Дитяча проституція в Україні (132307)

Посмотреть архив целиком

Введення


Взагалі проституція - це загальносвітове явище з глибоким історичним корінням. В умовах цивілізованого суспільства дитяча проституція перетворилася на проблему. Маючи біологічну основу, проституція не має аналогів в тваринному світі і є чисто людським феноменом. Тісно пов'язана з культурою, проституція протистоїть їй як щось чуже і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючи кращі досягнення. Проституція залишається майже не зачепленою прогресом, гальмує його своїм низовинно-примітивним початком.

Питання доступної любові постійно залишається актуальним, і причини його обговорення, як в середовищі фахівців, так і винесення на суд громадськості в різні епохи істотно не розрізнялися: у чому причина проституції, і як з нею боротися? У розгляді теми використаний сучасний підхід сексології для аналізу надзвичайно поширеного соціального явища, безумовно, що має пряме відношення до статевого життя людини. При цьому особливість полягає в тому, що статеве життя в суспільстві змінюється услід за розвитком інших сфер життя, а проституція – ні.



I. Історія дитячої проституції


1. Храмова проституція


Храмова проституція — найраніші приклади

У стародавньому світі повсюдно була поширена священна проституція в храмах. Відомо, що храмова проституція в Єгипті, Вавілоні, Греції і інших стародавніх державах мала глибоко релігійне значення. Перші документально підтверджені випадки такої проституції мали місце в Месопотамії і відносяться приблизно до 2300 року до нашої ери. А вже звідти храмова проституція розповсюдилася по всьому Ближньому Сходу.

Храмова проституція — самі недавні приклади

У деяких країнах храмова проституція збереглася до наших днів. Скотт відзначає, що "ні в одній країні в світі релігійна проституція не процвітала сильніше, ніж в Індії, і ні в одній країні вона не збереглася довше в умовах прогресу цивілізації". Є численні докази того, що храмова проституція збереглася і в двадцятому столітті. Терстон, якого цитує Скотта, приводить безліч випадків, запозичених з судових справ про діяльність дева-даси (служниць богів), — так називають танцівниці при храмах Таміла. У зв'язку з одним такою справою в суді, "обвинувачений, Мадіга з округу Белларі, оголосив свою неповнолітню дочку присвяченою в басави, влаштувавши її брак з ідолом". Як з'ясувалося, басави "практикують безладні стосунки з чоловіками".

Повії — самі юні

У історії дитяча проституція існувала завжди. Траплялося, що храмовим повіям було по шість-сім років.


2. Стародавній Схід


У Стародавньому Китаї хлопчиків вже з чотирилітнього віку навчали «прекрасному мистецтву пасивної педерастії». Борделі з маленькими дівчатками і хлопчиками були широко поширені в стародавньому світі і продовжують існувати і понині. Китайські хлопчики, що займаються проституцією, по звичаю отримували благо славлення Чжу Вана, бога содомії. Без сумніву, самими юними повіями всіх часів були немовлята в публічних будинках Стародавнього Риму. Є відомості, що в борделях були "невідлучні від грудей матері немовлята". Імператор Доміциан заслужив схвалення сучасників за те, що він спробував викоренити всі види дитячої проституції. У Есиваре — кварталі повій японської столиці Едо — для фелляции спеціально містили маленьких дівчаток. Завдяки різного роду домислам, гейші, що займають високий суспільний статус, були доступні лише для вагинального коїтусу.

Які асоціації викликає словосполучення "якнайдавніша професія"? Нічні метелики...А священнодіяння, богоугодна справа - не хочете?


