Характеристика системи оподаткування Кіпру та Мальти (163118)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України













Курсова робота на тему



Характеристика системи оподаткування Кіпру та Мальти



Виконала студентка

__________________________

__________________________



Науковий керівник

__________________________



Реєстраційний номер_________

Дата ______________________

Підпис_____________________







2004

Зміст



Вступ 3

1. Поняття та види податків як елементів системи оподаткування 4

2. Офшор — „податкова гавань” 6

3. Система оподаткування на Кіпрі 9

3.1 Зміни в оподаткування на Кіпрі — вимога часу 9

3.2 Характерині риси сучасного оподаткування на Кіпрі 12

3.3 Вплив нової системи оподаткування на міжнародний бізнес на Кіпрі 18

3.4 Перспективи нового податкового статусу Кіпру 20

4. Система оподаткування на Мальті 22

4.1 Загальні риси оподаткування на Мальті 22

4.2 Діючи податки 25

Загальні висновки 28

Використана література 30





Вступ



Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуються глибокими зрушеннями у світовій економіці та міжнародних відносинах. Відбувається зміцнення різносторонньої співпраці країн світового господарства на основі міжнародного розподілу прац, розширення торгівельних, культурних, науково-технічних зв’язків мжі країнами.

Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків.

Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі, а також досвіду інших країн в цієї сфері.

Один з прикладів будови податкової системи надають так звані „офшорні зони”, або „податкові гавани”, до яких довгий час належали Кіпр та Мальта. Але останні роки в них відбуваються значні зміни в системі оподаткування, спрямовані на гармонізацію податків щодо надходження в ЄС. Аналіз розвитку податкової системи Кіпру та Мальти свідчить про те, що протягом останніх років докладено чимало зусиль для їхнього удосконалення. Однак більшість норм їхнього податкового законодавства приймалася у період, коли вони біли ще „податковими гаванями”, тому воно ще має значні „офшорні” наслідки.

Розглянемо більш детально характерні риси системи оподаткування Кіпру та Мальти.





1. Поняття та види податків як елементів системи оподаткування



Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податкице обовязкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функціїфіскальна і регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних субєктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Податки можна класифікувати так:

  1. За формою оподаткування – на прямі та непрямі.

  2. За обєктом оподаткуванняна доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні) і на майно.

  3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки,загальнодержавні та місцеві

  4. За способом стягненнярозкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників) [11, 14].

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податкице податки на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.

Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плат и(соціальні податки), майнові податки, в тому числі податки на власність, тощо.

Основними видами непрямих податків є: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії, мита.

Сукупність податків, зборів, інших обовязкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Податкова політикаце політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей-збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.

В різних країнах виробляються та існують свої системи оподаткування, с рисами, які відрізняються від тих, що існують навіть у їх сусідів. Між податковим тягарем різних держав існує велика різниця. Серед країн ЄС у Швеції засвідчений найвищий показник частки податкових надходжень у ВВП (50,6% у 2002 році), далі випливає Данія (48,9%), Бельгія (46,6%) і Фінляндія (45.9%). Найнижчі показники має Ірландія (28,6%), Литва (28,8%), Латвія і Мальта (31,3% кожна), а також Кіпр (32,5%).

Що стосується непрямих податків, то на Кіпру (42,7%) і Мальті (42,5%) засвідчений найвищий їхній рівень, у відмінність, скажемо, від Бельгії (29,7%), Німеччини (30,5%) і Фінляндії (30,6%) [6, 3—9].



2. Офшор — податкова гавань



Скільки існує підприємництво, стільки існує і його оподаткування. І добре, коли податки встановлюються державою в розумних межах, не набуваючи масштабів тотального рекету. Українським бізнесменам не поталанило, тож мусять міркувати, як уникнути обтяжливих податків. Один із способів цьогопровадження бізнесу через офшорні компанії.

Офшори (від англ. off-shoreпоза берегом)це фінансові центри (країни, території), що залучають закордонний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг закордонним компаніям, зареєстрованим за місцем розташування офшору. Особливо активно офшорні зони як засіб уникнення податкового зашморгу на батьківщині почали використовуватись у світовій бізнесовій практиці з початку 50-х років [10, 43].

На практиці офшорною зоною вважається країна або територія, законодавство якої дозволяє реєструвати офшорні компанії, тобто компанії, які отримують прибуток із джерел, розташованих поза територією країнимісця реєстрації. Зазвичай така компанія позбавляється права здійснювати операції з місцевими фізичними та юридичними особами, проте обмежень щодо операцій на світовому ринку немає. Офшорні компанії отримують реальні податкові пільги, а також істотні переваги: спрощена звітність, немає валютних обмежень тощо. Законодавство низки країн (приміром, Мальти, Люксембургу, Нідерландів, Швейцарії) в окремих випадках дає можливість зменшити рівень оподаткування.

Країни зі сприятливим оподаткуванням і податкові гаванірізні речі.

На практиці офшорні зони поділяють на так звані податкові гавані та країни зі сприятливим оподаткуванням. Податковими гаванями фахівці називають країни, в яких максимально спрощена процедура реєстрації юридичних осіб та значно знижені або й зовсім немає податків на прибуток, отриманий поза межами країнимісця реєстрації. Вимоги до ведення справ, оформлення документівмінімальні. Переваги роботи в податковій гавані:

  • податок на прибуток майже відсутній або не перевищує 1-2%. Часто з фірм, що зареєстровані у цих країнах (але діють в іншому місці), не стягують жодних інших податків, окрім разового річного збору, що не залежить від доходу, отриманого компанією, від 150 до 1000 дол. США;

  • процедура реєстрації спрощена до мінімуму. Часто взагалі умовна й здійснюється за дорученням. Розмір статутного фонду офшорної фірми здебільшого не обумовлюється. Повна конфіденційність особи власника тощо;

  • кількість валюти, що репатріюється, необмежена. Зареєстровані фірми вільно відкривають депозити у будь-якій валюті, у будь-якому банку, здійснюють та отримують платежі без жодних валютних обмежень;

  • мяке” місцеве законодавство стосовно порушень податкових та митних правил [10, 63].

Найбільше податкових гаваней у країнах „третього світу”. ЦеПанама, Коста-Рика, Бермудські, Кайманові, Віргінські, Багамські острови, Барбадос, Ліберія, Науру тощо. У Європі до податкових гаваней належать острови Ла-Маншу: Мен, Джерсі, Гібралтар; карликові країни Мальта, Ліхтенштейн, Андорра, Монако.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.