Проблеми виникнення та становлення феномену релігії (138873)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

КАФЕДРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА







ПРОБЛЕМИ ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ РЕЛІГІЇ

Курсова робота





Студента І курсу

групи ФіР 04-б

Халікова Р.Х

Науковий керівник –

ас. І.Г.Луковенко







Донецьк - 2005


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Розгляд проблеми палеолітичних релігійних вірувань через дослідження явища палеолітичного мистецтва

РОЗДІЛ 2. Феномен палеолітичних поховань і можливості їхнього зв’язку з виникненням релігійних вірувань

РОЗДІЛ 3. Різні концепції установлення найпершої форми релігії та найхарактерніші відмінності між ними

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП


При дослідженні проблеми виникнення релігійних вірувань головними здаються три питання. По-перше, коли це сталося? По-друге, був це тривалий процес чи одномоментний акт? По-третє, якими були ці первинні вірування, яка з ранніх форм релігії виникла першою? Всі вони переплетені та взаємозв’язані. Розгляд кожного викликає певні труднощі, а висновки значною мірою залежать від вихідної позиції вченого і бувають дуже розбіжними.

Наприклад, відповідаючи на перше питання, радянські вчені-марксисти здебільшого пов’язували виникнення релігії з добою мустьє, чи навіть пізнім ашелем, як П.І.Борисковський [2, с.214], бо мали на меті підкреслити, що релігія виникає в людському суспільстві далеко не з самого початку його існування. Отже людина як вид існує кілька мільйонів років, а релігія всього лиш кілька сот тисяч. А свідоцтвом її виникнення можуть бути поховання, що з’являються приблизно сто тисяч років тому. А креаціоністи, що були далекими від археології та компетентними радше в теології, нерідко сам вік людини як виду вважали таким, що не перевищує кількох тисячоліть, і хоча релігія з’являється разом із людиною, все таки це відбувається відносно нещодавно.

Друге питання також отримує різноманітні висновки, залежно від вихідної позиції дослідника та мети, якої він хоче досягти. Концепція акту передбачає віру в істоту чи силу, що в певний момент надає людині такого дарунку, як свідомість і зокрема релігійна свідомість. Тому що говорити про акт і не вказувати на творця чи причину – значить неповністю розкрити проблему. Через це дана гіпотеза здебільшого зустрічається в учених, які не відкидають визначної ролі Бога як першопричини й творця. Проте серед сучасних учених існування Бога якщо й не відкидається взагалі, то вважається недоведеним і не може вживатись як аксіома при розгляді питань походження релігії чи взагалі людини. Тому в цьому середовищі більш розповсюдженою є концепція поступового виникнення релігії; тобто якась форма релігійних вірувань виникла першою, а потім на неї внаслідок дії соціальних, кліматичних або ще якихось чинників накладалися ще якісь і так далі. До речі, якщо все-таки віддати Богові головну роль у творенні світу, можна розглядати поступове виникнення релігії, як і будь-який поступ, лише як низку актів творіння, або, як зауважував П.А.Куценков, замість того, щоб один раз уклонитися великому диву творіння, безліч разів уклонятися безкінечній кількості розрізнених актів – маленьких див.

Теорія поступового виникнення релігійних вірувань пов’язана з визначенням тієї форми релігії, яку слід уважати першою, непохідною. Найбільша складність у розв’язуванні цієї проблеми полягає, напевне, в тому, що серед дослідників нема одностайності у визначенні самого поняття релігії. Хоча вчені здебільшого погоджуються, що при визначенні поняття релігії треба звертатись не до явищ моно- чи політеїзму, жертвопринесення тощо, а до менш конкретних явищ, проте що саме слід уважати вже релігійними елементами, а що – дорелігійними, точно не визначено. Так, наприклад, Е.Тайлор уважав релігійними ті уявлення, що пов’язані з вірою в душу, а тому найпершою формою релігії – анімізм. А Дж.Хьюїт пов’язував найперший етап становлення релігійних вірувань із вірою в таємничу неуособлену силу, В.Г.Богораз – із аніматизмом чи гілозоїзмом тощо. Радянська школа, яка відшукувала першу ланку завжди в матерії, а власне релігію вважала засобом подолання незахищеності людини в боротьбі з природою на перших етапах соціоантропогенезу, називала першою формою релігії фетишизм (наприклад, така точка зору розвивалася Ю.П.Францевим). Ну і, звісно, для теологів, зокрема християнських, найдоцільнішим було вважати первинною формою релігії так званий „прамонотеїзм”.

