Вдосконалення організації безготівкових розрахунків у приватному підприємстві агрофірма "Нива" (164527)

Посмотреть архив целиком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчаються теоретичні та практичні аспекти щодо вдосконалення організації безготівкових розрахунків.

Проведено аналіз фінансового стану приватного підприємства агрофірми „Нива", розглянуто форми безготівкових розрахунків та порядок оформлення розрахункових операцій на підприємстві.

Досліджується проведення безготівкових розрахунків, організації зберігання грошових засобів, оперативна робота та контроль за раціональним їх використанням.

Визначено основні шляхи вдосконалення організації проведення безготівкових розрахунків.







Зміст


Вступ

  1. Теоретичні засади організації безготівкових розрахунків

    1. Економічний зміст безготівкових розрахунків та їх роль в проведенні розрахункових операцій

    2. Види безготівкових розрахунків у сфері грошового обігу

    3. Методика наукового дослідження

  1. Організація зберігання грошових засобів та проведення розрахункових операцій у сільськогосподарському підприємстві

    1. Характеристика основних фінансових

показників підприємства

    1. Форми безготівкових розрахунків та порядок оформлення розрахункових операцій

    2. Організація оперативної роботи, контроль за зберіганням та раціональним використанням грошових коштів

  1. Запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків

    1. Вдосконалення організації проведення

безготівкових розрахунків

    1. Використання зарубіжного досвіду в організації безготівкових розрахунків

Висновки і пропозиції

Бібліографічний список






Вступ


У системі грошово-кредитних відносин одним з етапів безперервного кругообігу і обігу основних і оборотних коштів підприємств є грошова форма вартості. За гроші підприємства купують засоби виробництва, здійснюють капітальні вкладення, тобто витрати на відтворення знарядь праці; підприємства виробничої сфери купують сировину та інші предмети праці, які з'єднуючись із робочою силою, дають можливість виробляти нові товари. Тільки реалізувавши ці товари і отримавши за них гроші, підприємства мають змогу авансувати їх і продовжити процес виробництва, оскільки в іншому випадку він перерветься. До того ж через розрахунки відбувається визнання у сфері обігу суспільної необхідності вироблених товарів. Ці обставини являють собою матеріальну основу грошового обігу в ринковій економіці - безготівкового і готівкового.

Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обігу, в якому рух грошей здійснюється у вигляді перерахуванням сум на рахунки в банках чи зарахування взаємних вимог, тобто безготівкових грошових знаків. Переважна більшість загального грошового обігу - безготівкова, оскільки вона на багато ефективніша і вигідніша, як для суспільства загалом, так і для кожного економічного суб'єкта зокрема. Це дає можливість значно скоротити суспільні витрати обігу, створити сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу, поліпшити економічне становище суб'єктів грошового обігу, оскільки прискорюється обіг їхніх грошових коштів, забезпечується тісний зв'язок цих коштів з банками та з грошовим ринком загалом .

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною діяльністю займається ще й фінансово-інвестиційною: купівлею і продажем цінних паперів, вкладання тимчасово вільних грошових коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури грошового ринку. Особливо це є відчутним для сільськогосподарських підприємств, які внаслідок трансформаційних процесів опинилися у складній фінансовій ситуації. Не є виключенням і приватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області.

Вище наведене і обумовило вибір теми курсової роботи:

Вдосконалення організації безготівкових розрахунків у приватному підприємстві агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області".

Метою роботи є аналіз проведення безготівкових розрахунків, організації зберігання грошових засобів, оперативної роботи та контролю за раціональним їх використанням і на основі цього визначити основні шляхи вдосконалення організації проведення безготівкових розрахунків.

Вихідною інформацією для написання роботи послужили річні звіти господарства, дані бухгалтерського обліку та статистична звітність.

Об'єктом дослідження вибрано приватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області.

Період дослідження охоплює 2007 - 2009 роки.



1. Теоретичні засади організації безготівкових розрахунків


1.1 Економічний зміст безготівкових розрахунків та їх роль в проведенні розрахункових операцій


Грошові засоби, що надходять у підприємство, підлягають обов'язковому зберіганню на рахунках в банках, за виключенням залишку готівки в касі і сум виручки, які можуть витрачатися на місці в порядку, встановленому банком.

Безготівкові грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів, відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення. Формуючи доходи і грошові фонди, створюючи економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення і розширення власного виробництва.

Розрахунки підприємств і організацій між собою, а також з органами фінансово-кредитної системи здійснюються, переважно, без участі грошей у формі готівки, тобто у безготівковому порядку. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках в банках, коли кошти списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок одержувача .

