Теорії несвідомого в сучасній психології (131930)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Педагогічний коледж







Курсова робота з психології

Теорії несвідомого в сучасній психології





Виконала:

студентка групи ФКН-41

Романишин Ольга Миколаївна

Керівник:

викладач з психології

Остапенко Ю.В.








Львів - 2006


Зміст


Вступ

Розділ І. Класичні теорії несвідомого в сучасній психології

І.1 Зародження теорії про несвідоме

І.1.1 Психодинамічний напрямок в теорії особистості: Зігмунд Фрейд

І.2 Альфред Адлер: індивідуальна теорія особистості

І.3 Карл Густав Юнг: аналітична теорія особистості

І.4 Еріх Фромм: гуманістична теорія особистості

І.5 Карен Хорні: соціокультурна теорія особистості

Розділ ІІ. Новітні теорії несвідомого

ІІ.1 Символдрама як представник сучасних напрямків психоаналізу

ІІ.2 Сон як особливий прояв несвідомої сфери психіки

ІІ.2.1 Скільки ми спимо

ІІ.2.2 Глибокий і поверховий сон

ІІ.2.3 Порушення нормального сну. Лунатизм

ІІ.3 Історія розвитку та сутність використання в суспільстві навіювання і гіпнозу

Висновки

Список літератури



Вступ


Психологія - одна з найцікавіших і найзагадковіших у світі наук. Саме вона дає змогу відшукати відповіді на життєво важливі запитання: як і чому люди думають, діють і відчувають; чому ми любимо чи ненавидимо; допомагаємо своїм батькам чи повстаємо проти них; досягаємо успіху чи зазнаємо поразки; співпрацюємо чи розв’язуємо війни; радіємо чи плачемо; як ми навчаємось та вдосконалюємось.

Із усіх проблем, з якими стикалися люди в ході історії людства, мабуть, найбільш заплутаною являється загадка природи самої людини. Істотна проблема полягає в тому, що між усіма нами дуже багато відмінностей.

Коли автор цієї курсової роботи почала вивчати психологію, тема про теорії особистості, про несвідоме дуже її зацікавила і саме тому вона рада, що у неї з’явилася така можливість дослідити ці проблеми.

Також ці проблеми досліджували такі вчені-психологи як: Зігмунд Фрейд; Альфред Адлер; Карл Густав Юнг; Еріх Фромм; Карен Хорні та багато інших.

Обєктом мого дослідження, а точніше його субєктом є сама людина з її психологією і поведінкою.

Предметом курсової роботи є несвідома сфера у психіці людини

Метою даної курсової роботи є розглянути різні теорії несвідомого і проаналізувати кожну з них.

Завданнями курсової роботи є:

Розглянути новітні теорії несвідомого.

Дослідити чим відрізняється теорія особистості Зігмунда Фрейда від теорії Альфреда Адлера.

Проаналізувати гуманістичну теорію особистості Еріха Фромма.


Розділ І. Класичні теорії несвідомого в сучасній психології


І.1 Зародження теорії про несвідоме


Несвідоме, в широкому значенні - сукупність психічних процесів, операцій і станів, не представлених в свідомості субєкта. В ряді психологічних теорій несвідоме - особлива сфера психічного чи система процесів, якісно відмінних від явища свідомості: Термін несвідоме використовується також для характеристики індивідуальної і колективної поведінки, справжня мета і наслідки якого не усвідомлюються.

Концепція несвідомого вперше була чітко сформульована Лейбніцом, який трактував несвідоме як нищу форму душевної діяльності, лежачої за порогом свідомих уявлень. Першу спробу матеріалістичного пояснення несвідомого зробив Д. Гартлі, який поєднав несвідоме з діяльністю нервової системи. Кант поєднує несвідоме з проблемою інтуїції, запитанням про чутливе пізнання.

Також на початку XIX століття почалося психологічне вивчення несвідомого.

