Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України (176254)

Посмотреть архив целиком












Курсова робота

З дисципліни:

"Державне регулювання економіки"


Тема: ержавне регулювання паливно-енергетичного комплексу України"



Зміст


Вступ

1. Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України

2. Специфіка видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів

3. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України

4. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні

5. Розвиток паливно-енергетичного комплексу України – основа економічної безпеки держави

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — один з найважливіших міжгалузевих комплексів. Він включає розвідку паливних ресурсів, видобування палива і виробництво електроенергії, транспортування та організацію їх споживання.

У ПЕК виділяються дві великі групи галузей промисловості — паливна і електроенергетика. До паливної промисловості належать нафтодобувна, нафтопереробна, газова, вугільна, торф'яна, сланцева, уранодобувна і збагачувальна промисловість; до електроенергетики — теплові, гідро- та атомні електростанції. До цього комплексу включається виробнича інфраструктура перелічених галузей промисловості, зокрема такі її важливі види, як високовольтні лінії електропередачі, трубопроводи, нафтові термінали та великі сховища нафти і газу.

Основним джерелом енергії у сучасному господарстві є мінеральне паливо. Паливно-енергетичні ресурси — досить велика група корисних копалин органічного походження, що мають різні властивості і неоднакову якість, але всі є джерелом виробництва електричної і теплової енергії. Ця група об'єднує тверді паливні ресурси — кам'яне й буре вугілля, горючі сланці, рідинні — нафту, газові — природний газ, а також торф і дрова. Раніше від інших людство почало використовувати тверді види палива — дрова, торф, вугілля, що продовжується й досі. Паливні ресурси застосовуються також як технологічне паливо і як сировина для металургійної, нафтопереробної, нафтохімічної, хімічно-фармацевтичної та інших галузей промисловості. Складові ПЕК дуже капіталомісткі, але мають велике значення в економіці і житті суспільства кожної країни. Потреби в енергії, можна стверджувати, є другою необхідною потребою людей після продовольства. Сучасне матеріальне виробництво і побут людей потребують великих витрат енергії. Разом з цим далеко не всі країни мають достатню кількість паливних ресурсів.

1. Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України


В економіці України ПЕК відіграє особливу роль. На відміну від багатьох країн матеріальне виробництво України надзвичайно енергомістке, особливо такі його галузі, як чорна металургія, багато хімічних виробництв, сільськогосподарське виробництво тощо. До того ж енергія в Україні використовується дуже неекономно. Як наслідок цього — продукція промисловості і сільського господарства надзвичайно енергомістка, а відтак енергомісткість одиниці національного доходу в Україні в кілька разів більша, ніж у розвинутих країнах (різні джерела наводять від 4 до 10 разів).

Галузі промисловості і окремі виробництва в ПЕК пов'язані між собою не стільки виробничо-технологічними зв'язками, як тим, що їх функціонування спрямоване на виробництво і використання енергії; їх єдність полягає в тому, що окремі види палива можуть, певною мірою, заміняти один одного, бути енергоносіями. Роль окремих видів палива змінюється в процесі науково-технічного прогресу. До Другої світової війни основним і переважаючим видом палива в Україні було вугілля. Тепер надзвичайно важливими і зручними видами палива є нафта і природний горючий газ.


Таблиця 1

Динаміка структури видобутку палива в Україні

(у перерахунку на умовне паливо — 7000 Ккал),%

Вид палива

Рік



1940

1960

1980

1985

1990

1995

1999

2000

Вугілля

96,0

86,1

63,1

68,1

74,8

73,5

75,9

75,0

Газ

0,8

10,4

31,1

26,7

19,8

20,5

18,4

19,1

Нафта (включаючи









газовий конденсат)

0,6

1,9

5,0

4,4

4,6

5,2

4,9

5,3

Інші види палива

2,6

1,6

0,8

0,8

0,8

0,8

0,8

0,6

Сучасна структура власного видобутку палива в Україні не відповідає ролі окремих його видів у постачанні енергії народному господарству і населенню, зокрема обсяг видобутку нафти і газу не відповідає масштабам їх споживання (табл. 1).