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення фінансової стабілізації національної економіки. У ринковій економіці сфера готівково-грошового обігу є обмеженою. Тому у нинішніх кризових умовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу, а також встановлення належного контролю за веденням операцій з готівкою.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб"єктів господарювання.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійснені народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

1) забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

  1. створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за дотриманням розрахункової та договірної дисципліни, а також для банківського контролю;

  2. не допускати позапланового перерозподілу коштів у процесі розрахунків;

  3. сприяти зближенню моментів отримання та оплати товарно- матеріальних цінностей.

У сучасних умовах досить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України. Серед них:

А) оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект; проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових р о з р а х у н к і в;

Б) інтенсифікація і прискорення розрахунків; чим швидше обертаються платежі, тим більше можливостей для одержання вищих доходів і прибутків; зекономлені в результаті прискорення розрахунків кошти можуть додатково спрямовуватись у сферу виробництва;

В) підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті; грошова відповідальність підприємств за недоодержання коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці підприємства мали право вільно діяти в сфері без готівкового обігу;

Г) постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволяли на економічний основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері .

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругообігу коштів господарських суб'єктів і як результат розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.


1.2 Види безготівкових розрахунків у сфері грошового обігу


Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, оскільки постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми і готівкову, і навпаки. Проте державні структури і НБУ завжди намагаються чітко окреслювати двосферну систему грошового обороту, яка б виключала вільне переливання безготівкових грошей у готівкові. Надмірне перетворення безготівкових грошей у готівку може спровокувати розвиток "тіньової економіки". У розвинутих країнах світу готівка становить незначну-частку грошової маси: 5-7%. В Україні ж питома вага готівки в грошовому обороті у 2007 р. становила 47%.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію розрахунків; організацію розрахунків; форми відповідних документів; взаємовідносини платників з банками. У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти: розрахунки за товарними і нетоварними операціями. Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі і обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями.

Правові форми організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими (закон України "Про банки та банківську діяльність", інструктивними документами (інструкція "про безготівкові грошові розрахунки в господарському обігу України". Національний банк України виступає як методичний центр розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

  1. удосконалення комерційного розрахунку па підприємстві;

  2. підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

  3. зміцнення договірної дисципліни;

  4. прискорення обороту оборотних коштів.

Отже, безготівкові розрахунки мають вагоме значення у грошовому обігу країни. Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошових засобів створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обороту.


1.3 Методика наукового дослідження


Важливою проблемою на сьогоднішній день є розробка науково обґрунтованих методів дослідження. Метод науки включає сукупність засобів, способів і прийомів вивчення природних і суспільних явищ. Наукове дослідження - це вивчення з допомогою різних методів і прийомів аналізу і синтезу суті явищ і процесів, тобто суті поставленої проблеми. Сукупність різних методів пізнання: економічних, статистичних, математичних і інших явищ з врахуванням принципів діалектичного матеріалізму і складає зміст методики економічних досліджень .

В економічних науках за останні роки названо до 105 методів дослідження. Основними з них є:

Статистичний метод - використовується при дослідженні масових явищ з метою встановлення кількісного впливу окремих чинників на кінцевий результат виробництва визначення середніх і відносних показників, побудові рядів динаміки тощо.

Монографічний метод - при вивченні окремих явищ характерних для визначеної сукупності дії чинників з метою розкриття закономірностей.

При вивченні економічних явищ і процесів необхідно вивчити не тільки їх сучасний стан, закономірності формування, але й розроблені перспективи рішення про шляхи їх розвитку з метою підвищення ефективності матеріального виробництва. Для цього використовують розрахунково-конструктивний метод, з допомогою якого проводять науково обґрунтовані розрахунки і враховуючи умови матеріального виробництва і закономірності руху вибирають найбільш економічно доцільне і обґрунтовані шляхи розвитку явищ і процесів.

Балансовий метод - використовується при зіставленнях, коли загальна величина показника повинна дорівнювати сумі окремих його частин. Використання балансового методу дає можливість вивчити і забезпечити виконання вимог закону розвитку сільського господарства шляхом збалансування динамічного розвитку всіх його галузей.

При проведенні економічних досліджень необхідно забезпечити не лише єдність кількісного і якісного аналізу але й оптимальне рішення подальшого розвитку процесу, що вивчається. Якісний аналіз передбачає вивчення змісту явищ, а кількісний виявлення його зовнішньої прикмети і кількісного вимірювання. Коли основні положення єдності кількості і якості одержують математичну формулу, тоді наукові положення отримують особливу теоретичну і практичну значимість.

Глибоке і об'єктивне пізнання економічних явищ і процесів вимагає використання і інших наукових методів і прийомів.






2. Організація зберігання грошових засобів та проведення розрахункових операцій у сільськогосподарському підприємстві


2.1 Характеристика основних фінансових показників підприємства


Специфіка ведення сільського господарства та його ефективність зумовлена рядом особливостей. До них варто віднести: географічне положення, природно-економічні умови, соціально-демографічні особливості.

Землекористування ПП агрофірми "Нива" Жовківського району Львівської області являє собою масив поділений на частини.

