Формування життєвої перспективи у юному віці (132108)

Посмотреть архив целиком

14



Зміст


Вступ

1 Розділ.Теоретичні основи формування життєвої перспективи у юнаків.

1.1 Теоретичні аспекти проблеми формування життєвої перспективи в юнацькому віці

1.2 Характеристика юнацького віку в контексті формування життєвих перспектив

1.3 Формування світогляду в ранній юності

2 Розділ. Дайджест сучасних праць з проблеми дослідження

2.1«Випускник 2003»

2.2 Підприємницькі цінності з точки зору старшокласників (спроба соціолого-педагогічного дослідження)

2.3 Культура психіки і її виховання як необхідна умова у формуванніжиттєвих перспекив та гуманізації сучасного суспільства

Виссновки

Список використаної літератури


Вступ


Актуальність та доцільність курсової роботи. Соціально-політичні та соціально-економічні зрушення, які відбуваються в Україні, зумовили суттєві зміни в сприйнятті світу та самих себе молодими людьми. Зазначені зрушення актуалізують процеси пошуку юнаками і дівчатами власної перспективи в житті, яка б найбільшою мірою відповідала їхнім здібностям і можливостям, і, водночас, реалізація якої дозволила б у майбутньому зайняти гідне місце в суспільстві. В сучасних умовах, коли процес особистісного та професійного становлення молодої людини, отримання бажаної освіти, а згодом і роботи за фахом, пов’язані зі значними, часто непередбачуваними труднощами, проблема становлення життєвої перспективи у період юнацтва набуває особливо гострої актуальності.

Знання закономірностей розгортання життєвого шляху особистості виступають необхідною умовою науково обґрунтованого керування розвитком здатності юнаків і дівчат до побудови реального образу бажаного майбутнього. Значний внесок у дослідження проблематики життєвого шляху внесли як зарубіжні (А.Адлер, Е.Берн, Ш.Бюлер, Е.Еріксон, Ж.Піаже, К.Юнг), так і радянські та вітчизняні вчені (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Є.І.Головаха, О.О.Кронік, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко та ін.). Теоретико-методологічний аналіз їх здобутків дає можливість виділяти наявність двох основних підходів до розгляду життєвого шляху особистості: часового та структурно-смислового. Існує незначна кількість досліджень, де образ бажаного майбутнього життя розглядається під кутом зору єдності часового та смислового вимірів.

Активне усвідомлення власного життєвого шляху особистістю припадає на юнацький вік. Юнацький вік – час відповідального життєвого самовизначення особистості. Випробовування різних соціальних ролей та видів діяльності, розвиток рефлексії закладають фундамент для вироблення молодою людиною активної життєвої позиції, власної філософії життя. Суттєвою особливістю юнацького самовизначення є його орієнтованість на майбутнє (Л.І.Божович, І.С.Кон, Л.О.Регуш та інші). Аналіз результатів соціально-психологічних досліджень (Є.І.Головаха, І.О.Мартинюк, Л.В.Сохань, В.О.Ядов), а також психолого-педагогічних (І.В.Дубровіна, Б.С.Круглов, Л.О.Тодорів, Н.М.Толстих, Д.І.Фельдштейн) засвідчив, що автори розглядають становлення життєвої перспективи особистості як основне новоутворення юнацького віку.

Смисловий вимір, що детермінований рівнем сформованості смислових утворень та визначає спрямованість життєвої перспективи особистості, вивчений недостатньо. Водночас, органічна взаємопов’язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього, що є складовою уявлень особистості про світ та себе в цьому світі, виступає необхідною передумовою становлення узгодженої життєвої перспективи. Як складне утворення узгоджена життєва перспектива визначається усталеністю уявлень про майбутнє, засвідчує здатність особистості до ефективної самореалізації власного Я, її готовність до прийняття рішень та самостійних дій у нових, незвичних умовах.

Отже, існуюча соціальна потреба у подальшому вивченні означеної проблеми, її психолого-педагогічна та практична значущість зумовили вибір теми курсової роботи: “Формування життєвої перспективи у ранньому юнацькому віці”.

Об’єкт дослідження – розвиток життєвих перспектив в юнацькому віці.

Предмет дослідження – психологічні особливості становлення життєвої перспективи особистості в ранньому юнацькому віці.

Мета роботи: виявити психологічні особливості становлення життєвої перспективи в ранньому юнацькому віці.



1 Розділ. Теоретичні основи формування життєвої перспективи у юнаків


1.1 Теоретичні аспекти проблеми становлення життєвої перспективи в юнацькому віці



У сучасній зарубіжній та вітчизняній психологічній науці проблемою життєвого шляху займалося багато вчених – представників різних шкіл та напрямів. Встановлено, що зарубіжні фахівці акцентують увагу на об’єктивних закономірностях – етапах онтогенетичного розвитку людини. Життєвий шлях розуміється як: послідовність життєвих подій, зміна переживань та цінностей (Ш.Бюлер); розгортання життєвого сценарію (Е.Берн); історія індивідуалізації та самоусвідомлення, сповнена внутрішніх конфліктів (К.Юнг), послідовність стадій психосоціального розвитку (Е.Еріксон) та ін.

Суб’єктний підхід розглядає життєвий шлях через його об’єктивацію в результатах життєдіяльності особистості, її здатності організовувати та скеровувати власний розвиток. Це концепції: культурно-історичного розвитку особистості як суб’єкта життя (С.Л. Рубінштейн); життєвої стратегії (К.О. Абульханова-Славська); реалізації вчинкового принципу (В.А. Роменець), еволюції та інволюції суб’єктних механізмів психічної активності (В.О. Татенко), зростання суб’єктності шляхом послідовних модифікацій ставлення до себе і до інших людей (Т.М.Титаренко). В межах суб’єктного підходу висвітлюються ідеї життєтворчості як особливої форми творчого самовизначення та самоздійснення (В.М.Доній, О.Г. Злобіна, І.О. Мартинюк, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, В.І. Шинкарук).

