Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна" (168809)

Посмотреть архив целиком

РЕФЕРАТ


Пояснювальна записка: стор.49, 3 додатки, 7 джерел.

Об'єкт дослідження – еколого-економічна ситуація підприємства СП «Шахта ім. В.І. Леніна», вплив його діяльності на навколишнє природне середовище та здоров’я населення, оцінка природоохоронної діяльності підприємства.

Мета роботи – провести еколого-економічну оцінку природоохоронної діяльності підприємства, зробити аналіз існуючої технології виробництва, визначити її недоліки, визначити вплив діяльності підприємства на стан здоров’я населення, об’єкти навколишнього середовища та запропонувати заходи поліпшення загальної ситуації навколишнього середовища.

В матеріалах курсової роботи розглядаються наступні питання: аналізується вплив діяльності підприємства на об’єкти навколишнього природного середовища та стан здоров’я населення; розглядається перелік забруднюючих речовин, джерела їх викидів та розрахунок кількості цих речовин, які утворюються від різних об’єктів викидів; надається інформація про сутність екологізації галузі, її принципи та напрямки. На основі вище викладеного матеріалу робляться висновки щодо природоохоронної діяльності підприємства та викладаються альтернативні рішення щодо покращення технологій, які використовуються на даному підприємстві, з метою зменшення або усунення антропогенного навантаження на природне середовище та здоров’я населення міста.

ВИКИДИ, ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ, ДЖЕРЕЛА НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ, ПЕК, ТЕРИКОНИ, МЕТАН, ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ, АТМОСФЕРА, ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, ВАЛОВІ ВИКИДИ


ВСТУП


Останнім часом екологічний чинник став усе більш лімітувати економічний розвиток. Зростає усвідомлення того, що економіка повинна жити не лише за економічними законами, але і враховувати екологічні. І весь подальший розвиток можливий лише в досить вузьких рамках екологічного «коридору». У зв'язку з цим все більше усвідомлюється обмеженість інтерпретації природного капіталу лише як природних ресурсів. Для успішного економічного зростання необхідний облік і інших екологічних функцій. Це привело до спроби врахувати в теорії економічну значущість всіх його складових, їх здатність приносити доходи і вигоди, як це і належить будь-якому капіталу. Економічна інтерпретація екологічних послуг - як екосистемних, так і «духовних» - ще лише починається. Але те, що ці послуги треба включати в економічний зворот останніми роками стає все яснішим. І зв'язано таке розуміння, на жаль, з тими величезними негативними економічними наслідками, що викликаються ігноруванням економіки екологічних послуг. Необхідно усвідомити, що «безкоштовна» природа виявляється дуже дорогою для людини, якщо адекватно не враховувати її послуги і функції. І прикладів тому в Україні і світі стає все більше.

Одним з джерел негативного впливу на природне довкілля є підприємства ПЕК. Об'єкти ПЕК, що функціонують в безперервно змінних умовах природного середовища і багато в чому залежні від їх динаміки, самі теж надають на неї відповідну дію з багатьма важко передбаченими і не завжди оборотними наслідками. З них по впливу на природне середовище і населення країни найбільш масштабним і небезпечним слід вважати забруднення атмосфери газопиловими викидами підприємств ПЕК, які, за даними 2000-2003 років, в цілому складають 57,4% від маси викидів всіх галузей, а по твердих, рідких і газоподібних викидах – 62,9 і 56,6% відповідно. При цьому, підприємства ПЕК викидають більше 85% всього діоксиду сірки і летких органічних сполук (ЛОС), близько 80% – вуглеводнів без ЛОС, близько 63% – оксидів азоту, 15,8% – оксидів вуглецю і 53,8% – інших рідких і газоподібних з'єднань. Викиди ПЕК (83,1%), в основному, складаються з рідких і газоподібних компонентів, близько 30% – діоксид сірки, 16,9% – тверді аерозолі (зола і пил), половина з яких (45,6%) – підприємствами добувної промисловості. Окрім атмосферного повітря, підприємства ПЕК інтенсивно використовують природні води і забруднюють, головним чином, поверхневі джерела своїми стоками. Велика частина підземних вод (23,4 з 25,8%) – вугільною промисловістю, що відправляє в поверхневі води велику частину (16,5 з 19,8%) забруднених стоків або що збирає їх в тих, що забруднюють природне середовище накопичувачах (7 з 9,3%).