Клімат на території господарства помірний, температурні амплітуди невеликі, атмосферні опади випадають в достатній кількості, гідротермічний коефіцієнт 2,2 - 1,5. Середньорічна кількість опадів становить 639 мм. Найбільша кількість опадів припадає на зимові місяці, але й посуха в літні місяці теж є рідким явищем і тому рослини добре забезпечені вологою на протязі всього вегетаційного періоду. Середньорічна температура повітря за багаторічними даними становить +7,8 градусів. З настанням періоду з середньою добовою температурою понад 5 градусів починаються польові роботи та вегетація більшості рослин і триває 189 діб.

Отже, за умовами, температурою і зволоження, територія досліджуваного господарства характеризується помірним достатньо зволоженим кліматом. Рельєф господарства неоднорідний, із своєрідними крутими схилами. Природні умови господарства є типовими для даної зони.

Для повної комплексної оцінки діяльності господарства в цілому потрібно застосувати систему показників, як вартісних так і натуральних, часткових і загальних. Вона повинна подати інформацію про наявність конкретних виробничих ресурсів (землі, праці, капіталу) та про їх використання. Дуже важливим при цьому є співставлення в динаміці, що дозволить встановити наявні тенденції та в певній мірі судити про перспективи господарства (табл. 2.1.)


Таблиця 2.1

Основні показники діяльності ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області

Показники

2007р

2008р.

2009р.

2009р до 2007р.,%

Загальна земельна площа, га

669

536 І

534

779,8

в т. ч. сільськогосподарські угіддя

667

534

534

80,1

Середньорічна чисельність працівників, чол.

775

660

228

37,3

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

1007,0

532,7

74,7

7,4

Вартість валової продукції (в порівняльних цінах 2000 р.), тис. грн.

497,1

375,8

310,1

62,4

Вироблено валової продукції, грн.:

на одного працівника

6628

6263

1108

16,7

на і га угідь

745

704

580

77,9

на 1 грн. основних фондів

0,49

0,71

4,2

у8,6 р.

Одержано прибутків, тис. грн. ;

38,2

20,3

29,3

76,7

Рівень рентабельності % ;

21,6

8,3

11,0

-10,6 п.


Як свідчать дані табл. 2.1. у 2009 р. основні показники діяльності підприємства мали тенденцію до зниження в порівнянні із 2006 р. Так, загальна земельна площа зменшилася на 135 га, в основному за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, чисельність працюючих зменшилася у 2,7 рази. Поряд з цим у 2009 р. середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилася в 13,5 раз, а вартість валової продукції - на 37,6 % відносно 2007 р.

Доцільно відмітити рентабельність підприємства. У 2009 р. прибутків отримано на 9,0 тис. грн. більше, ніж у 2008 р., проте на 23,3 % менше, ніж у 2007 р.

Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку для виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності.

Впродовж останніх трьох років, господарство, на відміну від інших сільськогосподарських підприємств району, щомісячно повністю розраховується по платежах до бюджетів усіх рівнів, пенсійним фондом, фондом соціального страхування та погашає: інші свої зобов'язання. В господарстві відсутня заборгованість по сплаті заробітної плати. Господарство своєчасно погашає отримані короткострокові банківські кредити.

Отже, як бачимо, господарство здійснює ефективно свою виробничо-господарську діяльність, отримує прибуток, що і відобразилось на результатах діяльності.

Вихідним етапом аналізу майна господарства є вивчення обсягу структури і динаміки змін майна підприємства. Дані цих розрахунків наводимо в таблиці 2.2.


Таблиця 2.2

Зміна обсягу, структури і динаміки майна в ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області, 2009 р.

1

На поч. року

На кінець року

Відхилення (+,-) тис.грн.

Показник

сума,тис. грн.

%

сума, грн.

%

Майно - всього, в т.ч.:

201,5

100,0

170,1

100,0

-31,4

1. Необоротні активи

37,6

18,7

42,9

25,2

+5,3

2. Обігові кошти, з них:

163,9

81,3

127,2

74,8

-36,7

А)матеріальні обігові і кошти

1155,4

77,1

122,8

72,2

-32,6

б) дебіторська заборгованість |

8,5

4 ,2

4,4

2,6

-4,1


Дані табл. 2.2. вказують, що у 2008 р. вартість майна підприємства на кінець року зменшилася на 31,4 тис. грн. в порівнянні з початком даного року. Це відбулося за рахунок значного зменшення обігових коштів на 22,4 %. В основному зменшилися матеріальні обігові кошти - на 21 %. Поряд з цим необоротні активи господарства збільшилися за даний період па 5.3 тис. грн.

Майно ПП утворилось за рахунок: внеску власника; прибутку, отриманого від реалізації продукції, робіт і послуг, а також інших видів діяльності; кредитів банку та інших кредиторів; придбання майна інших юридичних і фізичних осіб.

