Ринок кредитних ресурсів (178731)

Посмотреть архив целиком














КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Основи ринкової економіки”

за темою “Ринок кредитних ресурсів


Зміст


1. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів

2. Банківська система України, як основний елемент ринку кредитних ресурсів

3.Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути

Висновок.

Література:


1. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів


Для визначення сутності сучасного ринку капіталів необхідно звернутися до поняття позичкового капіталу як економічної категорії. Позичковий капітал  це кошти, віддані в позичку за визначений відсоток за умови повернення. Формою руху позичкового капіталу є кредит.

Основними джерелами позичкового капіталу служать грошові капітали (кошти), що вивільняються в процесі відтворення. До них відносяться:

  • амортизаційний фонд підприємств, який призначений для утворення, розширення і відновлення основних виробничих фондів;

  • частина оборотного капіталу в грошовій формі, що вивільнюється в процесі реалізації продукції і здійснення матеріальних витрат;

  • кошти, що утворюються в результаті розривів між одержанням грошей від реалізації товарів і виплатою заробітної плати;

  • прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва;

  • грошові доходи і заощадження всіх прошарків населення;

  • грошові накопичення держави у вигляді коштів від володіння державною власністю, доходи від виробничої, комерційної і фінансової діяльності уряду, а також позитивні сальдо центрального і місцевих бюджетів.

За останні 20-30 років у якості джерела позичкового капіталу все активніше використовуються заощадження населення. Ця тенденція характерна для США, Англії, Канади, Німеччини, Франції, Італії, Японії й інших країн. Як правило, заощадження населення втілюються в банківські внески, у резерви пенсійних фондів, страхових компаній, а також у закупівлю різноманітних цінних паперів.

Сучасна структура ринку позичкових капіталів характеризується двома основними ознаками: терміновою і інституціональною.

За терміновою ознакою розрізняють грошовий ринок, на якому даються кредити на період від декількох тижнів до одного р., і безпосередньо ринок капіталів, де кошти видаються на більш тривалі терміни: від р. до п’яти років (ринок середньострокових кредитів) і від п’яти і більше років (ринок довгострокових кредитів).

За інституціональною ознакою сучасний ринок позичкових капіталів поділяється за наявністю двох основних ланок: кредитної системи (сукупності різноманітних кредитно-фінансових інститутів) і ринку цінних паперів, що поділяється на первинний ринок, де продаються і купуються нові емісії цінних паперів, біржовий (вторинний) ринок, де купуються і продаються раніше випущені цінні папери, а також позабіржовий ринок, де відбувається реалізація цінних паперів, що не можуть бути продані на біржі. Такий ринок ще називається вуличним.

Термінові і інституціональні ознаки ринку позичкових капіталів характерні для всіх країн. Водночас про стан національного ринку судять по інституціональній ознаці, тобто по наявності двох основних ярусів; кредитної системи і ринку цінних паперів.

Найбільш розвинутими є ринки капіталів США, країн Західної Європи і Японії. У цих країнах існують розгалужені, гнучкі ринки капіталів з добре розвинутими двома основними ярусами і розгалуженою мережею різноманітних кредитно-фінансових інститутів. У той же час, ринок капіталу в США знаходиться в привілейованому положенні, оскільки зазначені характеристики в ньому подані значно яскравіше і глибше.

Збільшення масштабів накопичення грошового капіталу в умовах сучасного ринку обумовило розвиток ринку позичкових капіталів. Під впливом попиту і пропозиції відбувається рух позичкового капіталу: капітал, що накопичується у вигляді коштів, перетворюється безпосередньо в позичковий капітал.

Ринок позичкових капіталів як економічна категорія виражає соціально-економічні відносини, що визначаються законами ринкового господарювання, що формують у кінцевому підсумку його сутність, тобто зв’язки і відносини як усередині самого ринку, так і у взаємодії з іншими економічними категоріями.

Грошовий капітал вивільняється в процесі відтворення. Він направляється туди у вигляді позичкового капіталу через ринок, а потім знову повертається до кредитора (банкам і іншим кредитно-фінансовим інститутам).

Сутність ринку позичкових капіталів не залежить від того, який грошовий капітал використовується на ньому: власний або чужий, акумульований, тобто не має значення, чи веде банкір свою справа лише за допомогою власного капіталу або тільки за допомогою капіталу, депонованого в нього.

Зміст, характер використання, закономірності розвитку ринку позичкових капіталів визначаються соціально-економічними відносинами способу виробництва. У свою чергу сутність цього ринку визначає конкретну роль, що він виконує в сучасному механізмі ринкової економіки.

Ринок позичкових капіталів сприяє зростанню виробництва і товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, реалізації науково-технічної революції, відновленню основного капіталу. У цьому змісті ринок опосередковує різноманітні фази відтворення, є своєрідною опорою матеріальної сфери виробництва, відкіля черпаються додаткові грошові ресурси.