Констатована багатоаспектність та варіативність розуміння поняття життєвого шляху особистості дозволила виокремити як найбільш перспективний структурно-динамічний підхід, за яким життєвий шлях представлений динамічною характеристикою в концепціях: життєвого світу (Ф.Ю. Василюк, Т.М. Титаренко); суб’єктивної картини життєвого шляху (Б.Г. Ананьєв, О.О. Кронік); імпліцитної картини світу як системи особистісних конструктів (Дж. Келлі).

Структурним виміром життєвого шляху є часова перспектива, яка визначає спрямованість людського життя та наділяє ознаками тривалості життєву перспективу. Складовими життєвої перспективи виступають психологічне минуле, теперішнє та майбутнє, органічна єдність яких становить часову цілісність. Життєва перспектива є образом бажаного, усвідомлюваного як можливого майбутнього життя за умов досягнення певних цілей. За К.О. Абульханова-Славською, життєві перспективи включають сукупність обставин та умов життя людини, які надають можливості для оптимального життєвого просування. Становлення життєвої перспективи характеризується емоційно забарвленим ставленням особистості до свого майбутнього. Окрім того, цей процес тісно пов’язаний з рівнем розвитку когнітивних здібностей індивіда.

Суттєвим моментом теоретичного аналізу проблеми є обґрунтовані Є.І. Головахою критерії оцінювання часового виміру життєвої перспективи: 1) оптимістичність, 2) диференційованість, 3) довготривалість, 4) реалістичність, 5) узгодженість, які лягли в основу нашого емпіричного дослідження.

Структурними компонентами, які забезпечують реалізацію життєвої перспективи, є життєві цілі, плани та програми, набутий життєвий досвід особистості.

Життєві цілі виступають основними мотиваційними орієнтирами життєвого шляху особистості щодо власного майбутнього, виконують функцію мисленнєвого передбачення результатів діяльності і є предметною та хронологічною віхою актуального майбутнього. Виділяють різновиди цілей: реальні, утопічні, ідеальні. Здатність особистості відділяти мрію від реальності, фантазію від дійсності, зосереджувати зусилля на реальних цілях є визначальним чинником становлення реалістичної перспективи.

Життєві плани є засобом здійснення життєвих цілей, їх конкретизацією в хронологічному та змістовому аспектах. Життєві плани та життєві стратегії визначають порядок дій, необхідних для реалізації життєвих цілей. Умовою реалізації цілі є її предметна визначеність та узгодженість з терміном виконання плану. Розширеним варіантом життєвого плану є життєва програма особистості, яка охоплює не тільки близькі цілі, а й спрямована на планування всього життя людини. Побудова життєвих планів та програм спирається на життєвий досвід особистості і коректується ним.

Спрямованість у майбутнє, окрім часового, має смисловий вимір, детермінована пошуком смислу життя, становленням життєвої позиції і дотриманням життєвої лінії. Передумови реалізації життєвої перспективи пов’язані із здатністю особистості до саморегуляції: висунення цілей, уявлення про шляхи та засоби їх досягнення, готовність щодо виконання програми дій та реалізації власних планів, а також наявність системи суб’єктивних критеріїв, за якими відбувається контроль та оцінка результатів.

Особистісні смисли, впливаючи на організацію життєвого шляху, утворюють динамічну смислову систему: особистісні цінності, смислові конструкти та смислові диспозиції (локус контролю). Ціннісно-смислова система, яка виконує функції регуляції та контролю життєтворчості особистості, має також просторово-часовий вимір свого розгортання. На цій підставі ми вважаємо гармонійну взаємопов’язаність часового та смислового вимірів життєвого світу особистості необхідною умовою становлення узгодженої життєвої перспективи.

Система особистісних цінностей є засобом диференціації предметів і явищ довкілля за їхньою значущістю, визначає стійке ставлення суб’єкта до навколишнього світу, яке формується в процесі свідомого вибору життєво важливих для нього об’єктів. Сформованість ієрархічної системи особистісних цінностей забезпечує гармонійну цілісність, моральну усталеність особистості, її здатність до самовизначення в майбутньому. Інтенсивне становлення узгодженої системи особистісних цінностей починається в ранньому юнацькому віці.

Проведений теоретичний аналіз специфіки юнацького віку показав, що психологічний зміст зазначеного етапу онтогенезу пов’язаний із входженням молодої людини в нову соціальну ситуацію, становленням узгодженої життєвої перспективи, життєво важливим процесом особистісного та професійного самовизначення.

Юнацький вік хронологічно визначається у психології порізному, найбільш часто дослідниками виокремлюється рання юність (старший шкільний вік) від 15 до18 років, та пізня юність (від 18 до 23 років).

У зарубіжній психології дослідженнями особливостей юнацького віку займалися в різних напрямах: становлення ідентичності (Е.Еріксон, Д. Марсіа), Я-концепції (Р. Бернс), розвитку мотивів самоактуалізації (Е.Шостром) та ін. У вітчизняній психології до вивчення особливостей юнацького розвитку звертались М.І.Алексєєва, Л.І. Божович, І.С. Булах, Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Б.С. Круглов, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.А. Петровський, Т.М.Титаренко, Д.І. Фельдштейн, Г.П.Фурманюк та ін.

