Дослідження тривожності п’ятикласників (132339)

Посмотреть архив целиком












Курсова робота

з експериментальної психології

Дослідження тривожності п’ятикласників


Зміст


Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти проявів шкільної тривожності

1.1 Поняття тривожності та причини, які її породжують

1.2 Зміна форм організації навчальної діяльності як одна із проявів тривожності

Висновок до І розділу

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження рівня тривожності (ситуативної, особистісної, шкільної, самооціночної, міжособистісної) у школярів

2.1 Група досліджуваних та методики досліження

2.2 Результати дослідження рівня тривожності у школярів

Висновок до ІІ розділу

Висновок загальний

Література

Додатки



Вступ


Кожна людина, яка живе у нашому суспільстві, може зрозуміти, з власного досвіду та своїх спостережень за людьми, які проживають поруч, що тривога є глибинним явищем. Можна припустити, що людина усвідомлює не тільки більш глобальні причини, які викликають тривогу в наш час, такі, як загроза війни, непередбачене майбутнє, відсутність контролю за ядерною зброєю, політичні та економічні зміни; вона бачить також менш очевидні, більш глибокі, які стосуються кожного індивіда особисто джерела тривоги, які знаходяться в ньому самому і притаманні людям, з якими вона спілкується. Це відсутність згоди людини із самим собою, відсутність психологічно прийнятих орієнтирів і відсутність загальноприйнятих правил виходу із конфліктних ситуацій.

В наш час збільшилася кількість тривожних дітей, які відрізняються підвищеною неспокійністю, невпевненістю, емоційною нестійкістю. Проблема тривожності є однією з найгостріших проблем сьогодення. Результати досліджень свідчать, що в наш час, порівняно з минулим десятиліттям не тільки збільшилася кількість тривожних дітей молодшого шкільного віку, а змінилися форми їх тривожності. Тривожність ”подорослішала”, стала глибиннішою, особистіснішою, тому ця проблема і є актуальною в наш час. [1, 148с.]

Психологічні проблеми особистості мають суб’єктивну та об’єктивну форми прояву, через які вони, власне, і сигналізують людині про своє існування. І ці форми часто не збігаються з психологічною суттю проблем, причинами їх виникнення. Найчастіше індикаторами психологічної проблеми особистості виступають негативні емоції (страх, тривога, стрес), психічні стани (тривожне очікування, напруження, хвилювання). [7, 89с.]

Особливо гострими періодами прояву та виникненню тривожності є зміна умов повсякденного життя: вступ до школи, перехід до середньої школи, до дорослого життя…

Психологічне самопочуття дітей, в цей період, характеризується нестачею любові, теплих надійних відносин у сім’ї, емоційної прив’язаності. Проявляються ознаки неблагополуччя, напруженості у контактах, страхи, тривога.

І батькам, і учителям добре відомо, наскільки болісно протікають роки навчання для тривожних дітей. А шкільна пора – основна частина дитинства: це час формування особистості, вибору життєвого шляху, оволодівання соціальними нормами і правилами. Якщо ж лейтмотивом переживань школяра є тривога і невпевненість в собі, то і особистість формується тривожна. Вибір професій для такої людини заснований на прагненні охоронити себе від невдачі, спілкування з однолітками і вчителями є не радістю, а тягарем. Та й інтелектуальний розвиток школяра, коли він пов’язаний тривожністю, не збігається з розвитком творчих здібностей, оригінальністю мислення. Бо творча людина – це людина вільна, ризикуюча, яка не боїться запропонувати новий, нетрадиційний погляд чи рішення. Тривожні ж люди – притримуються давно прийнятих, застарілих, але багаторазово перевірених життям варіантів. [16, 10-11с.]

Щоб кількість таких проблем зменшити, потрібно своєчасно виявляти та ліквідовувати різноманітні причини виникнення тривожності, використовуючи індивідуальний підхід до кожної особистості. Тому ця проблема, на мою думку, ніколи не втратить своєї актуальності.

Тема: Дослідження тривожності п’ятикласників

Об’єкт дослідження: рівень тривожності в підлітковому віці

Предмет дослідження: тривожність школярів 5 класу

Гіпотеза: спостерігаються гендерні відмінності у проявах шкільної тривожності в учнів 10-11 років, рівень тривожності у хлопчиків вищий, ніж у дівчаток.

Мета: виявити відмінності рівня тривожності в учнів 5 класу в залежності від статі.

Проблема, об’єкт і мета дослідження вимагають вирішення таких завдань:

Визначити основні фактори, які є причиною тривожності.