На думку автора, неодноманітність висновків також пов’язана з невеликою кількістю доступних джерел та неможливістю їх однозначного тлумачення. Серед джерел для палеорелігієзнавця найбільш значними є етнографічні та археологічні. В свою чергу, археологічні поділяються на ті, що пов’язані з похованнями, та ті, що пов’язані з первісним мистецтвом. Треба сказати, що неможливо встановити наявність у суспільстві релігійних вірувань, спираючись суто на ці знахідки, не звертаючись до набутків етнографії, психології, лінгвістики, тафології, фізіології людини та приматів, мікробіології та низки інших дисциплін. Саме така позиція привела вчених до визнання релігійних вірувань за палеоантропами, хоча це може бути спростовано, якщо підключити до палеоантропологічних досліджень дані цих наук. Наприклад, морфологія неандертальців указує на те, що вони не мали зв’язного мовлення, а воно напряму пов’язане з наявністю абстрактної свідомості. А здатність до абстрагування, в свою чергу, є невід’ємною складовою частиною будь-якої, навіть ранньої, форми релігії, щоправда, за деяким виключенням відносно фетишизму, але його не всі дослідники вважали справжньою формою релігії. Щодо джерел з етнографії, а саме дослідження сучасних „примітивних” племен мисливців чи землеробів, що знаходяться на низьких стадіях технічного прогресу, то тут маємо також певні складнощі. Справа в тому, що неможливо наблизитися до істини, ототожнюючи вірування сучасних мезолітичних мисливців, не кажучи вже про землеробів, із віруваннями людей, що жили більше десяти тисяч років тому в мезоліті, чи навіть іще давніше. Адже незважаючи на досі низький рівень технічного розвитку, можна казати про високий рівень розвитку духовного в сучасних „примітивних” етносів. Наприклад, словниковий запас австралійського аборигена на сучасному етапі кількісно приблизно дорівнює тому, що відображений у кишеньковому розмовнику будь-якої з європейських мов. Отже, досліджуючи вірування сучасних етносів, на якій би вони стадії розвитку не знаходились, не слід забувати, що вони таки сучасні, тобто пройшли значний шлях еволюції після того, як у них виникли релігійні уявлення.

Основною метою цієї роботи є спростування думки, що домінує серед сучасних учених, про те, що існування феномену релігії в людському суспільстві має місце приблизно 100 тисяч років і засвідчене численними археологічними знахідками та етнографічними дослідженнями. Автор намагатиметься показати, що археологічні знахідки самі по собі не можуть свідчити про наявність у спільноті феномену релігії, а етнографічні дослідження не можуть у повній мірі пояснювати соціально-культурних процесів, що відбувалися в палеоліті, через нетотожність тогочасного людства та сучасного, яке вже відносяться до наступного етапу розвитку. Не можна також навіть виводити культуру сучасних угруповань людей із побуту палеоантропів, бо останні були іншим біологічним видом, і жодні особливості їхньої поведінки не могли бути прямими попередниками людських культурних феноменів. Враховуючи розбіжності при відповідях на основні питання, що постають перед дослідниками первісних форм релігії, автор ставить також завдання висвітлення кількох моментів у розв’язанні цієї проблеми. По-перше, треба встановити, наскільки варті довіри джерела, до яких звертаються дослідники. По-друге, треба звільнитися від надання переваги тій чи іншій ідеології при історичному огляді концепцій появи релігії, що були висунуті раніше. Адже будь-який дослідник будує свою теорію згідно до своїх міркувань. Тому різнитимуться трактування одних і тих же відомостей, наприклад, о.В.Шмідтом і Ю.П.Францевим, бо один з них дивитиметься на об’єкти досліджень як томист, а другий – як марксист тощо. Тож потрібно ретельно відокремлювати наукові висновки від світоглядового передзнання. Нарешті, треба при дослідженні встановити паралелі в даних, що здобуті представниками різних наукових дисциплін, та, якщо можливо, відкинути неточності й розбіжності.

Якраз необхідність комплексного та неупередженого підходу до вирішення проблеми походження релігії зумовлює актуальність роботи в цьому напрямку. Адже що стосується комплексної розробки теми, то одна з найвизначніших праць у цьому напрямку – праця Б.Ф.Поршнєва „Про початок людської історії (проблеми палеопсихології)” з часу свого виходу в світ у 1974 році є настільки недоступною для широкого загалу, що автор не зміг її знайти в друкованому вигляді навіть у центральній обласній бібліотеці. Проте навіть такі великі фахівці, як Б.Ф.Поршнєв, були представниками своєї доби та мислили згідно до її парадигм. Тому, розглядаючи різні концепції, що пов’язані з виникненням феномену релігії в людському суспільстві, треба чітко розділяти власне наукові висновки різних учених і те, що було продиктоване в їхніх працях певними ідеологіями. Отже, актуальність теми полягає в тому, що, незважаючи на чималу кількість наукових праць у цьому напрямку, досі не розвинуто справжньої комплексної концепції появи та генезису релігії, що спиралася б на дані всіх галузей науки, які мають відношення до проблеми, а також, що не менш важливо, намагалися б вирішувати питання об’єктивно, не беручи до уваги домінуючи або модні в наукових колах, а спираючись на факти. Автор пише це, оглядаючись на приклад радянських учених, які мали обов’язково узгоджувати свої теорії з домінуючою марксистсько-ленінською ідеологією.


Случайные файлы

Файл
72748.rtf
36167.rtf
161578.rtf
19608.rtf
166594.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.