Розробка маршруту подорожі після пунктів: Аргентина, Монголія, Сомалі, Іспанія, Йорданія, США (154924)

Посмотреть архив целиком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки Україні

Національній авіаційний університет










Тема


Розробка маршруту подорожі після пунктів: Аргентина, Монголія, Сомалі, Іспанія, Йорданія, США



Віконала студентка

Бовсуновська Юлія Петрівна

Група 101 ФАТТ

Перевіріла

Намаєші Альна Михайлівна







2010р.



Вихідні дані


Країни відвідування:

Аргентина – Монголія – Сомалі – Іспанія – Йорданія - США.


Генеральною країною є перша країна в переліку, вона ж є й останньою країною подорожі.

Послідовність кругового маршруту з урахуванням факторів географічної близькості країн, зручності видів транспорту, а також часу, витраченого на перевезення, буде виглядати в таким чином:

Аргентина-Монголія-Сомалі-Йорданія-Іспанія-США-Аргентина

Виліт (відправлення) з кожної країни здійснюється в один і той же час по UTC.

Подорож починається 02.07.2010 року в 03:20 по UTC.

Зважаючи на те, що перебування в кожній країні приймається рівним 3 7 доби з моменту прибуття залежно від кількості визначних пам'яток, а загальна тривалість подорожі не повинна перевищувати 8 тижнів, складемо наступну таблицю:


Країна

Аргентина

Монголія

Сомалі

Йорданія

Іспанія

США

Дата і час вильоту (UTC)

02.07.10

09.07.10

16.07.10

23.07.10

30.07.10

06.08.10

03:20

03:20

03:20

03:20

03:20

03:20

Час стосовно UTC

UTC-3

UTC+9

UTC+3

UTC+3

UTC+3

UTC-5

Дата і час вильоту (місцевий)

02.07.08

09.07.08

16.07.08

23.07.08

29.07.08

06.08.08

00:20

12:20

06:20

06:20

06:20

22:20


Заповнення про-форми


Заповнюється бланк Про-Форми, який використовується авіатранспортними агентствами, по маршруту проходження. Дату й час зазначено місцевий та UTC.



Коротка характеристика країн по маршруту подорожі


Країна

Столиця

Площа, тис. кв. км.

Населення, млн. чол.

Офіційна мова

Релігія

Форми правління

Грошова одиниця

Аргентина

Буенос-Айрес

2,780,01

37,385

іспанська

католицизм

республіка

аргентинське песо

Монголія

Улан-Батор

1,566,5

2,537,0

монгольська

буддизм, іслам

республіка

євро

Сомалі

Моґадішо

637,661

7,500,0

сомалійська, арабська

іслам

республіка

сомалійський шилінг

Йорданія

Амман

8,921

5,153,0

арабська

іслам

конституційна монархія

йорданський долар

Іспанія

Мадрид

504, 784

40,038,0

іспанська

католицизм

конституційна монархія

євро

США

Вашингтон

9,629,01

30,172,0

англійська


федеративна конституційна республіка

Долар США


Маршрут для містер/місіс/міс



Оформлено

Адреса



Перевізник АВС 3.

Поштовий індекс




Місто

 

 

 

 

 


Телефон

домашній

 

 

 



робочий



 



 






 

Всесвітні експерти Перевезень


 

 

 

 

 

Дата оформлення

 

1-а дата замовлення

Метод повідомлення: телефон, персональний, супроводжувальний лист, телекс, факс, інше



 



 

Від

 

 

день

дата

місцевий час

номер рейса

клас

зауваження/ зв’язок із готелю та т. Ін.

Місто/аеропорт

 

 

 

 

 

 



 

 

 

 

 

 

Буенос-Айрес

DEP

Пт

02.07.10

00:20


Y

 

До

 







Улан-Батор

ARR

Пт

02.07.10

12:50


Y

DEP


09.07.10

12:20


Y

До

 







Могадишо

ARR

Пт

09.07.10

16:20


Y

DEP


16.07.10

06:20


Y

до  Амман

ARR

Пт

16.07.10

12:20


Y


DEP


23.07.10

06:20


Y

До

 







Мадрид

ARR

Пт

23.07.10

13:24


Y

DEP


30.07.10

6:20


Y

До

 







Вашингтон

ARR

Пт

30.07.10

7:20


Y

DEP


06.08.10

22:20


Y

До

 







Буенос-Айрес

ARR

Пт

06.08.10

12:00


Y







Паспортні дані 

Тариф

В’їздна віза/дозволяє в’їзд 

Транзитна віза для 

Інше 

Номер квитка, бірки

Необхідні щеплення від: холери жовтої лихИталияки 

Деталі оплати

Що рекомендується для профілактичного лікування 

Збори

 

PNR

 

 

 

 

 

 

Аеропортові збори





Аргентина Argentina(генеральна країна)-АR


Прапор


Карта




Герб


Девіз: 'En unión y libertad'(«В союзі і волі»)


Столиця

Буенос-Айрес

Площа

2 780 092 кв. км.

Населення(склад, чисельність)

37385000 чол.

Офіційна мова

іспанська

Релігія

католицизм

Форма правління

республіка

Грошова одиниця

аргентинське песо


Аргентина ,офіційно Аргентинська Республіка — країна в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і омивається Атлантичним океаном.

Походження назви Аргентина — від латинського «арґентум» (срібло). Купці використовували аргентинську річку Ріо-де-ла-Плата (Срібна річка) до перевозу срібла та інших скарбів з Перу. Земля вниз за течією і стала відома як Аргентина (Земля срібла).

Географія.Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки. Протяжність Аргентини з півночі на південь складає біля 3800 км. і біля 1400 км. із заходу на схід. Аргентина вирізняється великою різноманітністю ландшафту; на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; до неї примикають сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом. Усього на території країни виділяють 4 великих природних області: 1) гірська область Анд; 2) північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю; 3) Пампа – великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо; 4) Патагонія – відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.Східна частниа Аргентини — великі, переважно низовинні рівнини: Гран-Чако, Ентре-Ріос, Ла-Плата (Пампа). На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На північ від 27° пд. ш. в межі А. заходить Міжандійське плато — пуна Атакама (до 4200 м).Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000 м). А. має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд та ін.

Річкова сітка густіша на півночі: великі судноплавні ріки — Парана з Парагваєм, Уругвай. Ріки півдня Аргентини маловодні. В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю. Ліси займають близько. 1/5 ч. території країни. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах — лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.

Головні ріки – Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро, Ріо-Колорадо.Клімат.У зв'язку з значними розмірами, як повздовж так і поперек країни, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов - від субтропічного клімату в північних районах до субполярних на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина завше з спекотним літом та дощами, бурями, громовицями (частим градом на заході) і прохолодними зимами. На півдні країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогірях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.

Державний устрій Аргентини.Федеративна республіка, в її складі 22 провінції і один округ (столичний). На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (має можливість займати пост 2 періоди поспіль). Він же — глава уряду, а також головнокомандувач збройними силами. Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: палати депутатів (257), яка обирається на 4 роки, і сенату (72), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції, а також від нац. тер. Вогняна Земля). За конституцією президент має право запроваджувати в країні стан облоги, при якому скасовуються всі конституційні гарантії. Глава держави й уряду Нестор Кірчнер з 2003. А з 2007 року главою стала Крістіна Де Кірчнер (Кірщнер).

Населення. Аргентинці на 85 % — європеоїди. Метисизація (іспанці переїжджали в Новий Світ без жінок) мала місце, але була незначною через нечисленність як індіанців, так і іспанців. Імміграція XX ст. з Європи включала і чоловічу, і жіночу стать. Негрів-рабів сюди не завозили, бо тут не було плантацій. Сучасні демографічні процеси в Аргентині характерні більше для Європи, ніж для Латинської Америки. Важливий момент — високий рівень урбанізації. 88 % населення — жителі міст. Це зумовлено системою великого землеволодіння в сільській місцевості і традиційно невеликою потребою там у робочих руках. Іммігранти XIX ст. з Європи одразу ж осідали в містах. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Величезні простори Анд, Патагонії і Ґран-Чако майже не заселені через несприятливі рельєф і клімат. Понад 2/3 аргентинців живуть у межах Пампи.В промисловості зайнято 20 % працюючих і вони створюють 24 % ВНП, в сільському господарстві, відповідно, 12 % і 15 %.

Освіта країни. Офіційно в Аргентині проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. У 1954 було 16 189 поч. шкіл (2 565 164 учні), проте бл. 2/3 дітей шкільного віку залишається поза школою. В А. існує «єдина шкільна система», але в серед. школах, як правило, навчаються діти заможних. У 1954 було 459 серед, шкіл (102 742 учні) та 1340 проф. шкіл (216 343 учні). Релігійні організації (католицькі) мають у своєму віданні широку мережу шкіл різного типу, під їхнім впливом перебуває також багато приватних шкіл. У вищих нівч. закладах — 141 893 студенти. Найбільший університет у Буенос-Айресі (засн. 1821). Найбільша бібліотека — Національна в Буенос-Айресі (607 208 томів). Музеї: Нац. музей образотворчих мист., Нац. історичний, Природничих наук у Буенос-Айресі та ін. В столиці є наук, установи і товариства (Академія літератури, Нац. академія права та ін.).

Зв'язок з Україною сьогодні . 5 грудня 2001 р. Президент Аргентини Менем прийняв делегацію аргентинських українців i показав документ, відповідно до якого Аргентина визнала Україну як незалежну державу. Нині в Аргентині налічується понад 200 тисяч українців. Вони переважно розселені в північних провінціях — у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місійонез, Чако, Мендоса. Формоса, Кордоба. Ріо-Негро і займаються головним чином землеробством. Мають хорошу репутацію за працьовитість, спокійну вдачу, пісенність i толерантність. Хоча вони вже є громадянами іншої країни, мають достаток, гроші, більшість з них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони з одержимістю i святістю вболівають за майбутнє України. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї південних районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї українці та громадяни українського походження проживають компактними групами, що зближує їх, сповільнює процес асиміляції. Українські громадські організації Аргентини: 1. Українська Центральна Репрезентація; 2. Українське культурне товариство Просвіта; 3. Українське товариство “Відродження”; 4. Союз українок Аргентини; 7. “Пласт” Організація української молоді в Аргентині; 8. Фундація ім. Тараса Шевченка та інш.

Промисловість.Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Біля 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металообробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість. Найбільші діаспорні утворення українська і єврейська общини.

Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.

Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найбільш розвинені транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування. Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце в світі, по виробництву м'яса на душу населення — п'яте, а по його споживанню — перше. М'ясо — національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і масляничні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина одна з провідних країн світу. Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і муки, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії. Транспорт. Залізнична мережа Аргентини досить велика, але не охоплює усю територію країни. Залізниці є одним з найбільш використовуваних видів транспорту, не дивлячись на те, що комфортабельність, швидкість і рівень обслуговування в потягах не дуже високий. Громадський транспорт Аргентини складається з автобусів, в Буенос-Айресі є ще і метро. Для оренди автомобіля в Аргентині необхідно мати водійське посвідчення міжнародного зразка і кредитну карту. Вік водія має бути не менше 21 року. Стаж водіння - від року. Офіси прокатних компаній розташовані в аеропорту, в центрах міст і у великих готелях.

