Розрахунок економічного ефекту від впровадження роботів (178768)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут ІнАКСУ


Факультет ФЕЛТ

Кафедра економіки промисловості та організації виробництва





РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ВПРОВАДЖЕННЯ РОБОТІВ


Курсова робота

з дисципліни «Економіка і організація виробництва»














Вінниця 2009


Анотація


Завдання курсової роботи – вивчення основних закономірностей в організації виробництва та організації виробничого процесу, а також закріплення навиків застосування системного підходу до вирішення задач організації виробництва, оволодіння методикою організаційних розрахунків.

Дана курсова робота містить вивчення основних закономірностей в організації виробництва та організації виробничого процесу, а також закріплення навиків застосування системного підходу до вирішення задач організації виробництва, оволодіння методикою організаційних розрахунків.



ЗМІСТ


ВСТУП

1 ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ. ОСНОВНА МЕТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

    1. Характеристика тарифної системи оплати праці на підприємстві

    2. Основна мета управління персоналом та завдання які необхідно вирішити для її досягнення

2 РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГВС

2.1 Розрахунок календарно-планових нормативів гнучкої виробничої

системи

2.2 Розрахунок необхідної кількості обладнання

2.3 Розрахунок тривалості технологічного циклу та величини незавершеного виробництва

2.4 Розрахунок чисельності виробничого персоналу

2.5 Розрахунок величини капітальних вкладень

2.6 Розрахунок собівартості продукції, що випускається

2.7 Розрахунок величини річного економічного ефекту

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

Додаток A

Додаток Б



ВСТУП


На сучасному етапі розвитку промисловості характеризуються високим рівнем технічного потенціалу, високими темпами науково-технічного прогресу, значними обсягами виробництва, наявністю великої кількості підприємств, які випускають тисячі найменувань різних видів продукції. Розвиток машино- та приладобудування, як і інших галузей промисловості, значною мірою залежить від рівня досконалості організації виробництва. Дана курсова робота має за мету практичне засвоєння знань теоретичного курсу лекцій з дисципліни “Організація виробничої діяльності підприємства”, а також оволодіння студентами загальних принципів та положень організації виробництва, які ґрунтуються на формах власності, що існують в народному господарстві.

Завдання курсової роботи полягає в порівнянні економічних та експлуатаційних характеристик виробництва на дільницях з гнучкими автоматизованими системами, найважливішим фактором економічної ефективності яких є використання основного технологічного обладнання, яке управляється за допомогою ЕОМ, а також промислових роботів для автоматизації допоміжних операцій та дільниць, на яких встановлено обладнання з ЧПК.

На основі порівняння показників робиться відповідний висновок щодо ефективності розробки та впровадження даного методу в виробництво.

В цій курсовій роботі потрібно за допомогою проведення розрахунків показати економічну перевагу гнучкого автоматизованого виробництва в порівнянні з іншим обраним способом організації виробництва.



1 ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ. ОСНОВНА МЕТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ


    1. Характеристика тарифної системи оплати праці на підприємстві


Основою правового регулювання оплати праці є тарифна система, яка являє собою систему державних нормативів, що встановлюють вихідні розміри оплати праці. За допомогою тарифної системи здійснюється диференціація оплати праці залежно від складності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності, суспільної значущості праці й кваліфікації працівника.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифні ставки (погодинні, денні, місячні) виражають розмір оплати праці на різних видах робіт за одиницю часу (година, день, місяць) залежно від кваліфікаційного розряду працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами" були затверджені тарифні умови, які були рекомендовані сторонам Генеральної тарифної угоди як предмет колективних переговорів. Вони були затверджені Тарифною угодою 1993 р. Згідно з даним актом розмір тарифної ставки (окладу) І тарифного розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Потрібно врахувати, що тарифні ставки робітників-відрядників, праця яких є більш інтенсивною, ніж праця робітників-погодинників, встановлюються в більш високому розмірі (приблизно на 7-8%).

