Аналіз обліку платників податків в Україні (160253)

Посмотреть архив целиком
















КУРСОВА РОБОТА

Аналіз обліку платників податків в Україні











Ірпень

2006


1. Основні поняття про платників податків. Класифікація суб”єктів господарювання


1.1 Власність – правооснова господарської діяльності


ЗАКОН УКРАЇНИ Про власність [12] спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України. Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.

Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.

Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав.

Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.


1.2 Класифікація інституційних секторів економіки України


Класифікацію інституційних секторів економіки (КІСЕ) України [25] розроблено на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475.

Впровадження КІСЕ забезпечує:

- облік підприємств і організацій за інституційними секторами економіки у статистичних реєстрах та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;

- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки;

- можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;

- групування суб'єктів економіки за інституційними секторами (підсекторами) з метою здійснення на макрорівні оцінки результатів їхньої діяльності та фінансового стану.

Інституційна одиниця - це господарська одиниця, основними ознаками якої є:

- право самостійного володіння товарами та активами від власного імені, що надає їй можливість обмінюватися правами власності на ці товари й активи при операціях з іншими одиницями;

- здатність приймати самостійні економічні рішення і здійснювати господарську діяльність, за яку вона сама несе пряму відповідальність і відповідає перед законом;

- здатність приймати фінансові та інші зобов'язання від свого імені, а також укладати договори;

- існування для неї повного набору рахунків, включаючи баланс активів і пасивів, або практичної можливості - як з економічної, так і з юридичної точки зору - щодо підготовки повного набору рахунків, а також статистичної звітності в разі необхідності.

Національна економіка складається з сукупності інституційних одиниць, що є резидентами України.

Інституційна одиниця вважається резидентом певної країни тоді, коли вона має центр економічного інтересу (місцезнаходження житла, виробництва чи інших приміщень), що знаходиться на економічній території цієї країни, та коли вона бере участь в економічній діяльності країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знахо-диться на території іншої країни та проводить діяльність в інтересах своєї кра-їни.

Інституційні одиниці - нерезиденти, що здійснюють операції з резидентними інституційними одиницями або мають з ними інші економічні зв'язки, утворюють групу, яка вважається за загальноприйнятою міжнародною методологією СНР'93 самостійним сектором "інший світ" (S.2 у додатку), призначеним для оцінки зовнішньоекономічної діяльності. До складу "іншого світу" входять певні нерезидентні інституційні одиниці, що знаходяться у географічних рамках країни, наприклад, іноземні анклави, такі як посольства, консульства, військові бази, міжнародні організації тощо.

Інституційні одиниці поділяються на дві великі групи:

- юридичні особи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства, незалежно від того, які особи або суб'єкти можуть володіти ними чи контролювати їхню діяльність;

- фізичні особи або групи осіб у формі домашніх господарств.

Відповідно до своїх функцій та структури економіки України інституційні одиниці - резиденти групуються в п'ять інституційних секторів економіки:

- нефінансові корпорації;

- фінансові корпорації;

- сектор загального державного управління;

- домашні господарства;

- некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства; більшість з яких розподіляється на підсектори (додаток А).

При віднесенні інституційних одиниць до певного сектору або підсектору економіки України враховується їхня організаційно-правова форма господарювання, форма власності та вид економічної діяльності, перелік яких визначають відповідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) та Класифікації форм власності (КФВ), які затверджено наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. N 97, а також Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), яку затверджено наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. N 441.

S.11 Нефінансові корпорації

Нефінансові корпорації - це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Цей інституційний сектор економіки включає сукупність таких інституційних одиниць - резидентів:

- нефінансові корпорації незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;

- нефінансові квазікорпорації;

- НКО, які є ринковими виробниками товарів чи нефінансових послуг.

Сектор нефінансових корпорацій включає такі підсектори:

- державні нефінансові корпорації;

- приватні нефінансові корпорації;

- нефінансові корпорації під іноземним контролем.

S.11001 Державні нефінансові корпорації

До державних нефінансових корпорацій відносяться корпорації та квазі-корпорації, які є резидентами й контролюються органами державного управління; при цьому контроль за корпорацією визначається шляхом розроблення Генеральної політики корпорації та призначення директорів (якщо існує така необхідність).

В Україні до державних нефінансових корпорацій належать суб'єкти господарювання з такими організаційно-правовими формами за КОПФГ:

- державне підприємство (код 140);

- казенне підприємство (код 145);

- комунальне підприємство (код 150);

- дочірнє підприємство (код 160);

- відкрите акціонерне товариство (код 231);

- закрите акціонерне товариство (коди 232);

- державна акціонерна компанія (товариство) (код 235);

- корпорація (код 520);

- консорціум (код 530);

- концерн (код 540);

- холдингова компанія (код 550);

державної корпоративної (КФВ, код 30), державної (КФВ, код 31), комунальної (КФВ, код 32) та комунальної корпоративної власності (КФВ, код 33).

S.11002 Приватні нефінансові корпорації

Приватні нефінансові корпорації включають усі нефінансові корпорації та квазікорпорації-резиденти, які не контролюються органами державного управління чи інституційними одиницями - нерезидентами. Такі корпорації можуть контролюватися (але можуть і не контролюватися) іншими інституційними одиницями - резидентами, але їхньою характерною рисою є те, що вони не підлягають контролю з боку органів державного управління чи з-за кордону. Цей підсектор включає також ринкові НКО, які займаються виробництвом товарів і нефінансових послуг.

До приватних нефінансових корпорацій відносяться такі суб'єкти госпо-дарювання згідно з КОПФГ:

- фермерське господарство (код 110);

- приватне підприємство (код 120);

- колективне підприємство (код 130);

- дочірнє підприємство (код 160);

- підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) (код 180);

- підприємство споживчої кооперації (код 185);

- орендне підприємство (код 190);

- індивідуальне підприємство (код 191);

- сімейне підприємство (код 192);

- спільне підприємство (код 193);

- акціонерне товариство (код 230);

- відкрите акціонерне товариство (код 231);

- закрите акціонерне товариство (код 232);

- товариство з обмеженою відповідальністю (код 240);

- товариство з додатковою відповідальністю (код 250);

- повне товариство (код 260);

- командитне товариство (код 270);

- кооператив (код 300)3;

- виробничий кооператив (код 310);

- обслуговуючий кооператив (код 320);

- споживчий кооператив (код 330);

- сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340);

- сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350);

- асоціація (код 510);

- корпорація (код 520);

- консорціум (код 530);

- концерн (код 540);

- холдингова компанія (код 550);

приватної власності (КФВ, код 10), за винятком суб'єктів господарювання, що відносяться до нефінансових корпорацій під іноземним контролем.

S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем

До нефінансових корпорацій під іноземним контролем відносяться корпорації й квазікорпорації-резиденти, що контролюються інституційними одиницями - нерезидентами. Цей підсектор включає:

- дочірні корпорації корпорацій-нерезидентів;

- корпорації, які діють виключно на основі власності іноземців чи іноземних юридичних осіб, або придбані повністю у власність цих осіб.

Цей підсектор нефінансових корпорацій включає дочірні (КОПФГ, код 160) та іноземні (КОПФГ, код 170) підприємства приватної власності (КФВ, код 10).

S.12 Фінансові корпорації

Фінансові корпорації (установи) включають всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності.

Фінансова установа (компанія) - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [22, ст. 1, п. 1].

Надання послуг, які мають допоміжний характер для фінансового посередництва, може здійснюватись у формі вторинної діяльності фінансових посередників або виконуватись спеціалізованими агентствами чи брокерами.

Фінансові корпорації мають два рівні поділу на підсектори. На першому рівні вони групуються у такі підсектори:

S.121 Національний банк України (НБУ);

S.122 Інші депозитні корпорації;

S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів;

S.124 Допоміжні фінансові організації;

S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди.

На другому рівні фінансові корпорації (крім НБУ) підрозділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, а саме:

S.12201, S.12301, S.12401, S.12501 - державні фінансові корпорації;

S.12202, S.12302, S.12402, S.12502 - приватні фінансові корпорації;

S.12203, S.12303, S.12403, S.12503 - фінансові корпорації під іноземним контролем.

Характеристика корпорацій, що входять до п'яти вказаних підсекторів першого класифікаційного рівня, наводиться нижче.

S.121 Національний банк України

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності [6, ст. 2, 6].

S.122 Інші депозитні корпорації

До цього підсектору включаються всі фінансові корпорації (за винятком Національного банку), основним видом діяльності яких є фінансове посередництво та зобов'язання яких мають форму депозитів або таких фінансових інструментів, як короткострокові депозитні сертифікати, що виступають як близькі замінники депозитів при мобілізації фінансових ресурсів і включаються до показника грошей в широкому розумінні. До цього підсектору належать банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва тощо.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [10, ст. 2].

Клірингова установа - юридична особа, що за результатами проведеного нею взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи (клірингу) формує документ на переказ (клірингові вимоги), на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними, а також надає інформаційні послуги.

S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів

Цей підсектор охоплює всі корпорації, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво, тобто діяльність, пов'язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, крім депозитних корпорацій, страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів. До цього підсектору відносяться ті корпорації, які мобілізують кошти на фінансових ринках, але не в формі депозитів, та використовують ці кошти для придбання інших фінансових активів, зокрема іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Лізингова компанія - юридична особа, яка передає право володіння і користування неспоживною річчю (предметом лізингу), визначеною індивідуальними ознаками та віднесеною згідно з законодавством до основних фондів, фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу.

Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг.

S.124 Допоміжні фінансові організації

До цього підсектору відносяться всі корпорації, які займаються переважно діяльністю, пов'язаною з фінансовим посередництвом, але самі не виконують функцій посередника.

Сюди включаються корпорації, основною функцією яких є надання гарантій шляхом індосаменту (спеціальний надпис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права одержувачу векселя) векселів чи подібних інструментів, призначених для обліку чи рефінансування фінансовими корпораціями, а також корпорації, що спеціалізуються на інструментах хеджування (процес, спрямований на зниження ризику по основній інвестиції).

До цього підсектору відносяться валютні, товарні та фондові біржі тощо.

S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди

Цей підсектор включає страхові корпорації (компанії) та недержавні пенсійні фонди - резиденти.

Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства).

Функціонує та проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду [9, ст. 1].

S.13 Сектор загального державного управління

Сектор загального державного управління (ЗДУ) об'єднує юридичні особи, для яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади відносно інших інституційних одиниць в межах певної території. Вони мають повноваження збирати податки та інші обов'язкові платежі, а також витрачати їх відповідно до урядової політики.

S.14 Домашні господарства

Сектор домашніх господарств у рамках його економічної діяльності поділяється на підсектори:

- найманих працівників;

- роботодавців;

- самостійно зайнятих працівників;

- одержувачів доходу від власності та трансфертів.

S.141 Роботодавці

До цього підсектору належать власники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності або уповноважений ними орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Між роботодавцями та найманими працівниками укладаються трудові договори у письмовій (відповідно до законодавства) або усній формі про умови праці та її оплати, а також визначаються інші права та обов'язки сторін.

S.142 Самостійно зайняті працівники

Самостійно зайняті працівники (фізичні особи, які працюють на себе) - це особи, які здійснюють трудову діяльність на самостійній основі, без залучення постійних найманих працівників.

Роботодавці та самостійно зайняті особи володіють засобами виробництва, несуть відповідальність за вироблену продукцію й отримують змішаний доход, який поєднує компенсацію за власну працю та доход на вкладений капітал.

Крім того, цей підсектор включає безкоштовно працюючих членів домогосподарства. До них відносяться особи, що працюють без оплати праці разом з іншими членами домогосподарства, яке очолює родич. За свою роботу вони отримують частину сукупного доходу домогосподарства в опосередкова-ному вигляді для кінцевого споживання.

S.143 Наймані працівники

Наймані працівники - фізичні особи, які відповідно до законодавства уклали письмовий або усний трудовий договір (контракт) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи про умови праці та її оплату й отримують гарантовану винагороду за працю згідно з цим договором.