Аргентина має досить густу транспортну мережу і має значний об’єм вантажних та пасажирських перевезень. Проте структура транспортної мережі відбиває тривалу залежність країни від країн зовнішнього ринку.

Шляхи сполучення будувалися переважно іноземними монополіями в період розвитку експортного господарства в другій половині XIX - початку XX ст. Їх основне призначення полягало в тому, щоб забезпечити вивезення сільськогосподарської продукції, тому вони були спрямовані з внутрішніх сільськогосподарських областей до портів, передусім до головного порту - Буенос-Айрес. В результаті, в Аргентині склалася чітко виражена радіальна конфігурація транспортної мережі з центром в Буенос-Айресі, за що її не рідко називають «країною-віялом».

У зовнішніх перевезеннях провідне місце займає морський ,а також повітряний транспорт, у внутрішніх - залізничний і автомобільний. При цьому останній набуває все більшого значення завдяки відносно розгалуженій мережі шосейних доріг, особливо у внутрішніх районах країни. Протяжність залізниць - 46 тис. км. Аргентина займає перше місце в Латинській Америці за об’ємом пасажирських перевезень, але по розмірах вантажообігу залізниць вона значно поступається Бразилії і Мексиці. Головні недоліки аргентинських залізниць – різноколірність, низький технічний стан, різкий нерівномірний розподіл по території країни. Густу залізничну мережу, по суті, має лише район Пампи . Уся залізнична мережа Аргентини була націоналізована після Другої Світової війни і належить державі.

Велика частина території Аргентини має рівнинний рельєф і сприятлива для будівництва автомагістралей. Загальна довжина шосейних доріг налічує понад 430 тис. км., з них 65 тис. мають тверде покриття.

Внутрішній водний транспорт великої ролі не відіграє;судноплавство розвинене головним чином по річках Парана і Уругвай. У пониззях Парани розташовані провідні річкові порти, які одночасно служать і морськими портами Росарио, Сан-Ніколас, Санта-Фе, Вилья-Контитусьон. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Після Другої Світової війни інтенсивно розвивається трубопровідний транспорт. Нафтопроводи простягнулися від нафтових родовищ до основних центрів нафтопереробки і споживання нафтопродуктів – в Буенос-Айрес, Ла-Плату, Сан-Лоренсо. Головні газопроводи Кампо-Дуран – Буенос-Айрес, Пико-Трункадо– Буенос-Айрес. Морський транспорт відіграє домінуючу роль в зовнішніх перевезеннях вантажів, чимале значення він має і для внутрішніх зв’язків між прибережними районами країни, враховуючи велику довжину її берегової лінії. По розмірах торгівельного і танкерського флоту Аргентина поступається в регіоні лише Бразилії.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни; в межах аґломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять більш дрібних аеропортів, обслуговуючих внутрішні лінії. Аргентина має регулярне повітряне сполучення майже з усіма країнами Америки і багатьма країнами Європи.

Визначні місця. В Аргентині є все - багатокілометрові пляжі і одні з найвищих гірських вершин світу, безкраї пустелі і чарівні водоспади, безмежні мегаполіси і дикі, безлюдні простори південної Патагонії.

В Буенос-Айресі - площа Плаза-де-Майо, собор Метрополітана (в якому знаходиться могила Хосе да Сан Мартіна), музей природничих наук, музей вишуканих мистецтв, міжнародна художня галерея, музей "Фернандес Бланко" (Музей колоніального мистецтва), культурний центр Сан-Мартін, Національний музей мистецтв, Музей Кіно, Національний історичний музей, численні зразки колоніальної архітектури, знаменитий театр Колон, центр оперного і балетного мистецтва всієї Південної Америки, проспект 9 Липня (найбільший у світі торговий район). Особливо цікавими є колоритний італійський пригород Ла-Бока і курорт Мар-дель-Плата за 400 км на південь від Буенос-Айреса.

Кордоба. З архітектурної точки зору Кордоба багато в чому перевершує столицю. У компактному центрі міста зосереджені прекрасні ансамблі будівель колоніальних часів - старий ринок, католицький собор тощо. В місті знаходиться один з найкращих історичних музеїв країни.

На кордоні Аргентини з Бразилією і Парагваєм знаходиться знаменитий національний парк "Ігуасу", який займає площу 55 тисяч гектарів. Парк вважається одним із сучасних чудес світу - це 275 водоспадів, які за секунду скидають 5000 кубометрів води з висоти 70 метрів. Неподалік знаходяться руїни місій єзуїтів, особливий інтерес становить Сан-Ігнасіо-Міні, церква, збудована в стилі "барокко Гуарані".Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.Стара частина Буенос-Айреса чимось нагадує Париж, а також Лондон і Мадрид. А нова частина міста - це сучасне місто з багатоповерховими будинками й хмарочосами, у яких знаходяться бізнес-центри й офіси великих компаній. У загальній забудові столиці ще збережені риси колоніального періоду - головну площу з виходом убік моря й прямолінійну конфігурацію вулиць. Тут багато зелені, парків і бульварів, у центральній частині - монументів і пам'ятників. Буенос-Айрес звичайно асоціюється з танго або футболом.Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.

Символами аргентини є гаучо (ковбої), танго та мате.

Корисна інформація для туристів. Громадянам більшості країн світу в'їздна віза не потрібна. Після прибуття в країну можна отримати туристичну картку, що дає право на перебування у країні протягом 90 днів.

А для оформлення аргентинської візи необхідно надати: закордонний паспорт; 1 фото 4х4; довідка з роботи із зазначенням посади, окладу, стажу роботи; довідка з банку; бронь готелю на весь строк перебування; бронь авіаквитків.

Перельоти з України в Аргентини здійснюються з пересадкою у країнах Європи.

Ввезення і вивезення іноземної і національної валюти не обмежені. Не варто обмінювати гроші на вулиці, доцільно користуватися послугами "касас де камбіо" - пунктів обміну валюти. Існує лише офіційний курс обміну. У невеликих містечках дуже складно обміняти дорожні чеки, крім того, обмінні пункти беруть за цю послугу високі комісійні. У більшості закладів приймають кредитні картки, але часто за це додають певний відсоток до рахунку. У великих торговельних центрах, готелях і ресторанах можна розраховуватися за допомогою кредитних карт American Express, Visa, Master Card і Eurocard.

Дозволено безмитне ввезення: 200 шт. сигарет (або 25 сигар), 2 л. спиртних напоїв, 5 кг консервованих продуктів харчування, сувенірів і подарунків на суму не більше 300 USD, предметів і речей у межах особистих потреб. При ввозі перерахованих предметів у кількості, що перевищує зазначене, стягується мито в розмірі 50% від їхньої вартості.

Заборонено ввіз неконсервованих продуктів харчування, ввіз і вивіз предметів і речей історичної, художньої або археологічної цінності (без спеціального дозволу), зброї.

Можна вивозити вироби з вовни й шкіри, прикраси, сувеніри в межах особистих потреб. Але для цього необхідно пред'явити квитанцію магазина, де були куплені цей вироби.

Аргентина - дорога країна. Подорожуючи нею, необхідно планувати бюджет з розрахунку 60-80 доларів на день.

В Аргентині люблять іноземців. Всіляко виявляють прихильність до них. Незважаючи на пресловуту балакучість, аргентинці самі готові вислухати за потреби незнайомця.

Аргентинці люблять Європу і недолюблюють Штати. Для них Аргентина - частина Європи, за примхою долі закинута на інший материк.

Сієсти в Буенос-Айресі немає: не спекотно. Тому столичні мешканці не такі розслаблені, як більшість південноамериканців. Вплив континенту виявляється в легковажному ставленні до часу: півгодинне запізнення на зустріч навіть не вважається запізненням. Один з улюблених висловів: "Не варто хвилюватися сьогодні - завтра завжди наступить".

Прийнято давати чайові в розмірі 5-10 % від рахунку, в дорогих закладах вони часто вже включені в рахунок.

Готелі.В Аргентині представлені готелі двох типів - місцевих і міжнародних ланцюжків. До умов і сервісу других у туристів навряд чи виникнуть претензії.Напруга в електромережі - 220 В, 50 Гц.

Шопінг .В Аргентині ціни невисокі, проте товари якісні. З Аргентини везуть чай мате, безліч сувенірів (як правило, пов'язаних з танго), а також шуби.

Їжа .Аргентинські кулінари славляться на увесь світ своєю майстерністю в готуванні яловичини. Меню місцевих ресторанів звичайно складаються з розмаїтості страв, у тому числі й кухонь усього світу. Також Аргентина відома виноробством. Хоча, у тутешніх ресторанах Ви не відчуєте дефіциту текіли, віскі, горілки або бренді.




Монголія Mongolia-MN Карта


Прапор


Герб



Девіз: Даяар Монгол


Столиця

Улан-Батор

Площа

1566500 кв. км.

Населення(склад, чисельність)

2537000 чол.

Офіційна мова

Монгольська

Релігія

буддизм, іслам

Форма правління

Республіка

Грошова одиниця

Тугрик


Тугрик


Глава держави -Цахіагійн Елбегдорж

Глава уряду -Сухбаатарин Батболд.

Політична система - демократія, що розвивається.

Монголія, (Mongolia), (колишня Зовнішня Монголія до 1924, і Народна Республіка Монголія до 1991) країна на сході Центральної Азії. Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км². На заході і у середній частині країни — гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході — головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі.

Монголія розташована в зоні степів, напівпустель і пустель помірного пояса Центр. Азії. Велика частина країни – плато висотою 1000-2000 м, над яким підносяться гори. Важлива особливість рельєфу М. – різкі (торцеві) стики, а місцями дугоподібне розташування гірських хребтів.

Клімат країни сухий, різко континентальний, помірний, з великими сезонними і добовими коливаннями температури повітря.

Монголія – аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, гірнича, харчова, переробка продуктів тваринництва. Транспорт автомобільний та залізничний, який пов'язаний з залізницями РФ та Китаю. У кінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з всіма аймаками країни.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 1 млрд. Темп зростання ВВП – 3,5%. ВВП на душу населення $ 408. Прямі закордонні інвестиції – $ 10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) – $ 362 млн (г.ч. Росія – 46,0%; Китай – 17,0%; Японія – 12,5%; Півд. Корея та США – по 6,8%). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) - $ 291,7 млн (г.ч. Китай – 58,0%; США – 13,0%; Росія – 12,1%).

Пасовищне тваринництво ,як і раніше, залишається головним видом господарської діяльності. Руйнування кочового образу життя почалося з проведення маньчжурами політики прикріплення етнічних груп в складі монголів до певних територій.

Землеробство у економічному житті Монголії відіграє другорядну роль. Різні сільськогосподарські культури вирощуються в північній і західній частинах країни, деякі із застосуванням зрошування земель. Іригаційні системи створені сьогодні і в Гобі. У 1990 загальна площа земель, що культивуються складала біля 827 тис. га. Головною культурою є пшениця, хоч вирощуються також ячмінь, картопля і овес. Істотну роль грає заготівля сіна і кормів для худоби.

Значне число підприємств обробної промисловості зосереджене в Улан-Баторі, а в місті Дархан на півночі від столиці розташований вугледобувний, чавуноливарний і сталеплавильний комплекс. Місцева промисловість традиційно зосереджена на переробці тваринницької сировини, і головними видами продукції, що випускаються є шерстяні тканини, повсть, вироби з шкіри, харчові продукти.. Монголія виробляє понад 1000 найменувань промислових і сільськогосподарських продуктів, велика частина яких споживається всередині країни, на експорт йде хутро, вовна, шкіра, шкіряні і хутряні вироби, худоба і продукти тваринництва, фосфорити, флюорити, молібденова руда.

