Форми роздержавлення і приватизації підприємств в умовах ринкових відносин (179763)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти та науки України

Академія муніципального Управління

Економічний факультет





Курсова робота

на тему:

Форми роздержавлення і приватизації підприємств в умовах ринкових відносин”




Роботу виконала

Студентка ІІ курсу

Група Ф-24

Прядкіна М. А.

Науковий керівник:

Доцент к. е. н.

Омельченко О. Є.







Київ – 2007


План:


Вступ

І. Сутністно-типологічні засади функціонування сучасних підприємств в ринкових умовах

1.1 Сутність і функції підприємств

1.2 Організаційні форми сучасних підприємств

1.3 Ефективність функціонування суб’єктів господарювання та методи визначення результативності діяльності підприємства

1.4 Організаційно-технічна діяльність підприємства

ІІ. Особливості роздержавлення і приватизації українських підприємств в умовах ринкових відносин

2.1 Сутність роздержавлення та приватизації сучасних підприємств

2.2 Нормативне регулювання процесів роздержавлення та приватизації підприємства

2.3 Функціонування підприємства в складних умовах роздержавлення та приватизації

ІІІ. Сучасні проблеми роздержавлення і приватизації підприємств та шляхи їх вирішення

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Перехід України до нової системи координат, якою в пострадянський період став ринок, можливий лише за умови перетворення відносин власності, передусім подолання державного монополізму. Таким є шлях роздержавлення і приватизація економіки та виникнення в результаті цього плюралізму форм власності. Лише у такий спосіб можна розв’язати вкрай загострені суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, між виробництвом і командно-адміністративними методами господарювання, між інтересами особи, підприємства і суспільства.

Тому проблеми підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення. Досвід індустріальне розвинутих країн показує, що розвиток підприємництва — необхідна умова економічного зростання.

Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики роздержавлення та приватизації, пов’язаної зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах. Коло питань, пов’язаних зі здійсненням процесу роздержавлення, торкається всіх сфер соціально-економічного життя. З’ясування їхньої сутності має кардинальне значення як при аналізі пережитого країною періоду, так і гаданих можливостей її майбутнього.


І. Сутністно-типологічні засади функціонування сучасних підприємств в ринкових умовах.


1.1 Сутність і функції підприємств.


Уперше функції підприємства були визначені й систематизовані одним із представників школи адміністративного управління А. Файолем. Майже всі сучасні функції з організації управління підприємством спираються на них. При цьому в практиці менеджменту їх часом критикують або доповнюють, а інколи просто використовують без будь-яких змін.

Перш ніж вивчати конкретні функції підприємства, до­цільно з'ясувати питання про те, яка функція є найважливішою, або головною, тобто відносно якої усі інші є похідними. Тут нам не обійтись без використання інших понять — "мета під­приємства" і "мета підприємця (власника)". В економічній теорії ці поняття розрізняються.

Під метою підприємця (або власника) розуміють сукупність його намірів та інтересів як фізичної особи, спроектовані на підприємницьку діяльність.

Мета підприємства — це умовне аналітичне поняття, яке використовується для стислого опису чинників поведінки під­приємства. Мета підприємця як керівника повинна розгля­датися окремо від мети підприємства, тому що конкретне підприємство в деяких випадках є лише засобом реалізації особистих інтересів підприємця (власника).

Зокрема, такий захід, як ліквідація підприємства, може відповідати інтересам підприємця, але не відповідати цілям підприємства, Тому підприємство не можна ототожнювати ні з його керівником (директором), ні з власником, ні з трудовим колективом, ні з конкретною юридичною особою.

Підприємство - це реальна "жива" система, для функціону­вання якої залучаються особистий та речовий фактори, а також суб'єкти, що перебувають за його межами: постачальники, покупці тощо.

Внутрішні, органічно притаманні підприємству цілі досить різноманітні, але в узагальненій формі вони можуть бути охарактеризовані як забезпечення гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем. Іншими словами, це можна визна­чити як прагнення до найкращої реалізації функцій підприєм­ства, тобто, по суті, до продовження його існування.