S.144 Одержувачі доходу від власності та трансфертів

Цей підсектор, що охоплює домашні господарства, для яких головним джерелом доходу є доход від власності та трансфертів, поділяється на такі групи:

- одержувачі доходу від власності;

- одержувачі пенсій;

- одержувачі доходу від інших трансфертів.

S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

Сектор "некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства" (НКОДГ) визначається як сукупність всіх НКО-резидентів за винятком НКО, які є ринковими виробниками, а також неринкових НКО, які контролюються та в основному фінансуються органами державного управління.

Виділяються такі типи НКОДГ:

- політичні партії та інші громадські організації;

- благодійні організації і фонди;

- соціально-культурні підрозділи нефінансових і фінансових корпорацій.


1.3 Спеціальний статус учасників угод про розподіл продукції


ЗАКОН УКРАЇНИ „Про угоди про розподіл продукції” [11] спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.

Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:

- продукція - корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин;

1. Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона - Україна (далі - держава) доручає іншій стороні - інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції. 

2. Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції (далі - орган місцевого самоврядування), які укладають угоду після її погодження з постійно діючою міжвідомчою комісією.

3. Інвесторами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

4. У тому разі коли інвестором в угоді виступає об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, передбачених угодою про розподіл продукції.


1.4 Спеціальний статус учасників інноваційних парків


ЗАКОН УКРАЇНИ „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” [10] визначає правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (м. Київ), "Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона" (м. Київ), "Інститут монокристалів" (м. Харків), "Вуглемаш" (м. Донецьк), "Інститут технічної теплофізики" (м. Київ), "Київська політехніка" (м. Київ), "Інтелектуальні інформаційні технології" (м. Київ), "Укрінфотех" (м. Київ), "Агротехнопарк" (м. Київ), "Еко-Україна" (м. Донецьк), "Наукові і навчальні прилади" (м. Суми), "Текстиль" (м. Херсон), "Ресурси Донбасу" (м. Донецьк), "Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій" (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса), "Яворів" (Львівська область) (далі - технологічні парки).

1) технологічний парк (технопарк) - група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), які уклали договір про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів учасників технологічного парку з метою створення організаційних засад щодо забезпечення діяльності учасників технологічного парку у виконанні інноваційних проектів з виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції;

2) договір про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів учасників технологічного парку (далі - договір) - договір між юридичними особами - учасниками технологічного парку, що містить відомості про склад учасників технологічного парку, їх права та обов'язки, пріоритетні напрями діяльності технологічного парку, органи управління і керівний орган технологічного парку, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень, порядок фінансування діяльності органів управління і керівного органу, порядок прийняття нових учасників технологічного парку та виключення з числа учасників технологічного парку, порядок ліквідації технологічного парку (припинення дії договору);

3) учасники технологічного парку - юридичні особи - суб'єкти наукової, науково-технічної, підприємницької діяльності, що уклали між собою договір згідно з цим Законом або приєдналися до цього договору;

4) керівний орган технологічного парку - юридична особа - один з учасників технологічного парку, на якого за договором покладені функції поточного керівництва діяльністю технологічного парку щодо оформлення інноваційних проектів, використання коштів спеціального рахунку технологічного парку та контролю за використанням коштів із спеціальних рахунків його учасників, перевірки та підготовки пропозицій щодо внесення змін або припинення виконання проектів технологічного парку, підготовки звітів про діяльність технологічного парку, представлення інтересів учасників технологічного парку в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, укладення відповідно до законодавства договорів від імені технологічного парку та інші функції відповідно до договору;

5) дочірнє підприємство - підприємство, створене для виконання проектів технологічного парку, єдиним засновником і власником якого є керівний орган технологічного парку;

6) спільне підприємство - підприємство, створене для виконання проектів технологічного парку, одним із засновників якого є учасник технологічного парку, а іншими - резиденти чи нерезиденти, внесок яких до статутного фонду становить суму в національній валюті, еквівалентну не менше:

- для резидентів - 50000 доларів США - для нерезидентів - 100000 доларів США 2. Самостійна робота № 2.


2. Створення СГД. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців


2.1 Створення суб”єктів господарської діяльності


Господарський кодекс України [1] встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Кодексом та іншими законами.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Кодексу [1] поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для державних потреб.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до Кодексу [1] та інших законів.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

- надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

- стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

- подають підприємцям інші види допомоги.

Підприємницька діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- у разі припинення існування підприємця;

- на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом[18]та іншими законами.

- інші соціальні гарантії, передбачені законом.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України [2], державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Кодексу [1], а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у Кодексі [1] та інших законах.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Кодексом [1].

Суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених Кодексом [1].

Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта господарювання подаються такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом;

- установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;

- рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом;

- документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

- реєстраційна картка встановленого зразка;

- документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

При створенні у процесі приватизації та/або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Власник (засновник) або уповноважені ним органи несуть відповідальність за невідповідність вимогам законодавства та недостовірність документів, що подаються для реєстрації.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання документів, зазначених у цій статті. Реєструючий орган зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.

На печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

Відомості щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.

Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання.

Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Кодексом [1]та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.

Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.


2.2 Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців


ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” [15] регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи;

- державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем;

- місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган);

- реєстраційна картка - документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру;

- реєстраційна справа - папка організаційно-облікового типу з документами або комп'ютерними файлами для постійного зберігання, що подаються державному реєстратору відповідно до закону;

- свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця;

спеціалізований друкований засіб масової інформації - видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру;

- фонди соціального страхування - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

2. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

3. Об'єднання громадян (у тому числі професійні спілки), благодійні організації, партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

2. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

3. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

4. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.

5. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.

Місце проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

1. Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

- проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- проводить резервування найменувань юридичних осіб;

- передає органам державної статистики (далі - органи статистики), державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

- формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну;

- оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного державного реєстру; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;

- проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;

- звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.

2. Державний реєстратор призначається на посаду та звільняється з посади міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

3. Державний реєстратор підпорядковується міському голові міста обласного значення або голові районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

4. На посаду державного реєстратора призначається особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стажем роботи за фахом на державній службі не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах управління не менше трьох років. Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та власну печатку.

5. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи державного реєстратора здійснює виконавчий комітет міської ради міста обласного значення або районна, районна в містах Києві та Севастополі державна адміністрація.

6. Методологічне та інформаційне забезпечення діяльності державних реєстраторів здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації.

Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору

1. Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.

2. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.

3. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

4. У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом.

5. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

6. Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

7. Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію

1. Державні реєстратори використовують бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців єдиних зразків. Описи бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, а також порядок їх оформлення встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

2. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

3. У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються:

- найменування юридичної особи;

- ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;

- місцезнаходження юридичної особи;

- місце проведення державної реєстрації;

- дата проведення державної реєстрації;

- прізвище та ініціали державного реєстратора.

4. У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зазначаються:

- ім'я фізичної особи - підприємця;

- ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків);

- місце проживання фізичної особи - підприємця;

- дата проведення державної реєстрації;

- місце проведення державної реєстрації;

- прізвище та ініціали державного реєстратора.

5. Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.

6. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі:

- внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи;

- внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи;

- внесення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи - підприємця;

- втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

7. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку із внесенням змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи, здійснюється при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

8. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку із внесенням змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи - підприємця, здійснюється при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця.

9. Для заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням засновники (учасники) юридичної особи (фізична особа - підприємець) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заяву встановленого зразка про заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

- не придатне для використання свідоцтво про державну реєстрацію, якщо підставою для заміни свідоцтва є його пошкодження;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про втрату або заміну свідоцтва про державну реєстрацію;

- документ про підтвердження внесення реєстраційного збору за заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням.

10. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, якщо вони не передбачені частиною дев'ятою цієї статті.

11. Якщо документи для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням подаються засновником (учасником) юридичної особи чи фізичною особою - підприємцем, або уповноваженою ними особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

12. Документи, які подаються для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику (учаснику) юридичної особи чи фізичній особі - підприємцю або уповноваженому ними органу чи особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

13. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням;

- документи не відповідають вимогам, які встановлені частиною першою статті 8, частиною п'ятою статті 10 та частиною двадцятою статті 22 цього Закону;

- документи подані не у повному обсязі.

14. Про залишення документів, які подані для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, без розгляду засновнику (учаснику) юридичної особи чи фізичній особі - підприємцю або уповноваженому ними органу чи особі не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, без розгляду не перешкоджає засновнику (учаснику) юридичної особи чи фізичній особі - підприємцю або уповноваженому ними органу чи особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

15. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням здійснюється протягом двох робочих днів з дати надходження документів для проведення заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням.

Про заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням до Єдиного державного реєстру вноситься відповідний запис.

Єдиний державний реєстр

1. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

2. Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

3. Технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати:

- автоматизоване ведення еталона Єдиного державного реєстру;

- контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру;

передачу відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондам соціального страхування повідомлень та відомостей з реєстраційних карток при вчиненні реєстраційних дій, що передбачені цим Законом, у тому числі для постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- виконання в повному обсязі функцій адміністратора бази даних Єдиного державного реєстру (накопичення, аналіз даних, актуалізація даних, права доступу тощо);

- зберігання відомостей про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців протягом 75 років з дати передачі реєстраційної справи до державної архівної установи;

- захист даних від несанкціонованого доступу;

- достовірність та повноту відомостей з реєстраційних карток;

- контроль за проведенням реєстраційних дій;

- оперативну видачу виписок та довідок з Єдиного державного реєстру, а також документальне відтворення процедур державної реєстрації.

4. До Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.

5. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який є його розпорядником та адміністратором.

6. Єдиний державний реєстр є об'єктом права державної власності.

Відомості Єдиного державного реєстру

1. Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

2. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

- повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;

- ідентифікаційний код юридичної особи;

- форма власності (крім об'єднань громадян);

- організаційно-правова форма;

- центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25 відсотків;

- місцезнаходження юридичної особи;

- перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

- основні види діяльності;

- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;

- дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування;

- дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

- дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;

- дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;

- дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

- дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення;

- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення;

- місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;

- місцезнаходження реєстраційної справи;

- дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру;

- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження.

3. В Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця:

- ім'я фізичної особи;

- ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків;

- місце проживання;

- основні види діяльності;

- дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;

- дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;

- дані про перебування фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності;

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, а також підстава для його внесення;

- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, а також підстава для його внесення;

- місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;

- місцезнаходження реєстраційної справи;

- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження.

4. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

РЕЄСТРАЦІЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Резервування найменування юридичної особи

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

2. Засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців.

3. Засновник (засновники) юридичної особи повинен вказати у заяві про резервування найменування юридичної особи повне найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір її зареєструвати.

4. Для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ним (ними) особа повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

- заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи;

- документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи.

5. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо вони не передбачені частиною четвертою цієї статті.

6. Якщо документи для проведення резервування найменування юридичної особи подаються засновником юридичної особи або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

7. Документи, які подані для проведення резервування найменування юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення резервування найменування юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

8. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо:

- найменування не відповідає вимогам щодо обмежень, які встановлені абзацом дев'ятим частини першої статті 27 цього Закону;

- найменування юридичної особи не відповідає вимогам щодо найменування юридичних осіб окремих організаційно-правових форм, які встановлені законом;

- викладення найменування не відповідає вимогам, встановленим спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації;

документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами третьою та сімнадцятою цієї статті.

9. Про залишення документів, які подані для проведення резервування найменування юридичної особи, без розгляду засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення резервування найменування юридичної особи, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення резервування найменування юридичної особи, без розгляду не перешкоджає засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

10. Резервування найменування юридичної особи здійснюється протягом трьох робочих днів з дати надходження документів, які встановлені у частині четвертій цієї статті.

11. У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом строку, встановленого в частині десятій цієї статті, вносить до Єдиного державного реєстру запис про резервування найменування юридичної особи і видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі довідку з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи, яка дійсна протягом строку резервування.

12. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про резервування найменування юридичної особи є датою резервування найменування юридичної особи.

13. Якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи або про державну реєстрацію змін до установчих документів, що пов'язані із зміною найменування юридичної особи відповідно до найменування, яке зарезервоване, запис про резервування найменування юридичної особи повинен бути виключений з Єдиного державного реєстру протягом наступного робочого дня після закінчення строку резервування.

14. У разі наявності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом строку, який встановлено у частині десятій цієї статті, видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі повідомлення встановленого зразка про відмову в резервуванні найменування юридичної особи. Плата за проведення резервування найменування юридичної особи в такому випадку не повертається.

15. За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

16. Кошти, які одержані за резервування найменування юридичної особи, спрямовуються на фінансування видатків, що пов'язані з веденням Єдиного державного реєстру.

17. Документом, що підтверджує внесення плати за резервування найменування юридичної особи, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

Документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи

1. Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

2. У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

3. У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

4. У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

5. У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

6. У разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

7. У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

8. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - сьомою цієї статті.

9. Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

10. Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

11. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою - сьомою статті 8 та частиною п'ятою статті 10 цього Закону;

- документи подані не в повному обсязі.

12. Про залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду засновнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду не перешкоджає засновнику або уповноваженій ним особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи

1. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

2. Перевірка на відсутність підстав для відмови, які передбачені абзацами п'ятим - восьмим частини першої статті 27 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного реєстру.

3. За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

4. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

5. Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

6. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

7. Порядок передачі державному реєстратору ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України для внесення їх до реєстраційної картки визначається спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики.

Передача відомостей про державну реєстрацію юридичної особи до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи на облік

1. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

2. Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи

1. Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

2. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи:

ідентифікаційний код юридичної особи;

ідентифікаційний код філії, представництва;

повне найменування відокремленого підрозділу;

місцезнаходження відокремленого підрозділу;

основні види діяльності відокремленого підрозділу;

прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери платників податків;

дату постановки на облік та зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;

дату та номер запису про включення або виключення відомостей до/з Єдиного державного реєстру, дату та номери запису про внесення змін до нього;

місце проведення запису про включення або виключення відомостей до/з Єдиного державного реєстру;

місцезнаходження реєстраційної справи юридичної особи;

прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про включення відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про виключення відокремленого підрозділу юридичної особи.

3. Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.

4. Державному реєстратору забороняється вимагати для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи документи, якщо вони не передбачені частиною третьою цієї статті.

5. Якщо документи для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи подаються особою, уповноваженою виконавчим органом юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.


3. Взяття на податковий облік юридичних осіб. Єдиний банк даних платників податків – юридичних осіб та його реєстри


3.1 Взяття на податковий облік юридичних осіб


Інструкція про порядок обліку платників податків (далі - Інструкція) [22] розроблена відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" [3] та інших актів, положень чинного законодавства України і має на меті використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби.

1.1. Платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус підприємців чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

1.2. Великий платник податків - це юридична особа, яка органами державної податкової служби зарахована до категорії великих платників за встановленими критеріями, а саме:

а) Сукупний валовий дохід:


від 4 млн. грн. до 20 млн. грн.

- 1 бал; 

від 20 млн. грн. до 100 млн. грн.

- 2 бали; 

понад 100 млн. грн.

- 3 бали. 


б) Загальна сума нарахованих платежів до бюджету:


від 200 тис. грн. до 1 млн. грн.

- 1 бал; 

від 1,0 млн. грн. до 5,0 млн. грн.

- 2 бали; 

понад 5 млн. грн.

- 3 бали. 


в) Загальна сума сплачених платежів до бюджету


від 200 тис. грн. до 1 млн. грн.

- 1 бал; 

від 1 млн. грн. до 5 млн. грн.

- 2 бали; 

понад 5 млн. грн.

- 3 бали. 


г) Загальна сума податку на додану вартість, задекларована до відшкодування з бюджету:


від 3 млн. грн. до 15 млн. грн.

- 1 бал; 

від 15 млн. грн. до 50 млн. грн.

- 2 бали; 

понад 50 млн. грн.

- 3 бали. 


Показники за підпунктами "а", "б", "в" та "г" пункту 1.2 розраховуються за результатами діяльності підприємств за 9 місяців звітного року плюс очікуваний показник за IV квартал звітного року.

1.2.1. Принцип відбору великих платників податків базується на відборі платників податків, які забезпечують не менше 50 - 60 відсотків надходжень до Державного бюджету України, що формують платники податків міста (області).

У разі, якщо за результатами відбору великих платників податків не виконується основний принцип відбору, то зменшується загальна сума балів відбору до 4 - 3.

1.2.2. До переліку великих платників податків, які обслуговуються інспекцією (підрозділом), включаються установи банків, які перебувають на обліку районів міста (області) незалежно від кількості набраних балів, а також розташовані на території міста (області) дочірні підприємства великих платників податків, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи великих платників податків, що не мають статусу юридичної особи. Рішення про включення до переліку зазначених платників податків приймається Державною податковою адміністрацією України.

1.3. Облікова справа платника податків (реєстраційна частина) - формується із переліку документів, які надходять до органів державної податкової служби для взяття на облік платника податків. Реєстраційна частина облікової справи платника податків доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів виконавчої влади та від установ банків до органів державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв'язку з його ліквідацією.

Облікова справа платника податків (звітна частина) формується із звітних документів, які подаються платником у період його діяльності.

1.4. Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб (далі - Єдиний банк даних юридичних осіб) - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про платників податків. Формується з районних рівнів Єдиного банку даних юридичних осіб державних податкових інспекцій в районах, містах і районах у містах, а також міжрайонними та об'єднаними інспекціями і ведеться Державною податковою адміністрацією України.

1.5. Реєстр неприбуткових організацій і установ - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові організації та установи.

1.6. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Формування та ведення ДРФО здійснюється органами державної податкової служби.

1.7. Реєстр фізичних осіб - платників податків підприємців (далі - Реєстр фізичних осіб) - це банк даних платників податків, який створюється для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків - фізичних осіб в органах державної податкової служби і який є складовою частиною ДРФО.

1.8. Реєстр платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення обліку платників податків - постійних представництв нерезидентів в Україні.

1.9. Реєстр договорів про спільну діяльність - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податків, які здійснюють свою діяльність за договорами про спільну діяльність.

1.10. Реєстр великих платників податків - це складова частина Єдиного автоматизованого банку даних про платників податків - юридичних осіб, яка забезпечує облік великих платників податків.

1.11. Реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податку на додану вартість.

1.12. Тимчасовий реєстр Державної податкової адміністрації України (далі - ТРДПАУ) - це резерв реєстраційних (облікових) номерів платників податків, які присвоюються платникам податків органами державної податкової служби відповідно до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.98 N 380 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.98 за N 540/2980.

1.13. Військова частина - це військові частини, заклади, установи, організації Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування.

1.14. Самозайнята особа - платник податків - фізична особа, яка є підприємцем або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

При цьому незалежна професійна діяльність полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, які прирівнюються до найманої особи.

2. Загальні положення

2.1. Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

2.2. Дія Інструкції поширюється на таких платників податків:

2.2.1. З числа резидентів:

- юридичні особи незалежно від форм власності, а саме:

- підприємства, установи та організації (в тому числі неприбуткові установи й організації), які здійснюють діяльність як на території України, так і за її межами або мають об'єкти оподаткування;

- філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платника податків (далі - відокремлені підрозділи);

- фізичні особи (в тому числі підприємці), які мають об'єкти оподаткування.

2.2.2. З числа нерезидентів:

- фізичні чи юридичні особи у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України чи мають об'єкти оподаткування в Україні, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законодавством;

- постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України і які відповідно до чинного законодавства України сплачують відповідні податки і збори (обов'язкові платежі).

2.3. Цією Інструкцією визначаються такі питання:

2.3.1. Ведення журналів обліку платників податків - юридичних осіб та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб.

2.3.2. Ведення журналів обліку платників податків - фізичних осіб та Реєстру фізичних осіб.

2.3.3. Встановлення єдиної форми документів з питань обліку платників податків; порядок ведення документації при взятті платників податків на облік в органах державної податкової служби, занесення інформації щодо них до відповідних реєстрів.

2.3.4. Порядок підготовки матеріалів для передачі підрозділам податкової міліції для встановлення місцезнаходження платників податків.

3. Організація обліку платників податків у органах державної податкової служби

3.1. Робота з обліку платників податків у органах державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується Державною податковою адміністрацією України.

3.2. Узяття на облік платників податків органами державної податкової служби здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що провадяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що забезпечуються органами державної податкової служби. Цей принцип може бути реалізований одним із способів:

а) через "єдині реєстраційні офіси", утворені у виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення або в районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, де працюють державні реєстратори та в яких виділено робочі місця для працівників підрозділів з обліку платників податків органів державної податкової служби. Робота працівника органу державної податкової служби у такому офісі полягає в отриманні від державного реєстратора відомостей про зареєстрованих юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також видачі в установлені години прийому платникам податків довідок про взяття їх на облік в органі державної податкової служби, що здійснюється одночасно з видачею державними реєстраторами таким особам свідоцтв про їх державну реєстрацію;

б) шляхом обміну документами, відомостями між державними реєстраторами та органами державної податкової служби та/або згідно з нормативними актами щодо порядку взаємодії державних реєстраторів та органів державної податкової служби з питань надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

3.3. Для забезпечення повноти обліку платників податків органи державної податкової служби станом на 1-ше число кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації та органів статистики з обов'язковим складанням актів звірок.

3.4. Крім того, органи державної податкової служби координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

4. Порядок взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів

4.1. Узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ).

Військові частини в десятиденний строк з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності інформують про це органи державної податкової служби за місцем своєї дислокації.

4.2. Неприбуткові організації, які повністю фінансуються з бюджету, обслуговуються централізованими бухгалтеріями виконавчих органів місцевої влади і самоврядування в частині розрахунків оплати праці працівників та перерахування до бюджету податків, зборів, інших обов'язкових платежів і не мають власних поточних рахунків у фінансових установах, можуть не обліковуватись в органах державної податкової служби. Установа або організація, яка обслуговується централізованою бухгалтерією, надає до органу державної податкової служби підтвердження від централізованої бухгалтерії факту її обслуговування.

Узяття на облік установи або організації, що прийняла рішення про самостійну сплату податків, здійснюється після прийняття такого рішення за заявою установи або організації відповідно до цієї Інструкції.

4.3. Підставою для взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби є надходження до цього органу повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Узяття юридичної особи на облік органами державної податкової служби здійснюється також на підставі відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

4.4. Підставою для взяття на облік відокремленого підрозділу юридичної особи є надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи від державного реєстратора до органу державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.

4.5. Про отримання повідомлення від державного реєстратора підрозділом з обліку платників податків органу державної податкової служби щодо кожної юридичної особи (відокремленого підрозділу) робиться запис у журналі обліку платників податків - юридичних осіб за ф. N 2-ОПП (додаток 2). Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення згідно з регламентом такої обробки та вносяться до районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб.

4.6. На бажання платника податків - юридичної особи (у тому числі тієї, стосовно якої не надійшли відомості від державного реєстратора) узяття його на облік може бути здійснене органом державної податкової служби на підставі документів, визначених у пункті 4.9 цього розділу.

У цьому разі за даними Єдиного державного реєстру та/або через відповідного державного реєстратора підрозділ з обліку платників податків органу державної податкової служби зобов'язаний установити, що така юридична особа включена до Єдиного державного реєстру та не припинена.

4.7. На бажання юридичної особи, стосовно відокремленого підрозділу якої до органу державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу не надійшли відомості від державного реєстратора, узяття відокремленого підрозділу на облік може бути здійснене органом державної податкової служби за його місцезнаходженням на підставі документів, визначених у пункті 4.10 цього розділу.

У цьому разі за даними Єдиного державного реєстру та/або через відповідного державного реєстратора підрозділ з обліку платників податків органу державної податкової служби зобов'язаний установити, що такий відокремлений підрозділ включений до Єдиного державного реєстру й не є закритим.