Торгівля .До 1991р. більш як 90% зовнішньої торгівлі Монголії припадало на частку інших країн соціалістичної співдружності, передусім Радянського Союзу. Провідним торговельним партнером Монголії серед капіталістичних країн була Японія. Сьогодні основними статтями монгольського експорту є сьогодні мінерали і металеві руди, а також продукти тваринництва. В країну завозяться в основному машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари. Грошова одиниця Монголії – тугрик, а розмінна монета називаэться мунгу (в 1 тугрику 100 мунгу).

Транспорт. Лише в середині ХХ ст. з Улан-Батора до адміністративних центрів аймаків було прокладено автошляхи (переважно грунтові). Стратегічна траса Наушки – Улан-Батор (400 км) стала першою гудронірованою дорогою Монголії. 1949р. завершилося будівництво відрізка залізниці, який зв'язав Улан-Батор з Транссибірською магістраллю на території Радянського Союзу. Пізніше гілка була продовжена далі на південь, а 1956р. вона з'єдналася із залізничною мережею Китаю. Хоча залізниця, що проходить по монгольській землі, служила в основному для транспортування вантажів між Китаєм і Радянським Союзом, ця магістраль значною мірою сприяла економічному розвитку самій Монголії. Наприкінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту.

Автомобільний транспорт .Протяжність всіх магістралей в країні 49 200 км. Дороги підрозділяються на 2 групи: державні та регіональні. Асфальтована лише 2200 км доріг. (2009 рік). Проект «Дорога тисячоліття» розроблений для з'єднання вертикальних і горизонтальних магістралей Монголії був затверджений Парламентом та Урядом країни. Робота почалася в 2000-му році.

Автобуси. Міські автобуси ходять за маршрутами лише в декількох містах. Більшість автобусів в Улан-Баторі подаровані Монголії урядом Японії на початку дев'яностих років. У 2009 і початку 2010 року транспортний парк поповнився новими автобусами Монголії з Кореї.

Міжміські автобуси. Міжнародні автобусні маршрути прокладені від Улан-Батора в багато великі населені пункти. У Західній Монголії автобусного сполучення немає.

Міжнародні автобуси. Існує і дуже зручний міжнародний автобусний маршрут Улан-Батор - Улан-Уде (відправлення з Улан-Батора о 8 ранку і прибуття в Улан-Уде в 8 вечора. Влітку по цьому маршруту курсують 2-3 автобуси на добу з монгольської сторони і стільки ж з російською. Відправлення розкладом вранці з інтервалом в 30 хвилин.) Існує також автобусний маршрут Улан-Батор - Іркутськ - Улан-Батор. Автобус курсує за особливим розкладом.

Тролейбус. Традиційно найдешевший громадський транспорт. Є тільки в столиці Монголії Улан-Баторі і в Дархане. Тролейбуси 70х років. Виготовлені в Радянському Союзі. Стан поганий. Механіки як можуть підтримую їх в працездатному стані, розбираючи частину тролейбусів на запчастини. Багато тролейбусних ліній зняті . Раніше в Улан-Баторі було понад 10 маршрутів. В даний час залишилося 3 маршрути (2, 4, 6)

В останні роки на лінії в Улан-Баторі з'явилося кілька нових тролейбусів. Частина подарована урядом Москви, частина збираються в Улан-Баторі (комплектуючі поставляються з Росії).

Стан контактної мережі жахливе.

Дуобуси.Дуобус - гібрид тролейбуса і автобуса - був створений монгольськими інженерами. Двигун електричний. Другий двигун - дизельний. Курсує по Улан-Батор в єдиному екземплярі. Дослідна експлуатація. Виглядає сучасно.

Таксі. На відміну від Росії не треба домовлятися про ціну. Існує тверда такса. Однакова для всіх (офіційне таксі і ті, хто хоче заробити). В час (січень 2009 року - 500 тугров - кілометр). Оплата по спідометру. Правда часто трапляється, що водії намагаються обдурити іноземців (особливо самотніх жінок).

Маршрутні таксі. Маршрутки в Монголії - це щось особливе. Може для азіатського людини це нормальне явище, але для жителя України - це стрес

Усе зазначене вище ставитися до великих міст. Що стосується селищ та населених пунктів далеко від столиці, то все набагато складніше. Маршрутки між населеними пунктами ходять в міру заповнення. Водії особливо нікуди не квапляться. Можна просидіти і добу - двоє чекаючи попутну машину. І не факт, що виїхавши з одного населеного пункту ви відразу потрапите куди над (водій може заїхати до родичів по шляху, за комісіями). А вже про технічний стан машин і водінні монголів - тема окремої статті.

Залізничний транспорт.Центральна станція Улан-Батора розташована в 8 км від центру міста. Монгольська залізниця має протяжність 1815 км. Перша гілка залізниці була побудована в 1938 р. між м. Найлаха і промкомбінат в Улан-Баторі (43 км). Загальна довжина залізничних ліній в Монголії складає 1815 км. Пасажирські перевезення в напрямку Росії і Китаю. У літній період квитків у напрямку Пекіна катастрофічно не вистачає (незважаючи на додатковий потяг). Цю напруженість створює китайська сторона, відмовляючи монголам у пуску додаткових поїздів, аргументуючи це завантаженням прикордонної станцією (заміна колісних пар).

На сьогоднішній день Монгольська залізниця одна з провідних галузей Монголії, від роботи якої багато в чому залежить економічний розвиток усієї країни. Масові перевезення вугілля, зерна, сіна, вовни, нафтових і багатьох інших вантажів неможливі сьогодні без залізних доріг, як неможливо уявити без них і сучасні перевезення пасажирів. З цим видом транспорту в Монголії пов'язаний технічний прогрес, він був і буде однією з найпотужніших галузей народного господарства країни. Така його роль багато в чому обумовлена результатом спільних зусиль Росії і Монголії - створенням і підтримкою життєздатності російсько-монгольського акціонерного товариства "Улан Баторская залізниця".

Авіаційний транспорт.У Монголії близько 80 аеропортів, але посадочні смуги з твердим покриттям мають лише 11. Система комп'ютерної резервації відсутній і розклад часто змінюється. Міжнародний аеропорт Chinggis Khaan розташований в 20 км від Улан-Батора (15-20 хв їзди до центру). Аеропорт зв'язаний регулярними авіалініями з Москвою, Іркутськом, Улан-Уде, Пекіном, а також виконуються рейси в Німеччину, Японію, Південну Корею, США, Індію, Таїланд, Китай.У Монголії зареєстровано 5 авіакомпаній, які володіють в загальній складності 54 літаками і вертольотами.

* У 2009 році національна авіакомпанія "МІАТ" припускає продовжити маршрут до Європи (Улан-Батор - Москва - Берлін) до Лондона.

* Повітряне таксі з'явилося в Монголії. Повітряне таксі - це невеликий двухмомторний літак. Він може перевозити до 15-ти пасажирів. Послуги авіатаксі надає компанія «Тенгерійн Улаач». Середня швидкість цього літака Л-410 - 300 кілометрів на годину. Машина витрачає дуже мало палива, - 300 кілограмів на одну годину польоту. Перевозить 15 пасажирів, і вважається придатним для перельотів на відстані до шестисот кілометрів. При цьому літак не вимагає спеціального майданчика для приземлення і може сідати на невеликих аеродромах, де раніше приземлялися АН-2. Оренда одного години авіатаксі коштує 2000 доларів. Якщо держава підтримає нововведення і надасть дотації, тарифи можуть бути знижені.

Торгівля.До 1991р. більш як 90% зовнішньої торгівлі Монголії припадало на частку інших країн соціалістичної співдружності, передусім Радянського Союзу. Провідним торговельним партнером Монголії серед капіталістичних країн була Японія. Сьогодні основними статтями монгольського експорту є сьогодні мінерали і металеві руди, а також продукти тваринництва. В країну завозяться в основному машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари. Грошова одиниця Монголії – тугрик, а розмінна монета називаэться мунгу (в 1 тугрику 100 мунгу).

Шопінг .У магазинах столиці можна придбати монгольські вироби з кашеміру, дублянки і килими за значно нижчою ціною, ніж у Росії. У всіх магазинах міста і на ринку однакове ходіння мають як тугрики, так і долари. У ряді магазинів стали приймати також рублі.У Монголії треба мати з собою тугрики. У прикордонних районах охоче приймають рублі, до речі, обмінний курс рубля буває тут більш вигідним, ніж у Улан-Баторі. Використання кредитних карт, дорожніх чеків можливо тільки в столиці.

Чайові та інші доплати - за домовленістю з господарем закладу, і звичайно невеликі. Банки і обмінні пункти працюють з 9.00 до 17.00, режим роботи магазинів украй різноманітний.

Монгольська кашемір і верблюжа вовна .Сировинну основу вовняної промисловості Монголії складає овеча вовна - до 90% всіх використовуваних в переробці волокон. Крім овечої найбільш відомі козяча (мохер і кашемір) і верблюжа вовна. Монгольська кашемір відомий далеко за межами країни. Найбільш популярні кашемірові вироби, вироблені на підприємстві «Товь», створеному в 1981 р. Верблюжа вовна володіє цілим рядом унікальних властивостей. Вироби з вовни верблюда здатні протистояти самим різним погодних дій і зносостійкі. Особливою любов'ю у іноземних туристів користуються ковдри з верблюжої вовни у фірмовій упаковці підприємства Товь ". Вартість такого ковдри за останні п'ять років зросла у магазинах Улаанбаатара з 25 до 40-80USD.

Антикваріат .У Улаанбаатаре велика кількість магазинів, що торгують антикваріатом. Особливо багато таких магазинів на Bagatoiruu St. У продажу багато бронзових предметів буддійського культу, старовинних монет, національних предметів побуту, монгольських чайників, ножів, табакерок і т.д. Серед цього достатку зустрічаються по-справжньому рідкісні та цінні речі. Для вивозу з країни купленого в Монголії антикваріату необхідно запастися довідкою з магазину.



Місця, що слід відвідати


Чотири святі вершини .Чотири вершини, що оточують Улан-Батор, до цих пір вважаються святими. Гори під назвами Tsetseegum, Chingeltei, Songino Khairkhan і Баянзурх більш-менш відповідають чотирьом сторонам світу. Вершини гарні для піших екскурсій. Їх популярності сприяють ліси з модрини, соковиті луки і велика кількість птахів і тварин, включаючи гірських козлів і соболів. Найчудовішою, мабуть, є гора Tsetseegum. Її пік (висота 2260 метрів) домінує над всією гірської грядою богдихана і ясно видно на тлі неба на південь від Улан-Батора. Сходження на цю вершину може відбуватися лише з початку червня по кінець вересня, і для цього потрібен дозвіл, отримати яке можна біля вхідних воріт в Національний парк Богдихана (приблизно в 15 км на південь від Улан-Батора). Маршрут через монастир Манзшір по південному схилу гори Tsetseegum є легким. З нього відкривається вигляд на тучні пасовища, поля кам'янистій гальки і "овоос" (купи каміння, залишені як підношення богам). Маршрут Зайсан найбільш мальовничий, але й найбільш важкий. Він триває не менше шести годин в одному напрямку і проходить вздовж небезпечно нависають над стежкою валунів. Навіть за наявності дозволу на сходження, туристу необхідно мати при собі компас, пристойний запас води, їжі та теплого одягу, оскільки і влітку тут цілком можливі раптові грози, що супроводжуються крижаним пронизливим вітром.

