Сучасні форми і системи заробітної плати (179373)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

Розділ 1. Особливості товару робоча сила

1.1 Сутність та ціна товару робоча сила

1.2 Розширене відтворення робочої сили та вплив на нього держави

Розділ 2. Заробітна плата, її форми та системи

2.1 Суть заробітної плати

2.2 Функції заробітної плати

2.3 Форми та системи заробітної плати

2.4 Номінальна та реальна заробітна плата

Розділ 3. Нові форми доходів в сучасних ринкових умовах

Висновки

Література



Вступ


Сьогодні українське законодавство приділяє значну увагу питанням організації оплати праці. Українська економіка перебуває у стадії формування ринкових відносин, спрямованих на забезпечення нових стандартів добробуту та життєдіяльності людини, на побудову соціально-ринкової економіки – системи, яка дає простір свободі в усіх її проявах, у тому числі свободі розпоряджатися приватним майном, включаючи засоби виробництва. Саме порушення зазначених принципів і зумовлюють відчуженість людини в системі суспільних відносин, особливо коли мова йде про рівень оплати праці. При цьому заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання.

На даному етапі розвитку проблема заробітної плати має велике значення для України. Ця проблема тісно пов’язується з проблемами вартості робочої сили та розширеним його відтворенням, адже в умовах сучасного ринкового механізму через формування сукупного попиту заробітна плата забезпечує основи відтворення робочої сили та стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва. Рівень заробітної плати показує соціальне становище кожної людини. За визначенням ООН і Всесвітнього банку, людина, доходи якої становлять менше 1$ на день, перебуває на межі бідності. З 1990 року програма розвитку ООН (ПРООН) щорічно публікує так званий індекс людського розвитку (ІЛР), який відбиває тривалість життя, рівень освіти дорослих, ВВП на душу населення (у $). В Україні ІЛР становить 0,777, тим часом як у Росії – 0,795, Бєларусі – 0,790, Чехії – 0,843, Угорщині – 0,817, Польщі – 0, 814 [6, ст. 83-84].

Головна мета курсової роботи полягає в тому, щоб широко і різносторонньо розкрити основні поняття, форм і систем заробітної плати. Основними моментами є:

  • розкриття сутності товару робоча сила та сутності заробітної плати

  • розглянути які функції виконує заробітна плата

  • розкрити форми та системи заробітної плати

  • дізнатися які нові форми та системи доходів з’явилися в ринкових умовах

  • розкрити сутність вартості робочої сили



Розділ 1. Особливості товару робоча сила


1.1 Сутність та ціна товару робоча сила


Поєднання працівників із засобами виробництва. Основними факторами виробництва є особистісний та речовий, тобто безпосередній працівник і засоби виробництва. Спосіб їх поєднання і характер функціонування визначаються насамперед існуючою формою власності на засоби і результати виробництва. Таке поєднання на мікрорівні (тобто в межах окремих підприємств) здійснюється шляхом включення індивідуальної робочої сили до складу трудового колективу. У цьому процесі слід розрізняти техніко-економічну та соціально-економічну сторони.

Техніко-економічна сторона зводиться до безпосереднього використання робітником певних засобів і предметів праці незалежно від того, чи є він їх власником. Наприклад, водій керує автомобілем, токар вмикає верстат і виготовляє певні деталі, швея використовує швейну машинку для пошиття одягу і т.ін. В усіх цих випадках робітник реально поєднується з функціонуючими засобами виробництва. Головне у цьому процесі – раціонально організувати робоче місце, працю і домогтися найвищих результатів за найменших витрат енергії людини і засобів виробництва. Соціально-економічна сторона поєднання працівника із засобами виробництва на народних, кооперативних, а також на приватних підприємствах, де не використовується наймана праця, та деяких інших, що перебувають у трудовій колективній власності, здійснюється прямо, безпосередньо. У цьому разі робітники та службовці є і власниками виробництва та створеного ними продукту, і працівниками.

Завдяки суспільному характеру виробництва процес праці здійснюється через формування на підприємствах відповідних трудових колективів. Тому в найзагальнішому плані трудовий колектив – соціально-економічна форма організації трудящих, а його відособлення в суспільстві здійснюється на технологічній і відносній економічній самостійності підприємства. До трудового колективу, згідно із Законом України «Про підприємство», належать усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності підприємства на підставі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Трудові колективи на більшості підприємств країн СНД і на великих підприємствах розвинутих країн Заходу організовують первинні ланки професійних спілок. Ці спілки виникли у XVIII ст. В Англії, Франції, США. Спершу їх забороняли уряди. Нині продаж товару робоча сила відбувається, як правило, колективно, а суб’єктом такого ринку є профспілки.

