Факторинг: поняття і сфера застосування (162570)

Посмотреть архив целиком

10



ПЛАН


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФАКТОРИНГУ

1.1 Сутність факторингу

1.2 Переваги застосування факторингу

1.3 Види факторингу

РОЗДІЛ 2. Здійснення факторингових операцій

2.1 Вимоги до факторингових операцій

2.2 Схема факторингу

РОЗДІЛ 3. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ФАКТОРИНГУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП


Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг примушує йти на гнучкіші взаємини між постачальником і покупцем. Зниження цін, поліпшення якості товарів і послуг, розширення товарної номенклатури, організація безкоштовної доставки, бонуси і тому подібне це лише деякі із заходів, до яких вимушений удаватися постачальник в сучасних умовах в прагненні знайти і утримати покупця. До перерахованого ряду також можна віднести надання постачальником відстрочень платежу за товар, що продається, і послуги, що надаються.

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових і інформаційних послуг, направлених на підтримку зростання об'ємів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Застосування факторингу дуже актуально в наш час. Факторинг є операцією, орієнтованою на конкуруючий сегмент ринку: якщо на ринку є конкуренти, значить, підприємствам потрібна ця послуга. В першу чергу факторинг вигідний виробникові продукції, який шукає ринок збуту і поспішає отримати оплату за товар з тим, щоб пустити ці засоби в оборот. По-друге, факторинг вигідний крупно оптовим торговим компаніям, які, реалізовуючи свій товар, не можуть довго чекати оплати постачань, оскільки їм необхідно щонайшвидше купити товар у виробника. Сьогодні по факторинговим схемам працює харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки закусок, пиво і води), тари і упаковки, друкарська галузь, фармацевтика, підприємства сфери освіти, сільського господарства, лізингові компанії.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФАКТОРИНГУ


1.1 Сутність факторингу


Одним з найперспективніших видів банківських послуг є факторинг – ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтеграції банківських операцій, які найбільш пристосовані до сучасних процесів розвитку економіки. Термін «факторинг» походить від англійського - посередник, агент.

Факторинг - комплекс фінансових послуг, що надаються клієнтові в обмін на поступку дебіторської заборгованості. Іншими словами, викупляючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор (факторингова компанія або банк, що надає факторингові послуги) надає йому комплекс взаємозв'язаних послуг, зокрема:

- фінансування постачань з відстроченням платежу;

- покриття кредитних і процентних ризиків, ризику ліквідності;

- управління дебіторською заборгованістю;

- інформаційне обслуговування клієнта.

Факторинг дає можливість покупцеві відстрочити платежі, а постачальникові отримати основну частину оплати за товар відразу ж після його доставки [6, ст. 32].

Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат, внаслідок затримки платежу, і запобігання появі сумнівних боргів, підвищення ліквідності і зниження фінансового ризику для клієнтів, які не хочуть брати на себе роботу по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, по веденню бухгалтерського обліку відносно своїх вимог і зацікавлені, по можливості, в найбільш швидкому отриманні грошей по рахунках.

В основі факторингу лежить покупка банком (факторською компанією) рахунків-фактур клієнта на умовах негайної оплати частини вартості (70-90%) от фактурованних постачань і оплати решти частини (за вирахуванням відсотка за кредит) в строго обумовлені терміни незалежно від надходження виручки від дебіторів. Тому факторингові операції називають також кредитуванням продаж постачальника або наданням факторингового кредиту постачальникові.

Отже, факторинг – придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по них. При цьому йдеться, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за певну платню одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок тих, що належать йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики.


1.2 Переваги застосування факторингу


Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового і іншого обслуговування клієнтів. Це дозволяє розширювати круг клієнтів банку, підсилювати зв'язок з ними, збільшувати прибуток банку за рахунок розширення операцій.

Якщо компанія – виробник або оптовий продавець, працює на ринку з високим рівнем конкуренції – бажає розвивати і збільшувати частку ринку й прибуток, зацікавлена в страхуванні своїх кредитних, операційних, інфляційних, валютних ризиків, але внутрішні ресурси не можуть на 100% забезпечити щораз більші потреби, коли вона має велику кількість покупців в Україні та за її межами, то факторинг стане актуальним бізнесом і дасть змогу:

  • значно збільшити обсяги продажу (в середньому упродовж півроку-року в 2—3 рази);

  • вчасно поповнювати обігові кошти: отримання коштів відразу після доставки;

  • одержувати беззаставне й відновлювальне фінансування;

  • пришвидшити обіговість коштів;

  • ліквідувати касові розриви;

  • поліпшити структуру балансу;

  • залучити нових покупців;

  • віднести на собівартість витрати на сплату комісійної винагороди за факторингом [4, ст. 67].