4.8. Пункти 4.2 - 4.7 цього розділу не застосовуються до юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які набувають статусу юридичної особи до/без включення їх до Єдиного державного реєстру.

4.9. Для взяття на облік платник податків - юридична особа, означена в пункті 4.6 або в пункті 4.8 цього розділу (у тому числі професійна спілка), подає до органу державної податкової служби:

- заяву за ф. N 1-ОПП (додаток 1);

- копію свідоцтва (документа) про державну реєстрацію (легалізацію);

- копію документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (для професійної спілки - за наявності).

Одночасно з поданням заяви платником податків - юридичною особою пред'являються оригінали перелічених документів.

4.10. Для взяття на облік відокремлений підрозділ юридичної особи, крім професійної спілки, означений у пункті 4.7 або в пункті 4.8 цього розділу, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням:

- заяву за ф. N 1-ОПП (додаток 1);

- копію витягу з Єдиного державного реєстру із зазначенням відомостей про відокремлений підрозділ (для тих, відомості про які включаються до названого реєстру) або копію документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (для тих, відомості про які не включаються до Єдиного державного реєстру).

Одночасно з поданням заяви платником податків - відокремленим підрозділом пред'являється оригінал такого документа.

4.11. Платники податків - військові частини для взяття на облік подають до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

- заяву за формою N 1-ОПП;

- завірену відповідним органом копію свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності;

- копію довідки про включення до галузевого фонду ЄДРПОУ з присвоєним ідентифікаційним кодом.

4.12. На обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції (далі - угоди) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб (далі - договори), при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством. Документи, що стосуються договору чи угоди, зберігаються в особовій справі платника податків.

4.12.1. Для взяття на податковий облік угоди про розподіл продукції подаються такі документи:

- заява за ф. N 1-ОПП;

- завірена в нотаріальному порядку копія зареєстрованої угоди про розподіл продукції;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції.

4.12.2. Для взяття на облік договору про спільну діяльність без створення юридичної особи платник податків (резидент), що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, за своїм місцем перебування на податковому обліку подає такі документи:

- заяву за ф. N 1-ОПП;

- завірену копію договору (контракту) про спільну діяльність;

- інформаційну картку договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору (тільки для договорів про спільну діяльність за участю іноземного інвестора).

Органи державної податкової служби провадять облік договорів про спільну діяльність відповідно до цієї Інструкції та до положень наказу Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 N 571 "Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за N 1388/9987.

4.13. Дані із заяв про взяття на облік платників податків заносяться до районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб та фіксуються у журналі за ф. N 2-ОПП (додаток 2).

4.14. З моменту взяття на облік платник податків уважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства.

4.15. Узяття на облік платника податків органом державної податкової служби провадиться протягом двох робочих днів після надходження відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника податків та здійснюється датою внесення даних до Єдиного банку даних юридичних осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у журналі обліку платників податків - юридичних осіб за ф. N 2-ОПП.

4.16. Дані про дату взяття (постановки) на облік платника податків - юридичної особи чи відокремленого підрозділу юридичної особи орган державної податкової служби на другий робочий день після взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.

4.17. Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП (додаток 4). Залежно від способу взаємодії органу державної податкової служби та державного реєстратора або категорії платника податків така довідка:

а) видається платнику податків працівником органу державної податкової служби в "єдиному реєстраційному офісі" одночасно з отриманням таким платником свідоцтва про державну реєстрацію;

б) не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік платника податків передається органом державної податкової служби державному реєстратору для видачі її суб'єкту господарської діяльності одночасно з видачею свідоцтва про державну реєстрацію;

в) не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік платника податків направляється органом державної податкової служби платнику податків поштою з повідомленням про вручення.

Спосіб видачі довідки за підпунктом "в" цього пункту застосовується для платників податків, взятих на облік за їх заявами, та інших платників податків тільки в разі неможливості застосування способів за підпунктами "а" або "б" цього пункту, а спосіб за підпунктом "б" - за неможливості застосування способу за підпунктом "а".

У разі повернення до органу податкової служби рекомендованого листа з довідкою про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП з відміткою "адресата не знайдено" орган державної податкової служби діє відповідно до розділу 11 цієї Інструкції.

4.18. Про видачу довідки за ф. N 4-ОПП робиться запис у журналі реєстрації довідок про взяття на облік платників податків за ф. N 14-ОПП. Довідка про взяття на облік не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу державної податкової служби.

Довідка про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП є єдиним документом, який підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби.

4.19. Платник податків зобов'язаний подати особисто або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, у якому він перебуває на обліку, повідомлення про відкриття/закриття рахунків у банках, які повинні зберігатися в особовій справі платника.

Порядок подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в фінансових установах затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.08.2001 N 306 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2001 за N 923/6114.

4.20. Підрозділи з обліку платників податків - юридичних осіб вносять інформацію про відкриття/закриття рахунків платників податків до районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб.

4.21. Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу (реєстраційну частину) з переліків документів, визначених цією Інструкцією, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому, тобто у випадку зміни місцезнаходження платника податків (зі зміною адміністративного району), у підрозділі обліку юридичних осіб.

4.22. Підрозділ, який веде облік платників податків, не пізніше наступного дня після взяття платника податків на облік друкує та передає списки платників податків, узятих на облік, до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності. Підрозділи з питань оподаткування формують облікову справу (звітну частину) на кожного платника.

4.23. Взяття на облік великого платника податків здійснюється державною податковою інспекцією в місті (структурним підрозділом у складі державного податкового органу), на яку (який) покладено функції обслуговування та контролю за великими платниками податків [далі - інспекція (підрозділ)], протягом двох робочих днів після прийняття рішення податковим органом за попереднім місцем обліку платника податків про зарахування його до категорії великих.

Податковий орган за попереднім місцем обліку платника податків протягом одного робочого дня після прийняття зазначеного рішення передає документи, передбачені пунктом 8.10, до інспекції (підрозділу).

Дані про зняття з обліку та про взяття на облік великих платників податків заносяться до журналів за формами N 6-ОПП і N 2-ОПП (додатки 6, 2), а також до відповідних рівнів Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб.

4.24 Перелік взятих на облік великих платників податків не пізніше наступного дня після взяття їх на облік передається до підрозділів податкового супроводження для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності. Зазначені підрозділи формують облікову справу (звітну частину) на кожного великого платника податків.

4.25. Взяття на облік платника податків здійснюється податковим органом за попереднім місцем його обліку протягом двох робочих днів після прийняття інспекцією (підрозділом) рішення про виключення його з категорії великих.

Інспекція (підрозділ), в якій платник податку перебував на обліку, передає протягом одного робочого дня після прийняття зазначеного рішення документи, передбачені пунктом 8.11, до податкового органу за попереднім місцем обліку платника податків.

Дані про зняття з обліку та про взяття на облік платників податків, що виключені з категорії великих, заносяться до журналів за формами N 6-ОПП і N 2-ОПП (додатки 6, 2), а також до відповідних рівнів Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб.

4.26. Перелік взятих на облік платників податків, що виключені з категорії великих, не пізніше наступного дня після взяття їх на облік передається до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності. Зазначені підрозділи формують облікову справу (звітну частину) на кожного платника податків.

4.27. Для забезпечення повноти обліку платників податків, якщо юридична особа, що має відокремлений підрозділ, перебуває на обліку в іншому органі державної податкової служби, після взяття відокремленого підрозділу на облік орган державної податкової служби в 10-денний термін надсилає повідомлення про створення відокремленого підрозділу за ф. N 17-ОПП до того органу державної податкової служби, де зазначена юридична особа перебуває на обліку. Таке повідомлення надсилається й у разі зміни місцезнаходження, що пов'язане зі зміною адміністративного району або включенням/виключенням відокремленого підрозділу до/із категорії великих платників податків, при цьому в повідомленні вказується причина зміни місця перебування відокремленого підрозділу на обліку в органі державної податкової служби. Копія повідомлення підшивається до облікової справи відокремленого підрозділу.

5. Особливості взяття на облік самозайнятих осіб

5.1. Узяття на облік фізичної особи - підприємця здійснюється за місцем проживання такої особи відповідним органом державної податкової служби на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Узяття на облік фізичної особи - підприємця здійснюється органом державної податкової служби також на підставі відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

5.2. Про отримання повідомлення від державного реєстратора підрозділом з обліку платників податків органу державної податкової служби стосовно кожної фізичної особи - підприємця робиться запис у журналі обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) фізичних осіб за ф. N 7-ОПП (додаток 7). Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення згідно з регламентом такої обробки та вносяться до Реєстру фізичних осіб.

5.3. На бажання фізичної особи - підприємця, стосовно якої до органу державної податкової служби за її місцем проживання не надійшли відомості від державного реєстратора, узяття такої особи на облік може бути здійснене органом державної податкової служби, якщо така особа подає до органу державної податкової служби:

- заяву за формою N 5-ОПП (додаток 5);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Одночасно з поданням заяви платником податків - фізичною особою - підприємцем пред'являється оригінал такого свідоцтва.

У цьому разі за даними Єдиного державного реєстру та/або через відповідного державного реєстратора підрозділ з обліку платників податків органу державної податкової служби зобов'язаний установити, що така фізична особа - підприємець включена до Єдиного державного реєстру та її підприємницька діяльність не припинена.

5.4. Узяття на облік фізичної особи - підприємця органом державної податкової служби провадиться протягом двох робочих днів після надходження відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника податків та здійснюється датою внесення даних до Реєстру фізичних осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у журналі за ф. N 7-ОПП.

5.5. Платник податків зобов'язаний подати особисто або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, у якому він узятий на облік, повідомлення про відкриття/закриття поточних рахунків у банках.

Порядок подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в фінансових установах затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.08.2001 N 306 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2001 за N 923/6114.

5.6. Підрозділ з питань оподаткування фізичних осіб вносить інформацію про відкриті/закриті рахунки платників податків до Реєстру фізичних осіб.

5.7. Підрозділ обліку платників податків після взяття платника податків на облік формує його облікову справу з переліком документів, визначених пунктом 5.1 цієї Інструкції та іншими документами, передбаченими цією Інструкцією, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому, тобто у випадку зміни місця проживання платника податків (із зміною адміністративного району). Облікова справа з описом документів на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором, про що робиться відмітка в журналі за ф. N 7-ОПП. Реєстраційна і звітна частина облікової справи зберігається в підрозділі з питань оподаткування фізичних осіб.

5.8. Довідка про взяття фізичної особи - підприємця на облік в органі державної податкової служби формується та видається згідно з пунктами 4.16 - 4.18 розділу 4 цієї Інструкції.

Дані про дату взяття (постановки) на облік фізичної особи - підприємця орган державної податкової служби на другий робочий день після взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.

5.9. Узяття на облік самозайнятих осіб, які не є підприємцями, здійснюють незалежну професійну діяльність та не є найманими особами у межах такої незалежної професійної діяльності, здійснюється у порядку, установленому цією Інструкцією для фізичних осіб - підприємців.

5.9.1. Узяття на облік приватного нотаріуса здійснюється в органі державної податкової служби за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса.

Про видане реєстраційне посвідчення, про зміни адреси розташування робочого місця нотаріуса, анулювання реєстраційного посвідчення орган юстиції кожного разу повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса згідно із Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04.03.94 N 10/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.03.94 за N 41/250.

6. Особливості взяття на облік фізичних осіб, які не є самозайнятими особами

6.1. Реєстрація фізичних осіб з присвоєнням їм ідентифікаційних номерів здійснюється органами державної податкової служби в порядку, визначеному законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

6.2. Облік фізичних осіб, які не є самозайнятими особами, здійснюється органами державної податкової служби залежно від наявності у фізичних осіб об'єктів оподаткування.

6.3. Облік іноземних громадян, що мають постійне місце проживання в Україні й одержують прибутки на її території, здійснюється органами державної податкової служби на загальних підставах.