Особистісне самовизначення в юнацькому віці детерміновано рядом новоутворень: розвитком самосвідомості, що пов’язане зі здійсненням особистісної рефлексії, інтелектуальним розвитком, становленням власної ідентичності, пошуком смислу життя, потребою встановлення індивідуалізованих стосунків зі значущими іншими, “романтизмом” (Л.І. Божович, Е. Еріксон, М. Кле, І.С. Кон, Ж. Піаже, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко).

На відміну від підліткового вікового етапу, в юнацькому віці особливу значущість набуває особисте майбутнє, розширюються хронологічні межі життєвої перспективи, підвищується самооцінка особистості (Дж.Л.Клінеберг, І.С.Кон). Однак створення особистістю образу майбутнього ще недостатнє для організації власного життя. Необхідною умовою є визначення цілей, вміння відбирати необхідні дії та послідовно їх реалізовувати. Молоді люди часто недооцінюють вплив об’єктивних факторів: їхні життєві плани недостатньо реалістичні, відображають високі домагання та максималізм у виборі життєвих цілей. Або, навпаки, вони перебільшують значущість об’єктивних чинників, що може бути джерелом сумнівів та тривоги, відмови від проектування життєвих перспектив.

Усвідомлення потреби та необхідності в плануванні життєвого шляху спричинює виникнення особливого утворення - життєвої перспективи, що включає минуле, теперішнє та майбутнє особистості, де події минулого, теперішнього та майбутнього займають певне місце та наділені відповідним статусом (Є.І.Головаха, О.О.Кронік) у визначенні подальших етапів життєвого шляху. Становлення системи глобальних життєвих цілей виникає на основі усвідомлення ціннісно-смислових аспектів власної самореалізації. Згідно з М.Р.Гінзбургом, вже в ранньому юнацькому віці ціннісно-смисловий аспект самовизначення превалює над часовим.

Встановлено, що виникнення життєвого плану забезпечує новий тип саморегуляції поведінки, організації особистісного життя. Більш висока визначеність та оптимістичність життєвих планів пов’язана з особистісною та соціальною зрілістю (Л.І.Божович, Н.М.Толстих).

Відомо, що в юнацькому віці провідною є навчально-професійна діяльність (Д.Б.Ельконін). Вибір професії або її спеціалізації стає важливою складовою особистісного самовизначення, що відбувається внаслідок аналізу майбутньої діяльності під кутом зору її практичного використання, а також оцінки власних особистісних ресурсів (Ш.Бюлер, Л.С.Виготський). Таким чином, осмислене проектування життєвих перспектив, пов’язаних із набуттям майбутньої професії, стає певним “афективним центром життєвої ситуації” юнаків (Л.І.Божович).



1.2 Характеристика юнацького віку в контексті формування життєвих перспектив


Усвідомлення та переживання людиною життєвої перспективи починається в ранній юності, впливає на побудову особистістю життєвого шляху, розгортання процесу життєтворення, виступає показником зрілості особистості, тому юнацький вік заслуговує на більш пильну увагу, порівняно із іншими віковими етапами розвитку людини. У зв'язку із труднощами і дискусіями щодо визначення періодизації життєвого шляху особистості, доцільно дотримуватись думки О.В. Толстих щодо ділення людського життя на зрозумілі всім етапи: дитинство, отроцтво, молодість, зрілість, старість, і розглядати юність як перший етап молодості [7, с. 57; 4].

«Життєва перспектива» - це система уявлень людини про можливе майбутнє, не завжди бажане, але нерідко - очікуване з тривогою і побоюванням [1, с. 23]. Згідно з Є.І. Головахою, поняття «життєва перспектива» ширше за поняття «майбутня часова перспектива» і доцільніше для використання при характеристиці основних часових, структурно-змістових компонентів, пов'язаних із уявленнями людини про власне майбутнє [1]. Життєві цілі та плани, ціннісні орієнтації є ядром життєвої перспективи, її основною функцією - регулятивна, смисловою віссю - мета, «картину майбутнього», на яку орієнтується індивід при побудові ієрархії цілей і засобів їх досягнення [1, с. 23; 6, с. 123]. Формування життєвої перспективи залежить, насамперед, від вікових особливостей сприйняття теперішнього, минулого і майбутнього, має динамічний характер і відбувається протягом всього життя людини [8, с. 7].

Зростання самосвідомості підлітка, поява першого часового новоутворення - «почуття дорослості» призводять до розуміння безперервності часового плину, закладають основи для появи в подальшому можливостей реконструкції минулого, передбачення майбутнього, його організації. У підлітковому і ранньому юнацькому віці формується механізм вищих психічних функцій, які забезпечують процес цілепокладання, що призводить до появи перших життєвих цілей-напівмрій, а дещо пізніше - життєвих планів. Мрії і фантазії людини входять до системи уявлень про майбутнє як складові бажаної картини майбутнього (не обов'язково реалістичної чи здійсненої згодом) поряд із очікуваннями неприємних подій, тривогами і побоюваннями, що можуть відбутися у житті кожної людини і яких, по можливості, потрібно уникати [1, с. 16].

Згідно з результатами сучасних досліджень індивіди у віці 18-23 роки мають цілісні уявлення про часову перспективу: виділяється найбільш значуща часова орієнтація, що залежить від психічного складу, часові уявлення будуються на основі індивідуальних переживань і спостережень. Саме у період юнацтва уявлення про час переходять на найбільш високий рівень і наближаються до абстрактного відображення часу, при чому особистий досвід, побудований на власному переживанні і безперервності сприймання часу, виступає головним фактором у становленні даних уявлень і понять [3]. Слід зазначити, що в юнацькому віці ще невідоме відчуття швидкоплинності часу, його реальної обмеженості для здійснення всіх мрій і планів, що створює позитивний емоційний фон. У зв'язку із цим О.В. Посацький висловив припущення, що у ранній юності образ майбутнього є складним інтегративним утворенням, яке охоплює ціннісні орієнтації, перші життєві плани, плановані та очікувані події, елементи рефлексії та самооцінки, засвоєні стереотипи поведінки, настанови та емоційне ставлення до майбутнього [5, с. 265].