За засобами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення і оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства (табл. 2.З.).


Таблиця 2.3

Власні і позичкові кошти, вкладені у майно у ПП агрофірма „Нива", 2009 р.

Показник

На початок року

На кінець року

Відхилення

(+,-)

Майно всього, тис. грн. в т.ч. :

201,5

170,1

-31,4

1. Власні кошти господарства, тис. грн.

37,0

49,9

+ 12,9

- в % до вартості всього майна, з них:

18,4

29,3

+ 10,9

2. Довгострокові зобов'язання , тис. грн.

-

31,3

+31,3

- в % до вартості всього майна.

-

18,4

+ 18,4

3. Поточні зобов'язання, тис. грн., всього

164,5

88,9

-75,6

а) кредиторська заборгованість, тис. грн.

129,5

88,9

-40,6

- в % до поточних зобов'язань

78,7

100,0

+21,3

б) короткострокові кредити банку, тис. грн.

35,0


-35,0

- в % до поточних зобов'язань

21,3


-21,3


Аналізуючи табл. 2.З., зробимо висновок, що у 2009 р. в господарстві відбулося зменшення майна на 31,4 тис. грн. Це відбулося за рахунок зменшення суми поточних зобов'язань та взятих довгострокових зобов'язань. Зокрема господарство у 2009 р. не погасило жодної гривні короткострокового банківського кредиту.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стабільності підприємства за умов, що його власні кошти перевищили позичені. Фінансову стабільність оцінюють за співвідношенням власних і позичених коштів в активах підприємства. Досвід показує, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування.

Прибуток є частиною чистих надходжень господарства, які набувають своєї специфічної форми на стадії реалізації. В показнику прибутку відображається обсяг реалізації продукції, її структура, ефективність використання підприємством наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Цей аналіз проводиться з метою оцінки результатів діяльності підприємства, ефективності використання ресурсів і виявлення конкретних резервів росту прибутку. Кінцевий результат діяльності підприємства характеризує балансовий прибуток, який включає в себе прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг), прибуток від іншої реалізації та позареалізаційний прибуток (табл. 2.4.).


Таблиця 2.4

Динаміка балансового прибутку в ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області


2007р.

2008р.

2009р.

2009р. до 2007р., %

Валовий прибуток, тис. грн.

| 38,2

20,3

29,3

76,7

Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.

-13,8

-9,2

8,2

22,0

Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.

1,2

123,8

24,6

у 20,5 р.

Чистий прибуток, тис. гри.

1,2

115,6

8,5

у 7 р.


Дані табл. 2.4. свідчать, що у 2009 р. господарство отримало валового прибутку на 23,3 % менше, ніж у 2007 р. Поряд з цим прибутки від операційної діяльності збільшилися на 22 тис. грн. Позитивним є збільшення чистого прибутку за вказаний період у 7 раз. Свідчення прибуткової діяльності ПП є чистий прибуток, що залишається в розпорядженні господарства і розподіляється па поповнення основних і оборотних засобів та матеріального стимулювання працівників.

фінансовий безготівковий розрахунок контроль

2.2 Форми безготівкових розрахунків та порядок оформлення розрахункових операцій


Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи, В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні —- це економічно і фінансове обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію .

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів. Способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів. В Україні прийняті такі форми розрахункових документів для здійснення безготівкових розрахунків: платіжні доручення: платіжні вимоги-доручення; чеки, векселі; акредитиви.

Розрахунки платіжними дорученнями - це найпоширеніша форма розрахунків. Платіжне доручення являє собою письмове розпоряджання клієнта банку, який його обслуговує, на списання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, вказаного в дорученні. Дана форма може застосовуватись клієнтами банків для розрахунків за придбані товари, одержані послуги, виконані роботи, по зобов'язаннях перед, фізичними особами (аліменти, пенсії, зарплата і т.п.), за зобов'язаннями перед фінансовими органами, банками, іншими юридичними особами.

Розрахунковий чек - це письмове розпорядження банку власника рахунку, про виплату певної суми грошей пред'явнику чека. Оплата може здійснюватись шляхом перерахування грошей з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника або шляхом виплати останньому готівки. В першому випадку чеки називаються розрахунковими, а в другому - грошовими. Розрахункові чеки звичайно виписуються на пред'явника, а грошові - на конкретну особу, тобто вони є іменними.

Відповідно до прийнятого Положення про безготівкові грошові розрахунки чеки використовують для розрахунків між юридичними особами, між фізичними та юридичними особами. Заборонено використовувати їх для розрахунків між фізичними особами. Оплата чеків гарантується:

1) депонуванням чекодавцем власних коштів на окремому рахунку;

2) одержанням банківської гарантії, коли оплата проводиться за рахунок кредиту;

3) бюджетними коштами, коли фінансові органи використовують чек для повернення підприємствам лишків за внесеними платежами у бюджет.