Природний заповідник Хустайн Нуру .Природний заповідник Хустайн Нуру був створений у 1993 році з метою збереження монгольських диких коней "Тахи" і степів, в яких вони мешкають. Кінь Тахи є найбільш відомим і популярним символом унікальної живої природи Монголії. Вона широко відома як кінь Пржевальського (названа так на честь російського мандрівника, який першим її описав). Тахи використовуються для об'їзду величезних стад, що пасуться в сільській місцевості. У цьому парку в природних умовах в даний час живуть близько 200 коней. Природний заповідник знаходиться приблизно в 100 км на південний захід від Улан-Батора. Найзручніше починати подорож в Хустайн з Зуунмода, що в 40 км на південь від Улан-Батора. Дістатися до заповідника з Зуунмода можна тільки на джипі.

Хархорін .Хархорін (Kharkhorin) - столиця величезної Монгольської імперії, почав будуватися Чингісханом в 1220 році. Після смерті останнього будівництво завершив його син Угедей, але Хархорін залишався столицею лише протягом 40 років, після чого Кублайхан перевів столицю в те місце, де тепер знаходиться Пекін. Внаслідок цього перекладу і подальшого розпаду Монгольської імперії, Хархорін був покинутий, а пізніше зруйнований ордами маньчжурських завойовників. Тим не менше, на цих руїнах в XVI столітті був побудований монастир Ердени Зуу, який теж сильно постраждав в період сталінських чисток. Сучасний непоказний місто Хархорін був побудований на колишньому місці.

Монастир Ердени Зуу (Сотня скарбів) став першим центром ламаїзму в Монголії. Його будівництво почалося в 1586 році, і до повного завершення пройшло близько 300 років. У монастирі налічувалося від 60 до 100 храмів, а за його стінами знаходилося не менше 300 юрт, де в кращі часи проживало до тисячі ченців. Як і Хархорін, монастир був покинутий, а потім розорений наринули маньчжурамі. Комуністи довершили руйнування, залишивши лише три храми, і вбили більшість ченців. Монастир залишався закритим до 1965 року, коли його дозволили використовувати в якості музею, але не для богослужінь. Тільки з падінням комуністичного ладу монастир знову став діючим. Сьогодні на великій території, оточеній стінами, знаходяться три храми, які присвячені трьом етапам життя Будди: дитину, юнаки та дорослого чоловіка. Головний храм називається Скарб Будди і в ньому знаходяться статуї Будди-дитини. За межами монастирських стін лежать два "черепашачих каменю". Чотири таких каменю колись відзначали границі древнього Хархоріна. Більш інтригуючим є "фалічний камінь", що ховається в невеликій долині серед пагорбів, які оточують монастир. До нього можна дійти хвилин за тридцять. Хархорін знаходиться в 370 км на південний захід від Улан-Батора. З липня по вересень між містами налагоджено повітряне сполучення кілька разів на тиждень. І цілий рік до стародавньої столиці можна добратися на автобусі за 7-8 годин.

Озеро Khovsgol Nuur .Озеро Khovsgol Nuur, площею 2769 кв км з настільки чистою водою, що її можна пити, нагадує альпійське озеро. Воно оточене дюжиною гірських вершин висотою 2000 м, густими сосновими лісами і соковитими лугами з пасуться якамі і кіньми. Озеро по праву вважається одним з найкрасивіших місць Монголії. Воно найглибше в Центральній Азії, а за запасами прісної води займає 14-е місце у світі. Воно розташоване вздовж кордону з Росією і є священним для місцевих монголів, які ставляться до нього як до "матері". В озері багато риби, а береги служать місцем існування для овець, гірських козлів, ведмедів, лосів і більш ніж 200 видів птахів. Навколо озера безліч печер, у які без допомоги гіда потрапити дуже важко. У цій області живуть три різні народи: дархадскіе монголи, буряти і цаати. У озеро впадають 90 річок, але випливає з нього тільки одна річка - Egiin Gol, яка впадає в озеро Байкал. Khovsgol Nuur замерзає взимку, причому лід настільки товстий, що по ньому проїжджають величезні вантажівки, що доставляють паливо з Сибіру. У більш теплу пору туристи можуть плавати по озеру на каяках і подорожувати навколо нього верхи на конях або яках.

Національний парк Gurvansaikhan .Національний парк Gurvansaikhan, на відміну від інших національних парків в пустелі Гобі, багатий визначними пам'ятками, а його інфраструктура - табори з юртами і дороги знаходяться в прийнятному стані. У представляють інтерес гори, скам'янілості, незвичайні піщані дюни, кам'янисті освіти і долина, вкрита льодом майже цілий рік. Парк є притулком для 200 видів птахів, включаючи монгольського пустельного зяблика, попелястого грифа, пустельну співочу птицю і дрохву Хоубара.Біля воріт в долину Елін Ам збирають невелику плату за видачу дозволу на вхід. Там же є музей з опудалами тварин.

ЗАБОРОНЕНО до провезення ЧЕРЕЗ КОРДОН МОНГОЛІЇ


* Зброю і боєприпаси без спеціального дозволу

* Вибухові речовини

* Радіоактивне речовини

* Опіум, гашиш та інші наркотики

* Порнографічні публікації

* Публікації, звіти, плівки (фільми) і малюнки проти Монголії

* Матеріали дослідження, палеонтологічні та археологічні знахідки, колекції різних рослин та їх насіння, птахів, диких і домашніх тварин, вовни, сирої шкіри та хутра

* Свіже м'ясо, риба без дозволів відповідних монгольських органів.


НОРМИ ПРОВОЗУ АЛКОГОЛЮ І ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ


* 1 літр горілки і аналогічних напоїв

* 2 літри вина

* 3 літри пива

* 200 сигарет

* 250 грам тютюну


ОБМЕЖЕННЯ НА провезення валюти


* Обмеження на ввіз і вивіз валюти відсутні.


ОСОБЛИВІ ПРАВИЛА


* Для провезення через кордон домашніх тварин потрібна ветеринарний сертифікат міжнародного зразка.

* Користування автомобільними раціями (27 Мгц), супутниковими телефонами і GPS не заборонено (закону про користування радіостанціями громадянського діапазону в Монголії немає) - ввезення їх в Монголію і робота з ними дозволені. Проблеми починаються на російській митниці - потрібен дозвіл на радіостанції, встановлені на машинах. Для декларування на російській митниці рекомендується мати сертифіковані в Росії прилади і вказати в декларації заводські номери цих приладів, це полегшить їхнє ввезення назад, наприклад, GPS, які відповідно до існуючих інструкцій заборонені до ввезення в Росію.

* Дозволено ввезення в Монголію мисливської зброї при наявності міжнародної ліцензії та дотриманні правил ввезення мисливської зброї. На кордоні мисливця повинен зустрічати представник приймаючої монгольської сторони з роздільною здатністю від монгольської поліції, якій власник заздалегідь повідомляє серійний номер стовбура і назва зброї. Провезення вогнепальної та газової зброї, металошукачів, при відповідних дозвільних документах, декларується на митниці.

* Яких-небудь обмежень для тимчасового ввезення спортивного та експедиційного спорядження (парапланів, розбірних літальних, спортивних апаратів, спорядження для підводного плавання, байдарок, гірських велосипедів і т.д.) немає, це спорядження можна ввозити в Монголію, декларуючи його на митниці при в'їзді в країну.

Віза. Стандартні туристські візи в Монголію видаються строком на 30 діб з моменту перетину кордону. Ви повинні в'їхати в Монголію протягом трьох місяців з моменту видачі візи. Видача візи в Монголію зазвичай займає кілька днів, але не більше двох тижнів.




Сомалі Somalia-SO


Прапор


Карта


Герб


Гімн: 'Soomaaliyeey Toosoow'

Сомалі, прокидайся

Столиця

Моґадішо

Площа

637 661 кв. км.

Населення(склад, чисельність)

7500000 чол.

Офіційна мова

Сомалійська, арабська

Релігія

Іслам

Форма правління

Республіка

Грошова одиниця

Сомалійський шилінг (SOS)


СОМАЛІ, Сомалийська Демократична Республіка, держава в Східній Африці. Створено 1 липня 1960 в результаті об'єднання підопічної території ООН, яка перебувала під управлінням Італії, і англійського протекторату Сомаліленд. У 1960-1969 носила назву Сомалийська Республіка

Сомалі нерідко називають також Африканським Рогом. Країна має вихід до Індійського океану і Аденської затоки. Межує на північному-заході з Джибуті, на заході - з Ефіопією, на південному-заході - з Кенією.

Економіка. Сомалі - економічно відстала і бідна країна. Вона має мізерні мінеральні ресурси, основу економіки країни становить, головним чином кочове і напівкочове тваринництво. Близько 80% працездатного населення зайнято в сільському господарстві, головним чином у тваринництві; продаж живої худоби, м'ясопродуктів і шкір приносить країні понад 80% всієї суми експортних надходжень. Частка промислового виробництва в національній економіці є вельми незначною, а мінеральні ресурси не окупають витрати на їх розробку. Два чинники згубно відбилися на стані економіки країни в другій половині 1970-х років: спочатку найжорстокіша посуха, значно скоротила поголів'я худоби, а потім війна з Ефіопією, у результаті якої з Ефіопії в Сомалі хлинув потік біженців чисельністю до одного мільйона чоловік. Ще більших збитків було завдано економіці країни міжкланової боротьбою, яка розгорнулася після повалення у 1991 режиму Сіада Барре.

Сільське господарство і рибальство. Країна змушена закуповувати за кордоном значні обсяги продовольства, перш за все зернові. Тваринництво - розведення великої рогатої худоби, верблюдів, кіз і овець - поширене в північних і центральних районах країни. Землеробство розвинене в південних районах, де вирощують такі важливі сільськогосподарські культури, як кукурудзу, сорго, маніок, кунжут, цитрусові, цукровий очерет і бавовник. Єдина експортна культура - банани, які вирощують в долинах і межиріччі Джубба і Уебі-Шабелле. Розвитку рослинництва на більшій частині Сомалі перешкоджають відсутність системи зрошення і заходів захисту від посух.

У харчовому раціоні сомалійців майже відсутні морепродукти, хоча прибережні води країни багаті рибою, креветками і омарами.

Промисловість Сомалі в основному займається переробкою сільськогосподарської сировини (виготовлення м'ясних консервів, очищення цукру, дублення шкіри). Текстильні фабрики використовують місцевий і привізний бавовна. Серед нових виробництв - цементний і нафтопереробний заводи. Близько 4 / 5 промислових підприємств країни входять до державного сектору економіки. У промисловості зайнято 6% самодіяльного населення.

Зовнішня торгівля. За вартістю сомалійський імпорт істотно перевищує експорт. Дефіцит торгового балансу покривається за рахунок значних іноземних позик. Експорт живої худоби приносить до 88% надходжень, а бананів - 8%. Основні статті імпорту - промислові та продовольчі товари, транспортне обладнання, машини та запасні частини. 86% експортної продукції Сомалі закуповується Саудівською Аравією. Третина обсягу імпорту надходить з Італії.