1.3 Види факторингу


Існує декілька класифікацій ділення факторингу на види. Основне ділення - регресний і безрегрессний факторинг.

- регресний факторинг. Фактор набуває у клієнта права на всі суми, що винен боржник, проте у разі неможливості стягнення з боржника сум в повному об'ємі клієнт, що переуступає такий "недоброякісний" борг, зобов'язаний відшкодувати фактору бракуючі грошові кошти. Якщо ж з боржника отриманий надлишок в порівнянні з тією, що належить фактору сумою, то надлишок повертається клієнтові.

- безрегрессний факторинг - фактор набуває у клієнта права на всі суми, що винен боржник. При неможливості стягнення з боржника сум в повному об'ємі фінансовий агент потерпить збитки. По суті, це означає повний перехід права власності на право вимоги клієнта до боржника.

Залежно від країни знаходження учасників факторингової операції факторинг ділиться на:

- факторинг внутрішній

- факторинг міжнародний

Факторинг називається внутрішнім (domestic factoring), якщо сторони за договором купівлі-продажу знаходяться в межах однієї країни. В операціях внутрішнього факторингу зазвичай беруть участь три сторони: постачальник, покупець і фактор.

Якщо ж постачальник і покупець є резидентами різних держав, то мова йде про міжнародний факторинг (international factoring).

Факторинг буває відкритим (з повідомленням дебітора про поступку) і закритим (без повідомлення).

Також він буває реальним (грошова вимога існує на момент підписання договору) і консесуальним (грошова вимога виникне в майбутньому).

За участю одного фактора в операції факторинг називається прямим, за наявності двох факторів - взаємним.

Існує ще слідуюча класифікація факторингу: з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% боргових вимог), або оплати вимог до певної дати. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розміром є фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таким образом, постачальник автоматично отримує більше коштів при збільшенні обсягів своїх продаж. За відсутністю попередньої оплати сума перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальникові на певну дату або після закінчення певного терміну [2, ст. 12].



РОЗДІЛ 2. Здійснення факторингових операцій


2.1 Вимоги до факторингових операцій


Факторингові операції не проводяться по борговим зобов’язанням фізичних осіб, філіалів та відділень підприємств. У цьому випадку банку важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт, а також додатковий ризик, який виникає при переуступці таких вимог, оплата, яких може бути не виконана в строк з причин невиконання постачальником своїх договірних зобов’язань.

Крім цього, постачальник має виробляти товари чи надавати послуги високої якості, мати перспективи швидкого розширення виробництва та збільшення прибутку та тимчасові причини недостатності грошових коштів – через несвоєчасне погашення дебіторами чи недостатній рівень прибутку.

Відповідно до конвенції про міжнародний факторинг, операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє яку-небудь з наступних чотирьох ознак:

1. Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог.

2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника.

3. Інкасування його заборгованості.

4. Страхування постачальника від кредитного ризику [10].


2.2 Схема факторингу


Схема факторингу виглядає досить просто (рис. 1). Постачальник відвантажує продукцію покупцеві на умовах відстрочення платежу. Накладні передаються у факторингову компанію. Вона у свою чергу платить компанії по накладним за відвантажений товар від 50% до 90% боргу покупця (розмір цієї суми залежить від величини операції, тривалості відстрочення оплати, ризиків, пов'язаних з роботою клієнта, і кількості відвантажуваного товару). Пізніше покупець переводить на рахунок факторингової компанії гроші у розмірі вартості товарів, поставлених компанією на умовах відстрочення платежу. Після цього факторингова компанія переводить залишок суми постачальникові [4, ст. 72].




Рис. 1. Схема роботи факторингу


Розглянемо схему взаємодії постачальника, покупця і факторингової компанії на числовому прикладі. Постачальник переуступає факторинговій компанії грошові вимоги до своїх клієнтів на суму 1000 грн. Згідно з угодою, факторингова компанія після надання документів, підтверджуючих виконання зобов'язань постачальника перед покупцями (постачання товарів або надання послуг), перечислює постачальникові перший платіж, наприклад, у розмірі 80% від суми перезданих грошових вимог, мінус комісія, наприклад, у розмірі 3%. Таким чином, постачальник отримує 770 грн (1000*0,8-1000*0,03). Суму (200 грн), що залишилася, факторингова компанія перераховує на рахунок постачальника після отримання грошей від покупців.

