6. За матеріально-майновим станом: предмети праці, готова продукція. Товари. Гроші і кошти в розрахунках.

Основні джерела формування оборотних коштів:

  1. Власні джерела: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування.

  2. Позичкові кошти: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

  3. Додатково залучені джерела: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунки зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов’язаннями, резерви сумнівних боргів, благодійні та інші надходження.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства – прибуток і обсяг реалізованої продукції – безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства. Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів. Обов’язковість використання нормативів, установлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.


2.1 Загальний аналіз оборотності


Для обґрунтування оцінки стану оборотних коштів аналізують передовсім їхню динаміку, бо балансові залишки оборотних коштів на кінець року, як правило, є нижчими ніж на певні поточні дати, оскільки перед складанням кінцевого балансу перевіряється його реальність з допомогою проведення інвентаризації, результатом якої є, як правило, списання різних витрат, не виявлених протягом року.

Треба зважати й на те, що за умов перехідного періоду на оборотні кошти і в цілому на весь фінансовий стан підприємства можуть впливати виробничі стосунки між підприємствами акціонерної форми власності і суто приватними підприємствами.

Аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.

В процесі цього аналізу виявляється наскільки швидко засоби, вкладені в активи, обертаються в процесі діяльності підприємства. Для проведення аналізу оборотності активів використовуються основні фінансові показники. Розрахуємо їх за звітний період.

Коефіцієнт оборотності всіх використовуваних активів:

. Знайдемо :



Період оборотності активів: .

Коефіцієнт оборотності оборотних активів:

. Знайдемо :

Період оборотності оборотних активів:

Коефіцієнт оборотності грошових засобів:

. Знайдемо :

Період оборотності грошових коштів:



2.2 Аналіз оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості


Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Джерело аналізу – баланс підприємства: для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку.

Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті «Дебіторська заборгованість за товари роботи послуги», яка має найбільш питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Регулярне ведення налізу дебіторської заборгованості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає також її порівняльний аналіз. Результатом такого аналізу може бути виявлення збільшення або зменшення дебіторської або кредиторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.

У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську.

Аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

Розрахуємо показники оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

знайдемо :



Період оборотності:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

знайдемо :



Період оборотності кредиторської заборгованості:

Частка дебіторської заборгованості в загальній сумі активів підприємства:

– на початок періоду:

– на кінець періоду:

Частка дебіторської заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості:

– на початок періоду:

– на кінець періоду:


2.3 Аналіз оборотності запасів


Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, треба враховувати те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї оптимальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв’язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов’язання, забезпечити належну організацію виробничого процесу тощо.

Для цього аналізу використовують:

Коефіцієнт оборотності запасів:

Період зберігання запасів:




3. Аналіз рентабельності підприємства


Відносну характеристику фінансових результатів діяльності господарюючих суб’єктів виражають показники рентабельності. За цими показниками доцільно проводити рейтингову оцінку ефективності сфер діяльності, вкладення капіталу, випуску продукції тощо. Вони є параметральними характеристиками факторного середовища прибутку.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності доцільно об’єднати у такі групи:

  • показники рентабельності вкладеного капіталу;

  • показники рентабельності продукції.

Рентабельність є синтетичним вираженням ефективності різних сфер діяльності, тому її аналіз є узагальнюючим за найбільш укрупненими моделями факторних систем. Шляхом диференціації (подовження) факторних систем з використанням вихідної аналітичної інформації за всіма блоками комплексного економічного аналізу можна вийти на пайову участь всіх факторів виробничо-фінансової діяльності у зміні рівнів рентабельності. При розширенні факторної моделі аналізу рентабельності вкладеного капіталу в активи підприємства можна виділити пайову участь складових прибутку чи складових авансового капіталу.

Зміна рентабельності реалізованої продукції може оцінюватись за впливом факторів:

  • зміни структури і асортименту реалізованої продукції;

  • зміни собівартості реалізованої продукції;

  • зміни цін продажу.

В процесі цього аналізу встановлюється рівень прибутковості використання капіталу в цілому та окремих його частин. Для здійснення аналізу використовують наступні основні фінансові показники:

1. Рентабельність всіх використовуваних активів:



2. Рентабельність поточних активів:



3. Рентабельність інвестицій:



  1. Рентабельність власного капіталу:



5. Рентабельність продажу продукції:

6. Рентабельність поточних витрат:



Окремо необхідно проаналізувати рентабельність оборотних та необоротних активів. Розрахуємо її:







4. Аналіз фінансової стійкості


Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища – стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб’єкта існує: внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економіки підприємства, який забезпечує досить високий фінансовий результат його діяльності. Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. Загальна стійкість характеризується позитивним сальдо чистого грошового потоку (перевищенням позитивного грошового потоку над негативним).

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах.

Для проведення аналізу фінансової стійкості використовуються наступні основні фінансові показники:

Коефіцієнт автономії:


;


на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт фінансування: ;

на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності:


;


на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт маневреності власних засобів:


;


на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів:

на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт реальної вартості нематеріальних активів:



на початок звітного періоду:

на кінець звітного періоду: .


Висновки


Зробивши розрахунок показників ліквідності ми бачимо що на початку звітного періоду підприємство було неліквідним, тому що найбільш ліквідні активи набагато менші за найбільш термінові обов’язки, а активів, що важко реалізуються більше, ніж стійких пасивів. На кінець звітного періоду підприємство стало відносно ліквідним – активів, що реалізуються повільно стало більше при зменшенні довгострокових пасивів. Ці зміни могли відбутись при удосконаленні процесу виробництва та інших факторів, які впливають на діяльність підприємства.

Розрахувавши оборотний капітал підприємства ми бачимо що на кінець звітного періоду він зменшився. А після розрахунку коефіцієнта маневреності підприємства можна зробити висновок що фінансовий стан підприємства погіршився, тому з кредитами можуть виникати певні складнощі.

Розрахувавши показники платоспроможності ми бачимо що вона знизилась на кінець періоду, але надходження готівки збільшились; також збільшились і матеріальні витрати на виробництво. При цьому збільшилась сума активів але зменшився прибуток.

Зробивши розрахунки основних фінансових показників аналізу оборотності активів ми бачимо великий період оборотності активів, окрім оборотності грошових коштів, які обертаються швидко.

Проаналізувавши дебіторську та кредиторську заборгованість ми бачимо що період оборотності кредиторської заборгованості більший ніж період оборотності дебіторської заборгованості. Також ми бачимо що частка дебіторської заборгованості протягом періоду зменшилась. З’ясували що підприємство не має сумнівних боргів, що свідчить про надійних покупців.

Розрахувавши період зберігання запасів, ми бачимо що він складає 72,4 дні. Цей показник треба зменшувати тому що чим менший період зберігання запасів, тим ефективніше працює підприємство і більше отримує прибутку.

Проаналізувавши всі основні фінансові показники рентабельності ми бачимо що вони є невеликими. Це свідчить про низький рівень прибутковості вкладеного капіталу.

Розрахувавши основні показники фінансової стійкості підприємства ми бачимо що всі вони на кінець звітного періоду зменшились. Це свідчить про погіршення фінансового стану підприємства

Керівництву підприємства необхідно шукати нові шляхи покращення виробництва: вдосконалювати технологічні процеси, ефективніше використовувати запаси, розширювати виробництво. Причиною для зменшення прибутку могли стати простої виробництва з різних причин: збої технічного процесу, невиходи на роботу працівників, несвоєчасні поставки матеріалів від постачальників.



Случайные файлы

Файл
5498-1.rtf
91920.rtf
24964.rtf
160063.rtf
117439.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.