Особливості образу "я" курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах (132582)

Посмотреть архив целиком

Військовий Інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

військово-гуманітарний факультет

кафедра військово-гуманітарних дисциплін






Курсова робота

на тему:

Особливості образу «я» курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах




Студента 3 курсу 311 пс навчальної групи

Карачинського Олексія Аркадійовича

(спеціальність – “Психологія’’)


Науковий керівник:

Викладач кафедри військової педагогіки і психології

Козоріз Костянтин Ігоревич







Київ – 2009


Зміст


Вступ

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

1.3 Аналіз вікового періоду курсантських років та проблематики «я», що виникає в період юності (з урахуванням специфіки навчання у військовому навчальному закладі)

Розділ 2. Емпіричне дослідження образу «я» курсантів

2.1 Методика організації та проведення дослідження

2.2 Обґрунтування методик дослідження

2.3 Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ


Актуальність роботи. Сьогодні росте зацікавленість психологічної науки до вивчення системи підготовки та створення умов, шляхів формування особистості, тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. Це обумовлено підвищенням рівня агресивності та конфліктності міжособистісних стосунках.

Професійна підготовка курсантів вищих військових навчальних закладів потребує вірного соціально – психологічного підходу до становлення особистості, що повинно виключати силові методи вирішення ситуацій, бездушність, нетерпимість в особистісних стосунках.

Порівняно з іншими роками, у сьогоднішніх курсантів формуються інакші життєві плани та установки, що в свою чергу веде за собою зміни в системі відношень курсантів до навчання, до майбутньої професійної діяльності, побудові міжособистісних взаємовідносин та ефективності службової діяльності. Дисгармонійність складових образу «Я», протиріччя між зовнішнім «Я» та внутрішнім «Я», між реальним та ідеальним під час навчання не дає можливості реалізації свого потенціалу в отриманні та засвоєнні знань, умінь, навичок. Не дає можливості встановлення позитивних стосунків в колективі. У той час, як гармонійне поєднання складових «Я» веде до вершин особистісного розвитку та активної, успішної реалізації свого потенціалу в подальшій службі.

В тісному зв’язку з формуванням цілісного, неконфліктного образу «Я» іде поняття розуміння та створення життєвих планів, що є важливою стороною загального процесу розвитку особистості. Все це тісно пов’язане з розвитком психіки, мотиваційними процесами, свідомою поведінкою, безперервною взаємодією суб’єкта з зовнішнім світом, з активним пошуком себе. Складний і тривалий процес становлення Я-концепції, який іде невід’ємно від розвитку особистості в цілому, включає в себе самовизначення особистості, регулує її поведінку в учбово-виховному процесі, сприяє вирішенню задач навчання та підготовки до майбутнього життя та професійної діяльності. Позитивне ставлення до себе, до інших, наявність мети та цілей спрямовують активність особистості до майбутніх подій, які в теперішньому вже визначають поведінку і діяльність людини, обумовлюють розвиток її відносин з оточуючою дійсністю. Це те, в чому людина проявляє себе як суб’єкт життєвого шляху, те, що дає їй наснагу та сили. Гармонійність різних аспектів образу «Я», що формуються та проявляються під час курсантських років, є тією життєдайною та рушійною силою, яка формує потенціал подальшого життя.

Урахування особливостей, пов’язаних з Я-концепцію курсанта, його професійних перспектив та життєвих планів дає можливість отримання більш якісних результатів навчально – виховного процесу та підготовки спеціалістів військової справи, які мають позитивну мотивацію до майбутньої діяльності. Значимість самооцінки, правильне усвідомлення завдань професійної діяльності, відповідність «Я» зовнішнього «Я» внутрішньму – це ті питання про які треба говорити, з якими треба працювати в плані самовиховання та саморозвитку курсантів(тих, кому завтра необхідно буде брати на себе відповідальність та приймати рішення в стресових та критичних ситуаціях, зберігаючи силу волі, стійкість та витримку).

