Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні (163529)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Кафедра фінансів та планування















Курсова робота

З дисципліни: "Податкова система"

"Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні"
























Кіровоград

2010



Зміст


Вступ

1. Теоретичні та правові засади оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні

1.1 Загальна характеристика сільськогосподарських підприємств в Україні

1.2 Нормативно-правове забезпечення оподаткування сільськогосподарських підприємств

2. Аналіз системи оподаткування сільськогосподарських підприємств

2.1 Обчислення і сплата фіксованого сільськогосподарського податку

2.2 Обчислення і сплата податку на додану вартість

2.3 Інші податки з сільськогосподарських підприємств

3. Шляхи вдосконалення оподаткування сільськогосподарських підприємств

Висновки

Список використаних джерел



Вступ


У даній курсовій роботі розглядається сфера застосування, принципи впровадження, умови функціонування, методика розрахунку та особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств України. Розкривається сутність податків, які регулюють сільськогосподарську діяльність.

Актуальність теми полягає у розгляді законів та податків, що регулюють і регламентують всю діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні та забезпечують відповідний контроль над ними, і які покликані внести спрощення у справлянні податків із сільськогосподарських товаровиробників, сприяти їх економічній зацікавленості і зростанню, що на даний момент відповідає основним напрямкам і тенденціям в розвитку пріоритетних галузей економіки.

Метою курсової роботи є: формування уявлення про Фіксований сільськогосподарський податок, ПДВ, земельний податок та інші податки в системі елементів спрощеної системи оподаткування, які сплачують сільгоспвиробники до державного бюджету України та інших фондів.

Завдання курсової роботи:

  • характеристика сільського господарства України, стан на сьогодення та перспективні плани щодо стимулювання його подальшого розвитку в майбутньому.

  • ознайомлення з загальними умовами оподаткування сільгоспвиробників, законами та постановами ВР України та КМУ згідно яких проводиться оподаткування цих підприємств.

  • розкриття основних правил обчислення і сплати податків сільськогосподарськими підприємствами. Характеристика норм і методів сплати таких податків до державного і цільових фондів.

  • шляхи вирішення оподаткування сільгоспвиробників, які пропонують вітчизняні вчені в світлі проблем, що є на сьогодні. Розгляд пропозицій та створення загального уявлення про можливі зміни.

Предметом роботи визначається Фіксований сільськогосподарський податок, ПДВ та інші податки з сільськогосподарських підприємств.

Обєктом дослідження вважається практика функціонування, справляння і адміністрування даних податків в сучасних реаліях економічного розвитку в Україні.

Методи дослідження: в роботі використовувались теоретичний аналіз останніх періодичних видань для розкриття економічної сутності податків. Під час дослідження використовувались загальні методи: аналіз, індуктивний і дедуктивний методи.

Інформаційна база: в роботі використовувались Закони України, книги, нормативні та інструктивні матеріали, звіти ДПА України та статті з періодичних видань, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методології, методики оподаткування, статистичні довідники.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи складає 37 сторінок комп’ютерного тексту і включає 2 таблиці, 3 додатки. Список використаних джерел містить 24 найменування.



1. Теоретичні та правові засади оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні


1.1 Загальна характеристика сільськогосподарських підприємств в Україні


Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний потенціал та трудові ресурси якої дозволяють створити ефективне конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий комплекс є одним із потужних важелів подальшого економічного розвитку нашої держави, в якому зосереджено майже третину основних виробничих фондів, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу.[1,с.123-131]

Питання складного становища, подальший процес розвитку та джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств є однією з найважливіших умов їх ефективного функціонування. Нині агропромисловий комплекс перебуває у досить складному становищі, його потенціал використовується не повністю: тваринництво занепадає, вирощування багатьох видів сільськогосподарських культур стає нерентабельним, скорочуються робочі місця, підвищується неплатоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, знижуються обсяги виробництва, наростає структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства у бік сировини, невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Негативні явища пояснюються прорахунками у стратегії і тактиці проведення аграрної реформи. У другій половині 90-х років економіка України переживала важкий період: нестача кредитів, інфляція, застій промисловості, відсутність чіткої ринкової політики, що в сукупності негативно позначилося на сільськогосподарському виробництві. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Від успішного розв'язання проблем економічного та соціального розвитку агропромислового комплексу як пріоритетного сектору економіки країни значною мірою залежить розвиток інших галузей національного господарства, продовольча безпека держави, фінансове забезпечення потреб країни, формування внутрішнього і зовнішнього ринків, підвищення добробуту населення.

В останні роки єдиним шляхом виходу аграрного сектору економіки із кризи практично всі визнають необхідність державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Ідея пільгового кредитування й дотації сільського господарства України розглядається базовою селянами та усіма причетними до управління цією галуззю.[2, с.52]

Так, у 2009 році країнами Євросоюзу було витрачено 71 млрд євро на підтримку сільського господарства. Як відомо, землі України становлять п'яту частину земель Європи. З огляду на це наша держава мала б виділяти кошти у розмірі 14,2 млрд євро, що становить 156,2 млрд грн. Натомість, 2009 року на підтримку галузі сільського господарства в Україні було витрачено 5,9 млрд грн. Можна лише уявити, яких темпів розвитку набуло б сільське господарство України, якби його фінансування збільшилося у 26 разів.

Отже, у 2009 році бюджетні витрати на підтримку підприємств агропромислового комплексу були на 16,2% меншими минулорічних і становили лише 5,9 млрд грн. Нині залишаються недофінансованими такі важливі програми, як здешевлення кредитів, бюджетна дотація у тваринництві та рослинництві, компенсація вартості палива й електроенергії, підтримка фермерських господарств тощо.[3]

Важливим джерелом формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і відродженням галузі залишається кредитна та інвестиційна діяльність. Однак через збитковість галузі, відсутність ліквідної застави у товаровиробників і, як наслідок, високу ймовірність неповернення кредитів і недосконалість законодавчих механізмів аграрний сектор став непривабливим для інвестицій, а кредитування сільськогосподарських товаровиробників - надто ризиковим бізнесом. Через це частка кредитів комерційних банків у загальній структурі кредитування була дуже низькою. [2, с.53]

Вивчення зарубіжного досвіду свідчить, що аграрний сектор у провідних країнах кредитується у великих обсягах. До країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів в аграрному капіталі належать Великобританія та Німеччина - 50%, на Францію припадає понад 40, Італію та Бельгію - більше 30%. Формування кредитної системи визначається характером існуючих у країні кредитних відносин і відповідних форм кредиту. Отже, можна зробити висновок, що діяльність сільськогосподарських підприємств у системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.[4]

Важливе значення у формуванні фінансово-кредитного механізму належить державі, оскільки однією з головних її функцій є створення сприятливого економічного середовища, вона застосовує й відповідні економічні методи впливу. До них належать: державні кредити, формування цін через систему доплати, державне замовлення, пільги з оподаткування, фінансова допомога. Названі методи спрямовані на максимальний захист національного товаровиробника, підтримку його конкурентоспроможності на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Аналіз умов формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та доступу їх до зовнішніх джерел фінансування свідчить про необхідність перегляду концептуальних основ державного регулювання економіки та активізації позиції держави. Необхідність посилення державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері зумовлюється значенням сільськогосподарського виробництва в національному господарстві нашої держави.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.