7. Порядок внесення змін до облікових даних платників податків

7.1. Органи державної податкової служби проводять внесення змін і доповнень до районного рівня Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб на підставі:

- інформації органів державної реєстрації;

- документально підтвердженої інформації установ банків про відкриття (закриття) банківських рахунків та електронних реєстрів з установ банків;

документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків.

7.2. У разі внесення змін до Єдиного державного реєстру та надходження відповідних відомостей від державних реєстраторів щодо платників податків, а також надходження від самих платників податків заяв за ф. N 1-ОПП чи за ф. N 5-ОПП з позначками "Перереєстрація" чи "Зміни", органи державної податкової служби фіксують зазначені зміни в журналах за ф. N 2-ОПП та ф. N 7-ОПП.

7.3. Платник податків, активи якого передані в податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. Проведення реорганізації такої особи без узгодження плану реорганізації з податковим органом тягне за собою відповідальність, установлену законодавством.

7.4. Централізовані бухгалтерії виконавчих органів місцевої влади і самоврядування надають до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням повний перелік усіх установ та організацій, що обслуговуються такими бухгалтеріями, який вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб.

Якщо установою або організацією, яка обслуговується централізованою бухгалтерією, унесено зміни до Єдиного державного реєстру, централізована бухгалтерія підтверджує перебування на обслуговуванні такої установи або організації протягом десяти робочих днів від дня здійснення реєстрації таких змін.

При ненадходженні такого підтвердження від централізованої бухгалтерії, на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про здійснення реєстраційних дій щодо бюджетної установи або організації, яка не перебувала на обліку в органах державної податкової служби, підрозділ з обліку платників податків надсилає за місцезнаходженням такої установи або організації відповідне повідомлення (лист).

Якщо установа або організація протягом місяця від дня направлення такого повідомлення не підтвердить факту обслуговування централізованою бухгалтерією, вона має бути взята на облік органом державної податкової служби датою надходження відомостей від державного реєстратора, про що органом державної податкової служби такій установі видається (направляється) довідка за ф. N 4-ОПП у порядку, визначеному розділом 4 цієї Інструкції.

7.5. Надання дубліката або копії довідки про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП орган державної податкової служби здійснює на письмовий запит платника податків. Дублікат довідки чи її копія видається (надсилається) платнику податків протягом двох робочих днів після надходження письмового запиту від платника податків. Про їх видачу робиться запис у журналі реєстрації довідок про взяття на облік платників податків за ф. N 14-ОПП, а відповідний запит зберігається у реєстраційній частині облікової справи платника податків.

7.6. У разі внесення змін у дані, що вказуються у довідці про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП (назва, місцезнаходження платника податків чи органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, зміна керівництва тощо), видається нова довідка про взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП замість старої.

7.7. Відомості районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб можуть бути оновлені (доповнені, актуалізовані) органами державної податкової служби на підставі електронних даних інформаційного фонду ЄДРПОУ, Єдиного державного реєстру, інших державних реєстрів, ведення яких здійснюється органами державної влади. При цьому інформація про внесені зміни роздруковується окремо для кожного платника податків та підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

7.8. Для забезпечення достовірності, повноти та актуальності реєстраційних частин облікових справ платників податків та відомостей про платників податків у реєстрах платників податків, а також для приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів документів із облікових справ платників податків може проводитись інвентаризація реєстраційних частин облікових справ платників податків.

З'ясування причин розбіжностей, невідповідностей, що були виявлені за результатами інвентаризації, їх усунення, актуалізація банку даних про платників податків чи реєстрів платників податків, їх наповнення чи внесення змін, а також доукомплектування реєстраційних частин облікових справ платників податків відповідними документами може проводитись із залученням платників податків шляхом звірки.

7.9. Відомості про відповідальних за податковий облік осіб юридичної особи чи відокремленого підрозділу - керівника та головного бухгалтера (бухгалтера, якщо для забезпечення ведення бухгалтерського обліку за штатом платника податків передбачена лише одна посада бухгалтера без створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером) уносяться, актуалізуються чи змінюються органом державної податкової служби в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі даних про таких осіб, що вказуються платником податків у податкових деклараціях, розрахунках, звітах тощо.

7.10. Платники податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, у разі перереєстрації чи виникнення змін (доповнень) у даних платників податків, визначених реєстраційною заявою, у 20-денний строк після реєстрації чи виникнення змін подають до органу державної податкової служби документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява (ф. N 1-ОПП або ф. N 5-ОПП) подається відповідно з позначками "Перереєстрація" чи "Зміни".

7.11. Якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов'язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої територіальної громади, то в органі державної податкової служби, відповідному цій території, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.

7.11.1. Зарахування платника податків до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів чи об'єктів платника податків, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, здійснюється у порядку, визначеному розділом 9 цієї Інструкції, про що вносяться відомості до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб.

Уся облікова справа платника окремих податків зберігається у відповідному галузевому підрозділі того органу державної податкової служби, у якому такий платник включений до категорії платників окремих податків.

7.11.2. При надходженні (наявності) відповідних підтвердних документів або по закінченні бюджетного року платники окремих податків, у яких відсутні об'єкти, ліквідовані (закриті, реорганізовані) підрозділи, у зв'язку з чим такий платник податків був зарахований до категорії платників окремих податків, за умови своєчасності і повноти сплати податків на відповідній території до Державного бюджету України та місцевого бюджету, на підставі службових документів відповідних галузевих підрозділів податкового органу виключаються з категорії платників окремих податків відповідного органу державної податкової служби, про що вносяться відомості до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб.

7.11.3. Органом державної податкової служби, яким платника податків зараховано до категорії платників окремих податків, такому платнику податків може бути видане Повідомлення про включення платника податків до категорії платників окремих податків за формою N 16-ОПП (додаток 15), строк дії якого обмежується бюджетним роком та яке є доповненням до довідки про взяття на облік за формою N 4-ОПП і дійсне тільки разом із такою довідкою.

Видачу такого повідомлення відповідний підрозділ органу державної податкової служби здійснює на письмовий запит платника окремих податків протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків. Про його видачу робиться запис у журналі реєстрації довідок про взяття на облік платників податків за ф. N 14-ОПП, а відповідний запит зберігається в обліковій справі платника окремих податків. Повідомлення не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу державної податкової служби.

7.11.4. У разі зняття з обліку платника податків та переведення його на обслуговування до іншого органу державної податкової служби у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання), пов'язаного із зміною адміністративного району чи зарахуванням/виключенням платника податків до/з категорії великих платників тощо, за наявності підстав для зарахування такого платника податків до категорії платників окремих податків органу державної податкової служби за попереднім місцем обліку одночасно із зняттям з обліку такого платника податків згідно з цією Інструкцією платник податків зараховується до категорії платників окремих податків такого органу державної податкової служби.

8. Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби

8.1. З метою оподаткування ліквідацією платника податків або його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу є ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як підприємця, а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу платника податків, унаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Для зняття з обліку платника податків - юридичної особи, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід:

8.1.1. У 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи:

- заяву про зняття з обліку платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 8), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП (додаток 6);

- оригінал довідки за формою N 4 ОПП;

- копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;

- копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожного відокремленого підрозділу за наявності у платника податків - юридичної особи відокремлених підрозділів).

8.1.2. Військова частина після прийняття рішення відповідним органом про припинення її господарської діяльності зобов'язана у п'ятиденний термін подати до органу державної податкової служби, в якому вона зареєстрована як платник податків, такі документи:

- заяву про зняття з обліку платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 8), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП (додаток 6);

- оригінал довідки за формою N 4-ОПП;

- копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії.

8.1.3. У 10-денний термін з дня подання заяви за ф. N 8-ОПП скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати його для перевірки органу державної податкової служби.

8.2. При одержанні органами державної податкової служби від платника податків заяви за ф. N 8-ОПП, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків, провадження справи в суді (звернення до суду, порушення судом справи, прийняття рішення) щодо скасування державної реєстрації, припинення, визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом, органом державної податкової служби у місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників і відповідні підрозділи розпочинають перевірку.

Дія цього порядку поширюється на представництва, філії та інші відокремлені підрозділи юридичної особи в разі прийняття юридичною особою рішення про їх закриття.

За рішенням керівника органу державної податкової служби документальна перевірка не проводиться, якщо платник податків призупинив діяльність, не знаходиться за місцем реєстрації (обліку), не подає звітності протягом одного року до органу державної податкової служби, не має податкового боргу та стосовно нього використана інформація від банківських установ, митної служби та інших контролюючих органів щодо відсутності здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності, а також підрозділами податкової міліції підтверджено неможливість установлення місцезнаходження (місця проживання) такого платника податків.

8.3. Після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП (додаток 12), яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію.

Довідка про зняття з обліку відокремленого підрозділу - платника податків надсилається органом державної податкової служби до органу статистики за місцезнаходженням (обліку) відокремленого підрозділу та до органу державної реєстрації за місцезнаходженням (обліку) юридичної особи. Якщо юридична особа перебуває на обліку в іншому органі державної податкової служби, то така довідка надсилається і до того органу державної податкової служби, де перебуває на обліку юридична особа.

8.4. Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або Державного реєстру фізичних осіб. Облікові справи про таких платників здаються до архіву органу державної податкової служби по закінченні звітного року.

8.5. Якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетами, орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку та звітності складають повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за ф. N 10-ОПП (додаток 10) і надсилають його особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, що є такою відповідно до законодавства в разі ліквідації платника податків. Зазначене повідомлення дозволяється видавати платнику податків для пред'явлення у відповідні органи.

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є:

а) стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством;

б) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, - такий платник податків;

в) стосовно фізичної особи - підприємця - така фізична особа;

г) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;

ґ) стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.

8.6. Якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі:

- неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності;

- якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;

- провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб'єкта підприємницької діяльності - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

8.7. Після прийняття рішення судом (господарським судом) згідно з пунктом 8.6, такі платники органами державної податкової служби знімаються з обліку. Підрозділи, відповідальні за облік платників, складають довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП (додаток 12) і надсилають її до органів державної реєстрації.

Підприємства-банкрути знімаються з обліку після затвердження ліквідаційного балансу ухвалою господарського суду, прийняття судом рішення про ліквідацію такого підприємства та визнання податкового боргу безнадійним у такому самому порядку.

8.8. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому (у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, яка пов'язана зі зміною адміністративного району) є надходження хоча б до одного із цих органів даних, що свідчать про належну реєстрацію таких змін.

8.8.1. Процедури зняття з обліку/взяття на облік платника податків розпочинаються та проводяться органами державної податкової служби при надходженні хоча б одного з таких документів:

- відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- заяви платника податків про зняття з обліку за ф. N 9-ОПП (додаток 9) та копії свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з Єдиного державного реєстру - для відокремлених підрозділів), поданих платником податків до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням;

- заяви платника податків про взяття на облік за ф. N 1-ОПП або за ф. N 5-ОПП із позначкою "Перереєстрація" та копії свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з Єдиного державного реєстру - для відокремлених підрозділів), поданих платником податків до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням.

8.8.2. Платники податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов'язаного із зміною адміністративного району, у 20-денний строк від дня такої зміни мають подати або заяву про зняття з обліку до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням, або заяву про взяття на облік за новим місцезнаходженням.

У разі зміни місцезнаходження, найменування та інших відомостей військова частина в десятиденний строк з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності з унесеними змінами в установленому порядку повідомляє про це органи державної податкової служби.

8.8.3. Після отримання органом державної податкової служби за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків документів або відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків такий орган формує повідомлення про зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 11-ОПП (додаток 11), у якому зазначає назви органів державної податкової служби за попереднім і новим місцезнаходженням та інформацію про платника податків. Таке повідомлення формується у двох примірниках та надсилається до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням протягом п'яти робочих днів від дня отримання документів або відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання). Про направлення повідомлення за ф. N 11-ОПП робиться позначка у полі "Примітка" в журналі за ф. N 2-ОПП (ф. N 7-ОПП).

