Аналіз фінансового стану підприємства та місце довгострокових зобов’язань у цьому процесі (160271)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Довгострокові зобов’язання: сутність, види, особливості формування.

1.2. Форми кредиту підприємств та їх класифікація.

1.3. Довгострокові кредити банків

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ДОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

2.1. Загальна характеристика підприємства.

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства.

2.3. Аналіз співвідношення власного і позикового капіталу підприємства

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДОВГОСТРОКОВИМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ.

3.1. Управління довгостроковими зобов’язаннями підприємства

3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії по виведенню підприємства з кризисного фінансового стану

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП


Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. Значне місце в цьому аналізі посідає структура та характер довгострокових зобов’язань підприємства, а також їх динаміка..

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні: Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку? Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами? Яким чином визначити показники фінансово-господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження місця довгострокових зобов’язань у цьому процесі.

Завданням цієї роботи є:

Теоретичне дослідження сутності та видів довгострокових зобов’язань підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства та визначення місця в ньому довгострокових зобов’язань.

Висунення пропозицій щодо удосконалення управління довгостроковими зобов’язаннями.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА


1.1 Довгострокові зобов’язання: сутність, види, особливості формування


Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад, постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:

довгострокові зобов'язання ;

поточні зобов'язання ;

забезпечення ;

непередбачені зобов'язання ;

доходи майбутніх періодів .

Довгострокові зобов'язання (Long-term Liabilities) – зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

До довгострокових зобов'язань належать:

1. Довгострокові кредити банків – заборгованість підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

2. Інші довгострокові фінансові зобов’язання – довгострокові заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки (довгострокові векселі видані, зобов’язання за облігаціями).

3. Відстрочені податкові зобов’язання – нараховані податки, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.

4. Інші довгострокові зобов’язання – довгострокові зобов’язання з фінансової оренди, реструктуризована податкова заборгованість, фінансова допомога на зворотній основі.

Довгострокове зобов'язання визнається, якщо:

- його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Довгострокові зобов'язання повинні бути погашені впродовж більше дванадцяти місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців.

Тому зобов'язання підприємства, яке виконує складні замовлення зі звичайним циклом завершення більш як дванадцять місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов'язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.

Зобов'язання, на яке нараховують відсотки та яке підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців з дати балансу, треба розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більш як 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Приклад

Підприємство має прострочену заборгованість з погашення банківського кредиту 2004 року, отриманого 2002 року на умовах довгострокової позики. Якщо до затвердження фінансової звітності за 2004 рік банк пролонгує цю кредитну угоду до 2005 року, підприємство повинно буде у фінансовій звітності відобразити таку заборгованість як довгострокове зобов'язання.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачала погашення зобов'язання на вимогу кредитора в разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушено, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди впродовж дванадцяти місяців з дати Балансу.


Случайные файлы

Файл
122685.rtf
25933.doc
Задача.docx
36943.rtf
93705.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.