У 1980-х роках Сомалі отримувало значну іноземну допомогу, як військову, так і економічну. Більша її частина надходила з арабських країн, в першу чергу з Саудівської Аравії. Аж до кінця 1980-х років, коли внаслідок грубих порушень прав людини в Сомалі відбулося скорочення обсягів іноземної допомоги, істотну фінансову підтримку країні надавали Світовий банк і США. У період до 1977 основна допомога Сомалі надходила з СРСР.

Транспорт. У Сомалі є розвинена мережа автомобільних доріг, переважно без твердого покриття. Основна дорога пов'язує Могадішо і Харгейсі. У Могадішо є міжнародний аеропорт. Головні морські порти - Могадішо, Бербера і Кісмайо.

Новина.Уряд Сомалі анулювало ліцензії чотирьох авіакомпаній, що діють в міжнародному аеропорту Аден Абдулла. У чотирьох авіакомпаній: Jubba, Dallo, African і Glad були скасовані всі рейси в Могадішо і назад опівночі у вівторок, після того, як бойовики угрупування «Аль-Шабааб», що відноситься до Союзу ісламських судів, закрили аеропорт, щоб перешкодити пересуванням збройних сил Ефіопії . Уряд у терміновому порядку провело засідання за участю представників чотирьох авіакомпаній в п'ятницю в другій половині дня. Їм було наказано здати свої операційні ліцензії, видані урядом. Їм пояснили, що якщо вони припинили свої польоти в Могадішо і назад за наказом «Аль-Шабааб», і якщо вони вважають, що «Аль-Шабааб» і є урядом, то вони повинні отримувати ліцензії у них.

Сомалійські пірати - сучасні збройні угруповання, захоплюючі з метою викупу морські судна біля берегів Сомалі. В якості транспортних засобів використовують малотоннажні кораблі (катери, моторні човни, риболовецькі судна). Озброєні як правило автоматичною зброєю і гранатометами. Сомалійські пірати найчастіше непогано організовані, мають якісну підготовку і гарний спорядження, включаючи супутникові телефони і GPS-приймачі. В даний час сомалійським піратам найбільш активно протистоять кораблі Тихоокеанського флоту ВМФ Російської Федерації, що патрулюють узбережжя Сомалі.

Визначні місця Сомалі. По всій території країни розкидані пам'ятники стародавніх цивілізацій, від староєгипетської і фінікійської, до коптських храмів і поселень стародавнього Пунта, згадуваного ще на фінікійських табличках. Сомалі як держава було відомо ще за часів Стародавнього Єгипту у той час цей регіон називали "Пунт. Основні визначні пам'ятки, доступні для туристів, зосереджені в столиці країни - Могадішо, заснованої арабськими колоністами приблизно в XII ст.: Музей у палаці Гареса, побудований ще в XIX столітті султаном Занзібару, мечеть XIII століття і безліч мальовничих будівель характерною афро-арабської архітектури, з візерунчастими стінами і тінистими внутрішніми двориками, багато з яких, на жаль, напівзруйновані або перебувають в жахливому стані. У минулому країна славилася своїми природними резерватами і заповідниками. Головне, що приваблювало у тваринному світі цих місць, це просто неймовірна пристосованість флори і фауни до жорстких природно-кліматичних особливостей регіону. Рослинність Сомалі досить мізерна - випалена пекучим сонцем трава, колючі чагарники й акації, в гірських районах повсюдно зустрічаються рослини, з яких видобуваються дорогоцінні природні смоли - мирра і ладан. На півдні країни переважає евкаліпт, червоне дерево і молочай. І ось в настільки мізерних умовах відвідувачі зустрічали досить багато диких тварин: крокодили, слони, жирафи, леопарди і леви, зебри і безліч копитних, велика кількість змій.

В даний час в Національному Парку Кісмайо (Kismayu), на південному заході країни, все ще можна знайти безліч тварин, в тому числі й кілька досить рідкісних видів. У парку Гаргейса (Hargeysa), розташованому на півночі, містяться досить рідкісні вже в дикій природі північні слони, численні антилопи і плазуни. Але всі парки країни так чи інакше занедбані, та організовані екскурсії в них практично неможливі або пов'язані з великим ризиком. Від Могадішо до Кенійський кордону на півдні тягнуться прекрасні коралові рифи. Ці рифи вважаються одними з найдовших у світі, а за багатством підводного світу вони могли-б скласти конкуренцію кращим ділянкам Карибського або Червоного морів.

Візовий режим Сомалі.У зв'язку із внутрішньою політичною ситуацією в країні, громадянам України отримати візу в цю країну в Москві тимчасово неможливо.

При відвідуванні країни високий ризик захворювання на жовту лихоманку, білхарціей (цістосоміазіс), малярією у важкій формі (фальсіпарум), причому він існує по всій країні й цілий рік. Широко поширені гепатит А і Е, часто зустрічається гепатит В. Необхідна медична страховка.

Митні правила.Ввезення і вивіз валюти номінально не обмежений. Без сплати митного збору у Сомалі можуть бути ввезені: 400 сигарет або 40 сигар або 400 грамів тютюну, 1 пляшка вина або спиртних напоїв, розумна кількість парфумерії для особистого використання. Правила вивезення невизначені і часто змінюються

Сомалійські пірати - сучасні збройні угруповання, захоплюючі з метою викупу морські судна біля берегів Сомалі. В якості транспортних засобів використовують малотоннажні кораблі (катери, моторні човни, риболовецькі судна). Озброєні як правило автоматичною зброєю і гранатометами. Сомалійські пірати найчастіше непогано організовані, мають якісну підготовку і гарний спорядження, включаючи супутникові телефони і GPS-приймачі. В даний час сомалійським піратам найбільш активно протистоять кораблі Тихоокеанського флоту ВМФ Російської Федерації, що патрулюють узбережжя Сомалі.




Йорданія Jordan-JO


Прапор


Карта


Герб

Столиця

Амман

Площа

89213 кв. км.

Населення(склад, чисельність)

5153000 чол.

Офіційна мова

Арабська

Релігія

Іслам

Форма правління

конституційна монархія

Грошова одиниця

йорданський доллар


Йорда́нія, Хашимітське Королівство Йорданія, країна на південному-заході Азії, що межує на півночі із Сирією, північному сході — з Іраком, на сході і південному-сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем, на півдні — з затокою Агаба. Площа — 89206 кв. км. Західний берег був переданий Йорданії в 1950 році, але в 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 кв. км. Столиця — Амман.

Рельєф: пестинне плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги ріки Йордан;

Державний устрій - конституційна монархія. Глава держави - король. Він призначає прем'єр-міністра, міністрів, затверджує закони, має право розпуску парламенту, оголошує війну й укладає мир, є головнокомандувачем збройних сил. Вищий орган законодавчої влади - парламент (Національні збори), що складається з двох палат: сенату (55 членів, які призначаються королем) і палати депутатів (110 депутатів). На чолі провінцій стоять губернатори.

Адміністративний поділ - в адміністративному плані Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій): Аджлун, Акаба, Амман, Джараш, Ірбід, Ель-Мафрак, Ез-Зарка, Ель-Карак, Ет-Тафіла, Ель-Балка, Маан, Мадаба. На чолі мухафаз стоять губернатори, які призначаються королем і перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції поділяються приблизно на 52 райони.

Великі міста - Аз-Зарка (500 тис. осіб), Ірбід (320 тис. осіб), Аль-Акаба (60 тис. осіб).

Релігія - понад - 90% населення сповідують іслам сунітського спрямування (державна релігія), 8% - християнство.

Національний прапор - грунтується на прапорі арабського опору проти Османської Імперії під час Першої світової війни. Він складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: зверху чорна, посередині біла, внизу зелена. Над ними на лівому краї розташований червоний трикутник, у якому зображена біла семикутна зірка. Горизонтальні кольори йорданського прапора репрезентують каліфати Аббасидів, Омейядів і Фатімідів. Червоний трикутник втілює правлячу династію Хашимітів, а також арабський опір. У семикутної зірки подвійне значення: вона символізує першу суру Корану, а також єдність арабських кланів. Прапор Йорданії був офіційно затверджений 16 квітня 1928 р.

Членство в міжнародних організаціях - член ООН, МВФ, Ліги арабських держав.

Домен - .jo.

Національний дохід.У 1996 році валовий національний продукт (ВНП) Йорданії становив близько 7,1 млрд доларів, або 1650 доларів на людину. Сільське господарство давало 7% ВНП; видобувна й переробна промисловість і будівництво - близько 28%; сфера обслуговування - близько 65%.

Зайнятість.У 1996 році чисельність робочої сили в Йорданії становила 1,15 млн осіб, 17% із яких були іноземні робітники, а 11% - жінки. У сільському господарстві було зайнято 10% працездатного населення, у промисловості (включаючи видобувну, переробну й будівництво) - 26%, у сфері обслуговування - 64%. Безробіття у 1996 році становило близько 20%.

Енергетика .Значна частина електроенергії в Йорданії виробляється з імпортної сирої нафти. Наприкінці 1980-х і в 1990-х роках сира нафта з Іраку перероблялася на нафтопереробному заводі в Ез-Зарку. У країні відкриті родовища сланцевої і важкої нафти. Розробляються родовища природного газу, відкриті в 1987 недалеко від кордону з Іраком.

Транспорт. Довжина шосейних доріг з твердим покриттям, що пов'язують регіони Йорданії з центрами споживання, становила в 1996 бл. 6500 км. Основна транспортна артерія, що з'єднує північні райони з південними, простяглася на 430 км від кордону з Сирією, в районі Ер-Рамта, до єдиного йорданського порту Акаба. Інше шосе, що з'єднує йордано-іракський кордон з цією магістраллю на південь від Аммана, забезпечує інтенсивні вантажоперевезення з морського порту Акаба до Іраку. Велика частина 800-кілометрової залізничної мережі Йорданії проходить паралельно шосейній дорозі, що зв'язує Акабу з сирійським кордоном. Залізниці використовуються для транспортування фосфориту. Основним засобом перевезень є автомобільний транспорт. Міжнародний аеропорт королеви Алії, де базується національна авіакомпанія "Ройал Джорданієн", розташований за 35 км на південь від Аммана. Найбільш завантажений місцевий аеропорт розташований в Акабі, яка є також центром туризму.

Організація виробництва .Економіка Йорданії є змішаною, держава грає значну роль у таких галузях, як транспорт, зв'язок, енергетика, велика обробна промисловість і туризм, тоді як приватний бізнес повністю контролює сільське господарство, дрібну промисловість і сферу обслуговування. Уряд стимулює як йорданські, так і іноземні приватні капіталовкладення, а також фінансує довгострокові проекти, такі як видобуток фосфориту, нафтопереробка, національні авіалінії. Починаючи з 1990 уряд розпочав проведення приватизації державної власності в промисловості і сфері обслуговування, на чому наполягали МВФ і Світовий банк.

