Методи фінансового планування на підприємстві (161059)

Посмотреть архив целиком

В залежності від величини параметра прогнозні оцінки по різному враховують вплив вихідного ряду спостережень: чим більше (а), тим більше вклад останніх спостережень у формування тренда, а вплив початкових умов швидко зменшується. При малому (а) прогнозні оцінки враховуються всі спостереження, при цьому зменшення впливу більш «старої» інформації відбувається повільно, тобто чим менше (а), тим дані більш стабільні, і навпаки.

В області економічного прогнозування найбільш вживані межі 0,05<а<0,3. Значення (а) в загальному випадку повинно залежати від терміну прогнозування: чим менший термін, тим більшим повинно бути значення параметра.

Цей метод реалізується на ЕОМ за допомогою спеціально розроблених програм в блоці «часові ряди», який є складовою частиною пакету економічних розрахунків.


2.3 Методи моделювання й економіко-математичні методи


Моделювання передбачає конструювання моделі на основі попереднього вивчення об’єкта або процесу, виділення його суттєвих характеристик або ознак. Прогнозування економічних та соціальних процесів з використанням моделей включає розробку моделі, її експериментальний аналіз, співставлення результатів прогнозних розрахунків на основі моделі з фактичними даними стану об’єкта або процесу, коректування і уточнення моделі. В залежності від рівня управління економічними і соціальними процесами розрізняють макроекономічні, міжгалузеві, міжрайонні, галузеві, регіональні моделі та моделі мікрорівня (моделі розвитку фірми).

За аспектами розвитку економіки виділяють моделі прогнозування відтворення основних фондів, трудових ресурсів, цін та ін. Існує ряд інших ознак класифікації моделей: часовий, факторний, транспортний, виробничий. В сучасних умовах розвитку моделювання і практичному застосуванню моделей стала надаватися особлива значимість у зв’язку з посиленням ролі прогнозування і переходом до індикативного планування.

Розглянемо деякі із найбільш розроблених економіко-математичних моделей, які отримали широке застосування в практиці прогнозування економіки за кордоном (особливо в США).

Матричні моделі. До них належать моделі міжгалузевого балансу (МГБ): статичні та динамічні. Перші призначені для проведення прогнозних макроекономічних розрахунків на короткостроковий період (рік, квартал, місяць), другі – для розрахунків розвитку економіки країни на перспективу. Вони відображають процес відтворення в динаміці і забезпечують зв'язок прогнозу виробництва продукції (послуг) з інвестиціями.

Статична модель МГБ в системі народного господарства має вигляд:



де коефіцієнти прямих витрат (середньогалузеві нормативи витрат продукції галузі і, яка використовується в якості засобів виробництва для випуску одиниці продукції галузі j); - обсяг виробництва продукції j-й галузі-споживача (j=; - валове виробництво продукції (послуг) і-й галузі-виробника (j=; - об'єм кінцевого продукту і-й галузі-виробника.

Рівняння характеризує міжгалузеві потоки і загалом проміжний продукт; - кінцевий продукт; - валовий суспільний продукт.

Спрощена динамічна модель має вигляд


=++, (j=,


де t- індекс року; - продукція галузі і, яка направлена в якості виробничих інвестицій в t-му році для розширення виробництва в галузь j;- об’єм кінцевого продукту і-ї галузі в t-му році за виключенням продукції, яка направлена на розширення виробництва. При переході до системи національних рахунків (СНР) моделі міжгалузевого балансу зазнають деяких змін. Рівняння характеризує проміжне споживання в сферах матеріального виробництва і нематеріальних послуг; - кінцеве використання валового національного продукту (ВНП) в і-й галузі, яке включає кінцеве споживання (споживання домашніх господарств і державі витрати), валове накопичення і експорт.

Моделі оптимального планування використовуються для визначення оптимального варіанту функціонування економіки в цілому і її окремих складових. Економіко-математична модель являє собою формалізований опис економічного процесу. Модель складається із цільової функції та системи обмежень. Цільова функція описує ціль оптимізації і являє собою залежність показника, за яким ведеться оптимізація, від незалежних змінних. Вплив кожної із змінних на величину цільової функції виражається коефіцієнтом – значенням показника, екстремум якого використовується в якості критерію оптимальності. Система обмежень відображає об’єктивні економічні зв’язки і залежності і являє собою систему рівностей і нерівностей. На макрорівні критерієм оптимальності є максимум валового національного продукту. На мікрорівні в якості критерію оптимальності можуть бути використані екстремуми показників: максимум прибутку, мінімум витрат, максимум випуску продукції (послуг) та ін.