Для юнацького віку характерне розкриття діалектичного зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього, формування життєвих планів, абсолютизація перспективної орієнтації [2, с. 63]. Мрії, фантазії, пошуки ідеалу, спрямовані у майбутнє прагнення, сприяють поступовій побудові реальних життєвих планів, пов'язаних із вибором майбутньої професії чи роду діяльності. Формування життєвих планів, утворення усталеного ядра ціннісних орієнтацій особистості на основі узагальнення поставлених цілей та ієрархізації мотивів діяльності виступає найхарактернішою рисою юнацтва.

Отже, становлення узгодженої життєвої перспективи у юнацькому віці є свідченням наявності потенціалу розвитку особистості у майбутньому та виступає основним фактором, від якого залежить подальше життя людини та рівень її соціальної ефективності й успішності.



1.3 Формування світогляду в ранній юності


Психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Найважливішим фактором розвитку особистості в ранній юності є прагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи. Життєвий план — широке поняття, що охоплює всю сферу особистого самовизначення (рід понять, стиль життя, рівень домагань, рівень доходів і т.д.). У старшокласників життєві плани найчастіше ще досить розпливчасті і не виділяються із мрії. Старшокласник просто уявляє себе в найрізноманітніших ролях, порівнює ступінь їхньої привабливості, але не спроможний остаточно вибрати щось для себе і часто нічого не робить для досягнення задуманого.

Про життєві плани в точному змісті слова можна говорити лише тоді, коли в них включені не тільки цілі, але і способи їх досягнення, коли молода людина прагне оцінити власні суб'єктивні й об'єктивні ресурси. Л. Виготський розглядав життєві плани як показник оволодіння особистістю своїм внутрішнім світом і як систему пристосування до дійсності, пов'язуючи з ними цільову регуляцію принципово нового типу. Попереднє самовизначення, побудова життєвих планів на майбутнє — центральний психологічний новотвір юнацького віку.

Основою для планування суб'єктом власного майбутнього є існуюча в суспільстві модель «типового життєвого шляху» члена даного суспільства. Ця модель закріплена в культурі, системі цінностей суспільства, у її основу покладений принцип своєчасності: у який час суб'єкт повинен укластися, щоб соціально «встигнути» у потрібний час зробити наступний крок. Ці орієнтири не завжди відомі сучасним старшокласникам, крім того, самі ці орієнтири в останні десятиліття піддалися істотному перегляду.

Підростаюче покоління найчастіше надане саме собі, змушено самостійно розробляти життєві цілі і знаходити способи їхнього виконання. У результаті багато аспектів свого майбутнього життя юнаки і дівчата сприймають як проблемні. Якщо старшокласники 1960-1970-х рр. чекали своє майбутнє з оптимізмом, то старшокласники 1990-х рр. переживали своє майбутнє як проблему. У західній психології процес самовизначення визначається як процес формування ідентичності.

Е. Еріксон розглядав пошук особистісної ідентичності як центральну задачу періоду дорослішання, хоча перевизначення ідентичності може відбуватися також в інші періоди життя. Ідентичність як свідомість тотожності суб'єкта самому собі, безперервності власної особистості в часі вимагає відповісти на питання: «Який я? Яким мені хотілося б стати? За кого мене приймають?»

У період дорослішання, на тлі різких фізичних і психічних трансформацій і нових соціальних очікувань, необхідно досягти нової якості ідентичності, тобто об'єднати різні властивості, пов'язані із сімейними, тендерними, професійними ролями, у несуперечливу цілісність (якою я є дочкою і внучкою, спортсменкою і студенткою, майбутнім лікарем і майбутньою дружиною), що суперечать їй відкинути, погодити внутрішню оцінку себе й оцінку, дану іншими.

Еріксон вважав, що криза ідентичності включає ряд протистоянь: тимчасова перспектива або розпливчасте почуття часу; впевненість у собі або сором'язливість; експериментування з різними ролями або фіксація на одній ролі; учнівство або параліч трудової діяльності; сексуальна поляризація або бісексуальна орієнтація; відносини лідер-послідовник або невизначеність авторитету; ідеологічна переконаність або сплутаність системи цінностей.

Якщо індивід успішно переборе цю першу кризу ідентичності, то йому буде легше справитися з подібними переживаннями в майбутньому. На цьому складному шляху можуть бути і невдачі. Дифузія ідентичності (або рольове змішання) характеризується тим, що молода людина протягом більш-менш тривалого часу здатна завершити психосоціальне самовизначення, що змушує її повернутися на ранню ступінь розвитку.

При цьому можуть виникнути специфічні труднощі: дифузія часу — порушення сприйняття часу, що виявляється двоїстим чином: або виникає відчуття найжорстокішого цейтноту, або розтягнутості і порожнечі часу, нудьги і нікчемності; застій у роботі — порушення працездатності, що виражається в захопленні непотрібними для подальшого розвитку речами на шкоду всім іншим заняттям, поверненні до едіпових ревнощів і заздрості до братів і сестер; нездатність ні продовжити освіту, ні обрати роботу; негативна ідентичність виявляється в запереченні всіх пропонованих ролей і цінностей, орієнтація на «протилежне» — небезпечний, шкідливий, небажаний зразок, від якого наполегливо застерігають (алкоголь, наркотики).