Робоча сила, її вартість та ціна. Світова економічна думка називає різні об’єкти купівлі-продажу того товару, який є єдиним творцем продуктів. Згідно з першою таким об’єктом купівлі-продажу є праця, згідно з другою – робоча сила, згідно з третьою – послуги праці або робочої сили.

Уперше працю назвав об’єктом купівлі-продажу У. Петті. Відповідно до цього заробітну плату він розглядав як ціну праці, а її величина визначається необхідними для існування робітника засобами (їх мінімум). Д. Рікардо виділяв природну і ринкову ціну праці. Природна – це вартість певної суми життєвих засобів, необхідних як для утримання робітників, так і певною мірою для їхнього розвитку. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом природного руху працездатного населення, співвідношення попиту та пропозиції на працю.

Точку зору, що праця є об’єктом купівлі-продажу заперечував К. Маркс. Він вважав, по-перше, що працю не можна продати, оскільки її не існує до моменту купівлі-продажу. На ринку робітник може продати лише здатність до праці, тобто певну сукупність своїх фізичних та духовних властивостей, або робочу силу. По-друге, купівля-продаж праці вступає у суперечність із законом вартості, не дає змоги розкрити джерело вартості та додаткової вартості.

Наукові здогадки про таке джерело містяться у праці У. Петті. Визначаючи зарплату мінімум засобів до існування, він дійшов висновку, що у вигляді зарплати робітник отримує лише частину вартості, яку він створив. Двоїстість поглядів на це питання притаманна Д. Рікардо. Правильно визначаючи вартість товару працею, він одночасно вважав, що робітник продає капіталістичну працю. Але в такому разі він повинен би отримувати повний еквівалент своєї праці (відповідно до вимог закону вартості), який дорівнює всій створеній робітником вартості. Оскільки Д. Рікардо знав, що такого еквівалента робітник не отримує, то джерелом прибутку він називав нееквівалентний обмін, тобто не дотримувався вимог закону вартості.

М. Туган-Барановський вважав трактування заробітної плати як ціни товару робоча сила помилковим, оскільки останню, по-перше, не можна відчужувати від робітника (а отже, й продавати), по-друге, вона є не об’єктом, а суб’єктом господарства, по-третє, наявна тавтологія у визначенні вартості робочої сили суспільно необхідними витратами її виробництва. Позиція М. Туган-Барановського виявилась дещо непослідовною, оскільки він вживав поняття «робоча сила». Водночас він стверджував існування продажу трудової послуги і праці. На його думку, капіталіст привласнює безоплатно лишок робочого часу робітника, об’єктом купівлі-продажу залишаються послуги праці.

Певна теоретико-методологічна нечіткість попередніх точок зору зумовила появу ще однієї концепції. Вона полягає в тому, що товаром є не робоча сила, а послуги, які надаються цією робочою силою, або послуги праці. П. Самуельсон з цього приводу зазначав, що люди за певну ціну «здають свої послуги в оренду», а заробітна плата є формою доходу, ціною одного з факторів виробництва. Іншими формами доходу він називає прибуток, ренту, позичковий відсоток.

З трьох наведених точок зору найлогічнішою є та, згідно з якою купується-продається праця. Неможливість продажу праці означає, що доцільніше об’єктом купівлі-продажу вважати не послуги праці, а послуги робочої сили. Хоч робочу силу не слід відокремлювати від людини, виділення цієї категорії цілком правомірне при розгляді людини економічної. Суб’єктом господарства є не робоча сила, а людина в сукупності всіх її сутнісних сил. Виходячи з цього, найдоцільніше стверджувати про купівлю-продаж робочої сили.

Робоча сила – сукупність фізичних та духовних властивостей людини, які вона застосовує в процесі виробництва споживчих вартостей. Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і вартість. З погляду споживчої вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основу визначення споживчої вартості товару покладено абстрактну працю (певну її кількість). Специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.


Случайные файлы

Файл
107246.doc
2526.rtf
4446.rtf
30165.rtf
1950-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.