Загальний вигляд моделі за розрахунком оптимального варіанта виробництва продукції:

Цільова функція


f(x)=→ext, (i=


Система обмежень


, (g=,

, (k=,


де - значення і-го показника на одиницю j-го виду продукції, - норма розходу g-го виду сировини на виробництво одиниці j-го виду продукції; - шукана кількість j-го виду продукції; - наявний фонд g-го виду сировини; затрати часу на k-м виді устаткування для виробництва одиниці j-го виду продукції; - дійсний фонд часу роботи k-го виду обладнання; , - нижня та верхня межі випуску j-го виду продукції. Нижня межа встановлюється з урахуванням завдань на поставку продукції для державних потреб, верхня – з урахуванням попиту на продукцію. На макрорівні розрахунки проводяться в агрегованому вигляді. Система обмежень зазнає деяких змін. Замість обмеження по фонду часу роботи обладнання вводяться обмеження по фондовмісності або виробничій потужності (на галузевому рівні), розширений асортимент (конкретні види продукції) замінюється на груповий.

Слід зазначити, що, не зважаючи на багатоманітність розроблених моделей і наявність пакетів програм для проведення багатоваріантних розрахунків, оптимізаційні задачі носять, як правило, експериментальний характер.

Економіко-статистичні моделі. Вони використовуються для встановлення кількісної характеристики зв’язку, залежності і взаємообумовленості економічних показників. Система такого роду моделей включає: однофакторні, багатофакторні і економетричні моделі. Приклади однофакторних моделей:


y=a+bx; y=a+b/x; y=a+b lg x та ін.,


де у – значення прогнозованого показника; а-вільний член, який визначає положення початкової точки лінії регресії в системі координат; x- значення фактора; параметр b характеризує норму зміни у на одиницю x.

Багатофакторні моделі дозволяють одночасно враховувати вплив декількох факторів на рівень прогнозованого показника. При цьому останній виступає як функція від факторів:


у=f (х123…, хn),


де х123…, хn – фактори.

При лінійній залежності багатофакторні моделі можуть бути представлені наступним рівнянням:


у=а01х12х2+…+аnхn,


де а0 – вільний член; а1, а2,…аn – коефіцієнти регресії, які показують ступінь впливу відповідного фактора на прогнозований показник при фіксованому значенні інших факторів.

При нелінійній залежності багатофакторна модель може мати вигляд



y=a···…·.


Багатофакторні моделі використовуються при прогнозуванні макроекономічних показників, попиті на продукцію, собівартості, цін, прибутку та інших показників.

Економетричною моделлю називають систему регресійних рівнянь, які описують взаємозв’язки і залежності основних показників розвитку економіки. Вони дозволяють прогнозувати широке коло показників (ВНП, доходи населення, споживання товарів і послуг, та ін.).

Імітаційні моделі. Мета імітаційного моделювання полягає в відтворенні поведінки системи на основі результатів аналізу більш суттєвих взаємозв’язків між її елементами. Імітаційні моделі дозволяють відтворити реальні процеси і передбачити результати різноманітних дій.

Моделі прийняття рішень засновані на теорії ігор. Вони застосовуються в умовах невизначеності або ситуаціях, коли інтереси сторін не співпадають. Кожна із сторін приймає таке рішення, тобто вибирає таку стратегію дій, яка з їх точки зору забезпечує найбільший виграш або найменший програш. Причому кожній із сторін зрозуміло, що результат залежить не тільки від своїх дій, але й від дій партнерів. Наприклад, протиборство конкурентів в процесі боротьби за ринок збуту конкретного виду продукції.

Моделі мережевого планування застосовуються з метою скорочення термінів виконання складних проектів та інших робіт і оптимального використання призначених для цього ресурсів. Термін «мережеве планування» набуває в останній час все більшої популярності. Основою мережевого планування служить зображення комплексу взаємопов’язаних робіт у виді графа, зазвичай названого мережевим графіком, діаграмою, логічною мережею або мережевою моделлю. В мережевому графіку відображається послідовність етапів, необхідних для досягнення раніше поставленої мети.

Метод міжгалузевого балансу базується на принципах розробки міжгалузевого балансу, які були обґрунтовані спеціалістами бувшого СССР і розвинуті за кордоном. (В. Леонтьєвим в США). Використання методу на основі моделі міжгалузевого балансу дозволяє виконувати прогнозування розвитку економіки і її галузевої структури, виходячи із кінцевих потреб (кінцевого використання ВНП).

В математичній формі міжгалузевий баланс являє собою систему рівнянь:


+…++=,

++…++=,

…………………………………

++…++=.


Для рішення системи рівнянь складається матриця коефіцієнтів прямих витрат. Шляхом математичних перетворень формується матриця коефіцієнтів повних витрат. Потім на основі представленої вище системи рівнянь проводиться розрахунок міжгалузевих поставок, в цілому проміжного продукту і формується таблиця міжгалузевого балансу.

До методів оптимізації належать лінійне програмування і цілочисельне програмування. За допомогою методів оптимізації створюється можливість вибору оптимального варіанту використання ресурсів і задоволення потреб в продукції, розміщення виробничих сил, раціонального прикріплення поставщиків до споживачів і вирішувати інші задачі. Оптимізаційні розрахунки здійснюються на основі розроблених економіко-математичних моделей і вихідної інформації з використанням спеціальних пакетів програм. Результати оптимізаційних розрахунків носять рекомендаційний характер.

