Капітал і праця: механізм взаємодії (176745)

Посмотреть архив целиком

Міністерсво освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра політичної економії

Фінансово-економічних факультетів







Курсова робота

на тему: "Капітал і праця: механізм взаємодії"





Студентки I курсу,

2 групи, спеціальності 6508

факультету фінансово-економічного

Гончарової М.Ю.


Науковий керівник

доц. Тимошевська Л.Д.







Київ – 2008


Зміст


Вступ

  1. Капітал як економічна категорія

    1. Теорії капіталу

    2. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу

2 Капітал і праця

2.1 Наймана праця і робоча сила як товар

    1. Властивості товару робоча сила. Його вартість

  1. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата

3.1 Теорії і суть заробітної плати

    1. Форми та системи заробітної плати

    2. Номінальна і реальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата та її критерії

Висновки

Список використаної літератури



Вступ


Актуальність даної теми визначається тим, що сучасна економіка будь-якої держави тісно пов’язана з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Між цими поннятями існує тісний взаємозв’язок, який безпосередньо пов’язаний з економічними відносинами між власником капіталу і власниками робочої сили. Тобто механізм взаємодії капіталу і праці можна розглядати як авансування грошей у виробництво (капітал), яке існує у свою чергу тільки з використанням засобів виробництва і робочої сили (праця).

Виробничі відносини між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили – це історично обумовлене, суспільно–виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь–яких засобів виробництва.

У даній курсовій роботі висвітлення теми: «Капітал і праця: механізм взаємодії» передбачає розгляд таких аспектів економічних відносин як:

  • соціально-економічного змісту категорії «капітал», враховуючи й альтернативні підходи до трактування її сутності;

  • механізму взаємодії капіталу і найманої праці;

  • соціально-економічної природи заробітної плати, її сутності, форм та систем у ринковій економіці.

Капітал підприємства, вкладений у виробництво, а саме у засоби праці та робочу силу, знаходиться в процесі безупинного руху, в результаті призводить до появи додаткової вартості. Робоча сила являє собою сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатності до праці; та в умовах ринкових відносин «здатність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що він, по-перше, створює вартість більшу, чим коштує сам, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво. Тому капіталіст наймає робітника, точніше його здатність до праці. У той же час наймана праця має оплачуватися, що пояснює соціально-економічну природу заробітної плати.



1 Капітал як економічна категорія


    1. Теорії капіталу


Термін «капітал» (від лат. – голова) уперше з'являється в XII і XIII ст. і означає «засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент». Поступово термін починає вживатися в більш вузькому значенні: грошове багатство виробника або купця. У XVII ст. цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Іменник «капіталіст» зустрічається вже в середині XVII ст. і позначає власників капіталу. Слово «капіталізм» пізнього походження запровадив К. Маркс.[3, с. 227]

Капітал, поряд з такими категоріями, як товар, гроші, попит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших в ринкових відносинах. Однак його місце – особливе. Він знаходить прояв в товарі (товарний капітал), в грошах (грошовий капітал). Попит, пропозиція та ціна виступають як чинники (фактори), від яких в значній мірі залежить капітал. Одночасно капітал має суттєвий і зворотний вплив – попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу.

Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку.

Умовами, за яких функціонує категорія капітал, є:

  1. високорозвинуті товарне виробництво, обіг і ринок;

  2. наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;

  3. зосередження в частини господарюючих суб'єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів;

  4. наявність людей праці, юридичне вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.[3, c.230]

Капітал – це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців.[3, c. 230]

К. Маркс звертав увагу на декілька визначень капіталу:

1. Капітал – це вартість, яка створює додаткову вартість, або капітал – це самозростаюча вартість;

2. Капітал – це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру;

3. Капітал – це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, це перетворені в капітал засоби виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі – грішми.

Як зазначалося вище, К. Маркс продуктивний (функціонуючий, реальний) капітал поділяв на постійний – С та змінний – V. Під постійним він розумів вкладення коштів в засоби виробництва, який не змінює величини своєї вартості в процесі виробництва (С – від слова “Сonstantes Kapital”). Змінним він вважав кошти, вкладені в робочу силу, який (капітал) в процесі виробництва змінює свою вартість, тобто робітник не тільки відтворює вартість своєї робочої сили, але і робить додаткову вартість, збільшуючи капітал. (V – від слів “Variables Kapital”).

Капітал перетворюється в найважливіші фактори процесу виробництва - у засоби виробництва і робочу силу. Вони грають різну функціональну роль у процесі виробництва, як процеси створення вартості. Цей критерій використаний К.Марксом для розподілу усього функціонуючого капіталу на постійний і перемінний.

Попередники К. Маркса – представники меркантилізму, фізіократичної школи і класичної політичної економії – ототожнювали капітал з річчю, із засобами виробництва. Меркантилісти ототожнювали капітал з грішми, фізіократи – відносили до капіталу інструменти, сировину й інші речові фактори виробництва, А. Сміт та Д. Рикардо також вважали капіталом засоби виробництва. Згідно теорії трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, капітал – це один із факторів, який приносить його власнику прибуток.[5, с. 198]

Багато дослідників вважали, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять прибуток (дохід) їхнльому власникові. «Капітал, - пише видатний американський економіст Поль Самуельсон , - цей термін часто застосовують до товарів виробничого призначення...», які «...перебувають у приватній власності, а вироблюваний ними дохід належить їх власникам».[8, с. 64, 72]

Дж. С. Мілль під капіталом розумів попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці. Він забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали, а також засоби існування для працівників під час виробничого процесу. Мілль вважав капіталом ту частину власності підприємця (фабриканта), яка утворює фонд для здійснення нового виробництва.

Оригінальними є погляди Дж. С. Мілля на те, що виробнича діяльність обмежується розмірами капіталу; що капітал є наслідком не споживання, а заощадження (зберігання); що капітал постійно споживається, але одночасно й відновлюється (відтворюється); що не праця викликає попит на капітал, а, навпаки, капітал викликає попит на працю.

Сучасна західна економічна думка під капіталом розуміє засоби виробництва, створені людиною, які полегшують здійснення процесу праці, в багато разів збільшуючи її продуктивність. Тобто капітал розглядається як ресурс виробництва, поряд з працею, землею та підприємницькою здатністю.

Вихідним пунктом виникнення капіталу є гроші.

Масовими і панівними економічними відносинами капітал стає за умов капіталістичного виробництва. Згідно із загальноекономічною точкою зору для даного виробництва (капіталістичної економіки) характерні такі принципові обставини:

  • по-перше, наявність юридичної свободи працівника, з одного боку, та відсутність у нього засобів виробництва і засобів для життя (окрім здатності до праці — робочої сили) — з іншого;

  • по-друге, економічне примушення людини продавати свою робочу силу (послуги праці) власникам засобів виробництва на певний час, протягом якого капіталіст організовує і контролює її використання;

  • по-третє, оскільки за таких умов процес праці є взаємодією факторів, які купив капіталіст, то і результат їх взаємодії — продукт виробництва (товар, послуга) — належить капіталістові. Для нього немає принципового значення, які товари (споживчі блага) виробляти, оскільки він організує їх виробництво тому, що вони є носіями вартості, і перш за все нової вартості, яка для безпосереднього процесу виробництва більша за авансову вартість на відповідну величину (приріст).[1,ст.167-170]


Случайные файлы

Файл
240-1937.DOC
14301-1.rtf
104697.rtf
22757-1.rtf
WAR2.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.