8.8.4. Після надходження повідомлення про подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 11-ОПП або надходження відомостей від державного реєстратора про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків чи подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за ф. N 9-ОПП орган державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням знімає платника податків з обліку протягом місяця за відсутності обставин, при яких термін перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений до:

- закінчення поточного бюджетного року, якщо Законом України про Державний бюджет України на поточний рік передбачено, що при зміні місцезнаходження (місця проживання) сплата визначених законодавством України податків та платежів після перереєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року;

- закінчення перевірки, якщо до подання платником податків заяви про зняття з обліку перевірка була розпочата або призначена та орган державної податкової служби вже повідомив платника податків про її проведення;

- повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи декларацій претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, і термін повернення переплати чи відшкодування настав на дату подачі заяви про зняття з обліку.

До зняття платника податків з обліку він сплачує податки і звітує за попереднім місцезнаходженням.

Орган державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням має самостійно оформити у двох примірниках повідомлення за ф. N 11-ОПП, якщо до зняття платника податків з обліку від органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням не надійшло таке повідомлення.

Дані про надходження (виписку) повідомлення за ф. N 11-ОПП та про зняття з обліку платника податків заносяться до журналу за формою N 6-ОПП.

Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або до Реєстру фізичних осіб, про що в повідомленні за ф. N 11-ОПП посадовою особою підрозділу обліку платників податків робиться запис.

Підрозділи з обліку та звітності формують особові картки платника податків за поточний рік в електронному вигляді та довідку про недоплату й переплату платника податків за станом на дату зняття його з обліку.

Один заповнений примірник повідомлення за ф. N 11-ОПП разом з обліковою справою за весь період існування платника податків (реєстраційною та звітною частиною), електронною копією особових карток платника податків, довідкою про недоплату й переплату платника податків, роздрукованою обліковою карткою платника податків (повні реєстраційні відомості) з районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб чи Реєстру фізичних осіб, даними про контрольно-перевірочну роботу в електронному вигляді та копією акта останньої документальної перевірки платника податків підрозділи, відповідальні за облік платників, у 5-денний термін надсилають органам державної податкової служби за новим місцезнаходженням.

В органі державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням зберігаються такі документи:

- заява за ф. N 9-ОПП;

- копія супровідного листа;

- повідомлення за ф. N 11-ОПП.

Підрозділи, відповідальні за облік платників податків, по закінченні поточного бюджетного року друкують списки всіх знятих з обліку платників податків і доводять їх до відома та використання в роботі до підрозділів з питань оподаткування, а також виключають знятих з обліку із загальної кількості платників податків.

8.8.5. Після надходження облікової справи орган державної податкової служби за новим місцезнаходженням платника податків здійснює протягом двох робочих днів взяття його на облік, вносить відповідні зміни до облікової справи. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням проводяться в журналі за ф. N 2-ОПП (ф. N 7-ОПП).

8.8.6. Орган державної податкової служби за новим місцезнаходженням видає довідку платникові податків за ф. N 4-ОПП, що підтверджує взяття його на податковий облік, та її копії.

8.9. Зняття з обліку фізичної особи - підприємця як платника податків здійснюється в порядку, відповідному для платників податків - юридичних осіб. На фізичних осіб - підприємців поширюється дія пунктів 8.1 - 8.8 цієї Інструкції. Особливістю є лише те, що фізична особа після прийняття рішення про ліквідацію підприємця подає до органу державної податкової служби, у якому вона зареєстрована як платник податків, такі документи:

- заяву про зняття з обліку платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 8), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП (додаток 6);

- оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, довідки за формою N 4-ОПП, інші довідки тощо) і підлягають поверненню до органу державної податкової служби, а також завірені органом державної податкової служби копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.

Фізична особа - підприємець знімається з обліку також за наявності довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою, безвісно відсутньою чи недієздатною згідно із законодавством за умови відсутності в такої особи відкритих рахунків в установах банків та податкового боргу або визнання податкового боргу безнадійним у порядку, передбаченому законодавством.

8.10. Зняття з обліку платника податків, у разі зарахування його до категорії великих, здійснюється в такому порядку:

Податковий орган за попереднім місцем обліку платника податків передає до інспекції (підрозділу):

- роздруковану облікову картку платника податків (повні реєстраційні відомості) із районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб чи Реєстру фізичних осіб, дані про контрольно-перевірочну роботу в електронному вигляді;

- облікову справу великого платника податків (реєстраційну та звітну частини) разом з оригіналом повідомлення за формою N 15-ОПП (додаток 14);

особові картки великого платника податків за поточний рік в електронному вигляді;

- довідку про недоїмку і переплату великого платника податків за станом на дату зняття його з обліку;

- копію акта останньої документальної перевірки великого платника податків.

Крім цього податковий орган за попереднім місцем обліку платника податків надсилає другий примірник повідомлення за формою N 15-ОПП до платника податків, зарахованого до категорії великих. Копії повідомлення за формою N 15-ОПП надсилаються до банківських установ, у яких відкриті рахунки зазначеного платника податків.

8.11. Зняття з обліку платника податків у разі виключення його з категорії великих здійснюється в такому порядку:

- Інспекція (підрозділ), з якої переводиться великий платник податків, передає до податкового органу за попереднім місцем обліку платника податків такі документи:

- роздруковану облікову картку платника податків (повні реєстраційні відомості) із районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб чи Реєстру фізичних осіб, дані про контрольно-перевірочну роботу в електронному вигляді;

- облікову справу платника податків (реєстраційну та звітну частини) разом з оригіналом повідомлення за формою N 15-ОПП (додаток 14);

- особові картки платника податків за поточний рік в електронному вигляді;

- довідку про недоїмку і переплату платника податків за станом на дату зняття його з обліку;

- копію акта останньої документальної перевірки платника податків.

Крім цього інспекція (підрозділ) надсилає другий примірник повідомлення за формою N 15-ОПП до платника податків, виключеного з категорії великих. Копії повідомлення за формою N 15-ОПП надсилаються до банківських установ, у яких відкриті рахунки зазначеного платника податків.

8.12. Якщо за попереднім місцем перебування на податковому обліку платник податків жодного разу не перевірявся комплексно, то від органу державної податкової служби, у якому платник був знятий з обліку, до органу, у якому платник був узятий на облік, надсилається повідомлення, у якому зазначається, що платник податків не перевірявся і з яких причин.

8.13. Неприбуткові організації, які повністю фінансуються з бюджету, обслуговуються централізованими бухгалтеріями виконавчих органів місцевої влади і самоврядування в частині розрахунків оплати праці працівників та перерахування до бюджету податків і зборів і не мають власних поточних рахунків в установах банків, можуть бути зняті з податкового обліку в порядку, визначеному пунктами 8.1 - 8.8 цієї Інструкції. Після зняття з обліку такої установи до органу державної податкової служби, де на обліку перебуває централізована бухгалтерія чи орган, при якому вона створена, надсилається довідка про зняття з обліку платника податків (ф. N 12-ОПП), у якій вказується причина зняття з обліку та зазначається код ЄДРПОУ й назва централізованої бухгалтерії. До довідки додається актуальна копія заяви ф. N 1-ОПП або інформаційний листок, що містить повні дані платника податків, та повідомляється дата останньої документальної перевірки.

8.14. Відокремлені підрозділи, розміщені на території тієї самої територіальної громади, що й юридична особа, можуть бути зняті з обліку в порядку, визначеному пунктами 8.1 - 8.8 цього розділу, за відсутності рахунків у банках, відкритих через такі підрозділи, та в разі реорганізації відокремленого підрозділу в такий підрозділ, який не має обов'язків чи повноважень щодо:

- нараховування, утримання або сплати (перерахування) до бюджету жодного податку, збору, обов'язкового платежу від свого імені чи від імені іншого платника податків;

- складання та подання податкової звітності податковим органам;

- укладання трудових договорів (контрактів) з найманими особами, нараховування або сплати їм заробітної плати;

- ведення окремого балансу, бухгалтерського чи податкового обліку; відкриття рахунків у банках.

До заяви про зняття з обліку повинна бути додана завірена копія рішення юридичної особи про таку реорганізацію відокремленого підрозділу. Після зняття з обліку відокремленого підрозділу облікові справи юридичної особи і відокремленого підрозділу об'єднуються.

8.15. Зняття з податкового обліку угод про розподіл продукції та договорів про спільну діяльність здійснюється після закінчення терміну їх дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені.

Одночасно із зняттям з податкового обліку в одному органі державної податкової служби та взяттям на податковий облік в іншому органі державної податкової служби платника податків, що є інвестором угоди чи відповідальною особою - учасником договору, здійснюється і зміна місця перебування на податковому обліку відповідної угоди про розподіл продукції чи договору про спільну діяльність.

9. Особливості обліку платників податків у розрізі окремих видів податків

9.1. Як платники того чи іншого виду податку, юридичні особи (відокремлені підрозділи), фізичні особи (в тому числі підприємці) ставляться на облік органами державної податкової служби з урахуванням рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників відповідних податків, які розробляються галузевими управліннями Державної податкової адміністрації України та затверджуються її Головою.

9.2. Платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.

10. Порядок передання реєстраційних відомостей до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб

10.1. Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції:

10.1.2. Ведуть облік платників податків.

10.1.3. У день взяття платника на облік дані з заяв заносяться до Єдиного банку про платників податків юридичних осіб та до Реєстру фізичних осіб, передаються до органів державної податкової служби вищих рівнів та фіксуються в журналах за ф. N 2-ОПП і за ф. N 7-ОПП. Після взяття на облік протягом 5 робочих днів формують облікові справи платників податків.

10.1.4. Формують і передають "Звіт обліку платників" (терміни встановлюють органи державної податкової служби обласного рівня).

10.2. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції:

10.2.1. Ведуть Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстр фізичних осіб.

10.2.2. Забезпечують обмін інформацією між державними податковими органами за місцезнаходженням платника з Державною податковою адміністрацією України.

10.2.3. Накопичують зміни й доповнення та проводять контроль, звірку й аналіз даних щодо платників податків.

10.3. Державна податкова адміністрація України:

10.3.1. Забезпечує ведення Єдиного банку даних про платників податку юридичних осіб та ДРФО.

10.3.2. Накопичує, поновлює, аналізує інформацію, що надходить з податкових органів нижчих рівнів, веде архів щодо платників податків.

10.4. Органи державної податкової служби організовують взаємодію й обмін інформацією з фінансовими органами, органами Державного казначейства, Національним банком, Державним комітетом статистики, Державною митною службою, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури або центральними органами виконавчої влади.


3.2 Єдиний банк даних платників податків – юридичних осіб та його реєстри


3.2.1 Реєстр платників податку на додану вартість

Реєстр платників податку на додану вартість (далі - Реєстр) [20] - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які, згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) [8] та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року N 857 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (далі - Указ), зобов'язані здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Особи, які, згідно з чинним законодавством, не є платниками податку на додану вартість, та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують податок на додану вартість при ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників податку, не повинні проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний податковий номер.

Реєстр створюється відповідно до статті 9 Закону з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби;

- забезпечення органів державної податкової служби інформацією з Реєстру для здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу;

- надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України.

При включенні до Реєстру будь-якої особи, діяльність якої підлягає оподаткуванню, їй присвоюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (далі - індивідуальний податковий номер).

Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з Реєстру в зв'язку із вибуттям зі складу платників податку на додану вартість.

Індивідуальний податковий номер становить:

- для юридичних осіб - 12-розрядний числовий код, структура якого така: 7 знаків включають перші 7 знаків ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) без контрольного числа, 8-й та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 12-й знак - контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган державної податкової служби України;

- для фізичних осіб - 10-значний індивідуальний ідентифікаційний номер платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, постійних представництв нерезидентів в Україні, осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, - 9-значний реєстраційний (обліковий) номер, який надають органи державної податкової служби згідно з Порядком присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 серпня 1998 року N 380 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 вересня 1998 року за N 540/2980. Такі особи в реєстраційній заяві проставляють зазначений реєстраційний (обліковий) номер, і він повинен збігатися з індивідуальним податковим номером.

Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N 2-Р (додаток 2 до Положення) (далі - Свідоцтво) видається на кожний із зазначених договорів.

Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Створення й ведення Реєстру здійснюється центральним органом державної податкової служби України.

Використання даних Реєстру органами, які мають на те право, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

До Реєстру заносяться:

а) юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, а також - особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на додану вартість;

б) особи, які згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ 2), сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку у розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені статтею 1 Указу 2 (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищила 1 млн. гривень), зобов'язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду (кварталу);

в) юридичні та фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої ними продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених статтею 81 Закону, та обрали спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) (далі - Інструкція).

Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні особи - за своїм місцем проживання.

При реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).

Платники податків, які не підпадають під визначення платників податку на додану вартість у зв'язку з меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обсягами оподатковуваних операцій - протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців, мають право бути зареєстрованими як платники податку на додану вартість за власним бажанням (далі - добровільна реєстрація).

Особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість, у тому числі - такі, що зареєстровані за власним бажанням, можуть бути зняті з реєстрації не раніше ніж через двадцять чотири календарних місяці після такої реєстрації, якщо такі платники податків на додану вартість за останні дванадцять поточних календарних місяців мали оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги щодо реєстрації у зв'язку з досягненням обсягу оподатковуваних операцій, визначеного пунктом 2.1 статті 2 Закону, не поширюються на тих платників податку на додану вартість, які зобов'язані бути зареєстровані платниками податку на додану вартість - за іншими ознаками, ніж досягнення належних обсягів.

Реєстрація платника податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, що підпадає під визначення платника податку згідно зі статтею 2 Закону або що вважає за доцільне зареєструватись як платник податку. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) до органу державної податкової служби згідно з додатком 1 до Положення (форма N 1-Р) не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного в пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво.

Орган державної податкової служби в 10-денний термін видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво, яке виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у випадку подання недостовірних даних. Заява та корінець Свідоцтва зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків у підрозділі з обліку платників податків. Згідно з відомостями, вказаними в розділі 9 реєстраційної заяви, наданої суб'єктом підприємницької діяльності для реєстрації платником податку на додану вартість, орган державної податкової служби у Свідоцтві зазначає дату, на яку досягнуто обсягів, належних до такої реєстрації.

Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність, Свідоцтво видається тільки на строк дії договору.

Для осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, Свідоцтво видається тільки на строк дії угоди.

В обох випадках у лівій верхній частині Свідоцтва робиться спеціальний запис "Свідоцтво дійсне до" і зазначається дата закінчення дії договору про спільну діяльність чи дата закінчення угоди про розподіл продукції.

У Реєстр включаються такі види даних:

- ідентифікаційні - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб;

- довідкові - дані про адресу, телефон юридичної особи - платника податку на додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;

- реєстраційні - дані про реєстрацію та зняття з реєстрації, як платників податку на додану вартість, в органах державної податкової служби;

- класифікаційні - дані про види його діяльності;

- дата закінчення дії договору про спільну діяльність;

- дата закінчення угоди про розподіл продукції.

Розпорядником Реєстру на територіальному рівні є державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і мм. Києві та Севастополі.

З числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню; присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера; розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку;

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють:

- виконання функцій адміністратора бази даних;

- облік осіб, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та перебувають на їх території;

- передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України.

Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють:

- приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

- приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

- видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

- формування бази даних платників податку на додану вартість.


3.2.2 Податковий облік при спрощеній системі оподаткування – реєстр платників єдиного податку

Згідно з УКАЗом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” [9]:

1. Установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої органі-заційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

2. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самос-тійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отри-мання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

3. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

5. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

6. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

7. Дія цього Указу не поширюється на:

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

- спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".


3.2.3 Реєстр постійних представництв

Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток (далі - Положення) [18] розроблено відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [7].

Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Положення визначає єдиний порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток. Дія цього Положення не поширюється на представництва іноземних організацій та фірм, які не здійснюють господарську діяльність в Україні.

Постійне представництво нерезидента до початку своєї господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному цим Положенням.

Під місцезнаходженням постійного представництва розуміється фактичне місце здійснення господарської діяльності.

1. Реєстрація постійного представництва нерезидента як платника податку здійснюється на підставі подання таких документів:

- заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);

- витягу з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента;

- довідки від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента;

- довіреності на здійснення представницьких функцій в Україні, оформленої згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.

2. Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.

3. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності, яке повністю або частково здійснює господарську діяльність нерезидента в Україні і яке має свідоцтво, видане Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, подає до податкового органу протягом 10 днів від дати набуття чинності цього Положення для поставлення на облік як платника податку на прибуток такі документи:

- заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

4. Вказані документи подаються до податкового органу, де на кожному з них робиться відмітка про їх одержання (дата, штамп податкового органу).

5. Одержані податковим органом документи у 5-денний термін від дня їх одержання перевіряються на відповідність вимогам, встановленим цим Положенням.

6. Після перевірки документів на останньому аркуші заяви робиться одна з таких відміток:

- "До реєстрації та взяття на облік";

- "До повернення документів".

При цьому у разі поставлення відмітки "До повернення документів" вказується причина повернення документів.

7. Постійне представництво враховує зауваження, викладені на останньому аркуші, та повторно подає документи для розгляду та прийняття рішення про його реєстрацію.

8. Не пізніше 20-денного терміну від дня прийняття рішення про реєстрацію та взяття на облік постійного представництва як платника податку податковий орган за місцезнаходженням присвоює йому Реєстраційний номер та включає в Реєстр.

9. Факт реєстрації постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток підтверджується свідоцтвом, яке видається податковим органом за його місцезнаходженням за формою, що додається (додаток 2).

10. Реєстраційний номер постійного представництва як платника податку є єдиним для всього інформаційного простору при здійсненні господарської діяльності в Україні.


3.2.4 Реєстр неприбуткових організацій та установ

Реєстр неприбуткових організацій та установ (далі - Реєстр) [19] - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) [7] звільняються від сплати податку на прибуток.

Організації та установи, які не підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону, не повинні проходити реєстрацію згідно із цим Положенням.

Реєстр неприбуткових організацій та установ створюється відповідно до статті 7 Закону з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації неприбуткових організацій та установ, а також їх обліку в податкових органах України;

- забезпечення податкових органів України інформацією з Реєстру для здійснення контролю за використанням неприбутковими організаціями та установами коштів, звільнених від оподаткування;

- організації суцільного і вибіркового аналізу;

- взаємодії на єдиних методологічних засадах із базами даних Міністерства статистики України, Державної митної служби України, Національного банку України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, інших міністерств і відомств України;

- надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України.

При включенні неприбуткової організації або установи до бази Реєстру їй по її ідентифікаційному номеру ставиться ознака неприбуткової організації (установи).

Структуру ознаки неприбуткової організації або установи встановлює Державна податкова адміністрація України.

Створення і ведення Реєстру здійснюється Державною податковою адміністрацією України:

1. До Реєстру заносяться неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону звільняються від сплати податку на прибуток.

2. Для внесення до Реєстру неприбуткова організація або установа повинні подати (надіслати) до податкового органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до цього Положення, а також копію статутних і установчих документів.

3. Органи державної податкової служби можуть проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах.

4. За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті рішення за формою згідно з додатком 2 про:

- внесення неприбуткової організації (установи) до Реєстру;

- відмову внесення неприбуткової організації (установи) до Реєстру.

Рішення готується у двох примірниках - перший надається організації або установі, а другий залишається в органі державної податкової служби.

5. Реєстр неприбуткових організацій та установ ведеться згідно з чинним законодавством.

6. Класифікаційні дані формуються з використанням державних класифікаторів.

7. Економічні показники формуються на основі даних податкових органів.

8. Інформаційний фонд Реєстру включає такі види даних про неприбуткові організації та установи:

- ідентифікаційні - ідентифікаційний номер неприбуткової організації або установи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (надалі - ЄДРПОУ), а також назву, визначену статутом та вказану у довідці про включення такої неприбуткової організації або установи до ЄДРПОУ;

- класифікаційні - дані про галузеву, територіальну, відомчу підпорядкованість, форму власності, види діяльності та організаційно-правову форму господарювання;

- довідкові - дані про адресу, телефон неприбуткової організації або установи, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб) керівника, головного бухгалтера, засновників (інвесторів);

- реєстраційні - дані про реєстрацію (ліквідацію) в органах місцевої державної влади та податковому органі;

- економічні - дані, які характеризують фінансово-економічні показники господарської діяльності юридичної особи та справляння податку.

9. Розпорядником територіальних рівнів Реєстру є відповідні податкові органи в Автономній Республіці Крим, областях і містах Києві та Севастополі.

10. Державна податкова адміністрація України здійснює:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку неприбуткових організацій та установ, що підлягають оподаткуванню;

- розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру;

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів податкової служби, контроль достовірності та актуалізація даних, їх зберігання, захист, контроль права доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- організацію взаємодії з базами даних Національного банку України, Міністерства статистики України, Державної митної служби України, Міністерства фінансів України та інших міністерств і відомств України;

- розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

11. Регіональні органи податкової служби здійснюють:

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих органів податкової служби, контроль достовірності та актуалізація даних, захист, контроль права доступу тощо);

- облік неприбуткових організацій та установ, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону звільняються від сплати податку на прибуток, та розташовані на їх території;

- передачу змін і доповнень до Реєстру в центральний податковий орган України;

- взаємодію з базами даних відповідних територіальних органів місцевої державної влади.

12. Місцеві органи податкової служби здійснюють:

- прийом реєстраційних заяв, контроль повноти даних щодо відповідності нормативним і установчим документам;

- присвоєння організаціям та установам ознаки неприбуткової;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передачі в регіональні органи податкової служби;

- формування бази даних неприбуткових організацій та установ;

- взаємодію з базами даних відповідних органів місцевої державної влади.


4. Припинення юридичної особи (добровільна та примусова)


ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” [15] регулює відносини щодо припинення юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Припинення юридичної особи

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи

1. Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

2. У випадках, встановлених законом, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

3. У разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи - правонаступника.

4. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

5. Якщо документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи подаються особисто засновником (учасником) або уповноваженою ним особою, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.

6. Документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику (учаснику) юридичної особи або уповноваженим ним органу чи особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

7. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

документи не відповідають вимогам, які встановлені частиною першою статті 8 та частиною двадцятою статті 22 цього Закону;

рішення щодо припинення юридичної особи оформлено з порушенням вимог, які встановлені частиною третьою цієї статті;

документи подані не у повному обсязі.

8. Про залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду засновнику (учаснику) юридичної особи або уповноваженим ним органу чи особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, відповідно до опису.

Залишення документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи без розгляду не перешкоджає засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженій ними особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

9. У разі, якщо документи, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, не залишені державним реєстратором без розгляду, засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа не пізніше двох робочих днів з дати надходження до державного реєстратора цих документів погоджують з державним реєстратором призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо), порядок та строки ліквідації юридичної особи шляхом подання (надсилання рекомендованим листом) йому відповідного рішення. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо).

10. У разі, якщо заявник не звернувся до державного реєстратора в строк, що встановлений у частині дев'ятій цієї статті, державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи.

11. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, зобов'язаний надіслати рекомендованим листом такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) відповідне повідомлення.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи

1. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

2. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи забороняється:

проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;

внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;

проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення.

Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації

1. Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал установчих документів;

акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

2. У випадках, що встановлені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу.

Підписи на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально посвідчені.

3. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

4. Якщо документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації подаються головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що підтверджує його (її) повноваження.

5. Документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

6. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону;

ліквідаційний баланс не відповідає вимогам абзацу другого частини другої цієї статті;

документи подані не у повному обсязі;

документи подані раніше строку, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті.

7. Про залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду не перешкоджає голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

8. За відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

9. Строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

10. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, які мають спеціальну відмітку про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Така відмітка робиться державним реєстратором також на примірнику оригіналу установчих документів юридичної особи, який залишається у реєстраційній справі.

11. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 40 цього Закону.

Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення

1. Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал установчих документів;

нотаріально посвідчену копію передавального акта, якщо припинення здійснюється в результаті злиття, приєднання або перетворення, або нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу, якщо припинення здійснюється в результаті поділу;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

документ про узгодження плану реорганізації з органом державної податкової служби;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

2. У випадках, що встановлені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта або розподільчого балансу.

3. У разі державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення документи, які передбачені абзацами шостим - десятим частини першої цієї статті, державному реєстратору не подаються.

4. Передавальний акт або розподільчий баланс повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Підписи на передавальному акті або розподільчому балансі повинні бути нотаріально посвідчені.

5. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті.

6. Прийом документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, здійснюється відповідно до вимог частин четвертої - п'ятої статті 36 цього Закону.

7. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

документи подані не у повному обсязі;

документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону;

передавальний акт або розподільчий баланс не відповідає вимогам, які встановлені частиною четвертою цієї статті;

документи подані раніше строку, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті.

8. Порядок залишення документів, які передбачені частинами першою та другою цієї статті, без розгляду встановлюється частинами шостою - сьомою статті 36 цього Закону.

9. Порядок внесення державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення встановлюється відповідно частинами восьмою - десятою статті 36 цього Закону.

10. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 40 цього Закону.

11. Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.

12. Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті злиття або поділу, здійснюється у порядку, встановленому статтями 24 - 27 цього Закону.

13. Злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

14. Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

15. Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється у порядку, який встановлено статтями 24 - 27 цього Закону. При перетворенні юридичної особи до неї не застосовуються обмеження, встановлені частиною другою статті 35 цього Закону. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи

1. Суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

2. Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

3. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

4. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною другою статті 35 цього Закону.

5. Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

6. У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

7. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

8. Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено частинами першою - п'ятою статті 36 або частинами першою - шостою статті 37 цього Закону.

9. Порядок залишення документів, які передбачені частинами першою та другою цієї статті, без розгляду встановлюється частинами шостою та сьомою статті 36 цього Закону.

10. Порядок внесення державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи встановлюється відповідно частинами восьмою - десятою статті 36 цього Закону.

11. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 40 цього Закону.

12. Судове рішення щодо припинення юридичної особи може бути оскаржено в порядку відповідно до закону.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом

1. Суд, який постановив рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, у день набрання рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідне судове рішення.

Дата надходження судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

2. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про таке рішення суду та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

3. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною другою статті 35 цього Закону.

4. Порядок призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

5. У разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Дата надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

6. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

7. При надходженні до державного реєстратора оригіналу установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яку ліквідовано у зв'язку з визнанням її банкрутом, державний реєстратор зобов'язаний зробити на зазначених документах відмітку про державну реєстрацію припинення юридичної особи та видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) зазначені документи на адресу місця проживання одного із засновників (учасників) юридичної особи, що припинилася.

8. У разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури у процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи. Дата надходження судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

9. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для зняття юридичної особи з обліку.

Порядок надання відомостей органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування щодо реєстрації припинення юридичної особи

1. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати державної реєстрації припинення юридичної особи відповідно до статей 36 - 38 цього Закону зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

2. Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі рішення суду щодо ліквідації юридичної особи та відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття юридичної особи з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи

1. Підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

2. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Дата надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

3. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

4. При надходженні до державного реєстратора оригіналу установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація припинення якої була відмінена на підставі відповідного судового рішення, державний реєстратор зобов'язаний зробити на зазначених документах відмітку про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) на адресу місця проживання одного із засновників (учасників) юридичної особи, щодо якої було постановлено судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.


5. ДРФО та його інформаційні фонди. Особливості взяття на облік фізичних осіб, внесення змін та припинення фізичної особи підприємця


5.1 ДРФО та його інформаційні фонди


Згідно ЗАКОНУ УКРАЇНИ „Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів” [14]:

Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Створення Державного реєстру забезпечує:

- повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов'язкові платежі, з однозначною їх ідентифікацією;

- організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами в режимі комп'ютерної мережі;

- взаємодію державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами;

- організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових інспекцій з іншими державними органами;

- розвиток вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв'язку та обчислювальної техніки.

Державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

До інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані:

- індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя;

- загальні відомості про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону;

- інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є:

- дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

- інформація підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів;

- інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб-суб'єктів підприємницької та іншої діяльності;

- відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибули з них;

- відомості відділів реєстрації актів громадянського стану виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів про громадян, які померли.

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які:

- постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

- не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до чинного законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні.

До Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані:

- прізвище, ім'я та по батькові; - дата народження; - місце народження (країна, область, район, населений пункт); - місце проживання; - місце основної роботи; - види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, інші органи, уповноважені проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб-суб'єктів підприємницької та іншої діяльності, зобов'язані в місячний термін подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування, відомості, передбачені частиною третьою цієї статті, для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі, за винятком осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи.

На підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі-платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер з Державного реєстру є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі:

- виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

- укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

- відкриття рахунків в установах банків.

Первинні звітні та облікові документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених частиною першою цієї статті, які не мають ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними, за винятком звітних та облікових документів, у яких відсутні ідентифікаційні номери осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи.


5.2 Особливості взяття на облік фізичних осіб, внесення змін та припинення фізичної особи підприємця


ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ЯКА МАЄ НАМІР СТАТИ ПІДПРИЄМЦЕМ [15]

Документи, що подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем

1. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

2. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені частиною першою цієї статті.

3. Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

4. Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

5. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- документи не відповідають вимогам частин першої та другої статті 8 та частини п'ятої статті 10 цього Закону;

- документи подані не у повному обсязі.

6. Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця

1. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону.

Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.

2. За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

3. Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

4. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

5. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця

1. Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця є:

- невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;

- наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.

2. Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця з інших підстав не допускається.

3. За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор зобов'язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, із зазначенням підстав для такої відмови, та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису.

У разі відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця реєстраційний збір не повертається.

4. Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, фізична особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Законом для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

5. Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця може бути оскаржено у суді.

6. Порушення строків видачі (направлення рекомендованим листом) свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації або повідомлення про залишення документів без розгляду вважається відмовою у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця і може бути оскаржено у суді.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця

1. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

2. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

3. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням

1. Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

2. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, якщо вони не передбачені частиною першою цієї статті.

3. Якщо документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

4. Документи, які подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

5. Державний реєстратор має право залишити документи, які передбачені частиною першою цієї статті, без розгляду, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності;

документи не відповідають вимогам частини першої статті 8 та частини двадцятої статті 22 цього Закону;

документи подані не в повному обсязі.

6. Про залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

7. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

8. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

9. Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

10. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені частиною дев'ятою цієї статті.

11. Якщо документи для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

12. Документи, які подаються для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

13. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які передбачені частинами першою та другою цієї статті, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону;

документи подані не в повному обсязі;

документи подані раніше строку, встановленого абзацом першим частини дев'ятої цієї статті.

14. Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

15. За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

16. Строк державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

17. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

18. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 51 цього Закону.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою

1. У разі смерті фізичної особи - підприємця третя особа, зокрема спадкоємець, може подати державному реєстратору особисто (надіслати рекомендованим листом) нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально посвідчену копію довідки органу реєстрації актів громадянського стану про смерть фізичної особи.

2. Суд, який постановив рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою або визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

3. У судовому рішенні про оголошення фізичної особи - підприємця померлою або визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою вказується особа, яка призначена управителем майна фізичної особи - підприємця, за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом.

Дата надходження документів для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

4. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою та внести до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з її смертю або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою.

5. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 51 цього Закону.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця

1. Суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

2. У разі, якщо підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є визнання її недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності у судовому рішенні щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця в зв'язку з визнанням фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеженням її цивільної дієздатності суд може вказати особу, яка призначена управителем майна фізичної особи - підприємця за поданням органу опіки та піклування, якщо інше не встановлено законом.

3. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

4. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

5. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом

1. Суд, який постановив рішення щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом, у день набрання ним законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем державної реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

2. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, а також фізичну особу - підприємця, щодо якої було прийнято рішення суду, про внесення такого запису.

3. У разі, якщо після завершення процедури банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, суд, що постановив відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення відповідного запису. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

4. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом.

5. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування встановлюється статтею 51 цього Закону.

6. При надходженні до державного реєстратора свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця державний реєстратор зобов'язаний зробити на свідоцтві відмітку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та видати (надіслати рекомендованим листом) його за місцем проживання фізичної особи - підприємця, щодо якої була проведена державна реєстрація припинення.

7. У разі, якщо після завершення процедури банкрутства, яка встановлена законом, судом прийнято рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство, суд, що постановив відповідне судове рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство.

Дата надходження судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

9. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

Порядок надання відомостей органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування щодо реєстрації припинення фізичної особи - підприємця

1. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

2. Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою або повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи - підприємця банкрутом, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця

1. Підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

2. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

3. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття фізичної особи - підприємця на облік, а також повідомити фізичну особу - підприємця про внесення до Єдиного державного реєстру запису про поновлення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

4. При надходженні до державного реєстратора свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності якої була відмінена на підставі відповідного судового рішення, державний реєстратор зобов'язаний зробити на зазначеному документі відмітку про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) на адресу місця проживання фізичної особи - підприємця, щодо якої було прийнято судове рішення про відміну державної реєстрації припинення.


ВИСНОВКИ


Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

До основних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відносяться:

1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.

2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податкові зобов’язання.

Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодо нарахування по-датків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.

Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів є юридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, які відповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Податкове законодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.

3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.

Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

а) До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

б) До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в) До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Господарський Кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436-IV.

2. Цивільний кодекс України // від 16 січня 2003 року N 435-IV.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну податкову службу в Україні” // від 4 грудня 1990 року N 509-XII( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505-IV).

4. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251-XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906-IV).

5. Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами // Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 червня 2005 року N 2711-IV).

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 лютого 2004 року N 1519-IV).

7. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (станом змін від від 7 липня 2005 року N 2771-IV).

8. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 року N 2771-IV).

9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”// від 28 червня 1999 року N 746/99.

10. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” // від 16 липня 1999 року N 991-XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505-IV).

11. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про угоди про розподіл продукції „ // від 14 вересня 1999 року N 1039-XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16 січня 2003 року N 429-IV).

12. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про власність” // від 7 лютого 1991 року N 697-XII ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 березня 2005 року N 2454-IV).

13. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про плату за землю” // від 3 липня 1992 року N 2535-XII( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 грудня 2005 року N 3235-IV).

14. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів // від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР(Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 лютого 2003 року N 551-IV).

15. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” // від 15 травня 2003 року N 755-IV (Із змінами і допов- неннями, внесеними Законами України станом від 22 вересня 2005 року N 2919-IV).

16. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травня 2003 року N 889-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 червня 2005 року N 2642-IV).

17. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» // 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 лютого 2003 року N 551-IV).

18. Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток // Наказ Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 1997 року N 293 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23).

19. Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ //Наказ Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом від 17 січня 2005 року N 20).

20. Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість // Наказ Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом від 24 травня 2005 року N 185).

21. Про затвердження Порядку подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах //Наказ Державної податкової адміністрації України від 1 серпня 2001 року N 306 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом від 28 лютого 2005 року N 87).

22. Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків //Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 ( Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом від 8 серпня 2005 року N 317).

23. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про місцеві податки і збори” // від 20 травня 1993 року N 56-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505-IV).

24. Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку //Наказ Держав- ної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України станом від 9 лютого 2005 року N 67).

25. Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України // ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ, НАКАЗ від 18 квітня 2005 року N 96 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 1 вересня 2005 року N 249).

26. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, “Пороги”, 1998.


Случайные файлы

Файл
58645.rtf
142711.rtf
56587.rtf
91853.rtf
118787.rtf