Дослідити рівень особистісної та ситуативної тривожності у школярів за допомогою методик Спілбергера та Кондаша.

Підтвердити або спростувати гіпотезу.



Розділ 1. Теоретичні аспекти проявів шкільної тривожності


1.1 Поняття тривожності та причини, які її породжують


Тривожність – це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні та можливі труднощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення. Високий рівень тривожності може свідчити про несприятливі умови психічного розвитку, наявність травмуючих психіку чинників. Низькотривожні люди упевнені в своїх силах, а тому з меншим зусиллям долають труднощі, що трапляються на їхньому шляху, емоційно стійкі в ситуаціях, які зачіпають їх потреби. [6, 407с.]

Слово “тривожний” відмічається в словниках з 1771 року.

В психологічному словнику тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, яка визначається в підвищеній схильності відчувати хвилювання в різноманітних життєвих ситуаціях, у тому числі і таких, які навіть не сприяють виникненню тривожності. [12, 358с.]

Слід відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога – це епізодичний прояв хвилювання, неспокою дитини, то тривожність є стійким станом.

Тривожність не пов’язана з якою-небудь певною ситуацією і проявляється в основному завжди.

В психологічній літературі зустрічалися різні визначення цього поняття, хоча більшість досліджень збігаються у визнані необхідності розглядати його диференційовано як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміку.

Так, П.А. М’ясоїд, вказує, що тривожність – це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. [6, 407с.]

За визначенням Р.С. Немова, “тривожність – постійне чи ситуативне виявлення ознак людини входити в стан підвищеного неспокою, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях”.Немов Р.С.Психология: Учеб.пособие для студентов высших учебных заведений.М – 1998, с.601

Л.С. Степанов зазначає, що тривожність – це відчуття емоційного неблагополуччя, яке пов’язане з підвищеною схильністю до хвилювання, неспокою, небезпеки. Степанов С.С. Большие проблемы маленького ребёнка: советы психолога родителям. М. – 1995, с.138

Отже, поняттям “тривожність” психологи визначають стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до хвилювань, які мають негативний емоційний характер з передчуттям небезпеки чи невдачі.

Зв’язок емоційних станів і властивостей найвиразніше проявляється у стані тривоги. Терміном “тривога” позначається емоційна відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну від терміна “страх”, яким позначається реакція на реальну загрозу, загрозу порушення функцій організму й виконуваної діяльності. Стан тривоги виникає у зв’язку з можливими неприємностями, непередбаченими ситуаціями, змінами у звичайній обстановці й виражається специфічними переживаннями – хвилювання, побоювання, порушення спокою. Тривожність може даватися взнаки у спілкуванні, у поведінці і супроводжується проявом неадекватно завищеної тривоги, що призводить до порушення регуляторних процесів. Тоді тривожність закріплюється як властивість особистості і стає домінуючою рисою характеру.

Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що сприяє нервово-психічним захворюванням. Висока тривожність знижує ефективність інтелектуальної діяльності; гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад під час іспитів, заліків, знижує рівень розумової працездатності, викликає невпевненість у своїх здібностях, є однією з причин негативного соціального статусу особистості, бо її поведінка характеризується емоційною неврівноваженістю, роздратуванням і може призвести до емоційного стресу. [13, 377с.]

Термін “тривожність” використовується також для позначення відносно стійких індивідуальних відмінностей в схильності випробувати цей стан. У цьому випадку тривожність означає рису особистості. Тривожність як риса, чи особистісна тривожність, не проявляється безпосередньо в поведінці, але її рівень можна визначити виходячи з того, як часто і як інтенсивно у індивіда виникає стан тривоги.

Ми, люди, хочемо жити в атмосфері тепла і поваги, хочемо відчувати дружелюбність оточуючих. Тільки це може дати нам те почуття соціальної захищеності, яке, як стверджують психологи, необхідне нам для нормального життя в суспільстві. Якщо ж чомусь ми не надіємось на допомогу інших людей, їх підтримку, доброзичливість, ми відчуваємо тяжкі та хворобливі переживання.

В тій чи іншій мірі ці переживання знайомі всім людям. Кому з нас не доводилось, наприклад відчувати неспокій, коли кінцевий результат якої-небудь важливої для вас справи залежав від того, чи допоможуть вам оточуючі? А хто з нас не хвилювався, вступаючи в новий колектив: чи зрозуміють? Чи знайду спільну мову?


Случайные файлы

Файл
71482.rtf
ref.doc
13980.rtf
33395.rtf
90216.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.