Еріксон ввів поняття «психосоціальний мораторій» для позначення певного інтервалу часу між підлітковим періодом і дорослістю, коли суспільство терпимо ставиться до проб різних соціальних і професійних ролей молодими людьми. Так, системі вищої освіти іноді приписують роль відстрочки остаточного вибору дорослих ролей. Таким чином, вибудовування життєвої перспективи може проходити відносно благополучно при оптимальному сполученні минулого, сьогоднішнього і майбутнього Я, а може відбуватися і у кризових формах.

Багато досліджень присвячені розвитку і якості Я-концепції у молодих людей, дослідженню співвідношень між Я реальним і Я ідеальним, особливо важливим у цей період. Підкреслюється, що по мірі дорослішання, нагромадження досвіду реальної діяльності і спілкування складається більш реалістична оцінка власної особистості і зростає незалежність від думки батьків і вчителів. Позитивна Я-концепція, почуття самоповаги, самоцінності сприятливо позначається на постановці перспективних цілей і активному прагненні до їхнього досягнення.

Переоцінка власних можливостей, «юнацька самовпевненість» зустрічається досить часто і часом штовхає молодих людей на невиправданий ризик. Негативна Я-концепція (низька самооцінка і низький рівень домагань, слабка віра в себе, острах одержати відмовлення) впливає найбільш негативно. Із заниженою самоповагою і негативною самооцінкою пов'язують соціальну пасивність, самотність, конформістську позицію, деградацію, агресивність і, нарешті, злочинність.

Розвитку самосвідомості й особистості Л. Виготський відводив у юності центральну роль. У цьому віці відбувається відкриття Я власного світу думок, почуттів і переживань, що здаються самому суб'єкту неповторними й оригінальними. Тенденція сприймати свої переживання як унікальні має небезпеку перерости у відгородженість і замкнутість, засновані на помилковій переконаності в тому, що зрозуміти його (підлітка) особливий внутрішній світ не зможе ніхто.

Прагнення пізнати себе як особистість призводить до рефлексії, до заглибленого самоаналізу: як і чому вчинив у тих або інших обставинах, проявив себе розумно, стримано або поводився розв'язно, або послухав пораду іншого. Міркуючи про риси характеру, про свої достоїнства і недоліки, молода людина починає вдивлятися в інших людей, зіставляти властивості їхньої особистості і поведінки і власні, відшукувати подібність і несхожість. Це пізнання інших і самопізнання призводить до постановки задач самовдосконалення.

У багатьох особистих щоденниках молодих людей знаходить вираження прагнення до самовиховання, самоорганізації, до роботи над собою. Взагалі, юнацькі щоденники виконують безліч важливих функцій: фіксації спогадів, що додають життю наступності і безперервності; емоційного катарсису; заміни партнера по спілкуванню або «ідеального друга»; творчого самовираження та ін.

У юності формуються ціннісні орієнтації (науково-теоретичні, філософські, моральні, естетичні), у яких виявляється сама сутність людини. Складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ у цілому, про навколишню дійсність, про інших людей і самого себе, про готовність керуватися цим світоглядом у діяльності.

Формується усвідомлене, узагальнене, підсумкове ставлення до життя, що дозволяє вийти на проблему змісту людського життя. У юності створюються сприятливі умови для становлення інтегративного психічного утворення, сенсу життя. Наявні життєві сили, нові можливості спрямовують підлітків, особливо юнаків, на пошук перспективи і життєвого змісту. З'являється зацікавлене, схвильоване ставлення до особистого сенсу життя.

Активно розвивається в юності сфера почуттів. Спрямованість на майбутнє, відчуття розквіту фізичних і інтелектуальних можливостей, нових перспектив створюють у юнаків і дівчат оптимістичне самопочуття, підвищений життєвий тонус. Загальне емоційне самопочуття стає більш рівним, ніж у підлітків. Різкі афективні спалахи, як правило, залишаються в минулому; але в деяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодої людини, її максималістські судження розходяться з поглядами співрозмовника, можуть виникати несподівані реакції.

Юність — це період, якому властиві суперечливі переживання, внутрішнє невдоволення, тривожність, метання, але вони менш демонстративні, ніж у підлітковому віці. Емоційна сфера в юності стає значно багатшою за змістом і тоншою за відтінками переживань, підвищується емоційна сприйнятливість і здатність до співпереживання.

У той же час емоційна сприйнятливість часто сполучається з категоричністю і прямолінійністю юнацьких оцінок навколишнього середовища, з демонстративним запереченням моральних аксіом, аж до морального скепсису. Отже, важливо усвідомлювати, що це відображення власного інтелектуального і морального пошуку, прагнення критично переосмислити «абеткові істини» і прийняти їх не як нав'язані ззовні, а як вистраждані і змістовні.


2 Розділ. Дайджест сучасних праць з проблеми дослідження


2.1 «Випускник — 2003»


Дослідження проведено в травні 2003 р.; опитано 197 випускників міських, селищних та сільських шкіл. Наведемо відповіді випускників на запитання: Ви закінчуєте школу. Які ваші найближчі життєві плани?

  • Піду працювати на будь-яке підприємництво - 2,09 %..

  • Піду працювати в колективно-селянське господарство - 1,57%.

  • Хочу вступити до вищого навчального закладу - 70,16 %.

  • Буду продовжувати навчання в професійно-технічному училищі-9,42 %.

  • Піду вчитись на будь-які курси, щоб здобути спеціальність - 10,99 %

  • Хочу деякий час відпочити: не буду ні вчитися, ні працювати - 1,05 %

  • Буду займатися бізнесом - 3,14%.

  • Буду працювати у своєму фермерському господарстві - 0,0%.

  • Піду служити в армію - 2,09%.

  • Що не визначився у своїх життєвих планах - 3,14

У подальшій перспективі - робота, яка має бути: цікавою - 70,62%; високооплачуваною - 58,25%; не повинна шкодити здоров'ю - 47,42%.