Сільське господарство .Орні землі в Йорданії становлять 485 тис. га, з яких обробляється не більш як 259 тис. га. Богарне землеробство, що застосовується для вирощування пшениці, ячменю, оливок, горіхів і фруктів, розвинене у вузькому трикутнику площею всього 240 тис. га, що протягся вздовж плоскогір'я і займає передгірські райони на сході від долини р.Йордан. Зрошувальне землеробство, що застосовується для виробництва овочів (загалом помідорів, баклажанів, огірків) і фруктів (переважно цитрусових і бананів), розвинене вздовж приток Йордану і в долині цієї річки. Внаслідок впровадження сучасного краплинного зрошування і плівкових теплиць, виробництво сільськогосподарської продукції в долині р.Йордан істотно збільшилося, що дозволило Йорданії розпочати експорт фруктів і овочів. Річна потреба в пшениці в 1993 становила 627 тис. т. Але навіть після рясних дощів збір зернових у 1993 становив усього 57 тис. т пшениці і 32 тис. т ячменю.

Видобуток і переробка корисних копалин .У Йорданії розробляються такі товарні корисні копалини, як фосфорит і калійна сіль. Основні родовища фосфориту знаходяться в Ель-Хасі, на середині дороги між Амманом і портом Акаба. Видобуток фосфориту ведеться також на північному заході від Аммана. Калійна сіль видобувається з вод Мертвого моря. Йорданія посідає третє місце в світі за експортом фосфориту після Марокко та США і контролює 5% світового ринку. Фосфорит є також основною сировиною для місцевої промисловості, що виробляє добрива. Експорт калійної солі, фосфориту і добрив приніс Йорданії 1991 року 580 млн. доларів, що становило дві третини доходів країни від експорту.

Обробна промисловість .Основними галузями важкої промисловості є виробництво цементу, суперфосфатних добрив і нафтопродуктів (останні виробляються з іракської сирої нафти). Зі споживчих товарів випускаються текстиль, медикаменти, сигарети, папір і продукти харчування. Діяльність компанії "Джордан текнолоджі груп" перетворила Йорданію в регіональний центр технологічного обміну й технічного обслуговування. Було збудовано кілька складальних підприємств зі складання комп'ютерів, розробки програмного забезпечення, виробництва плівки для сільського господарства, складання вертольотів. Пошиття одягу стало також експортною галуззю, що швидко зростає. Велика частина промислових підприємств Йорданії знаходиться в радіусі 32 км від Аммана.

Зовнішньоекономічні зв'язки .Йорданія імпортує техніку, транспортне обладнання, зернові та нафтопродукти, а експортує фрукти, овочі й фосфорит. У 1995 вартість йорданського імпорту становила 5,2 млрд доларів, експорт і реекспорт принесли бл. 3,6 млрд доларів. Зовнішній державний борг Йорданії в 1995 становив бл. 7,9 млрд доларів. Основними зовнішньоторговельними партнерами Йорданії є Ірак, США і Європейський Союз.

Валюта і банківська система .Центральний банк Йорданії, заснований у 1964, випускає в обіг йорданський динар. Центральний банк здійснює нагляд за валютними резервами і регулює діяльність інших банків.

Освіта

Йорданські діти відвідують початкову школу протягом 9 років. Після цього вони можуть продовжити освіту в середній школі ще протягом 3 років. У 1991 році 97% усіх дітей віком від 6 до 12 років відвідували початкову школу, а серед дітей від 12 до 18 років 91% навчалися в середній школі. Прийом на різні факультети університетів здійснюється відповідно до оцінок, отриманих учнями на загальних іспитах у середній школі. Освіта ведеться арабською мовою, у багатьох школах викладається англійська мова.

У Йорданії є чотири університети. У 1994 році в Амманському (заснований у 1962 р.) та Ярмуцькому (заснований у 1976 році в Ірбіді) університетах навчалися 34 тис. студентів. У Йорданії діє також університет Ель-Мута в Ель-Караку, що готує військових і цивільних державних службовців, у якому навчаються 5000 студентів, і Йорданський науково-технологічний університет, розташований між Ер-Рамтою й Ірбідом, у якому навчаються 3000 студентів. Крім того, в Аммані та його околицях є кілька приватних університетів. У 1990 р. в муніципальних коледжах Йорданії за медичними, комерційними й технічними спеціальностями навчалися 46 тис. осіб. Близько 34 тис. йорданських студентів продовжували університетську освіту за кордоном, здебільшого в інших арабських країнах та США.

Музеї й бібліотеки. Національна спадщина зберігається в трьох невеликих музеях в Аммані: Археологічному музеї, розташованому в міській цитаделі, Фольклорному музеї, що знаходиться в нижніх галереях римського амфітеатру в центрі міста, і Національному художньому музеї, в якому зібрані роботи місцевих художників. У Мадабі, в музеї, який займає кілька старих міських будівель, зберігається колекція пізньовізантійських мозаїк. Невеликі музеї побудовані в місцях найважливіших археологічних знахідок, таких як римське місто Джараш і набатейське місто Петра. В університетах і археологічних інститутах (Французькому, Британському й Американському) є наукові бібліотеки.

Засоби масової інформації. Арабською мовою видаються три щоденні газети: "Ар-Рай", "Ад-Дустур" та "Аль-Асвак". Виходить також газета англійською мовою - "Джордан таймс". Арабською мовою видається також безліч тижневиків. Йорданське телебачення веде передачі по двох каналах, на одному - програми арабською мовою, на іншому - іноземні телепередачі. Новини також передаються французькою й англійською мовами, а також мовою іврит. Більшість телевізорів в Аммані приймають також передачі із Сирії та Ізраїлю. У країні відсутня національна кіноіндустрія, але виробляються телесеріали. Особливо популярні програми про життя бедуїнів, які транслюються телевізійними станціями держав Перської затоки.

Друковані видання "Аль-Акса" (Al-Aqsa - назва мечеті в Єрусалимі). Щотижневий журнал арабською мовою. Видається в Аммані. Заснований у 1970 р. Орган збройних сил Йорданії. POB 1957, AMMAN "Аль-Ахбар" (Al-Akhbar - "Новини"). Щоденна газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована у 1975 р. Тираж 15 тис. POB 62420.AMMAN "Ахбар аль-Усбуа" (Akhbar al-Usbou - "Новини тижня"). Щотижнева газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована у 1959 р. Тираж 50 тис. POB 605, AMMAN.

«Джордан таймс» (The Jordan Times - "Йорданський час"). Щоденна газета. Видання газети "Ар-Рай" англійською мовою. Виходить в Аммані з 1975 р. Тираж 10 тис. POB 6710, AMMAN.

«Ад-Дустур» (Al-Dustour - "Конституція"). Щоденна газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована у 1967 р. Тираж 70 тис. POB 591, AMMAN.

«Ар-Рай» (Al-Rai - "Думка"). Щоденна газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована у 1971 р. Тираж 100 тис. POB 6710, AMMAN.

«Саут аш-Шааб» (Sawt al-Shaab - "Голос народу"). Щоденна газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована 5 лютого 198З р. Тираж З0 тис.

«Аль-Якза аль-Арабійя» (Al-Yaqza al-Arabiya - " Арабське відродження"). Газета арабською мовою. Видається в Аммані. Заснована 21 лютого 1991 р. Орган Партії арабського соціалістичного відродження.

Спосіб життя. Швидке економічне зростання й соціальні зміни, що відбулися за останні десятиріччя, призвели до значної диференціації у способі життя йорданців та рівні їх добробуту. Пастухи, як і раніше, сезонно кочують зі своїми стадами зі сходу на захід, але дедалі більше використовують для цього транспортні засоби. У деяких селищах у районі Ірбіда й горах Аджлуна селяни продовжують використовувати дерев'яні плуги, у які запрягають мулів, і трудомістку технологію обробки терасованих полів; збирання врожаю часто здійснюється за допомогою серпів, а обмолот проводиться на токах. Проте більша частина сільськогосподарської праці механізована. У районах, що мають відповідні природні умови, використовуються трактори та збиральні комбайни.

Релігія. Важливу роль у повсякденному житті країни відіграє іслам сунітського спрямування, який сповідують близько 95% населення країни. П'ять разів на день гучномовці мечетей транслюють заклик до молитви. У мечетях відкриті класи для релігійного навчання, проводяться збори місцевого населення. По п'ятницях, під час денної молитви, мечеті заповнюються повністю. Під час мусульманського посту вживання їжі, напоїв і паління у громадських місцях між світанком і заходом сонця переслідуються згідно із законом. Більшість жінок носять традиційний мусульманський одяг, що включає головну накидку, яка прикриває волосся, і простору верхню сукню, що повністю закриває фігуру.

На пагорбах Аммана височіють церкви різних конфесій - греко-православні, римсько-католицькі, греко-католицькі, протестантські, вірмено-григоріанські. У переважно християнських містах і селах, таких як Мадаба, Ель-Фухаїс та Ель-Хусн, дзвони церков оповіщують про початок недільного богослужіння й найважливіші події.

Як мусульмани, так і християни однаково шанують святі місця країни, пов'язані з іменами пророка Осії та тестя Моїсея Іофора, розташовані неподалік від Ес-Салта. Свято, присвячене св. Георгію, відоме в арабів як "аль-кадр", відзначається у травні в таких містах, як Ель-Карак, Махіс та Ес-Салт, де знаходяться стародавні святині. По всій країні у подібних святих місцях є вікові дуби, до гілок яких віруючі прив'язують стрічки на знак прийнятих обітниць.

Національна кухня. Йорданська кухня є невід'ємною частиною арабської кулінарної традиції, маючи при цьому безліч своїх характерних рис. Особливості національної кулінарії залежать від характерного посушливого клімату країни й від "поєднання" на її території багатьох культур і народів. Всупереч поширеній думці, страви місцевої кухні не такі гострі й пряні, як прийнято вважати. Зате всюди в їжу додаються м'ята, різноманітна зелень і трави, лимони в усіх видах, цибуля, мариновані оливки, "фаляфель" і "хумус", паста "мутабаль" з баклажанів, пряна горохова паста "тхенія", а також різна зелень. За столом споживається багато хліба, переважно у вигляді перепічок "кмаж" (ними, як і скрізь на сході, часто користуються замість ложок), більш традиційного хліба "рагиф" і різних варіантів лаваша.

Основою для м'ясних страв служать курятина, баранина й телятина, що подаються зазвичай з рисом або картоплею. Найпопулярніші своєрідні перепічки з м'ясом і зеленню "шаурма", тушкована баранина "менсаф" під соусом з кисломолочних продуктів "лабан" і з рисовим гарніром, сочевиця адас з куркою і цибулею в лимонному соку, густий м'ясний суп з часником, рисом і лимонним соком "млухія", обсмажене на оливковій олії курча мусахан (подається з перепічкою і цибулевим соусом), тушковані особливим способом овочі з м'ясом або птицею "маклюба", смажене на вугіллі м'ясо шиш кабаб, м'ясне асорті "машаві" тощо.

Солодощі, зроблені в Йорданії, вважаються одними з найкращих в арабському світі. Тут і посипане кунжутом печиво, "баклява" (пахлава) з фісташками, знаменита "канафа" (кнафе) з сиром, пиріжки "гатаєф", десерт з гуави "жавафа" ("жауафа"), чудове морозиво, різні зацукровані фрукти й сотні інших видів кондитерських виробів. Чай і кава - традиційні напої. Їх тут п'ють багато та зі смаком.

