Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення (176819)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності





Курсова робота

з дисципліни: “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

на тему: «Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення»


Виконав:

студент 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД




Науковий керівник:

Викладач

Баталова Олена Анатоліївна







Київ – 2009


ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Теоретико – методичні основи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства

1.1 Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства

1.2 Поняття та оцінка конкурентоспроможності підприємства

1.3 Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності

продукції підприємства

Розділ 2. Загальна характеристика виробничо – господарської діяльності підприємства

2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика

2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний»

2.3 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства

2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Розділ 3. Розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності

продукції ЗАТ КЗШВ «Столичний» на зовнішньому ринку

3.1 Загальні проблеми експорту в Україні

3.2 Розрахунок економічної ефективності заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції КЗШВ „Столичний” на

центральноєвропейському ринку

3.3 Вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ „Столичний”

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП


Виноградно-виноробне виробництво займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі України. Продукція галузі є традиційною для експорту України. Промисловим вирощуванням винограду займається більше 600 державних та колективних сільськогосподарських підприємств. Виноробну промисловість України представляють близько 160 підприємств, які здійснюють переробку винограду, виготовлення виноматеріалів, виробництво та випуск вин, шампанського, коньяків.

Дивлячись на виробництво шампанського вина, можна сказати про проблемність цієї галузі: сезонність виробництва та попиту на нього. Ще сьогодні шампанське вважається святковим напоєм до Новорічних свят. Але поступово цей стереотип знижується і щороку кількість споживання цього напою збільшується. Споживач став більш вимогливим до якості та виробництва продукції та вибагливим до його споживання.

ЗАТ Київський завод шампанських вин «Столичний» є лідером виробництва шампанського вина в Україні. Також підприємство має високий авторитет за кордоном. Завод завжди виконує свої контрактні зобов’язання. Тому як і імпорт, так і експорт є дуже налагодженим та з постійними контрагентами.

Завданням цієї курсової роботи є дослідження напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, впровадження експорту мінеральної води та вина ігристого до Словаччини, дослідження впливу цих заходів на конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний», дослідження основ організації експортних операцій на підприємстві, правової бази процедури експорту, дослідження сучасного стану експорту з України на прикладі ЗАТ Київський завод шампанських вин «Столичний», практично дослідити експортні процедури, ефективність експорту, та виробити заходи по удосконаленню експортної діяльності.

Загальною метою роботи є дізнатись більше в питаннях експорту та конкурентоспроможності продукції досліджуваного підприємства, напрямів підвищення її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку, практично опрацювати набуті знання, закріплення набутих і розширення теоретичних знань, набуття навичок самостійної творчої діяльності, оволодіння методикою наукового дослідження.

Джерелами інформації на базі яких було проведено розробку даної теми є Інтернет сторінки різних міністерств та відомств, журналів, періодичних видань та ін., навчальні посібники, звіт з практики на ЗАТ КЗШВ «Столичний», контракти, товаросупровідні та товаророзрахункові документи.

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спромо-жність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкуренто-спроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно- фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА


1.1 ПОНЯТТЯ ТА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОПРОМОЖНІСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА


Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких печей відбиває їхню споживну вартість.

Споживна вартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначеною його якість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.

Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.