Одержаний від платника чек здають в банк протягом 10 днів з моменту виписки. Після цього терміну банк не приймає чеки. В банк чеки здають разом з реєстром, в якому зазначають основні їх реквізити. І чеки, і реєстр їх завіряють підписом та печаткою. Розрахунки чеками мають ряд переваг: гарантія оплати, контроль платника за товарною угодою, наближення оплати і поставки товарів.

Розрахунки за допомогою акредитивів застосовуються переважно в іногородніх розрахунках, коли постачальник хоче мати гарантію оплати, та в міжнародних розрахунках. Акредитивна заява --- це письмове доручення клієнта банку забронювати за його рахунок або за рахунок банку певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника за відвантажені на його адресу товари па певних умовах. Акредитив - зобов'язання банку оплатити продукцію, яке банк видає за дорученням клієнта-платника своєму контрагенту-постачальнику. Вони можуть бути: покриті і непокриті (гарантовані); відзивні та безвідзивні; відкриті в банку платника або постачальника; з акцептом платника та без акцепту.

Вексель - це безумовне письмове зобов'язання однієї юридичної особи перед іншою (простий вексель) а також його наказ іншій особі (переказний вексель) виплатити в установлений термін вказану суму грошей власнику векселя, який пред'явив його до оплати. Останній може виступати і як платіжний документ, який передасться однією особою іншій із зобов'язанням або наказом їй оплатити певну суму грошей пред'явнику цього документа. Розрахунки Із застосуванням векселів являють собою складну систему, яка формує вексельний обіг.

За метою та характером угод, які укладаються учасниками підприємницької діяльності, виділяються комерційні або торгові, фінансові та фіктивні. Перші з'являються в обігу на основі угоди купівлі-продажу товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це основа вексельного обігу, бо вони обмежені терміном та сумами проданих у кредит товарів. Тобто вексель виступає як кредитний документ та платіжний засіб. Він може бути власним або чужим, проте повинен мати передавальний напис.

З векселем здійснюється ряд операцій. Облік (дисконт) векселів -- це операція щодо видачі пред'явнику векселя суми до настання терміну платежу з утриманням відповідних процентів. Юридично вона оформляється як передача (індосамент) векселя на ім'я банку.

В Україні існують ще інші форми безготівкових розрахунків. До цих розрахунків слід віднести; пластикові картки, кредитові перекази коштів за рахунками (жиророзрахунки) та залік взаємних вимог. Розрахунки на основі заліку взаємних вимог - це форма безготівкових розрахунків, при яких взаємні вимоги та зобов'язання боржників і кредиторів гасяться в рівних сумах, а на різницю вимог і зобов'язань проводиться платіж в загально в ста мовленому порядку. Розрахунки здійснюються за всіма платежами.


2.3 Організація оперативної роботи, контроль за зберіганням та раціональним використанням грошових коштів


Фінансова робота у сфері грошових розрахунків підприємства ведеться у багатьох напрямках і організується фінансовою службою у тісному контакті з постачальницькими підрозділами (щодо розрахункових відносин із постачальниками сировини, матеріалів, інших матеріальних ресурсів), з відділами збуту (у частині розрахунків за продукцію, роботи, послуги даного підприємства з покупцями), з виробничо-технічними підрозділами, якщо вирішуються питання розрахунків, пов'язаних з діяльністю цих служб (наприклад, розрахунки за будівельні і ремонтні роботи, транспортні послуги, тепло - й електроенергію, газ, воду тощо). Всі розрахунки підприємства з державним бюджетом з податкових платежів, платежів у бюджетні і позабюджетні загальнодержавні цільові грошові фонди фінансова служба виконує у тісному контакті з бухгалтерією, де концентрується необхідна інформація для визначення розмірів платежів.

Фінансова служба повинна так організувати роботу па підприємстві по перевірці та оплаті товарно-матеріальних цінностей, щоб не допускати фактів надходження і оплати неякісної, зайвої продукції, не потрібної підприємству, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі, якщо такі факти мають місце. При цьому фінансовий відділ відповідає за вартісні показники виконання угоди (правильність цін, скидок, включення податку па додану вартість та ін.), за своєчасність сплати боргів постачальникам або, якщо це обумовлено в договорі, за своєчасність переказу коштів у вигляді попередньої оплати, депонування коштів на акредитив, одержання за рахунок наявних коштів або банківського кредиту чекової книжки тощо.

Завдання підприємства при розрахунках з покупцями полягає у повному та своєчасному отриманні коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. У розрахунках з потенційними неплатниками, а також з покупцями, угоди з якими мають разовий характер, доцільно застосовувати ті форми розрахунків, які гарантують своєчасність платежів (акредитиви, розрахункові чеки, попередня оплата платіжними дорученнями). Дуже важливою стороною організації розрахунків з покупцями є чітке, своєчасне оформлення розрахункових документів за відвантажену (або відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги і пред'явлення їх покупцям або (в разі використання акредитивної форми розрахунків) у банк. В цій справі фінансова служба повинна досягати чіткої взаємодії перш за все з підрозділами збуту даного підприємства.