Чай часто п'ють з маленьких чашечок, іноді надто солодким, але додаючи до нього багато м'яти і трав. Кава навпаки часто подається взагалі без цукру, але вона хорошої якості й часто до неї додається кардамон. У країні виробляється кілька марок непоганих столових вин і пива, а також ввозиться багато високоякісного імпортного алкоголю. Найпопулярніший місцевий алкогольний продукт - традиційний для країн Близького Сходу "арак", що має сильний анісовий запах і специфічний "молочний" колір (п'ється розбавленим водою).

Визначні пам'ятки.

Йорданія - це справжнє королівство, держава, що поєднує східну екзотику з європейським стилем роботи установ, це можливість відвідати численні визначні пам'ятки (а їх, за офіційними даними, близько 16000 !!!).

Серед найбільш відвідуваних: чудово збережене місто колон - Джейраш, у місті 2 амфітеатри (Північний і Південний), 17 церков, декілька стародавніх брукованих вулиць, обрамованих колонами, які виконані в різних стилях, а також інші міста римського Декаполіса (Десятиградія); фортеці хрестоносців і Мамлюків; палаци омеядських халіфів; багато місць, які так чи інакше пов'язані зі Старим і Новим Заповітами (російським туристам зазвичай показують тільки меморіал Мойсея на горі Нево, стоячи на якій, згідно з переказом, пророк у перший і останній раз побачив землю, до якої Бог вів його 40 довгих років і на якій він, згідно з тим же переказом, знайшов свій останній притулок).

Йорданія - це справжнє місце хрещення Ісуса на річці Йордан і Макавір місце відсікання голови Іоанна Хрестителя; сірчані й мінеральні джерела, в яких колись ніжив своє тіло цар Юдеї Ірод Великий і печера, в якій ховався Лот зі своїми дочками після падіння Содома і Гоморри; це оливкові гаї, сосни і пальми; це гори, схожі на Сінайські й несхожий ні на що Ваді Рам, де знімався фільм про Лоуренса Аравійського.

Йорданія - це можливість відвідати висічену в тілі нубійського піщаника Петру - витвір набатеїв, який російська преса незмінно величає дев'ятим чудом світу.

Місто Петра є найцікавішою та найбільш відвідуваною історичною визначною пам'яткою Йорданії, що занесена ЮНЕСКО в "Список світової спадщини". Воно розташоване за 260 км на південь від Аммана, а вхідний квиток сюди коштує $30.

Місто, а точніше, те, що від нього залишилося (палаци, житлові приміщення, круті сходи, громадські будівлі, бруковані вулички), справляє незабутнє враження. "Насправді унікальне це незвичайне чудо, червоно-рожеве місто молодше лише від самого часу", - так описував Петру англійський поет і мандрівник Дін Бургон. Про стародавню столицю згадували також Страбон у своїй найзнаменитішій "Географії" і Пліній у "Природничій історії". Тут більш ніж 800 різних об'єктів, переважна більшість яких повністю висічена в гірській породі. Перші поселення виникли тут 4 000 років тому. Сьогодні саме в Петру прагне переважна більшість туристів. Дехто, прямуючи транзитом до держав Перської Затоки, спеціально планує зупинку в Йорданії, щоб побачити це загадкове й чарівне місце.

Віза. Візу оформляють відразу по прибуттю в країну. Для одержання візи в Йорданію потрібний закордонний паспорт, дійсний не менш 6 місяців.

Дорога.Авіакомпанії «Середземноморські авіалінії» і Royal Jordanian здійснюють авіарейси з Києва в Аман.

Клімат.Субтропічний середземноморський, сухий. У центральних і південних районах переважають пустелі, у яких зустрічаються невеликі оазиси. Найбільш важкі умови в долині ріки Йордан і на узбережжі Мертвого моря. У літню пору повітря там нагрівається до 50°С. Сама приємна пора - це весна й осінь. На півдні ж, у єдиному порту країни - курорті Акаба - тепло й сонячно цілий рік.

Митниця.Візова країна. При вильоті із країни кожний пасажир зобов'язаний оплатити авіазбір.

Ввіз іноземної валюти (крім ізраїльської) і національної валюти не обмежена (декларація обов'язкова). Вивіз завезеної валюти не обмежений, національної - не більше 300 динарів. Заборонено ввіз зброї, наркотиків. Також існують обмеження на ввіз спиртного (1 пляшка) і цигарок (200 штук). На митниці можуть зажадати заплатити мито за предмети розкоші.

Гроші.Грошова одиниця - йорданський динар, що складається з 1000 філсів.У зв'язку з інфляцією філси вже не враховують при розрахунках. Хоча монети мають обіг, і деякі продавці по старій звичці вказують ціну на свої товари в чотиризначних числах. Більше вживаною частиною динара є «кірш» (1 динар = 100 кіршів). Нерідко монету в 10 філсів називають «1 кірш».

Іноземна валюта практично ніде не приймається до оплати. Кредитні картки приймаються тільки в туристичних центрах. Банки працюють із 08:30 до 14:30, однак каси закриваються в 12:30.

Чайові.Чайові даються на подяку за гарне обслуговування готельному персоналу (1 динар), екскурсоводові (2 динари з людини), шоферові (1,5 динара з людини), погоничеві коня в Петрові (2 динари). Чайові звичайно становлять основну частину заробітку працюючих у туристичному бізнесі йорданців, тому ігнорування Вами даного аспекту може скривдити йорданця.

Транспорт.Пересування по Йорданії не втомливе, тому що гарна дорожня мережа постійно розширюється й модернізується.
У містах функціонує недороге таксі. У середньому тариф за один кілометр рівняється приблизно 80 центам. Однак якщо в таксі немає лічильника, то з водієм варто домовитися про ціну заздалегідь. У Йорданії правосторонній рух. Максимально припустима швидкість руху - 100 км/год. Дорожні знаки написані на арабській і англійській мовах.

Зв'язок.Для того щоб подзвонити з Йорданії на Україну треба набрати 00+380+ код міста й номер телефону. З готелю дзвонити дорого. Вигідніше користуватися телефонами-автоматами, які в Йорданії належать двом конкуруючим компаніям: Джеб і Ало. Картки компаній не підходять до автоматів-конкурентів, але іноді автомати конкуруючих компаній стоять пліч-о-пліч, що значно полегшує завдання. Поблизу готелів телефонних автоматів, як правило, немає. Вартість карток - від 1 до 20 динарів.

Їжа.Основа більшості страв - м'ясо курей, яловичина або баранина, що подається з рисом або картоплею. Національна страва - менсаф (баранина, зварена в кислому молоці, що подається з рисом і кедровими горішками). Їжу часто запивають кислим молоком або кефіром. Багато різних салатів. Маслом рослини сезам приправляють майже всі овочі, які подають із цибулею і часником. Серед фруктів важливе місце займають фіги, що вважаються кращими у світі. Найпоширеніша солодка страва - це кнафа (білий сир, борошно), що подається із солодким соусом за назвою «катр».

Хоча більшість громадян країни сповідає іслам, Йорданія провадить спиртні напої. Місцеві вина не дуже дорогі й досить якісні. «Арак» - виноградне вино - подається як столовий напій.

Шопінг.Плетені килимки з Мадаби, пляшечки з різнобарвним піском з Петри, виробу з маслинового дерева, кераміка й мідний посуд, ювелірні вироби (у Йорданії дешеве золото, ціна на сам метал є фіксованою, а от ціну за роботу можна «збити» іноді майже вдвічі); бедуїнські прикраси із чорного срібла й багато чого іншого. Можна придбати косметику йорданського виробництва на основі продуктів Мертвого моря.

Що стосується знаменитого лікувального бруду, то не рекомендується купувати фасований по 5 динарів за 500 грам. Краще попросіть кого-небудь із обслуговуючого персоналу в готелі на Мертвому морі допомогти Вам у її пошуках на березі. Послуга обійдеться Вам в 1 -3 динари залежно від складностей, пов'язаних з її наданням і залежно від кількості «добутого». Кращий бруд має «радикальний чорний колір». Його можна перевозити в декількох целофанових пакетах («принцип мотрійки»).
П'ятниця - офіційний вихідний день.

Магазини відкриті з 09:00 до 13:00 і з 15:00 до 20:30. Під час священного поста (Рамадан) більшість магазинів працює з 09:00 до 16:00.

Курорти

Мертве мореМертве море - унікальний природний пам'ятник і природна лікарня. Це солоне озеро, поверхня якого лежить на 400м нижче рівня світового океану, вважається самою солоною водоймою на планеті. До складу води входить велика кількість компонентів - від брому й хлору до рідких металів. Через настільки високу солоність (вміст солей тут в 10 разів більший, ніж у самому солоному з морів світу) вода дуже «щільна» і нагадує скоріше густий розсіл. І саме солі забезпечують всесвітньо відомі лікувальні властивості місцевої води й брудів. Купання в щільній, маслянистій на дотик воді залишає незабутні відчуття й рятує від багатьох захворювань.Сухе, чисте, з високою концентрацією брому й майже без пилу повітря під тиском близько 800 мм рт. ст., є ще одним фактором лікування. Так ще й сонячні промені фільтруються додатковим прошарком повітря (як ніяк 400 м «поверх норми»), а випари з поверхні води діють як поляризаційний фільтр. Завдяки цьому ультрафіолетове випромінювання сонця сильно послабляється, що створює ідеальні умови для геліотерапії. Готелі, при яких функціонують сучасні лікувально-реабілітаційні центри, знаходяться на півночі Мертвого моря, усього в декількох кілометрах від ріки, що впадає в нього, Йордан.

Червоне море.Серед курортів Червоного моря саме знамените й саме південне місто країни Акаба. Це досить молодий курорт на узбережжі в самій північній частині Акабскої затоки. Тут кристально чиста вода, гарні умови для відпочинку й, що досить важливо, постійно дме легкий бриз. Завдяки горам в Акабі існує особливий мікроклімат — дощів тут практично не буває, температура води протягом року не міняється (від +22°С до +26°С), і купатися тут можна цілий рік. В Акабе 4 центри підводного плавання, що пропонують курси PADI, і близько 30 місць для занурення. Деякі види риб і коралів зустрічаються тільки тут. Головна визначна пам'ятка Акаби - це навколишні його скелі, які кілька разів у день міняють свій колір



Іспанія Spain-ES


Карта


Прапор




Герб


Столиця

Мадрид

Площа

504 784 кв. км.

Населення(склад, чисельність)

40 038 000 чол.

Офіційна мова

іспанська

Релігія

католицизм

Форма правління

конституційна монархія

Грошова одиниця

Євро


Іспанія — південноєвропейська країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова.

За територією Іспанія є четвертою країною в Європі, опісля Росії, України і Франції, та є другою по величині в Європейському Союзі. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км).

Державний устрій. Іспанія — конституційна монархія. Голова держави король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами - парламентом, що складається з Сенату(265 депутатів) і Конгресу депутатів (350 депутатів).

Членство у міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

Населення. Іспанія визнана єдиною нацією, сформованою на основі різних історичних областей і етнічних груп, основними з яких є каталонці (15,6%), андалузцям (15,6%), кастільци (11,1%), валенсійці (9,7%) , галісійці (7,4%) і баски (5,6%).

Клімат Іспанії. Середземноморський, сухий і достатньо жаркий. Зима м'яка - середня температура взимку від +8 С до +14 С. Найкращий час для туризму з кінця весни до початку осені.