Комісія, яку стягує факторингова компанія, зазвичай включає:

1) відсоток від обороту постачальника;

2) фіксований збір за обробку документів по кожній доставці;

3) відсоток за користування грошовими ресурсами (повністю відноситься на собівартість продукції);

4) крім цього факторингова компанія може стягувати і інші платежі, наприклад, за кожен день прострочення платежу покупцями.

РОЗДІЛ 3. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ФАКТОРИНГУ


Застосування факторингового обслуговування найефективніше для малих і середніх підприємств, що мають перспективи збільшення об'ємів виробництва і що стикаються з проблемою тимчасового браку грошових коштів через невчасне погашення боргів дебіторами і труднощі, пов'язані з виробничим процесом.

Постачальник повинен виробляти товари або надавати послуги високої якості, мати перспективи швидкого розширення виробництва і збільшення прибутків, і суто тимчасові причини браку грошових коштів.

Факторинговому обслуговуванню не підлягають:

- підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою;

- підприємства, що займаються виробництвом нестандартної або вузькоспеціалізованої продукції;

- будівельні або інші фірми, що працюють з субпідрядниками;

- підприємства, що реалізовують свою продукцію на умовах післяпродажного обслуговування, практикують компенсаційні операції;

- підприємства, що уклали зі своїми клієнтами довгострокові контракти, які пред’являють рахунки після закінчення певних етапів робіт або до здійснення доставки (авансові платежі) [6, ст. 48].

Факторингові операції також не проводяться по боргових зобов'язаннях фізичних осіб, філій або відділень підприємств.



ВИСНОВОК


Факторинг - це комплекс банківських послуг, що припускає придбання банком прав грошових вимог на виручку за товари, поставлені клієнтом на умовах товарного кредиту.

Факторинг містить наступні етапи:

1. Відвантаження товарів покупцеві з відстроченням платежу.

2. Передача продавцем банку документів, підтверджуючих відвантаження товарів.

3. Виплата банком авансу продавцеві (до 90% від суми постачання).

4. Здійснення покупцем розрахунків з банком.

5. Перевод банком продавцеві залишку засобів від суми постачання.

Основні переваги для кожного суб'єкта факторингових відносин:

1. Постачальник, який здійснив відвантаження продукції споживачеві, може відразу отримати від фактора плату за відвантажений товар, не чекаючи терміну розрахунку з покупцем, що запобігає тривалим касовим розривам, дозволяє збільшити обсяги продаж і конкурентоспроможність, надаючи покупцям пільгові умови оплати товару під надійну гарантію. Застосування факторингу дозволяє отримати кредит 80-90 % від вартості товару, що доставляється;

2. Покупець отримує товарний кредит (продавець поставляє товар з відстроченням платежу під гарантії в середньому до 3-х місяців); збільшує обсяг закупівель; зводить до мінімуму ризик отримання неякісного товару і прискорює оборотність засобів;

3. Банки та інші кредитні організації і спеціалізовані організації, що викупляють грошові вимоги (фінансові агенти), розширюють за допомогою факторингу круг послуг, що надаються, отримують додатковий прибуток. Так фінансовий агент отримує не тільки прибуток по кредиту, комісійну винагороду за дострокове фінансування, але і комісію за надання інших фінансових послуг в рамках факторингового обслуговування.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Бударіна Н.А. Міжнародні фінанси. Навч. посібник. – Донецьк, 2002. – 232 с.

  2. Внукова Н. Основи факторингу: Навч. посіб. - К., 1998. - 252 с.

  3. Макогон Ю.В. Зовнішньоекономічна діяльність: організація, управління, прогнозування: Підручник. – Донецьк: Альфа-прес, 2004. – 344 с.

  4. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 с.

  5. Шелест Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник/За заг. Редакцією А.А. Мазаракі. – К.: Київ нац. торг.-екон. Ун-т, 2000. – 244 с.

  6. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков. – М.: 2003р. – 130 с.

  7. Міжнародні валютно-фінансові відносини/ Під ред.. Філіпченко. – К.: Либідь, 1997р.

  8. Міжнародні організації: Навчальний посібник/ За редакцією Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 288 с.

  9. Михайлів З.В., Галатян З.П., Горбань Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004 р. – 244 с.

  10. Конвенция УНИДРУА о международном факторинге, 1988 г.

  11. www.factoring.ru

  12. www.factoring.com.ua



Случайные файлы

Файл
616-1.rtf
Referat_main.doc
detstvo.doc
4447-1.rtf
20942-1.rtf