Найважливішого частиною роботи фінансової служби підприємства при організації розрахунків зі своїми покупцями є контроль за своєчасністю платежів. Затримка платежів з боку платників паралізує господарсько- фінансову діяльність підприємства і навіть при високому рівні організації виробництва може призвести до його банкрутства. Тому підприємства у своїх відносинах з покупцями і замовниками повинні в першу чергу брати до уваги їх платоспроможність, не допускати відвантаження продукції неакуратним платникам без передоплати, слідкувати за виконанням ними законодавче встановленої матеріальної відповідальності за затримку платежів.

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій, Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків. Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового етапу підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств. Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

Відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку, що не подали або подали несвоєчасно в податковий орган декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок такого порушення. Якщо неподання або несвоєчасне подання цих документів є наслідком поштової затримки, то фінансові санкції, визначені податковим органом, будуть застосовані, але платник податку має право оскаржити це рішення в судовому порядку.

Суми фінансових санкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані до бюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністрацій підприємствами, установами та організаціями в десятиденний строк із дня складання акта перевірки. Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.






3. Запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків


3.1 Вдосконалення організації проведення безготівкових розрахунків


В сучасних умовах грошовий оборот в Україні визначається реаліями економічної нестабільності, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств, а також низьким рівнем життя більшості частини населення. У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот не може здійснюватися без участі і активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами. Банки цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів у господарському обороті. Гроші надходять в банк у міру здійснення платежів. Для того щоб гроші надійшли в банк, кожному підприємству, перш за все, необхідна чітка їх організація та зберігання. Як відомо, кошти господарства зберігаються в касі, тому для схоронності грошових засобів потрібно створити належне приміщення, яке б містило сейф, сигналізацію, обладнання, комп'ютери та інші засоби захисту із використанням науково-технічного прогресу. Але більшість сільськогосподарських підприємств є на низькому рівні платоспроможності. В даному випадку виникає проблема не платежів - взаємної неплатоспроможності підприємств - є протиприродною для нормального грошового кругообігу.

Важливе значення для дійсної нормалізації платіжної системи та стабілізації фінансового стану господарських суб'єктів має скорочення їх взаємної заборгованості та підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань. В умовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основі здійснення заліку взаємної заборгованості.

Розрахунки, засновані на заліку взаємозаборгованості платежів - це розрахунки, за якими взаємозобов'язання господарських суб'єктів один щодо одного погашаються в рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямих перерахування грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.

Згідно з чинним законодавством України виділено два основні види лізингових операцій: оперативний та фінансовий лізинг. Перший являє собою господарську операцію, що передбачає передавання прав користування основними фондами на строк, який не перевищує строку, за який амортизується 90% їх вартості. Після цього договір оперативного лізингу може бути продовжений або об'єкт лізингу повертається лізингодавцю і може знову бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу. Фінансовий лізинг являє собою оренду майна з повною виплатою його вартості. Для даного виду лізингу характерне те, що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається за тривалістю до строку експлуатації й амортизації всієї, або більшої частини майна, і лізингодавець протягом строку договору за рахунок лізингових платежів повертає собі вартість майна та одержує прибуток від здійснення лізингових операцій. Нині в українських банках у більшості випадків використовують фінансовий лізинг як послугу, яка полягає у тому, що банк сплачує постачальнику вартість устаткування, замовленого клієнтом, передає його в оренду на строк, близький до нормативного строку користування цим майном, і у вигляді періодичних лізингових платежів повертає витрачені кошти та забезпечує певний рівень доходності.

Незважаючи на ряд переваг, лізинг - найдорожчий засіб залучення коштів. Тобто в основі лізингу повинне бути дешеве джерело грошей . Таким чином, суть лізингу, його економічне підґрунтя дають повне право вважати, що лізинг - саме той вид послуг, який необхідний сільському господарству на сучасному етапі розвитку економіки, яка потерпає через відсутність коштів та неплатежів.

З точки зору державних інтересів готівково-грошові розрахунки утруднюють здійснення контролю за грошовим обігом, дозволяють юридичним і фізичним особам приховувати від оподаткування реальні прибутки, ухилятись від державного контролю за законністю бізнесу, Тому в багатьох країнах світу прийняте законодавство, яке обмежує готівково- грошові розрахунки і передбачає особливу систему контролю за їх здійсненням. Для вдосконалення розрахункових операцій в Україні пропонується більш ширше використання таких перспективних форм безготівкових розрахунків як лізинг, факторинг.

