Статус та функції рядових членів кооперативу (179331)

Посмотреть архив целиком

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького






З курсу

«Економіки та організації обслуговуючих кооперативів»

На тему:

«Статус та функції рядових членів кооперативу»

















Львів 2009


Зміст


Вступ

1. Статус рядових членів кооперативу

2. Функції рядових членів кооперативу

3. Проблема влади та розподіл владних повноважень у кооперативних утвореннях

Висновки

Список використаної літератури




Вступ


Термін «політика кооперативу» широко вживається в практиці роботи кооперативних підприємств, підкреслюючи демократичність системи їх управління. Причетність до такої життєво важливої місії, як формування політики, складає основу відчуття відповідальності членів за свою участь в управлінні власним підприємством, органічно поєднуючи членські права та обов'язки.

Їх роль багатогранна, оскільки вони уособлюють і власників, і клієнтів підприємства, а в управлінні – ще й фундаторів політики кооперативу. Під політикою кооперативу розуміють виважений курс дій, вибраний з кількох альтернатив і затверджений членським загалом, на якому базується прийняття рішень щодо досягнення мети кооперації.

Вершину управлінського трикутника посідають рядові члени кооперативу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», членом кооперативу вважається фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи й цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі.

Тому, в цій курсовій роботі проаналізувала роль членів кооперативу, а також їх статус і функції, оскільки вони є невід'ємним елементом будь-якого кооперативу.



  1. Статус рядових членів кооперативу


Отже, статус члена кооперативу передбачає, що його може отримати лише сільськогосподарський товаровиробник, який користуватиметься послугами даного кооперативу, тобто братиме участь у його господарській діяльності Зберігаючи імідж організації, що знаходиться у власності і під контролем тільки сільськогосподарських товаровиробників, кооперативи ставлять ставку на розуміння, підтримку і, навіть, певні пільги з боку уряду своїх країн. Останнє є цілком реальним і досить розповсюдженим у світі, враховуючи, на скільки відповідає державним інтересам підтримка вітчизняного товаровиробника шляхом сприяння розвитку кооперації.

Наприклад, в ощадно-позиковому товаристві в Сокиринцях Прилуці кого повіту на Полтавщині, засноване в 1871 p., статут надавав попечителеві право систематично перевіряти касу товариства, вимагати від управи необхідних даних й слідкувати за тим, щоб управа дотримувалася усіх вимог статуту. Членський пай, як на той час, був дуже високий, але його можна було вносити частинами. Крім того, члени товариства платили вступні внески по 1 крб. В 1892 р. власний пайовий капітал товариства зріс до 43 тис. крб.

Членство в кооперативі, як правило, настає з моменту позитивного вирішення питання правлінням. Максимальні строки для розгляду заяви про вступ встановлюються у статутах кооперативів, якщо вони окремо не передбачені законодавством.

Відмова у вступі можлива лише у випадку, коли прийняття нового члена в кооператив зачіпає інтереси інших членів, стає на перешкоді або якимсь іншим чином утруднює досягнення цілей кооперативу, чи спричиняє конфлікт в його роботі.

Для тих, кому відмовлено стати членом кооперативу, не забороняється бути його клієнтом, тобто користуватися послугами цього кооперативу, якщо це в інтересах всієї організації. Часто кооперативи навіть зацікавлені, щоб його послугами користувалися якомога більше клієнтів, оскільки при цьому збільшується товарообіг, зменшуються витрати на одиницю наданих послуг, надходить прибуток від обслуговування не членів кооперативу.

Членами кооперативу в Україні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Членами кооперативу можуть бути особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох кооперативів, різних за напрямами діяльності.

Для реалізації свого права стати членом кооперативу фізична особа або організація, яка може і хоче це зробити, повинна подати письмову заяву встановленої форми до правління кооперативу і сплатити вступний внесок, якщо це передбачається статутом кооперативу.

Вступний внесок – це внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається.

Членство в кооперативі є відкритим і процедура прийняття в кооператив максимально спрощена. Проте, все ж існують певні кваліфікаційні вимоги для майбутніх членів кооперативу і членство в кооперативі не надається автоматично.