Сутність кореляційно-регресивного методу полягає в визначенні залежності показника від різних факторів. Цей метод передбачає встановлення наявності кореляційного зв’язку між прогнозованим показником і факторами, які на нього впливають. Форма зв’язку характеризує зміну значень однієї ознаки від зміни іншої. Вона може бути лінійною і нелінійною, відповідно виражається рівняннями. Одночасно з встановленням форми зв’язку визначається тіснота зв’язку, яку характеризує коефіцієнт кореляції (R).


2.4 Метод економічного аналізу


Економічний аналіз є необхідною частиною і одним із основних елементів логіки прогнозування та планування. Він повинен здійснюватися як на макро-, так і на макрорівнях. Сутність методу економічного аналізу полягає в тому, що економічний процес або явище розбивається на складові частини і виявляються взаємний зв'язок і вплив цих частин одна на одну. Аналіз дозволяє розкрити сутність процесу, визначити закономірності його зміни в прогнозованому періоді.

В процесі економічного аналізу застосовуються такі прийоми, як порівняння, групування, індексний метод, проводяться балансові розрахунки, використовується нормативний та економіко-математичні методи. Метод угрупувань передбачає об’єднання об’єктів економічного аналізу і якісно однорідні групи, що дозволяє дослідити закономірності їх розвитку, вивчити вплив окремих факторів, які визначають їх динаміку, характер взаємодії і виявити тенденції розвитку даної однорідної групи економічних явищ і процесів. Індексний метод використовується для аналізу темпів і пропорцій розвитку економіки на основі використання макроекономічних показників, цін і т. д. Індекси показників можуть відображати фактичні і прогнозовані темпи їх зміни. Вони дозволяють отримати реальну картину економічного і соціального розвитку.




2.5 Балансовий метод


За допомогою балансового методу реалізується принцип збалансованості і пропорційності. Він застосовується при розробці прогнозів, планів, програм.

Розробка балансу починається з визначення потреб. Для визначення потреб в ресурсах може використовуватися ряд методів. Найбільшого поширення набув нормативний метод: за допомогою норм, нормативів і об’ємів виробництва продукції (робіт) визначаються потреби в конкретному виді ресурсу.

Ресурсна частина балансу формується після визначення потреб. Ресурси розраховуються за всіма джерелами надходження. Головним джерелом ресурсів є їх виробництво. Заключним етапом розробки балансу є процес поєднання потреб з ресурсами.


2.6 Нормативний метод


Нормативний метод є одним із основних методів прогнозування та планування. В сучасних умовах йому надається особлива увага.

В практиці прогнозування і планування застосовується система норм і нормативів, яка включає норми витрат сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; норми витрат праці норми і нормативи використання основних виробничих фондів; нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва; норми і норматив, які характеризують ефективність суспільного виробництва; фінансові норми та нормативи (норми амортизації, нормативи рентабельності, ставки податків і т.д.); соціальні норми та нормативи (мінімальний споживчий бюджет, мінімальна заробітна плата, норми споживання продовольчих і непродовольчих товарів на душу населення, норми житлової площі в сільській та міській місцевості); екологічні норми і нормативи (норми викиду шкідливих речовин в оточуюче середовище, нормативи вмісту у воді шкідливих речовин); Фінансові, соціальні, екологічні норми і нормативи є важливими регуляторами економіки.

Всі норми і нормативи поділяються на поточні і перспективні. Перші застосовуються при розробці планів-прогнозів на поточний період (рік, місяць), інші – на перспективу.

За характером поширення норми поділяються на місцеві, галузеві, міжгалузеві.


2.7 Програмно-цільовий метод


В порівнянні з іншими методами програмо-цільовий метод (ПЦМ) є відносно новим і не досить розробленим. Цей метод передбачає розробку плану з оцінки кінцевих потреб, виходячи із мети розвитку економіки при подальшому пошуку і визначенні ефективних шляхів і засобів для їх досягнення і ресурсному забезпеченню. За допомогою цього методу реалізується принцип пріоритетності планування.

Сутність ПЦМ полягає у відборі основних цілей соціального, економічного і науково-технічного розвитку, розробці взаємопов’язаних заходів для їх досягнення в намічені строки при збалансованому забезпеченні ресурсами з урахуванням ефективного їх використання.

ПЦМ застосовується при розробці цільових комплексних програм, які являють собою документ, в якому відображається мета і комплекс науково-дослідних, виробничих, організаційно-господарських, соціальних, та інших завдань і заходів.

Цільові комплексні програми можуть розроблятися на різні періоди: 3-5, 10-15 років і короткострокові періоди (квартал, рік).




Висновки


Таким чином, планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів:

- нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів;

- балансовий метод - цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їх утворення (надходження) по всій системі взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;

- метод екстраполяції - виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;

- метод інтерполяції - підприємство встановлює ціль в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники;

- факторний метод - на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників;

- матричний метод - шляхом побудови моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами й показниками;

- економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ – розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.


Случайные файлы

Файл
96136.rtf
121027.rtf
446.doc
UN Structure.doc
СН 457-74.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.