Діагностика страхів дітей (132791)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧІ СТРАХИ

1.1 Предмети дитячого страху

1.2 Умови дії на дітей страшних предметів

1.3 Причини дитячого страху

РОЗДІЛ 2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ І ДІАГНОСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ СТРАХУ У ДІТЕЙ

РОЗДІЛ 3. ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП


Наше стрімке життя з його неусталеністю та стресовими ситуаціями, бурхливим, невпинним потоком інформації — теле-, кіно-, відеопродукцією, насиченою різноманітними ефектами, погонями, жахами тощо; повідомлення й чутки про зростання злочинності — лягає тягарем на нерви дітей. Захистити внутрішній світ малят від негативних впливів (у тому числі й наших власних), від виникнення в них необґрунтованих страхів — спільна турбот дорослих, які мають справу з дітьми.

Дбаючи про відродження української нації, необхідно вирішувати соціально-психологічні проблеми дитинства, які виникли в умовах сучасного суспільства. Існує помилкове переконання, ніби страхи з часом зникнуть самі собою. На наш погляд, це не так. Дитина росте і страхи ростуть разом із нею.

В своїй роботі ми розглядаємо основні аспекти діагностування страхів дітей старшого дошкільного віку та подаємо рекомендації щодо профілактики дитячих страхів.

Мета роботи полягає в тому, щоб з`ясувати основні види страху дитини та можливість їх діагностування.

Постановка мети спонукає до вирішення таких завдань:

  • розглянути предмети, причини та педагогічне відношення до дитячого страху;

  • запропонувати методику діагностування окремих видів страху дітей;

  • проаналізувати роль страху у розвитку дитини;

  • дати поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей.

При дослідженні даної теми нами були використані методи науково-педагогічного дослідження: аналіз та синтез, порівняння, узагальнення, анкетування, спостереження.

Дана тема досить актуальна для подальшого вивчення, оскільки ще до кінця не встановлено причини виникнення дитячих страхів.


РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧІ СТРАХИ


1.1 Предмети дитячого страху


Відомо, що діти дуже боязкі. Найрізноманітніші предмети, і до того ж самі необразливі, збуджують у них почуття страху. Намагаючись оглянути одним поглядом усе коло предметів, що збуджують у дітях страх, і привести ці предмети в який-небудь порядок, ми можемо представити таку їх класифікацію.

Предмети дитячого страху розпадаються на дві великі групи: діючі переважно так органи зовнішніх почуттів дитини, і переважно на дитячу уяву і розум. Перша група предметів дуже велика і різноманітна; вона ж є і первісною. Перші дитячі страхи безпосередньо зв'язані з різними враженнями на органи зовнішніх почуттів. Уява і розум можуть бути причинами дитячого страху не із самого початку життя дитини, тому що спочатку в дітей не буває ні уяви, ні розуму - це пізніші утворення, що являють уже деякий досвід; а тим часом діти відчувають з першого дня життя різні враження на органи зовнішніх почуттів.

Зорові враження служать одним з найбільш багатих джерел страху для дітей. Важко вказати такий предмет, якого б не боялися маленькі діти: мухи, комарі, що пестяться кімнатні собаки і кішки, хвилі на ріці, світлові промені в напівтемній кімнаті, маски, високі капелюхи на голові, дивні рухи і сотні інших видимих предметів, форм, рухів викликають у багатьох дітях нестримний страх. З цієї великої кількості видимих предметів, що лякають дітей, потрібно особливо відзначити дві групи: предмети, що збуджують разом зі страхом відразу, і темні простори. Миші, пацюка, жаби, павуки, равлики, хробаки, змії, трупи, пролита кров часто викликають у дітей змішане почуття дивної відрази і сильного страху. Діти тріпотять при їхньому виді. Одна дівчинка (близько 9 років) кричала від жаху і тріпотіла всім тілом, коли бачила мишу. Намальована миша викликала у дівчинки майже ту ж саму реакцію, як і жива. Інша дівчинка виявляла такий же жах побачивши равлика. Навіть порожня раковина і узагалі всякий молюск так потрясали дівчинку, що батьки повинні були вживати заходів обережності для попередження нервової кризи, яка могла закінчитися конвульсіями. Дівчинка росла, а страх її не зменшувався. Переконання, що в равлику немає нічого страшного, не мали ніякої дії: дівчинка не могла справитися зі своїм почуттям. Вона відмовлялася перегортати книги з гравюрами, у яких вона побоювалася наштовхнутися на малюнки равликів. Досягши 17 років, вона настільки виховала себе в цьому відношенні, що могла, зробивши зусилля, подивитися на равлика або на його зображення, але не могла доторкнутися до тварини. У випадках страху, з'єднаного з відразою, досить важко розібрати, чого тут більше: страху або відрази. Одне безсумнівно, що в стані дитини ці два фактори в наявності. Не менш поширений між дітьми страх темряви. Вони часто бояться ходити в порожню темну кімнату і взяти там яку-небудь річ; бояться виходити з будинку на вулицю або в поле, коли вже наступила ніч; бояться спускатися в темні льохи; бояться спати без вогню або одні. Темрява, що ховає від погляду звичайні предмети, робить сильне застрашливе враження на дітей, викликає в них навіть якийсь містичний жах. Деякі діти уберігаються від цього спеціального страху; або, дуже багато дітей не піддаються ніяким розумним переконанням щодо нешкідливості темряви в даному окремому випадку і з настанням кожної ночі робляться незвичайно боязкими [11, 257].