Об’єктом дослідження: компонентна структура образу «Я».

Предмет дослідження: поведінкові особливості образу «Я» курсантів 1 курсу ВІКНУ.

Мета дослідження: виявити потенційні поведінкові реакції курсантів 1-го курсу, які можуть бути викликані образом «Я».

У відповідності з предметом та метою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Шляхом аналізу наукових джерел визначити наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології.

2. На основі визначених підходів описати компонентну структуру образу «Я».

3. Шляхом опитування курсантів 1 курсу сформувати середньостатистичний образ «Я», який ґрунтується на оцінці міжособистісних відносин (за методикою Т.Лірі – діагностика міжособистісних відносин).

4. Порівняти теоретичну модель образу «Я» та середньостатистичний образ «Я» курсантів 1 курсу.


Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема


1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології


Розглянемо наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології та основні погляди Я-концепції.

Теоретико – методологічною основою дослідження образу «Я» особистості в моїй роботі є положення гуманістичної психології, представниками якої були вчені К.Роджерс, А.Маслоу, С.Рубінштейн, А.Леонтьєв, Л.Виготський. Представники гуманістичного напрямку визнавали цілісність особистості в процесі її саморозвитку, вони досліджували цілісне людське «Я» та його особистісне самовизначення в мікросоціумі. Цей аспект є особливо важливим у вивченні теми образу «Я» курсантів вищих військових навчальних закладів.

Гуманістична психологія визнає предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв'язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя. Існує постійна потреба у реалізації наших можливостей(актуалізації).

Людина має внутрішні чесноти, яким необхідні певні умови для розвитку.

Особистість – це феномен індивідуального життя та продукт соціального впливу [2].

Відомий американський психолог А. Маслоу джерелом психічного розвитку особистості вважав її прагнення до самоактуалізації – вершині в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі і самоповазі, потреби в любові з боку довколишніх... Потреба в самоактуалізації – є найважливішою потребою духовного розвитку людини [2].

Важливість у самоактуалізації та самореалізації є головними чинниками в становленні особистості, якісними показниками взаємин зі світом.

В своїх психологічних працях С.Рубінштейн прийшов до висновків, що пояснюють сутність «особистості». Він вважав, що особистість – це опосередкована ланка, що зв’язує зовнішній вплив з психікою особистості. В поданій нижче таблиці ми бачимо розуміння вченого широкого поняття «особистість».


Питання

Підструктура особистості

Зміст підструктури

Чого людина бажає?

спрямованість

стійкі потреби і мотиви, які спонукають людину до дій

Що може людина?

можливості

здібності, особливості пізнавальної, емоц-вольової сфери

Що людина є насправді?

особливості поведінки

темперамент як динамічний бік поведлінки, характер, як змістовий бік поведінки

Що людина думає про себе?

самосвідомість особистості

Я-концепція особистості, яка складається із:

- когнітивного компоненту (Я-образ, система уявлень про себе),

- емоційно-оцінний компонент, - поведінковий – готовність діяти відповідно до того, що людина знає, як себе оцінює


С.Л. Рубінштейн писав: «Я» – це не свідомість, не психічний суб’єкт, а суб’єкт – людина, що володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, саму себе. Самосвідомість – це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти...» [18].

Самосвідомість – центральна складова розуміння свого «Я».

В психології цілісний образ власного «Я» представляє собою Я-концепцію.

Я-концепцією називають відносно стійку, усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми і відноситься до себе.

Я-концепція є не статичним, а динамічним психічним утворенням.

Я-концепція може моделювати реальність з різною ступінню адекватності і постійно змінюється.

Формування, розвиток, зміна Я-концепції обумовлені фактором внутрішнього і зовнішнього порядку.


Случайные файлы

Файл
163423.rtf
dengi.doc
2890-1.rtf
105171.rtf
OKOLOOGIA.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.