Перевагою лізингових операцій над іншими формами безготівкових розрахунків в сучасних умовах, є те, що при невисокому рівні платоспроможності підприємств через відсутність власних засобів, виникає необхідність звертатися за допомогою до лізингової компанії. Об'єкт лізингу підлягає поверненню або викупу.

Роль факторингу при здійсненні безготівкових розрахунків полягає в забезпеченні постачальникові гарантії платежу. Факторинг - це персуступка банку неоплачених боргових зобов'язань, що виникають між господарськими суб'єктами в процесі реалізації товарів і послуг, на засадах комерційного кредиту. Метою банківської факторингової операції є прискорення строку одержання платежу. Факторингові операції найефективніші для малих підприємств, які, як правило, не мають реального впливу на своїх дебіторів щодо вчасного погашення боргів.

В Україні в умовах державної економіки готівка обслуговувала в основному сферу особистого споживання, тобто прибутки та витрати населення. Безготівкові розрахунки в цій сфері майже не використовувались, що пов'язано з низьким рівнем банківського обслуговування. Особливих змій в цій сфері не відбулося і в умовах перехідної економіки. Високі інфляційні очікування, наростаючий товарний дефіцит, агонізуючий стан сфери побутових послуг, стрімке падіння купівельної спроможності більшості населення, недостатній рівень розвитку банківської системи і зокрема системи електронних розрахунків - це все не сприяє розвитку безготівкових розрахунків у сфері особистого споживання. Тому готівково-грошовий обіг у цій сфері залишається основним.


3.2 Використання зарубіжного досвіду в організаціїбезготівкових розрахунків


Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Україна відносно недавно приступила до розбудови своєї банківської системи. Однак, вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши надсучасні комп'ютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну і надійну систему міжбанківських розрахунків - Систему електронних платежів (СЕП), що відповідає світовим стандартам.

Крім системи електронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме:

1) внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);

2) комбінацію систем ВПС і СЕП;

3) міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFТ:

4) двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказуванням коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації. Кореспондентський рахунок - це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різні платежі: банку, в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам. Ведення коррахунків - важлива складова кореспондентських відносин між банками.

Кореспондентські відносини - це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для інших певних операцій та послуг, пов'язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, що їх надає один банк іншому, форми, порядок і умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій.

Міжбанківські розрахунки в Україні здійснюються із застосуванням електронних засобів. Кожний банк розробляє свою мережу електронних засобів здійснення платежів. Найбільш могутню і широку мережу їх створив НБУ, що й дало йому можливість розробити загальнонаціональну Систему електронних платежів. Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України - це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток, які різняться за характером емітента (банки, небанківські структури), характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів ("стандартні", "золоті", "пластикові").

Для організації СМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та технологією використання. Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всіх їх можна назвати платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення - забезпечувати кредитування власника картки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші - дебетовими.

Картки з магнітною смугою характеризуються тим, що інформація, необхідна для використання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах, записана на магнітній смузі, розміщеній на звороті картки. Важливим елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер (РІN). Цей номер (код) має бути відомий власнику картки і він його вводить у банкомат чи термінал за допомогою спеціальної клавіатури. Картки з магнітною смугою мають той недолік, що не несуть у собі інформацію про зміну залишку коштів на рахунку платника після кожної трансакції. Тому при кожній операції потрібно звертатися до банку за цією інформацією, що затримує саму трансакцію і здорожує весь процес платежу. Цієї вади позбавлена смарт-картка.

Оскільки розбудова СМЕП потребує значних інвестицій, постає питання, чи окупляться ці затрати. Низький рівень життя населення та зумовлений ним недостатній платоспроможній попит, а також низький рівень довіри до банківської системи не дають оптимізму щодо достатності попиту на пластикові картки населення України, щоб затрати на створення СМЕП окупилися в близькій перспективі.






Висновки і пропозиції


  1. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює усі сфери господарських відносин підприємств та організацій, банківських установ і населення. Безготівкові розрахунки - це платежі без готівки, тобто перерахування банком сум з рахунків платників на рахунок одержувачів або зарахування взаємних вимог підприємств і громадських організацій.

  2. Об'єктом досліджень обрано приватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської області. Впродовж останніх трьох років, господарство щомісячно повністю розраховується по платежах до бюджетів усіх рівнів, пенсійним фондом, фондом соціального страхування та погашає інші свої зобов'язання. В господарстві відсутня заборгованість по сплаті заробітної плати.

  3. У 2009 р. основні показники діяльності підприємства мали тенденцію до зниження в порівнянні із 2007 р. Так, загальна земельна площа зменшилася на 135 га, в основному за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, чисельність працюючих зменшилася у 2,7 рази. Середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилася в 13,5 раз, а вартість валової продукції - на 37,6 % .