Функції будь-якого підприємства знаходять своє відобра­ження в системі його цілей, що містить такі головні складові:

1) задоволення потреб персоналу підприємства;

2) удосконалення структури підприємства, її адаптація до внутрішніх та зовнішніх змін;

3) створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

4) задоволення зовнішніх вимог до підприємства та пред'яв­лення власних вимог до навколишнього середовища.

Лише одночасно здійснюючи реалізацію усіх цілей, під­приємство здатне функціонувати та розвиватися. Такий підхід зазначає підприємство як унікальний соціально-економічний феномен, здатний, по-перше, забезпечити суспільні потреби і, по-друге, реалізувати органічну єдність виробничих та відтворювальних процесів.

Слід зазначити, що мета не обов'язково збігається з функ­цією, і саме цей факт є предметом дискусій.

Головною економічною функцією будь-якого підприємства є задоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Тобто ця функція властива кожному підприємству незалежно від його структури, галузі, ступеня підпорядкованості органам держав­ної влади тощо.

За умов планової економіки критерієм належного виконання цієї функції є узгодженість її з планом. У ринковій економіці діяльність підприємства визначається цінами на товари і послуги, на фактори виробництва, сировину, а також витрати на управління підприємством. Тому метою підприємства стає здійснення його головної суспільної функції шляхом такої побудови його організаційної структури, за якої витрати на управління підприємством були б якомога меншими й водночас настільки ефективними, наскільки це необхідно.

Функція безпосереднього або опосередкованого задоволен­ня потреб споживачів реалізується на підприємстві окремими його ланками, число яких зростає зі збільшенням розмірів під­приємства. Але навіть у тих випадках, коли підприємство зов­сім мале і має лише один центр діяльності (дрібний продавець, котрий не використовує найманої праці), зміст його головної функції залишається таким самим. Наприклад, підприємства, котрі випускають автомобілі, купують у підприємства, що ви­пускає шини, його продукцію, призначену для задоволення кінцевого споживача. Підприємство, що продає свої шини, установлює ціни (або бере участь у їх формуванні), знаходить клієнтів, приймає замовлення тощо. Це - комерційна функція.

Після прийняття замовлень необхідно виготовляти продук­цію (проводити дослідження тощо). Це — технічна функція.

Але виробництво потребує певних коштів, необхідних для придбання засобів виробництва, залучення капіталів тощо. Необхідно забезпечити наявність таких коштів, поки виготов­лена продукція не буде реалізована. Це — фінансова функція. Функція закупівлі засобів виробництва, що споживаються у процесі виготовлення продукції, може розглядатися і як технічне постачання, і як комерційна функція (купівля для майбутнього продажу). З метою раціонального використання усіх засобів виробництва для досягнення поставленої мети необхідно забезпечити координацію дій працівників, належне управління персоналом та контроль за результатами праці. Це — адміністративна функція.

Таким чином, виходячи з головної соціально-економічної функції підприємства (задоволення потреб суспільства) як структуроутворюючого елемента економічної системи су­спільства визначають головні внутрішньоорганізаційні функції підприємства, що забезпечують його існування як самостійного суб'єкта господарювання, як ланки народного господарства, а саме: комерційну, технічну, фінансову, адміністративну.

Цей перелік може бути предметом обговорення. В еко­номічній літературі пропонуються й інші варіанти головних функцій. Так, Файоль розрізняв шість функцій, або операцій, що здійснюються на підприємстві: технічна (виробництво), комерційна (купівля, продаж), обліку, фінансова (фінан­сування), гарантування безпеки (збереження матеріальних благ та персоналу), адміністративна. Адміністративній функції він приділив особливу увагу, визначивши її роль так: передбачати, керувати, координувати, контролювати.

Отже, економічна роль підприємства в життєдіяльності та розвитку суспільства передбачає здійснення цілого ряду найрізноманітніших функцій та підфункцій, котрі не під­даються однозначному групуванню. Наприклад, облік ми не відносимо до головних функцій тому, що, будучи надзвичайно важливою, необхідною функцією, він, проте, лише фіксує результати названих вище функцій, він "нейтральний".






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.