  1. Дитяча проституція у Стародавній Греції


Дитяча проституція існувала в різні часи. Ще у Стародавній Греції серед філософів побутувало уявлення про те, що розум і знання передаються через сексуальні контакти. Тому старші чоловіки займалися сексом із хлопчиками і вважали, що таким чином до хлопчика переходить мудрість і наснага. Відомо також, що в Японії й Китаї хлопчики грали жіночі ролі в театрах. Їх малювали, вбирали у жіночий одяг, навчали жіночості. А після виступів могли пропонувати для сексу. Якщо хлопчача проституція пішла з давньогрецьких шкіл і азійських театрів, то витоки дівчачої виділити важче, оскільки дівчат досить рано видавали заміж. Батьком жіночої проституції вважається давньогрецький імператор Солон, який у 559 році до н. е. створив офіційний інститут проституції. Він вирішив наповнювати казну, експлуатуючи жіночі тіла. Імператор легалізував будинки розпусти, проститутками були рабині. У борделі продавали дітей і самі батьки, там їх навчали обслуговувати клієнтів, подобатися, співати, декламувати вірші. Навіть в Японії ще не так давно — у XIX, XX ст. — батьки продавали дітей для навчання проституції. Дівчат продавали на рівні зі свійськими тваринами й прирівнювали до вартості худоби. Японія мала цілі квартали, де дівчата росли й училися бути гарною повією чи гарною гейшею. Варто також згадати існування релігійної проституції. До нашого часу в Індії й Непалі дівчат віддають у монастирі на “служіння” богу: там вони танцюють, співають і використовуються монахами для задоволення сексуальних потреб. Потім таких дівчат продають у борделі. І хоча на законодавчому рівні ці дії переслідуються, та через кастовий устрій — духовні служителі стоять дуже високо на ієрархічній сходинці — у країні й досі закривають на це очі.