Позитивно оцінює шкільні роки кожен третій випускник, який все таки хотів би вчитися в приватній школі, вважаючи, що вона б забезпечила йому вищий рівень знань.

Якою має бути молода людина, щоб досягти успіху в житті?

  • Сильною, готовою до подолання будь-яких перешкод - 84,97%.

  • Бути відповідальною перед людьми за свої дії - 47,67%.

  • Мати високий рівень освіти - 43,01%.

  • Доброю, люблячою людей - 39,38% .

  • Бути висококультурною -29,53%.

  • Мати високу робітничу кваліфікацію - 20,21%

  • Знати норми та правила поведінки та дотримуватися їх постійно - 17,62%.

  • Чинити в житті тільки на власну користь, не зважаючи ні на кого - 7,25% .

Не виявляти жалю ні до кого - 5,7% .

А як школа підготувала до цього життя?

Школа дала мені достатньо знань, вважає кожен п'ятий. За пріоритетами ця відповідь знаходиться на шостому місці. Перші місця займають ті напрями знань, яких школа недодала, і яких, на думку учнів, їм не вистачатиме: економічних - 60,11%, вміння володіти комп'ютером -

53,19%, знання законів України - 44,68%.

Що означає для Вас «добре життя?

  • Мати хорошу сім'ю, дітей64,95%.

  • Мати надійних друзів - 48,97 %.

  • Мати цікаву роботу - 29,38%.

  • Бути здоровим - 59,79%.

  • Мати роботу, корисну людям, суспільству - 5,67%.

  • Мати чисту совість - 19,07%.

  • Багато мандрувати, в т. ч. і за кордоном - 11,34% .

  • Мати стільки грошей, щоб ні в чому не відчувати нужди - 33,51%.

  • Мати красиві, модні речі - 1,55%.

  • Весело проводити час -7,22%.

  • Вдало вийти заміж (одружитися) - 1 7,01 % .

  • Бути керівником - 4,12%.

  • Не працювати - 0,0%.

  • Мати можливість відвідувати музеї, виставки, концерти, театр - 4,2%.

Знання яких предметів, вивчених у школі Нам найбільше знадобляться у житті?

  • Української мови -48,2%.

  • Математики - 45,2%.

  • Історії - 33,0%

А вже згадувані інформатика, економіка, право зайняли відповідно 11, 12 і 13-те місця (7,6%; 6,6%; 6,8%).

Кожна людина може подивитися на себе, ніби на стороннього. Цю здатність людини психологи назвали рефлексією. Чи може бути всебічна і об'єктивна рефлексія? Останні соціологічні дослідження показали, що на одні й ті ж самі речі вчителі та учні дивляться по-різному.

Проблема шкільних підручників: вони повністю задовольняють кожного восьмого учня і жодного вчителя. Міжнародні соціологічні дослідження і маркетингова практика стверджують, що ставлення до підручників у дітей не менш професійне, ніж у дорослих: 28% учнів та 45% вчителів хотіли б мати право вибору підручників.

Соціально психологічна ситуація в країні зумовлює різне ставлення. Як би Ви визначили свій емоційний стан у зв'язку з цим?

Стан активності характерний для 46% вчителів і 48% учнів, песимізм домінує у 18% учнів і 41% вчителів, розчарування — відповідно у 12% і 25%, апатія — 19% та 34%, на краще сподіваються 80 % учнів та 75% вчителів.

Збігаються два основних мотиви це необхідність знань для майбутньої професії та загальноприйнята, обов'язковість освіти. Але є і розходження.

Як Ви думаєте, які визначальні мотиви навчання учнів?

Вчителі перебільшують роль авторитарних факторів і недооцінюють значення пізнавальних інтересів.

За пріоритетами виділені три групи якостей. Перша, найважливіша для випускників, характеризує стосунки вчителів і учнів. На другому місці — комплекс особистісних характеристик, тобто для учнів важливо, якою людиною є вчителі, і лише третє місце займають його фахові вміння та навички.

Наше сьогодення викликає стурбованість психологічним Самопочуттям та станом здоров'я випускників. Кожен третій має проблеми зі здоров'ям. Кожен другий пояснює виникнення стресів та нервові зриви станом здоров'я.

Досить високим є рівень конфліктності в повсякденному житті респондентів. Дослідження показало, що часто сім'я є джерелом психологічної нестабільності учнів: 58.38% випускників відзначають, що конфлікти з батьками трапляються часто у 17,28%, зрідка у 75,92% і є при чиною їх поганого настрою. Діти звертаються за психологічною допомогою до шкільних психологів і 39,7% з них, отримавши її, як правило, налагоджують свої стосунки з батьками.

З якими почуттями Ви вступаєте в новий етап свого життя?

Я сподіваюся, що у мене все буде добре і мої мрії збудуться -67,53%.

  • Я боюся свого майбутнього - 5,15%.

  • У мене немає впевненості в тому, що я зможу досягти того, чого хочу 13,40%.

  • Я досягну в житті всього, чого захочу-10,31% .

  • Своє майбутнє я спрогнозувати не можу-5,67%.

  • «світла майбутнього» я для себе не бачу-0,0%.

  • Важко відповісти-2,06%.

Пріоритетним способом проведення вільного часу для випускників, наприклад, Волині, є спілкування з друзями (77,2%).

Тема соціального портрета молодого сучасника важко вичерпати на кількох сторінках. Що можна побажати випускникам? Життя щасливого у щасливій країні.