Економічна роль ринку позичкових капіталів полягає в його спроможності об’єднати дрібні, розрізнені кошти в інтересах усього суспільного нагромадження. Це дозволяє ринку активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва і капіталу.

Об’єднанню дрібних власників капіталу і нарощуванню концентрації на самому ринку спочатку сприяли банки, що були “касирами промислових капіталів”, а в наступному всі інші види кредитно-фінансових установ і біржа.

Характеризуючи роль кредиту в ринковому господарстві, звичайно виділяють такі основні положення: об’єднання розпорошених індивідуальних грошових капіталів і заощаджень усіх класів суспільства в руках позичкових інституцій; економія суспільних витрат обігу; зрівняння норми прибутку; створення акціонерних товариств.

Роль ринку позичкових капіталів в економіці виявляється за трьома основними напрямками: надання позичкового капіталу приватному сектору, державі і населенню, а також іноземним позичальникам; акумуляція вільного грошового капіталу і грошових заощаджень населення; концентрація фіктивного капіталу. Акумуляція й об’єднання індивідуальних грошових капіталів здійснюються не тільки приватними кредитно-фінансовими інститутами, але і ринком цінних паперів.

Важливою особливістю ринку позичкових капіталів є посилення впливу на процес інтернаціоналізації світового господарства за допомогою забезпечення міграції капіталів. Крім того, ринок позичкових капіталів грає велику роль у структурній перебудові ринкової економіки, особливо таких промислово розвинутих країн, як США, країни Західної Європи і Японія. У повоєнні роки кредитно-фінансові інститути сприяли створенню потужних військових концернів (типу “Макдонел-Дуглас”) і конгломератів у США. Банкірський будинок Ротшильда сприяв централізації капіталу в гірничодобувній промисловості Франції. За рахунок ресурсів ринку відбувається фінансування галузей-двигунів науково-технічного прогресу. При цьому слід зазначити, що навіть військові концерни, що стабільно фінансуються державою, у ряді випадків змушені звертатися до послуг ринку позичкових капіталів (у США до цього неодноразово зверталися такі відомі гіганти військового виробництва, як “Локхід”, “Дженерал Дайнемікс”, “Крайслер” і ін.).

Важливо з’ясувати, у якій мірі зростання економіки дозволяє збільшувати грошові накопичення на ринку позичкових капіталів і якою мірою ринок забезпечує економіку капіталами, її залежність від кредитів і позик, що надходять з ринку. У більшості промислово розвинутих країн були високі темпи економічного росту в повоєнні роки (до середини 70-х років), які сприяли високій нормі накопичення і високому рівню акумуляції грошових заощаджень ринком позичкових капіталів. Промисловість і інші сфери господарства розвивалися в основному за рахунок самофінансування (внутрішніх джерел: прибутку й амортизації), але з залученням позикових коштів, особливо в період циклічного підйому. Склався певний баланс між внутрішніми і позичковими джерелами фінансування (відповідно 70 і 30%). Винятком явилася лише Японія, де частка позикових коштів протягом майже всіх повоєнних років складала понад 60%. Тим самим тут визначалася більш велика залежність економіки від ринку позичкових капіталів, ніж в інших країнах. Приблизно з середини 60-х років у США також поступово почалася виявлятися аналогічна тенденція, і в 70-х роках різко посилилася. Проте події цього процесу в США і Японії кардинально відрізняються.

Ринок позичкових капіталів виконує макроекономічну функцію. У сучасній ринковій економіці грошовий капітал накопичується в основному у вигляді грошового позичкового капіталу. Тому накопичення грошового капіталу важливо не саме по собі як відособлений процес, а насамперед з погляду його впливу на весь хід суспільного відтворення, тобто в макроекономічному аспекті. У цьому відношенні накопичення грошового капіталу тісно взаємодіє з реальним накопиченням, що складає в цілому інший процес. Велика частина грошового капіталу формується за рахунок заощаджень населення, а їх розміри грають значну роль в утворенні загальнонаціональної норми реального накопичення, частки капіталовкладень у валовому національному продукті і національному доході.

Величезні маси грошового капіталу, що акумулюються і що мобілізуються через ринки позичкових капіталів, створюють певну ілюзію того, що обсяг грошового капіталу потенційно дорівнює обсягу позичкового капіталу. Ця видимість виникає насамперед у тих країнах, де існує розгалужена кредитна система.

Саме збереження коштів на рахунках різноманітних кредитно-фінансових установ, у цінних паперах, а також вираження їх у грошовій формі спроможні створювати видимість стирання кордонів між грошовим і позичковим капіталами, особливо в умовах інтенсивного розвитку сучасних фінансових ринків, коли такі кордони все більш розмиваються з розвитком кредитної системи. При розвинутій кредитній системі практично весь грошовий капітал, у якому б змісті ми не вживали цей термін, віддається в позичку, приєднує до якості грошової форми, якості відчуженості за допомогою позички, стає позичковим грошовим капіталом.


Случайные файлы

Файл
101212.rtf
65457.rtf
170122.rtf
128745.rtf
128050.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.