Важке машинобудування в Україні (176011)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту








Курсова робота

з курсу “Розміщення продуктивних сил”

Тема №6 “Важке машинобудування”




Виконала: студентка III курсу

групи ЗМО 07-1С

Карпінська Н.В.

20107126

Перевірив: Карпець С.Л.








Житомир 2007


Зміст


Вступ

1. Визначення продуктивних сил, їх розміщення. Об’єкт та предмет курсу “Розміщення продуктивних сил"

2. Поняття міжгалузевого комплексу, види міжгалузевих комплексів

3. Загальна характеристика машинобудівного комплексу

4. Характеристика важкого машинобудування як галузі машинобудівного комплексу України

5. Проблеми розвитку важкого машинобудування та шляхи їх вирішення

6. Регіональна політика уряду щодо важкого машинобудування в кожному економічному регіоні

Висновки

Література

Додатки


Вступ


Машинобудування є флагманом зростання економіки України. Номенклатура продукції машинобудування забезпечує першочергові потреби внутрішнього ринку в засобах виробництва та споживання. Економічні принципи функціонування і розвитку, зміна форм власності підприємств і їх реструктуризація значно розширили можливості розвитку машинобудівного комплексу.

Метою написання курсової роботи є вивчення важкого машинобудування як галузі машинобудівного комплексу України.

В першому розділі розкривається об’єкт та предмет курсу “Розміщення продуктивних сил”, їх визначення.

Другий розділ розкриває поняття міжгалузевого комплексу та види міжгалузевих комплексів України.

Третій розділ дає загальну характеристику машинобудівному комплексу. В ньому розглянуто класифікацію машинобудування за кількома принципами: за цільовим призначенням випущеної продукції та за особливостями їх розміщення і ступенем розчленування технологічного процесу. Значна увага приділена висвітленню загального машинобудування, середнього машинобудування та виробництва точних машин, механізмів, приладів і інструментів.

Четвертий розділ характеризує важке машинобудування в розрізі підгалузей та економічних районів його розвитку.

П’ятий розділ визначає головні проблеми, що заважають розвитку важкого машинобудування та наводить шляхи їх подолання.

Шостий розділ визначає поняття регіональної політики. В ньому охарактеризовано проблеми розвитку важкого машинобудування в економічних районах та описано державну політику в кожному з них.


1. Визначення продуктивних сил, їх розміщення. Об’єкт та предмет курсу “Розміщення продуктивних сил"


Продуктивні сили - система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людини до природи. Продуктивні сили складаються із особистого та речового факторів.

До особистого фактора відноситься робоча сила, що виражає здатність і здібність людини працювати, і втілюється у трудових ресурсах суспільства, до складу яких належить населення віком від 16 до 55 років (жінки) або 60 років (чоловіки), а також працюючі підлітки та пенсіонери.

До речового фактору відносяться засоби виробництва, що складаються в свою чергу із засобів праці та предметів праці. Засоби праці умовно поділяються на такі групи: машини, устаткування, інструмент; технологічні процеси та енергопостачання; автоматизовані системи управління (АСУ) та електронно-обчислювальні машини (ЕОМ). Предмети праці поділяються на дані природою (наприклад залізна руда) та ті, що в процесі праці переробляються і обробляються (гранулят для виробництва хімічних волокон).

Окрім цього виділяють науку та накопичені знання, що нині с своєрідною продуктивною силою суспільства як поєднання особистого та речового факторів [3, с.11].

Розміщення продуктивних сил

динамічний стан, що характеризує їх розподіл за територією відповідно до природних, соціальних та економічних умов і факторів, який визначається особливостями територіального поділу праці певної соціально-економічної формації;

динамічний процес обґрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих їх елементів.

Об'єктом вивчення є такі елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил, як природоресурсний, людський і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.

Предметом науки є просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район; область чи автономна республіка; економічний район; країна в цілому.


2. Поняття міжгалузевого комплексу, види міжгалузевих комплексів


Міжгалузевий комплекс - система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер. Він формується внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. У цьому разі міжгалузеве кооперування є формою планово організованих зв'язків між підприємствами (установами), які входять до складу галузей господарства виробничої та невиробничої сфер [3, с.137].


Міжгалузеві комплекси



родові системи видові системи галузі

Схема1 Класифікація міжгалузевих комплексів


Види міжгалузевих комплексів України:

ПЕК (паливно-енергетичний комплекс);

Металургійний комплекс;

Машинобудівний комплекс;

Комплекс хімічної промисловості;

Комплекс виробництва будівельних матеріалів;

Транспортний комплекс;

АПК (агропромисловий комплекс);

Комплекс по виробництву товарів народного споживання.


3. Загальна характеристика машинобудівного комплексу


Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

На машинобудівний комплекс припадає близько 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України. До комплексу входять 11448 підприємств частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості в 2005 р. становила 12,7% [7, с.105]. Це трудомістка галузь, яка водночас є і металомісткою.

Частка імпортних компонентів у продукції машинобудування становить 41%, таким чином, одне з головних завдань комплексу - зменшення залежності від інших країн через розвиток власного виробництва багатьох необхідних компонентів для всіх видів продукції (додаток 1).

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування залежать від особливостей розміщення його виробництва (рис.1).

Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування належить насамперед до галузей “вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та споживач, оскільки низка галузей машинобудування є високотрудомісткими, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.


Рис.1 Машинобудування України [2, с.240].


Обмеження створення нових промислових підприємств (крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення) у великих містах свідчить, що в ньому дедалі більшу роль починають відігравати соціальні чинники [2, с.242].

Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожнє, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості та ін. Кожна група об'єднує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.

Окремі галузі машинобудування металомісткі. У машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3-1,5 т; а затрати на транспортування будь-якої машини набагато вищі, ніж затрати на транспортування металу, що використовується для її виробництва. Через це металомістке машинобудування, як правило, тяжіє до джерел сировини. Оскільки більшість машин і технологічного обладнання має великі габарити, їх виробництво розмішують у районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування. Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини та споживача. Вартість машин і обладнання при цьому істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних чинників дуже важливими є спеціалізація й кооперація [1, с.110].

Спеціалізація визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції (масова, дрібно - і великосерійна, індивідуальна). Найпоширенішою в галузі є

предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів);

технологічна (спеціалізація на випуску напівфабрикатів - литва, заготовок);

подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування).


Случайные файлы

Файл
94075.rtf
ref-18068.doc
PerjaSerafimov.doc
92938.rtf
113788.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.