Захист вітчизняного виробника (176444)

Посмотреть архив целиком






Захист вітчизняного виробника.


ПЛАН


Вступ 3

1. Проблема захисту вітчизняного виробника в контексті економічної безпеки країни 6

1.1 Вільна торгівля і протекціонізм – проблема вибору 6

1.2 Роль стандартизація та сертифікація у захисті економічних інтересів України 11

2. Практичні аспекти політики протекціонізму в Україні 14

2.1 Проблеми узгодження інтересів при проведенні політики захисту вітчизняного товаровиробника 14

2.2 Аналіз особливостей застосування політики протекціонізму на прикладі фармацевтичної галузі України 15

3. Політика по захисту вітчизняного товаровиробника: сучасний та шляхи оптимізації 19

3.1 Загальна характеристика вітчизняної політики по захисту товаровиробника 19

3.2 Аналіз підходів до проблеми захисту вітчизняного товаровиробника 23

Висновок 36

Список використаної літератури 38



Вступ


Загострення кризи в економіці України вимагає чіткого усвідомлення дійсних перешкод економічному зростанню країни та розробки заходів щодо їхнього усунення. Досвід реформування доводить, що досі кроків по розбудові засад економічного зростання, підвищенню мотиваційних важелів в реальному секторі економіки зроблено не було.

Значний рівень монополізації економіки України та нерегламентованість витрат монополістів всебічно сприяє тому, що вже на сучасному етапі українська продукція за рівнем цін переважно перевищила середньосвітові. Високі ціни вітчизняної продукції значно скорочують платоспроможний попит населення та орієнтують його на закупівлю іноземного товару, який за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливим.

Скорочення обсягів виробництва продукції, зниження прибутку, підвищення запасів нереалізованої продукції та підтримання стабільності гривні значно погіршили стан фінансового забезпечення діяльності підприємств, про що свідчить постійне нарощення всіх видів заборгованості.

Іншим ударом для національного виробника стало запровадження до нерозвиненого ринкового середовища та витратної економіки лібералізаційних принципів і швидких темпів інтегрування до світового співтовариства, що не спричинило, як очікувалося, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва. Вітчизняне виробництво з деформованою структурою, дефіцитність споживчого ринку, старі методи державного управління при встановленні нових ринкових принципів спричинили значні негативні зрушення. Натомість, іноземний виробник, який не стикається з такою кількістю бар'єрів у країні свого базування, мав значно більше конкурентних переваг і, як правило, без зайвих перепон витісняв національного з ринків.

Не розробленість антимонопольного законодавства, яке б кваліфікувало прояви монопольної поведінки, дозволяє нерезидентам позбавлятися конкурентів різними шляхами. В тому числі - зупинка діяльності українського підприємства-конкурента через оволодіння контрольним пакетом акцій.

Неважко побачити, що зовнішньоекономічні процеси протягом останніх років повною мірою відтворюють збитки від внутрішніх кризових явищ. Співставлення внутрішніх і зовнішніх процесів свідчить про загальну природу обох. Цілком зрозумілим є той факт, що раціоналізація зовнішньоекономічних відносин відбудеться лише за умов концептуальних перетворень в політиці реформ і здійснення певних кроків у напрямі підвищення добробуту нації.

Посилення інтенсивності зовнішньоторговельного обороту впливає на економічну безпеку України двобічно. З одного боку, експансія іноземних товарів сприяє витісненню вітчизняного товаровиробника та відволіканню коштів і сировинних ресурсів на розвиток іноземного виробництва. А з іншого - в умовах децентралізації каналів завезення імпортної продукції та зростанні човникової торгівлі, розширення обсягів продажу іноземних товарів виступає джерелом існування значної частини населення. Отже, експансія на внутрішній ринок з боку іноземних товаровиробників значною мірою підкріплена внутрішньою ініціативою. Таким чином, вирішення проблеми потребує застосування комплексних заходів поступового зупинення залежності від імпорту та створення відповідних умов всередині країни щодо розвитку національного виробництва.

Розвиток цих процесів триває передусім через те, що стимули, які мають заохочувати національного виробника до покращання характеристик товару не працюють. Більш того, існуюче нормативно-правове регулювання погіршує ці характеристики. Український товаровиробник позбавлений і такої важливої конкурентної переваги, як місткий внутрішній ринок збуту продукції.

Українські товаровиробник і споживач більшою мірою потерпають не внаслідок "зіткнення" з іноземним товаровиробником, а через відсутність злагодженої, комплексної системи заходів щодо внутрішнього регулювання, спрямованих на підвищення добробуту нації. Отже, в основі вирішення поточних і перспективних проблем знаходяться питання виправлення нераціональних внутрішніх зовнішньоекономічних потоків товарів за рахунок поліпшення умов розвитку національного виробника та оптимізації політики регулювання експортно-імпортних операцій.