Тарифні ставки також можуть збільшуватися залежно від шкідливих умов праці. Так, наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. №982 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів" передбачено, що в період з 1 січня 1998 р. до 1 січня 2000 р. особам, які постійно працюють у зоні відчуження, провадиться доплата у розмірі тарифної ставки (посадового окладу).

Тарифна сітка - шкала (схема), за допомогою якої здійснюється співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобто забезпечується більш висока оплата праці за більш складну роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 1993 р. запропонована Єдина тарифна сітка оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами. Тарифна сітка складається з розрядів, тарифних коефіцієнтів і груп тарифних коефіцієнтів.

Тарифний розряд - це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівня кваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплати праці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифний розряд.

За допомогою тарифної сітки встановлюється співвідношення тарифних ставок між розрядами. Тарифні ставки (оклади) інших, більш високих, розрядів і груп визначаються множенням тарифної ставки (окладу) І розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду груп тарифних коефіцієнтів.

Однак цим не вичерпуються можливості диференціації тарифної сітки. Кожному з II по XI тарифний розряд відповідає 2 групи, а з XII по XV - 3 групи тарифних коефіцієнтів. Виходячи з цих груп, для кожного тарифного розряду встановлюються відповідно 2 або 3 фіксованих розміри тарифних ставок (окладів). Конкретний розмір фіксованих тарифних ставок (окладів) працівникам одного розряду встановлюється на підприємствах, в установах, організаціях з урахуванням результатів роботи.

За допомогою тарифної сітки визначається співвідношення тарифних ставок крайніх розрядів (тобто діапазон тарифної сітки). У цей час діапазон тарифної сітки за першою групою тарифних коефіцієнтів між І і XV розрядом становить 1:4,01. Це означає, що працівник, який працює за XV розрядом матиме тарифну ставку у 4,01 раза більшу, ніж працівник І розряду.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про активне використання тарифної системи як інструмента диференціації оплати праці. Застосовуються її різні модифікації. Складові елементи тарифної системи визначаються конкретною фірмою на договірній основі між роботодавцями і найманими працівниками з дотриманням державних гарантій і умов угод, під дію яких підпадає та або інша фірма. Переважно застосовується єдина тарифна сітка для робітників, фахівців і службовців. У цьому виявляється уніфікую-чий підхід до тарифікації різних категорій працюючих, зниження конфронтації між "синіми" і "білими" комірцями при формуванні тарифних умов оплати праці на виробничому рівні.

Характерною рисою сучасного підходу до тарифної системи є збільшення діапазону тарифної сітки. Так, в американській автомобільній корпорації застосовується 23-ступінчата тарифна сітка (Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С.17). Це дозволяє ширше враховувати кваліфікацію працівників, результативність їх праці.

В Україні праця службовців оплачується на основі схем посадових окладів. Однак новою межею є прагнення уніфікації підходу в організації праці робітників і службовців. Так, вказаною постановою Кабінету Міністрів України №74 від 2 лютого 1993 р. затверджений єдиний перелік загальних (наскрізних) професій робітників і службовців з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки, а також Перелік посад службовців загальних (наскрізних) професій, діапазон тарифних розрядів від І до XV. Таким чином застосовується XV - розрядна єдина тарифна сітка для робітників і службовців професій, що є загальними у народному господарстві.

Тарифікація робіт і робітників проводиться на підприємстві. Присвоєння робітнику кваліфікаційного розряду або його підвищення провадиться за заявою працівника, яка розглядається кваліфікаційною комісією. Комісія перевіряє теоретичні знання робітника і здачу проб. Рішення про присвоєння приймає власник або уповноважений ним орган за погодженням з профкомом. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на І розряд терміном до 3 місяців. Поновлення розряду провадиться в порядку присвоєння. Працівнику гарантується збереження присвоєного розряду. Розряд входить в умови трудового договору. Отже, він може змінюватися лише за угодою сторін. Якщо працівник не справляється з роботою за присвоєним йому розрядом, власник повинен запропонувати йому іншу, менш кваліфіковану, роботу з присвоєнням відповідного розряду. За незгодою працівника власник має право розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП України.


Случайные файлы

Файл
117427.rtf
48148.rtf
27127.rtf
168957.rtf
32153.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.