Іншим джерелом дитячого страху служать слухові враження і, насамперед, сильні шуми, начебто гуркоту грому, пострілів з гармати і рушниці, різного роду вибухів, дзенькоту у великий дзвін, падіння важких речей і т.п. Важко навіть з`ясувати, що служить первісним збудником страху - зорові або слухові враження, тому що спостерігали таких дітей, що спокійно любувалися картиною полум'я і диму при пожежі, біганиною людей і узагалі всією метушнею, яка буває при пожежі, але яких сирена пожежних, гуркіт їхніх екіпажів приводив у трепет.

Що стосується вражень на інші органи зовнішніх почуттів, то вони порівняно рідко збуджують страх і притім, головним чином, на підставі досвіду. Зорові і слухові враження часто збуджують страх, не заподіюючи в той же час ніякої шкоди дитині, так що дуже важко усвідомити, чому ж дитя боїться даного предмета. В області вражень на інші органи справа змінюються: відомі враження збуджують страх тому, що вони несуть із собою велику або меншу неприємність, як довідалося дитя з досвіду. Обпікши об самовар або воду, уколовши об вилку, обрізавши ножем, Спробувавши дуже гірких ліків, понюхавши досить неприємну рідину, дитя боїться доторкатися до перерахованих предметів, відмовляється нюхати рідини і приймати все, що так чи інакше нагадує ліки. Можна сказати, що найпоширеніші предмети дитячого страху ті, які сприймаються зором: різноманітні форми і рухи; потім випливають різні слухові враження, далі тактильні, нюхові і смакові.

Звернемося тепер до розгляду другої великої групи страшних для дітей предметів, що діють переважно на розум і уяву дітей. В міру досвіду дитини, у її свідомості відкладаються пережиті страждання і неприємності, а тому дитя починає боятися повторення подібних станів. Лише тільки дитя бачить що-небудь схоже на предмети, які заподіяли йому страждання, як воно рішуче відмовляється наблизитися до таких предметів і доторкнутися до них. Вищевказані випадки опіку, уколу, порізу й ін. приклади страху розглянутої категорії. В усіх подібних випадках діти надзвичайно захоплюються аналогією, з окремих факторів виводять досить великі і загальні висновки. Дитина, на яку на вулиці напав собака або п'яна людина, яка упала ненавмисно у воду, з цих випадкових подій виводить певні правила: усі собаки страшні, по березі ріки ходити не можна - можна потонути і т.п.

Звичайно, не завжди висновок буває таким широким; виростаючи, збагачуючи свої спостереження, перевіряючи колишні висновки новими фактами, дитина привчається до обережності у висновках, обмежує свої колишні широкі узагальнення, а нові робить більш адаптованими до дійсності. Стерпівши кілька разів наведені переживання за відомі дії, дитина починає побоюватися робити їх знову. Його страх у подібних випадках буває обмежений, визначеним, висновок по своїй широті відповідає фактам. Число страшних предметів, з одного боку, скорочується, з іншого боку - збільшується. Досвід щоденного спілкування з різними предметами помалу неминуче приводить дитину до переконання, що багато чого, що здавалося йому страшним спочатку, насправді не страшно: не страшні, за певних умов собаки, самовар, що кипить; вода, ножик, вилка, екіпаж і ін., що колись так лякало; з іншого боку, ті предмети і явища, до яких дитина, відносилося колись спокійно, з одною цікавістю, починають уселяти страх - різні отрути, отрутні рослини, небезпечні тварини, на вид не страшні, деякі інструменти. Як же думати: з розвитком дитини збільшується або зменшується число страшних предметів? Безсумнівно, зменшується [11, 258].

Дитя в перші роки життя надзвичайно боязка істота - будь-яка муха може привести його в трепет. Сидячи на руках або бродячи по кімнатах, воно часто шукає захисту в матері, у няньки, у всіх дорослих від своїх дитячих страхів, сумів і засмучень. А тим часом, таке дитя, вирісши, стає мужньою людиною. Справа в тому, що численні первісні, мнимі страхи, які містилися в простих зорових, слухових і інших враженнях, розсіюються, а число нових буває не таким великим. Притому нові страшні предмети не постійно загрожують: отрутні рослини, страшні тварини, різні небезпеки в людському житті зустрічаються не на кожному кроці. Страшні тварини далеко, нещастя рідкі, отрути ховають від дітей. Таким чином, з віком число страшних предметів скорочується, а не збільшується. Що стосується сили враження, виробленої страшними предметами, то вона з віком дітей також зменшується. Доросла людина не так сильно лякається, як дитина. Сильна дія страшних предметів на дитя обумовлюється двома головними причинами: невідомістю розміру небезпеки і слабістю дитячих сил.


Случайные файлы

Файл
151496.rtf
Dip_vil.doc
24233-1.rtf
67621.rtf
187175.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.