Таким чином основною метою курсової роботи є дослідження проблеми захисту вітчизняного виробника.

Предметом курсового дослідження є теоретичні та прикладні проблеми пов’язані із протекціоністською політикою держави.

Об’єктом дослідження є політика держави щодо захисту національного виробника в Україні.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу.

Вагомий внесок у проблему дослідження питань захисту вітчизняного товаровиробника зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені як Балаян М.О, Бандурко П.П., Вергун С.В., Гаєвський Р.О., Кириченко О.А., Соколенко С. І., Соснін О.М. та ряд інших.

Курсова робота складається з трьох розділів в яких послідовно розглядається необхідність та наслідки політики захисту вітчизняного виробника в Україні.



1. Проблема захисту вітчизняного виробника в контексті економічної безпеки країни

1.1 Вільна торгівля і протекціонізм – проблема вибору


Торгова політика завжди привертала увагу людей. Їх цікавило, чому одні держави, що володіли великою кількістю ресурсів, залишалися бідними, у той час як інші держави, що володіли лише людськими ресурсами, швидко багатіли. Це, а також пошук оптимальних шляхів розвитку зовнішньої торгівлі та захисту вітчизняного товаровиробника складають одну з найбільш складних, але і цікавих проблем економічної науки. Цим питанням займається цілий її розділ - міжнародна економіка. Згодом усередині нього сформувалися два великих наукових напрямки - свобода торгівлі (засновники А. Сміт., Д. Рікардо) і протекціонізм (засновники - А. Гамільтон і Ф. Ліст) [17, c. 25].

Основою школи вільної торгівлі є теорія порівняльних конкурентних переваг країн, сформульована Рікардо в його книзі "Принципи політичної економії й оподатковування". Суть цієї теорії полягає в тому, що якщо країни спеціалізуються на товарах, у яких вони мають найбільшу конкурентну перевагу, продаючи надлишки в обмін на товари інших країн, сукупне багатство економічних суб'єктів збільшується.

Основою школи протекціонізму є доказ невідповідності умов, для яких сформульована теорія відносних переваг реальної дійсності. Це приводить до одержання найбільш развинутою країною левиної частки виграшу від торгівлі й уповільненню темпів економічного розвитку її партнерів під час відсутності коригувальної державної тарифної політики країни, що розвивається. Найбільше повно основні положення протекціоністської теорії сформульовані Лістом у його книзі "Національна система політичної економії".

Після Другої світової війни здавалося, що школа свободи торгівлі здобула переконливу перемогу. По-перше, цілим рядом економістів було доведено, що протекціоністський митний тариф Сміта - Хоулі, введений у 1930 р. у відповідь на Велику Депресію в США, продовжив і підсилив наслідки Великої Депресії. По-друге, активний ріст зовнішньої торгівлі, що випереджає, у порівнянні з промисловим виробництвом до 1980-х років, на тлі митних тарифів, що знижуються, створив значну кількість багатства, в той час як у країнах, що використовували політику протекціонізму, економічний ріст сповільнився. По-третє, була сформульована й емпірично доведена "дилема укладеного" стосовно зовнішньої торгівлі: застосування окремими країнами принципів протекціонізму згодом приводило до їх використання всіма країнами і зниженню сукупного багатства [6].

Але 1980-і змінили ситуацію. По-перше, цілий ряд країн Африки і Латинської Америки, що відмовилися від протекціонізму на користь вільної торгівлі в 1960-і, зштовхнулися з уповільненням темпів економічного росту і зниженням сукупного багатства в 1980-х. По-друге, був емпірично доведений ріст структурного безробіття в розвитих країнах за рахунок посилення іноземної конкуренції. У третіх, протекціонізм поступився місцем неправильній грошово - кредитній політиці ФРС як основної причини виникнення Великої Депресії. Це було переконливо доведено роботами М. Фрідмана й А. Шварц. І по-четверте, був сформульований і емпірично доведений (але не пояснений) принцип митного захисту. Ведення державної тарифної політики завжди поліпшує умови торгівлі, а виходить, підвищує сукупне багатство країни. До аргументів критиків школи свободи торгівлі додалися також витрати структурної перебудови економіки при вільній торгівлі (згортання неконкурентоспроможних галузей і перенавчання працівників), витрати відмовлення від захисту молодих і стратегічних галузей при свободі торгівлі [17, c.29].


Случайные файлы

Файл
56900.rtf
65554.rtf
163650.rtf
103935.rtf
116473.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.