2.2 Підприємницькі цінності з точки зору старшокласників (спроба соціолого-педагогічного дослідження)


Ринкова економіка висуває якісно нові завдання у вихованні та освіті молоді. Зважаючи, що перехідний період до цивілізованої економіки невиправдано затягнувся, а економічно активна молодь все більше відходить у бік усе дозволеності, постає питання, чи готове молоде покоління зміцнити нашу державність і забезпечити вихід із кризи. Що для цього треба зробити владним структурам, системі освіти? Для виявлення ціннісних економічних орієнтацій та перспектив їх розвитку в учнівської молоді Придніпровського району м. Черкас проведено засідання кафедри соціального менеджменту Черкаського інженерно-технологічного інституту та Черкаського університет-ту.

Автори виділили основні блоки запитань.

1.Ціннісні орієнтації та інтереси, економічна та трудова спрямованість учнівської молоді.

2.Ставлення до існуючої системи освіти.

3. Проблеми економічної освіти та виховання учнів.

  1. Підприємництво та світогляд старшокласників.

  1. Оцінювання старшокласниками перспектив економічного та соціального розвитку України.

Було проведено дослідження 329 респондентів (учнів 8—11-х кл. — 146 юнаків і 183 дівчат).

Як свідчить опитування, досить значна їх частина планує пов'язати своє майбутнє саме з економічною діяльністю. Підтвердженням цього є відповіді на запитання: «Чи збираєтеся Ви в майбутньому стати підприємцем, бізнесменом? «Так» — відповіли 14,2 % респондентів; «так, але ще вагаюся» 24,2%; «мабуть, ні» 26,9%; «ні» 18.4% , завагалися відповісти — 17,2%. Таким чином, більше третини старшокласників має намір зайнятися підприємництвом, в цілому це відрадний факт.

Відповіді на запитання: Які психологічні якості необхідні людині сьогодні?- різні. В більшості випадків адекватне ставлення старшокласників до деяких характерних рис нових людей — наполегливість, уміння спілкуватися.

Нині в свідомості школярів відбувається процес переоцінки цінностей. Причиною цьому є не життєвий досвід, а, головним чином, засоби масової інформації.

Наступне запитання (табл. 1): Чи готові ви порушити закон з метою отримати гроші, прибуток?


Таблиця 1


стать

класи

Показник

Відповідь

Чолов.

Жін.

8-й

9-й 10-й

11-й


у%




Так

16,9

8,1

2,9

15,5

15,2

14,1

Швидше так

24,7

19.4

18,8

16,9

20,0

30,6

Швидше ні

14,8

21,0

11,9

26,8

18,1

16,4

Ні

29,6

31,9

46,3

26,8

31,4

20,0

Вагаюсь відповісти

11,3

17,8

18,8

9,9

13,3

17,7

Інші відповіді

2,8

3,2

1,5

4,2

3,8

2,4


Спостерігається схильність частини старшокласників переступити межу закону для вирішення матеріальних проблем. На уточнююче запитання: «Скажіть відверто, чи ви б здійснили вчинок, порушуючи закон, якщо б вам запропонували 100, 1000 і більше доларів, лише 26,3% старшокласників заявили: «Я закон не буду порушувати ні за які гроші».

Порівнюючи останні дані з попередніми, можна помітити цікаву особливість: якщо в першому випадку 48,5% респондентів висловились в цілому негативно до порушення закону, то у другому — тільки 26,3%, до того ж ще більше респондентів (38%.) завагалися відповісти.

Виходячи із здобутих результатів, можна висловити припущення про те, що з одного боку, школярі недостатньо проінформовані з питань права, з іншого суспільство в цілому не навчилося поважати закон.

А це - отримані дані щодо питання вирішення матеріальної проблеми старшокласниками. Більшість школярів вирішують свої матеріальні проблеми за рахунок батьків, родичів 61,0%; вишукують шляхи до здобування грошей самостійно — 23.3%, вирішують матеріальні проблеми по-іншому - 3,3% . Найтиповіші варіанти відповідей: «У мене немає матеріальних проблем», «У мене є хлопець з грошима, він мене забезпечує.

Виходячи з опитування, третина старшокласників перетворилася із соціальних утриманців в активних і економічно незалежних людей. Уточнюючі запитання розкривають зміст праці старшокласників. Лише 0.6% респондентів підробляють постійно, 3,0 % - досить часто (3 - 4 рази на місяць), решта 31,1% відповідей розподілилися так: підробляють у торгівлі, при перепродажу товарів 18, 4% виконують тимчасову фізичну працю (розвантаження вагонів, автомобілів) 97,7%; виконують платні послуги (миття машин, продаж газет, охорона об'єктів) 4,8% , під час учбово-виробничої практики - 3,3% і т. ін. (будував гараж, фотографував, працювала фото моделлю).

Виходячи з цього, можна сказати, що наведені в деяких наукових працях дані про активне залучення значної кількості підлітків у фінансову та виробничу діяльність виявилися у цьому дослідженні фікцією, хоч комерціалізація суспільства деякою мірою знайшла своє підтвердження.

В останні роки відбулися суттєві зміни в усталених економічних і моральних цінностях. Менш цінними стали колективізм, альтруїзм, ідейна переконаність, благо країни. Сьогодні молоді люди більше поважають практицизм, діловитість, уміння аналізувати і вдало вести свою справу. Сьогодні гроші дають змогу досягти високого соціального рівня. Однак більшість старшокласників ще не проявляють бажаної вправності для заробітку грошей. То ж держава, яка взяла на себе обов'язок розвивати підприємницьку культуру, повинна через систему виховання довести, що підприємництво є благом для суспільства, вона мусить з допомогою школи добитися засвоєння молоддю підприємницьких цінностей цивілізованого ринку.