4. Дослідження показали, що у 2009 р. господарство збільшило прибутки від операційної діяльності на 22 тис. грн. відносно 2007 р. Позитивним є збільшення чистого прибутку за вказаний період у 7 раз. В загальному у 2009 р. валового прибутку отримано на 9,0 тис. грн. більше, ніж у 2008 р., проте на 23,3 % менше, ніж у 2007р.

5. Вартість майна підприємства на кінець 2009 року зменшилася на 31,4 тис. грн. в порівнянні з початком даного року. Це відбулося за рахунок значного зменшення обігових коштів - на 22,4 %. В основному зменшилися матеріальні обігові кошти - на 21 %. Поряд з цим, необоротні активи господарства збільшилися за даний період на 5,3 тис. грн. Проте, у 2008 р. господарство не погасило жодної гривні короткострокового банківського кредиту.

6. Найбільшу питому вагу серед основних каналів витрачання грошових засобів па підприємстві займають: виплата заробітної плати - 15,3 % та інші канали витрачання -26,7 %. Найменша питома вага серед усіх каналів витрачання грошей з основного рахунка належить придбанню машин і обладнання, на яке у 2008 р. підприємством було витрачено лише 5,3 тис. гри.

7. Аналіз даних показав, що найбільшу питому вагу серед каналів надходження грошових коштів підприємства у 2008 р. займає реалізація продукції власного виробництва - 66,8 %, що становить 104,9 тис. грн., а найменшу - надходження від реалізації продукції власної промислової переробки - 2 %.

8. Загальна сума грошових надходжень підприємства за 2008 р. становила 157,1 тис. грн. Найбільше надходжень припадало на вересень 2008 р. - 23 % від загальної суми, що становило - 36,2 тис. грн., а найменші надходження були в грудні - 3,6 тис. грн. На початку року (січень і лютий місяць) надходження грошових засобів були відсутні.

  1. Одним із нових елементів системи міжбанківських електронних розрахунків є грошові перекази через автоматичні розрахункові палати. За допомогою яких банки виконують ряд платіжних операцій. Запровадження такої форми значно полегшить організацію безготівкових розрахунків сільськогосподарських підприємств.

10. Лізинг - один з найпрогресивніших методів матеріально-технічного забезпечення виробництва, який відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій. В основі якого повинне бути дешеве джерело грошей. А відтак економічне підґрунтя лізингу дає повне право вважати, що це саме той вид послуг, який необхідний сільському господарству на сучасному етапі розвитку економіки, яка потерпає через відсутність коштів та неплатежів.

Бібліографічний список


1. Алексійчук В.А. Гроші та кредит в системі відтворення АПК. К.: АУ, 1999.-383 с.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 312 с,

3. Гальчинський А.С. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. -К.: Основи, 1998.-413 с.

4. Гарасим П.М., Кізима А.Я., Хомин П.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навчальний посібник/За ред. Хомина П.Я. - Тернопіль: Астон, 2000. - 288 с.

5. Городній М.М. та ін. Агроекологія - К.: Вища школа, 1993. - 416 с,

6. Гроші і кредит: Підручник / за ред. Проф. Б.С.Івасіва. -Тернопіль: Карт- бланш, 2000.- 510 с.

7. Економічна енциклопедія: У 3-х тт. і Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К .: Видавничий центр "Академія", 2000 - 2001.

8. Злобін Ю.А. Основи екологій. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. №388/5559 від 25.04.2001р.

10. Інструкція про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів. Капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 21,12.1999р. № 893/4186.

11. П.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник.-К.: Товариство "знання", КОО, 1998. - 169 с.

12. Лайко П.Т., Ляшенко Ю.Г. Фінанси АПК: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Діло, 2000. - 225 с.

13. Лях А.М. Про методику визначення коефіцієнтів фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств /7 Економіка АПК. - 2001. - №1. - С. 67 - 69.

14. Марич П.М., Гриципа О.В., Форми безготівкових розрахунків. - Лекція. -

ЛСГІ, 1995.-37 с.

15. Мец В.О. економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: 1999. - 140 с.

16. Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник / За ред.проф М.Ф.Огійчука - К. 6 Аграрна освіта, 2001.-605 с.

17. Пістун І.Д., Піщенюк В.Ф. Безпека життєдіяльності.-Львів.:вид."Світ", 1995.-228 с.

18. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ № 24 від 19.02.2001р.

19. Полозенко Д.В. Механізм безготівкових розрахунків в умовах ринку /7 Фінанси України. - 1996. -№ 5. - С. 13-16.

20. Попов В.М. Гроші та закони їх обігу. - К.„ 1994. - 121 с.

21. Пряник Г.М. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994.-271 с,

22. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБЇ НБУ, 2000. - 485 с.

23. Фінанси підприємств: Підручник /За ред. Поддерьогіна, 2-е видав, перероб і допрацьов. - К.: КНЄУ, 1999. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru



Случайные файлы

Файл
159555.rtf
122708.rtf
175334.rtf
160298.rtf
14250.rtf