Небезпека для населення і природного середовища України об'єктів ПЕК обумовлена розташуванням їх у великих містах або густонаселених промислових і сільськогосподарських районах, а також наявністю в їх викидах таких хімічно агресивних і отруйних речовин як оксиди сірки, азоту, вуглецю, окремих канцерогенів (бензопірена, оксиду ванадію, високомолекулярних органічних сполук) і так далі. Окрім атмосфери, викиди підприємств ПЕК негативно впливають на атмосферні осідання в результаті розчинення в них оксидів сірки і азоту, а також земну поверхню, грунт і рослинність унаслідок осідання на них пилу і випадання «хімічного» дощу або снігу, поверхневі води (осідання на водні поверхні викинутих в повітря шкідливих речовин і змивши їх в річки і водоймища дощовими і талими сніговими потоками). Результатами такого забруднення земної поверхні є окислення снігового покриву і сільськогосподарських угідь, накопичення в ґрунті важких металів з вугільної золи, що пригноблює лісові біоценози, знижує врожайність агрокультур і насичує харчові продукти шкідливими для здоров'я людини з'єднаннями. Характерні особливості дії крупних підприємств ПЕК на природне середовище поряд з постійністю і все зростаючою інтенсивністю полягають в багатоплановості (одночасний вплив на різні компоненти довкілля) і широкомасштабності (прояв не лише в локальному і регіональному, а і глобальному масштабі – на рівні континентів, земних півкуль і планети в цілому).

Вугільна промисловість активно разрушаюєт всі життєво важливі сфери природного середовища. Відвали, що горять, терикони, інтенсивна запилена і загазованість повітря, водоймища-освітлювачі і відстійники, хвостохранилища, забруднення поверхневих і грунтових вод, скидання в мережу гідрографії високомінералізованих шахтних вод, небезпечні геотектонічні процеси і вторгнення в підземну гідросферу, що провокують осідання земної поверхні заболочування районів і регіонів, створення штучно підвищеної сейсмічності і ін. – це далеко не повний перелік техногенного натиску на довкілля в гірничодобувних регіонах. Навіть із закриттям шахт наслідку їх минулої діяльності ще десятки років негативно позначатимуться на стані природного середовища і безпеки життя населення прилеглих до них територій.


1. ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ


1.1 Сучасний стан Донбасу


Шахтарські регіони – це зони екологічного лиха, а підприємства вугільної промисловості класифікуються як екологічно небезпечні. За даними Держкомстату України, у вуглевидобувних районах України діє 258 вугільних шахт і 10 розрізів, видаючи на кожних 1000 т вугілля від 150 до 800 т породи.

Терикони породи займають величезні площі, приводячи до інтенсивної газопилової поразки повітря і хімічного отруєння поверхневих і ґрунтових вод, а також істотно змінюючи гідродинамічний режим і рівень підземних вод. Всього ж в Донецькому кам'яновугільному басейні налічується 1185 відвалів, що діють і «відслужили», і териконів, з яких близько 400 горять і щорік викидають в атмосферу понад 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин, а дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними ґрунтові води. Щорік з 1 га середнього по величині терикону видувається більше 35 т ґрунти і вимивається велика маса водорозчинних солей. Продукти вітрової ерозії впливають на довкілля на відстані до 100 км. від джерела забруднення. Зона забруднення продуктами водної ерозії менша, але, потрапляючи в грунт, водоймище і джерело водопостачання, вони «крадуть» і без того дефіцитні водні ресурси регіону. Таким чином, окрім забруднення повітря, терикони і відвали унаслідок дренажу крізь них дощових і талих вод інтенсивно псують поверхневі і підземні води токсичними елементами вугілля і породи, що вміщає його. Для запобігання самозагоранню вугільних відвалів передбачається побудувати в Донбасі до 200 плоских відвалів, які не горять. До того ж, відвали сплощень зручно використовувати під різні господарські потреби і рекультивувати їх. Крім того, для запобігання забрудненню природного довкілля необхідно максимально витягувати з відвальних порід сірку, вугілля і рідкоземельні елементи, використовувати відвальні породи для виготовлення цеглини і інших будівельних матеріалів, а також для закладки відпрацьованого простору шахт, особливо в зонах розташування населених пунктів і підприємств. Площу «відвальних» земель складає більше 7 тис. га, а шламонакопичувачів – 4 тис. га. В даний час саме тут «заархівувало» до 1,3 млрд. т порід, причому, щорік додається 60 млн. т. Раціональне ж використання їх останніми роками складає близько 17% від щорічного об'єму видачі на поверхню, у тому числі для забутування виробленого простору в шахтах – лише 9%. Це свідчить про переважання на шахтах методу обвалення гірських порід у виробленому просторі, який обумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорік на площі до 1000 км2); перевищення п'ятиметрового рівня супроводиться затопленням, підтопленням, вимоканням дерев і появою боліт.

Розробка вугільних родовищ негативно впливає і на гідрохимічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, підсилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель. Загальна площа землі, відведеної під промплощадки вуглевидобувних і углеперерабативающих підприємств, складає близько 22,5 тис. га.


Случайные файлы

Файл
13250-1.rtf
5495.rtf
20000.doc
50426.rtf
3190-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.