2.3 Культура психіки і її виховання як необхідна умова у формуванні життєвих перспектив та гуманізації сучасного суспільства


Старшокласник людина особлива, він весь занурений у свій внутрішній світ, в якому інтенсивно формується «Я-концепція», він відчуває підвищений інтерес до власної особистості, прагне до самоствердження, самовизначення. Він вимагає поваги до своєї людської гідності і хворобливо реагує на всіляке посягання на неї. Попередня визначеність і нормативність навчального процесу (і взагалі шкільного життя) його дратують, він потребує свободи вибору, у ньому відношенні прорегламентована гурткова творча діяльність дає можливість найбільш повно розкритися його особистості.

Сьогоднішній старшокласник дуже невпевнений у своєму майбутньому, навіть боїться його це видно з переліку звертань у «Службу довіри», де проблеми самоідентифікації та адаптації в сучасному світі серед юнацьких звертань виходять на перше місце поряд з проблемами комунікативного характеру. У них ще немає досвіду жорсткої конкурентної боротьби, з якою вони зустрінуться у дорослому житті. Вони відчувають потребу в ідеалі, орієнтирах, але бачать навколо себе лише ідеали. Звідси загальний тривожний настрій, який особливо гостро переживають діти розумні, духовно багаті. В таких умовах діти, що волею історії потрапили в зону соціального ризику, потребують сьогодні, як ніколи, особливого підходу, бережного ставлення, розуміння і довіри.


Висновки


Життєва перспектива як образ бажаного й усвідомлюваного як можливого майбутнього є складним психічним утворенням, що регулює розгортання життєвого шляху особистості. У структурі перспективи – складової життєвого світу особистості – визначено два виміри: часовий та смисловий. Часовий – життєві цілі, плани, програми, критеріями оцінювання якого є визначеність, диференційованість, довготривалість, реалістичність. Смисловий – особистісні смисли, детерміновані смисловими утвореннями особистості (особистісні цінності, смислові конструкти, смислові диспозиції), які визначають здатність особистості до здійснення життєвого вибору. Гармонійний взаємозв’язок часового та смислового вимірів забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи як образу усвідомлюваного майбутнього особистості, актуального для неї в теперішньому та зумовленого набутим життєвим досвідом.

Актуальною потребою юнацького віку є життєве самовизначення. Його здійсненню сприяють такі передумови, як: розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфер особистості, становлення її самосвідомості, рефлексії, системи особистісних смислів. Провідною характеристикою самовизначення в юнацькому віці є орієнтованість на майбутнє, що зумовлює становлення життєвої перспективи особистості. Сформованість ціннісно-смислового виміру життєвої перспективи в юнацькому віці превалює над часовим. Молоді люди відчувають значні труднощі у визначенні життєвих цілей, шляхів та засобів їх здійснення.

Психологічні особливості становлення узгодженої життєвої перспективи мають гендерні особливості. В ранньому юнацькому віці вищий рівень сформованості узгодженої життєвої перспективи притаманний дівчатам, в пізньому – юнакам. У дівчат обох вікових категорій констатована подібність структури та змісту індивідуальних життєвих перспектив, що виявляється у більш песимістичних, ніж у юнаків, настановленнях на майбутнє, широті спектру життєвого цілепокладання, актуалізованості життєвих подій як майбутнього, так і минулого, в типових особливостях ієрархічної структури особистісних цінностей. У групах юнаків обох вікових категорій подібність становлення узгодженої життєвої перспективи за такими критеріями не зафіксована. З’ясовано, що в ранньому юнацькому віці життєва перспектива є неузгодженою у переважної більшості старшокласників, у пізньому юнацькому віці – у половини досліджених студентів.



Список використаної літератури


1. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наукова думка, 1988. - 143с.

2. Донченко А.П. Фактор времени в нравственном становлении и развитии личности. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1988. - 120 с.

3. Кіреєва З. О. Розвиток уявлень і понять про час у свідомості дітей та юнацтва. - Автореф. дис... канд. пс. наук. - Одеса, 1999. - 20с.

4. Колесник Н.Г. Самореализация личности как пространственно-временной процесс // Психология личности и время: Тезы докладов и выступлений на Всесоюзной научно-теоретической конференции. - Ч. 1. - Черновцы: ЧГУ, 1991. - с. 44-45

5. Посацький О.В. Особливості образу майбутнього в юнацькому віці / Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. Максименка С.Д. - К., 2004. - Т. 6. - Вип. 3. - с. 264 - 272

6. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища школа, 1982. - 215с.

7. Толстых А.В. Возрасты жизни. - М.: Молодая гвардия, 1988. - 223с.

8. Чудновский В.Э. Проблема становления смысложизненных ориентаций личности // Психологический журнал. - 2004. - Т.25. - № 6. - С.5-11

9. Боришевський М.Й. Національна свідомість у становленні особистості громадянина. – В кн.: Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. – К., 1999.

10. Гуткина Н.И. О психологической сущности рефлексивных ожиданий // Психология личности: теория и эксперимент. – М., 1982. – с. 100-108.

11. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В.Дубровиной. – М., 1989.

12. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М., 1996.

13. Байтингер О.Е. Переживание будущего как проблемы в ранней юности /Под ред. Л.А. Регула. – СПб.: Питер, 1998. – 356 с.

14. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. – М.: ПЕРСЭ, 2001. – 511 с.

15. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.: «Академия», 1999. - 456 с.

16. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. – 1994. - №3. – С. 43-52

17. Пряжников Н. Престижно-элитарные ориентации в профессиональном самоопределении старшеклассников //Журнал практического психолога. – 1996. - №4. – С. 66-73

18. Життєві плани випускників середніх шкіл та їх реалізація: Наук.-метод. Посібник / За заг. Ред. В.В. Олійника, Л. Даниленко, - К.:Міленіум, 2003. – 204 с.


Случайные файлы

Файл
58925.rtf
48954.rtf
18958.rtf
34180.rtf
150061.rtf