Особливість структури видобутку палива в Україні полягає в тому, що на вугілля припадає три чверті усіх видів палива, а на нафту — лише 5 %.

Якщо порівняти структуру видобутку палива з структурою його споживання, то виявиться, що Україна в 1990 р. задовольнила свої потреби власним видобутком у нафті на 10%, у газі — 18%. Основна частина потреб у цих видах палива задовольнялась шляхом його ввозу. Головним і по суті єдиним постачальником нафти в останні роки була Росія, а природного газу — Росія і Туркменистан. Після того як Україна стала незалежною державою, обмеженість власних ресурсів нафти і природного газу особливо негативно позначилося на економіці України. Це стало однією з основних причин гострої енергетичної кризи (1992—1994 рр.).

Становище ПЕК дуже погіршилось у зв'язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС. Україні було завдано великих матеріальних і моральних втрат. Після 1991 р. ускладнилось постачання палива атомним електростанціям; припинилось спорудження нових атомних реакторів на Запорізькій та Хмельницькій АЕС. На стані електроенергетичної системи України негативно позначилось відключення її від електроенергетичної системи Росії. Становище електроенергетичного господарства України в 1993—1994 рр. стало катастрофічним. У ПЕК України виникло багато складних проблем, від розв'язання яких залежить значною мірою вихід країни з важкої економічної кризи.

ПЕК настільки складний за структурою, що його, як і інтегральний агропромисловий комплекс, можна назвати суперкомплексом. Виходячи з теорії виробничо-територіального комплексотворення, в ньому можна виділити такі підкомплекси: вугільний, нафтопромисловий, газовий та електроенергетичний.

Важливе значення у вирішенні паливної проблеми в Україні має вдосконалення технології переробки нафти. Розробка і впровадження виведення з експлуатації морально застарілого і фізично спрацьованого обладнання, переведення ряду ТЕЦ на опалювальні та парові котельні, подовження строків експлуатації ряду електростанцій, повна модернізація теплосилового устаткування, підвищення маневреності блоків потужністю 200, 300 МВт та інші заходи.

У перспективі головним має бути структурна перебудова господарського комплексу України і переорієнтація його на переважний розвиток тих галузей, які найменше забруднюють природне середовище, мало енерго-, матеріале-, фондо- і працемісткі. Це середнє, точне, сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електротехнічна, електронна, комп'ютерна, приладобудівна, легка і харчова промисловість. Переорієнтація господарського комплексу на розвиток цих галузей промисловості дасть змогу більш як на третину скоротити споживання енергоресурсів, звести до мінімуму забруднення природного середовища, збільшити випуск конкурентоспроможної продукції, валютні надходження і підвищити добробут населення нашої країни.


2. Специфіка видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів


Україна належить до держав, що недостатньо забезпечені власними енергоресурсами, окремими видами — лише на 20—30 відсотків і тільки вугіллям — на 100 відсотків. Водночас вона має найбільш енергомістку економіку. Споживання умовного палива на душу населення у нас становить приблизно 6,5 т, тоді як у розвинених країнах тільки 4,2—5,5 т.

Серед паливних галузей України провідною є вугільна промисловість. До її складу входять підприємства з видобутку вугілля, збагачувальні фабрики, підприємства з виготовлення вугільних брикетів. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Внаслідок швидкого виснаження промислових запасів вугілля його видобуток постійно знижується. Так, за 1975—1999 рр. він скоротився з 215,7 до 76,9 млн. т (або в 2,8 рази). Проблема ускладнюється ще й тим, що у вугільній промисловості зношеність основних промислово-виробничих фондів становить 63 відсотки. Погіршились умови роботи шахтарів, почастішали аварії на шахтах. Отже, проблеми розвитку Донбасу та модернізації вугільної промисловості набувають дуже важливого значення. Для вирішення їх потрібно освоювати нові вугільні пласти в Західному Донбасі (Дніпропетровській і Запорізькій областях), закрити нерентабельні шахти, де запаси вугілля вже вичерпано; повністю модернізувати шахтне устаткування і перейти до нових технологій у галузі.


Случайные файлы

Файл
6364-1.rtf
31162.rtf
11895.rtf
23419-1.rtf
26548.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.