Наприклад, типовим для статутів сільськогосподарських кооперативів США є положення: «Будь-яка фізична особа, фірма, товариство, корпорація або асоціація, включаючи землевласників і орендарів, в тому числі на партнерських засадах, хто є дійсним виробником сільськогосподарської продукції на території, де кооператив здійснює свою діяльність, і хто погоджується бути клієнтом кооперативу, підписує з ним ринкову угоду, купляє один пай у капіталі підприємства, приймає інші умови, які Рада директорів має право висунути, може стати членом кооперативу».

Розмір вступного внеску може суттєво коливатися, наприклад в США – від одного долара до 10 тисяч доларів, а інколи й більше. Федеративні кооперативи вимагають, щоб їх членами були лише первинні кооперативи сільськогосподарських товаровиробників, а вступні внески мають бути 25–1000 доларів США і, навіть, більше.

В деяких кооперативах передбачено, що той, хто вступає до кооперативу, повинен купити певну кількість його паїв кооперативу, що фактично є пайовим внеском.

В статті 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» зазначено, що «пай – майновий внесок члена кооперативу створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.»

Додатковий пай – це внесок члена кооперативу понад обов'язковий пай, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.

У Франції при вступі до кооперативу необхідно купити один пай вартістю 10 франків. Загальна кількість паїв або розмір пайового внеску визначається обсягами послуг кооперативу, що надаватимуться його новому члену.

Деякі кооперативи, особливо ті, що стабільно працюють багато років, взагалі не висувають фінансових вимог при вступі до них, а лише вимагають брати участь в господарській діяльності підприємства.

Статут більшості кооперативів передбачає, що новий член повинен підписати ринкову угоду стосовно своєї участі в роботі кооперативу. Часом цей документ замінює письмову заяву про вступ.

Від тих, хто став членом кооперативу, вимагається підтримувати і розвивати ідеї кооперації. Це можливо, якщо вони розуміють мету, завдання, користь, переваги, існуючі обмеження, порядок функціонування, фінансовий механізм, ринкову стратегію, перспективні плани й програми своєї організації.

Отже, члени кооперативу мають бути добре поінформованими про стан справ своєї організації.

Від кооперативів також вимагається бути достатньо ефективними та відчувати економічні потреби своїх членів, інакше для товаровиробників не буде сенсу залишатися членами такої організації.

Кооператори повинні:

здійснювати ефективний контроль за своїм власним бізнесом;

повністю довіряти та надавати підтримку кооперативу, основану на активній роботі, ефективних ділових комунікаціях, справедливій критиці;

прияти залученню нових членів;

захищати свій кооператив від незаслужених нападок;

інформувати правління з будь-яких питань, що зачіпають інтереси інших членів або кооперативу в цілому. Українські кооператори обмінювалися досвідом роботи, визначали спільну мету, погоджували плани дій, поставку сільськогосподарських машин та знарядь праці, доставка буряків до цукроварень і хліба для військового інтендантства.

Підтримка власного кооперативу для товаровиробників означає, перш за все, особисту участь в його господарській діяльності.

Участь у господарській діяльності кооперативу – це поставка через кооператив продукції, сировини, придбання товарів у кооперативі, користування послугами кооперативу.

Саме це є найголовнішим обов'язком члена кооперативу, користуючись послугами свого підприємства, клієнти-власники тим самим забезпечують його економічну стабільність, оскільки збільшення обсягів операцій кооперативу знижує постійні витрати на одиницю послуг, а значить, робить їх дешевшими.

Отже, збільшення індивідуальної участі в господарській діяльності кожного члена кооперативу перебуває в колі прямих інтересів решти його клієнтів-власників.

Якщо члени кооперативу не звертаються за послугами до своєї організації один або два роки, вони втрачають право голосу, а їх пайовий капітал набуває статусу, який не дає права участі у прийнятті принципових управлінських рішень.


Случайные файлы

Файл
lecture1.doc
74126.rtf
31165-1.rtf
16319-1.rtf
8577-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.