  1. Дитяча проституція в Україні


Якщо говорити про Україну, то існування і розвиток проституції пов’язаний із розвитком проституції у царській Росії. 1843 року проституція тут була легалізована, але займатися цим ремеслом дозволялося дівчатам із 17 років. Молоді повії прагнули бути старшими, а старші жінки намагалися здаватися молодшими, бо знали, що є попит на малолітніх. Повіям видавали жовтий квиток і брали на облік. За всеросійським переписом 1889 року було зареєстровано 17 603 проститутки. Серед них більше половини засвідчили, що працювали в цій сфері до 18 років, а четверта частина — до 16. Ще тоді жінки вказали на причини: перший сексуальний контакт із застосуванням грубого насильства, бідність, вплив подруги або старшої сестри, потреба у грошах на випивку. І сьогодні ця тенденція має місце. Дослідження й опитування, проведені в різних країнах, показали: 75—80 % повій були примушені до сексу в ранньому віці, зґвалтовані або зраджені в сім’ї; інші брали приклад із матері, сестри чи подруги; а деякі шукали гроші для наркотиків й алкоголю. У кінці XIX століття в Росії розвинувся аболістичний рух, який привів до змін у законодавстві щодо проституції: мінімальний вік для можливої роботи повією — 21 рік. Уже тоді зрозуміли, що це ненормально, коли молоді жінки залучені до проституції. Однак Перша світова війна, революція, голод, розруха призвели до збільшення сиріт. Часто ці діти опинялися на вулиці, а опинившись на вулиці, шукали заробітку: жебракували, крали, надавали секс-послуги. Побільшало проституток. Тому в 1919 році при Наркомі соціального забезпечення створили комісію з боротьби з проституцією: робота передбачала залучення до праці й підвищення освітнього рівня проституток. А 1921 року Дзержинський переконав Леніна у потребі боротьби з безпритульністю. Були створені спеціальні заклади освітнього типу, колонії, військові училища. На той час армія безпритульних дітей складала 5 мільйонів. У 30-ті роки в країні вже проводили масові облави на проституток. Примусово, без права повернення, їх направляли на роботи у створені для цього поселення. Дітей також направляли у будинки закритого типу: напіввійськові-напівтюремні заклади. Та Друга світова війна відволікла увагу на військові події. Так було до 60-х років: у 1961 році до Кримінального кодексу СРСР увели статтю про кримінальну відповідальність за організацію проституції та втягування неповнолітніх у проституцію. Таким чином держава визнала існування цієї проблеми. У наш час на дитячу проституцію існує попит: залучають і дівчат, і хлопців. Дівчата працюють повіями з 14—15 років, хоча існують випадки залучення дітей і в 5—7 років. Як засвідчило останнє дослідження, працюють і 13-річні хлопчики. У Києві відомі випадки, коли хлопчиків 12—14 років продавали для комерційного сексу біля гей-клубів. Загалом же дітей, залучених у проституцію, — 10—30 % від загальної кількості повій. Дітьми цікавляться педофіли. Неуспішні чоловіки, ті, з яких у дитинстві знущалися, насміхалися, і які не можуть знайти нормальний контакт із жінкою чи з чоловіком, шукають фізично й морально слабших партнерів. Ними стають діти: доступні, менші, їх можна принизити, вдарити. Дитячій проституції сприяє і поширення СНІДу, бо шукачі сексу на стороні бояться бути інфікованими і вважають дитину здоровішою. Насправді ж діти більше вразливі до хвороб, аніж дорослі. І нарешті, азіатські чоловіки мають хибне уявлення, що секс із молодою дівчиною, особливо незайманою, дає сили, енергію й здоров’я. В Україні до проституції залучають безпритульних дітей. У Києві працювала благодійна їдальня. До неї почали приїжджати машини, сутенери силою і погрозами забирали 12—14-річних дітей і вивозили їх на Кільцеву дорогу займатися проституцією. Причиною дитячої проституції стає й насильство вдома, незаконна експлуатація дитячої праці батьками, коли вони свідомо виштовхують дитину заробити на пляшку. Боячись повертатися додому, діти шукають способів вижити на вулиці. Відомі також випадки, коли самі батьки продавали дітей, мовляв, іди, покатайся з дядями на машині, бо “дядя” привіз горілку. Інший випадок, коли на дорогу виставляли п’ятикласницю-сироту свої ж односельці. Або коли студентка, не маючи коштів для оплати навчання, організувала набір “на роботу” дівчат без комплексів. Сексуальні послуги неповнолітніх дешевші. Якщо в дорогих готелях повії коштують 200 доларів, то дитину можна купити за 5 доларів. Ці діти працюють у найнебезпечніших місцях: на вокзалах, великих кільцевих дорогах Одеси, Криму, навколо Києва, на трасах, зупинках дальнобійників, у саунах і квартирах. Крім дітей вулиці, які шляхом продажу власного тіла намагаються вижити, продають себе й діти із благополучних родин. Так вони прагнуть здобути гроші на якусь річ. Так, у Японії серед підлітків існує суперництво, в кого найкрутіша модель стільникового. Батьки не дають на такі речі грошей, ось вони і знайшли свій спосіб заробити: сідають у кафе, починають посміхатися старшим чоловікам, показуючи, що не проти контакту, а потім домовляються про вартість послуги. У Київському міському притулку для неповнолітніх, який належить Міністерству внутрішніх справ (до них надходять київські діти вулиці, діти, які були продані або втекли), 80—85 % дітей мають венеричні хвороби. Отже, вони вже мали сексуальні стосунки. Якось із притулку втекло кілька дівчат. Виявилося, подруга розповіла, що за 5 хвилин можна заробити нормальні гроші, отже, смачно поїсти в МакДональдсі. Чому дівчата погодилися? Справа в тому, що діти вулиці вже були битими, голодними, терпіли знущання, тому додатковий фізичний біль для них — не такий страшний, порівнюючи з грошима, які вони можуть отримати. Цих діток важко реабілітувати. Вони не знають про венеричні хвороби й психічні розлади. Тому сьогодні головне завдання наших служб — вилучати дітей із вулиці. А ще треба відроджувати духовні цінності українців, піднімати мораль молоді. У статті використана інформація, надана Ольгою Володимирівною ШВЕД — представником міжнародної організації “Ecpat International” для регіону СНД. Організація працює над ліквідуванням дитячої порнографії і торгівлі дітьми з метою сексуальної експлуатації.


Случайные файлы

Файл
169735.rtf
27513.rtf
130732.rtf
INV_KURS.DOC
141178.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.