Економічна ситуація сьогодні. Світова економічна криза суттєво позначилася на діловій активності в Іспанії. Зокрема, різко знизилися обсяги продажів житла та автомобілів, які є важливими показниками стану економіки,зросла банківська заборгованість населення, продовжує збільшуватися кількість збанкрутілих підприємств, особливо будівельної сфери.

Уряд Іспанії визнає проблеми іспанської економіки, які полягають в надлишковій вазі сектору нерухомості та суттєвому зовнішньому дефіциті (10% ВВП), але продовжує наполягати на надійності фінансової системи.

Економіка Іспанії наприкінці минулого року вперше за останні 15 років вступила в стадію рецесії, продемонструвавши зниження ВВП протягом двох кварталів підряд. Причинами негативного показника зростання ВВП Іспанії стало значне падіння внутрішнього попиту, частково компенсоване позитивним внеском зовнішнього сектору.

Вперше за сучасну економічну історію Іспанії в березні ц.р. інфляція склала - 0,1% в річному вимірі, що пов´язується з економічною рецесією в країні та одночасним зменшенням вартості нафти та сировинних товарів. Уряд країни заперечує дефляційний стан економіки, адже умовою для цього є падіння цін протягом тривалого періоду часу, а поточна ситуація спостерігається лише у зв´язку із зменшенням вартості енергоносіїв.

У зв´язку з погіршенням стану державних фінансів та економічних умов в країні, на початку ц.р. рейтингове агентство Standard & Poor´s знизило суверенний рейтинг Іспанії за довгостроковими борговими зобов´язаннями з рівня "AAA" до "AA+". З іншого боку Іспанія все ще залишається привабливою країною з точки зору залучення прямих іноземних інвестицій.

У сфері зовнішньої торгівлі Іспанії протягом І-го кв. ц.р. продовжує спостерігатися скорочення обсягів як експорту, так і імпорту, проте з випереджальною динамікою останнього. Зокрема, за січень ц.р. експорт товарів з Іспанії в інші країни зменшився на 25,7%, а імпорт - на 35,3%. Така тенденція є позитивною з точки зору зниження негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу Іспанії, яке в річному вимірі зменшилось на 50,8%.

Промисловість. У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину.

Вступ Іспанії в ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.

Обробна промисловість. Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 1990-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).

Гірничодобувна промисловість. Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь.

Енергетика.Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 1990-х роках за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 1992 у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС була запущена в 1969, однак у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС.

Транспорт і зв'язок

Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великою кількістю головних автодоріг і залізничних ліній, що сходяться в Мадриді. Загальна довжина мережі залізниць - приблизно 22 тис. км, з них 1/4 електрифікованих (1993). Головні лінії використовують широку колію; місцеві лінії, що становлять по довжині 1/6 від усієї мережі, мають вузьку колію. Наприкінці 1960-1970-х років залізниці Іспанії були істотно модернізовані: оновлений рухомий склад, поліпшені рейкова подушка і полотнище, а круті повороти і спуски знівельовані. У 1987 почалася реалізація 13-річного плану розвитку залізничного сполучення. У 1993 завдяки субсидіям від ЄС була запущена перша високошвидкісна пасажирська лінія Мадрид - Кордова - Севілья, а потім відгалуження Кордова Малага.

Автодорожня мережа Іспанії становить 332 тис. км, з них 2/5 - з твердим покриттям. В останнє десятиліття різко збільшився парк автомобілів. У 1963 в Іспанії нараховувалися 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори). У 1991 відповідні показники сягнули 12,5 млн. і 2,5 млн. машин.

Торговельний флот Іспанії у 1990 р. складався з 416 суден загальною водотонажністю 3,1 млн. брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти - Барселона, Більбао і Валенсія.

В Іспанії діють дві державні авіакомпанії - "Іберія" і "Авіадо", а також ряд невеликих приватних авіакомпаній. Компанія "Іберія" обслуговує рейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку і країни Європи, а також внутрішні рейси. Найбільш завантаженим є аеропорт міста Пальма на о. Майорка. Інші великі аеропорти розташовані в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї і на о. Тенерифі.

Визначні місця.

Мадрид: Центр Королеви Софії, Палац Буен Ретіро, Королівська фабрика гобеленів. Культурну та історичну цінність мають башта храму Сан Педро ель Велья, Пласа Майор, площа Вілья і будівля Муніципалітету, Королівський палац і навколишні його сади. Художні галереї та музеї: Ель Прадо, Касон дель Буен Ретіро, Археологічний музей, Музей сучасного мистецтва. Навесні в Мадриді проходить грандіозне свято покровителя міста Св. Ісідро. А так само основна визначна пам'ятка Іспанії - корида. В околицях Мадрида знаходяться важливі історичні та культурні центри Іспанії, такі як Алкала де Енарес, Ель Ескоріаль. Недалеко від міста підноситься палац Сарсуела, резиденція іспанських королів Ла Пуерта дель Соль.

У Барселоні - Готичний квартал з древнім собором, собор Саграда Фаміліа ("Святе сімейство"), палац і парк Гуель, будинок Міла, музей Пабло Пікассо, Хуана Міро, музей каталонського мистецтва, Монумент Колумбу, великий парк розваг Порт Авентура. Лицарські замки в Коста-Бланка і Коста Брава, замок Санта-Барбара, місто-фортеця в Гуадалесте, піщані дюни в курортному містечку Кулера.

Андалусія - область в Іспанії, де знаходяться чудово збереглися до наших днів пам'ятки старовини: середньовічні фортеці і арабські башти XI століття, кафедральні собори і стародавні Андалуські поселення в горах. Андалусія є батьківщиною фламенко. У місті Севілья (столиця Андалусії) - стародавня арабська фортеця Алькасар, мінарет арабської мечеті XII століття Хиральда. Місто Ронда - колиска іспанської кориди.

Валенсія - знамениті вежі Серрано і Кварт, площа-ансамбль де-ла-Вірхен із собором Пресвятої Діви, символ міста - башта Мінгелете, ультрасучасний Палац Музики, перлина валенсійського зодчества - рибна біржа Лонха.

Прекрасні пляжі розташовані на всім 500 кілометровому узбережжі провінції Валенсія. Коста-де-Асаар ("Берег апельсинового аромату") на півночі: Пеньіскола, Алькосебре, Оропеса, Бенікасім.

Нац. парки Айгуес-Тортес-і-Лаго-Сан-Маурісіо, Ковадонза, Ордеса та ін. Щорічно Іспанію відвідують понад 50 млн. туристів.

Іспанія відома:фламенко,бій биків,паломництво

Віза. Іспанія входить в Шенгенську зону. Посольство Іспанії приймає до розгляду документи для оформлення віз не пізніше ніж за 5 календарних днів і не раніше 3-х місяців до початку туру. Віза оформляється через Візовий центр Іспанії. Офіційний сайт Візового центру Іспанії http://espvac-ua.com



МИТНІ ПРАВИЛА


Ввезення іноземної валюти в Іспанію не обмежений (декларація необхідна, якщо сума перевищує 500 євро). Дозволено вивіз завезеної іноземної валюти за декларації на суму, що не перевищує в перерахунку 500000 песет.

Податок на від'їзд повітряним шляхом включений в ціну квитка.

Дозволено безмитне ввезення сигарет - до 200 шт., Вина - до 2 л., Міцних спиртних напоїв - до 1 л., Продуктів харчування, предметів і речей домашнього ужитку - в межах особистих потреб. Радіо-, відео-і фотоапаратура повинна декларуватися. Дозвіл на ввезення кінотехніки повинно бути оформлене у консульському відділі посольства Іспанії.

Заборонено ввезення наркотиків, деяких медикаментів, зброї, боєприпасів і вибухових речовин. Заборонений вивіз історичних цінностей, антикваріату, коштовностей, зброї і боєприпасів без спеціального дозволу.

маршрут подорож країна



Сполучені Штати Америки/United states of America-US


Столиця

Вашингтон

Площа

9,629,091 км²

Населення (склад, чисельність)

301 172 000

Офіційна мова

англійська

Релігія


Форма правління

Федеративна конституційна республіка

Грошова одиниця

Долар США (USD)


Герб


Прапор


Сполучені Штати Америки (США) (англ. United States of America (USA)) — держава в Північній Америці, що складається з 50 штатів: Аляски, Гаваїв і 48 штатів на території між Атлантичним і Тихим океанами і між Канадою і Мексикою. Крім того, виділено федеральний (столичний) округ Колумбія. Володіння США: Віргінські о-ви у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії.

США - федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів.




Штати: Айдахо, Айова, Алабама, Аляска, Аризона, Арканзас, Вайомінг, Вашингтон, Вермонт, Вірджинія, Вісконсін, Гаваї, Джорджія, Делавер, Західна Вірджинія, Іллінойс, Індіана, Каліфорнія, Канзас, Кентуккі, Колорадо, Коннектикут, Луїзіана, Массачусетс, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Мічиган, Монтана, Мен, Меріленд, Небраска, Невада, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Нью-Мексико, Огайо, Оклахома, Орегон, Пенсільванія, Род-Айленд, Північна Дакота, Північна Кароліна, Теннессі, Техас, Флорида, Південна Дакота, Південна Кароліна, Юта.

Виконавча, законодавча і судова влади — представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом.

Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади і управління.

Географічне розташування

Країна розташована в центральній частині Північної Америки.

Територія становить близько 9 373 тисячі квадратних кілометрів.

Населення — 281 421 906 осіб (на 1 квітня 2000 р.). Столиця — місто Вашингтон (Washington), округ Колумбія.

Сполучені Штати Америки складаються з трьох основних частин:

Континентальні США (англ. Continental USA) — межують на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, на заході омиваються

Тихим океаном, на сході — Атлантичним океаном.

Аляска (англ. Alaska — півострів у північно-західній частині Північної Америки.

Гаваї (англ. Hawaii) — архіпелаг у Тихому океані напівдорозі між США та Австралією.

Найбільші міста США (станом на 2000 рік):Нью-Йорк - 8,008 млн. жителів. Лос-Анжелес (Каліфорнія) - 3,695 млн, Чикаго (Іллінойс) - 2,896 млн, Х'юстон (Техас) - 1,954 млн, Філадельфія (Пенсільванія) - 1,518 млн, Фенікс (Аризона) - 1,321 млн, Сан-Дієго (Каліфорнія) - 1,223 млн, Даллас (Техас) - 1,189 млн, Сан-Антоніо (Техас) - 1,144 млн, Детройт (Мічиган) - 0,951 млн.

Рельєф.Атлантичне узбережжя — переважно представлено низовиною.

Тихоокеанське узбережжя — переважно гористе.

Приблизно половина території Сполучених Штатів Америки вкрита горами і плато.

Гірські хребти — представлені від тропіків Гаваїв до Полярного кола Аляски, простягаються паралельно східного й західного узбереж.

Скелясті гори — вододіл річок, які течуть у Тихий океан і в Мексиканську затоку Атлантичного океану.

Клімат США.Клімат континентальних Сполучених Штатів Америки є переважно помірним, на Гаваях — м'яким з найбільшою кількістю опадів у світі, а на Алясці — суворим і холодним з постійним сніговим покривом.

Транспорт в США .Транспорт в США - система засобів для перевезення пасажирів і вантажів у Сполучених Штатах Америки. У кожні історичні часи домінували свої види транспорту. В даний час основні перевезення здійснюються на