Динамічну характеристику несвідомого ввів Гербарт (1824), згідно з яким несумісні ідеї можуть вступати між собою в конфлікт, при чому більш слабкі витісняються зі свідомості, але продовжують на нього діяти, не втрачаючи своїх динамічних якостей. Новий стимул в вивченні несвідомого дали роботи в області психопатології, де в цілях терапії стали застосовувати специфічні методи впливу на несвідоме (в першу чергу - гіпноз). Досліди, особливо французької психіатричної школи (Ж. Шарко та інші), дозволили виявити відмінну від свідомої психічної діяльності патогенного характеру, не усвідомлюючу пацієнтами. Продовженням цієї лінії виявилась концепція З. Фрейда, який почав з встановлення прямих зв’язків між невротичними симптомами і несвідомими переживаннями травматичного характеру.

Відмовившись від фізіологічних пояснень, Фрейд показав несвідоме у вигляді могучої ірраціональної сили, антагоністичної діяльності свідомості. Несвідомі потяги, за Фрейдом, можуть виявлятися і ставитись під контроль свідомості за допомогою техніки психоаналізу. К.Г. Юнг, крім особистого несвідомого, ідентичного в людей певної групи, того чи іншого народу, всього людства. Вчення Фрейда про несвідоме одержало ірраціоналістичне трактування у ряді філософсько-психологічних концепцій ХХ століття.


І.1.1 Психодинамічний напрямок в теорії особистості: Зігмунд Фрейд

Коли психологія відділилася від філософії і в другій половині XIX століття стала науковою дисципліною, головною її метою виявилося розкриття основних елементів психічного життя дорослої людини за допомогою методу інтроспекції в лабораторних умовах. Цей напрямок, отримав назву структурної школи, заснований Вільгельмом Вундтом, який відкрив у 1879 році першу психологічну лабораторію в Лейнцігу. В якості основної задачі психології Вундт висував розлад процесів свідомості на основоположні елементи і вивчення закономірних зв’язків між ними. Тому психологи того часу були проголошені появленням радикально іншого підходу вивчення людей, розробленого майже без сторонньої допомоги, Зігмундом Фрейдом, тоді ще молодим венським лікарем.

Замість того щоб ставити в центрі психічного життя людини свідоме, Фрейд порівняв його з айсбергом, мала частина якого виступає над поверхнею води. На противагу існуючому в минулому столітті погляду на людину, як на істоту розумну і усвідомлюючи свою поведінку, він висунув іншу теорію: люди знаходяться в стані безперервного конфлікту, витоки якого лежать в іншій, більш обширній сфері психічного життя - в несвідомих сексуальних і агресивних помислах.

Фрейд перший охарактеризував психіку як поле бою між найпримітивнішими силами інстинкту, розуму і свідомості. Термін "психодинамічний" вказує саме на цю боротьбу, яка ніколи не припиняється між різними аспектами особистості. Психоаналітична теорія слугує прикладом психодинамічного підходу - вона відводить головну роль складному взаємозв'язку між інстинктами, мотивами і захопленнями, які конкурують, або боряться один з одним за головну роль в регуляції поведінки людини.

В уявленні згідно з яким особистість являється динамічною конфігурацією процесів, які знаходяться в постійному конфлікті, виражена суть психодинамічного напрямку, особливо в трактуванні Фрейда. Поняття динаміки стосовно особистості вважає, що поведінка людини являється швидше детермінованою, ніж випадковою. Детермінізм поширюється на все, що ми робимо, відчуваємо чи про що думаємо. Дане уявлення підводить нас до головної і вирішальної теми, розробленої психодинамічним напрямком. Воно підкреслює значення несвідомих психічних процесів в регуляції поведінки людини. Згідно Фрейду, не лише наші дії часто являються ірраціональними, а також саме значення і причини нашої поведінки рідко бувають доступні підсвідомості.

Важко дати оцінку сучасним теоріям особистості, не давши визнання теорії Фрейда. Незалежно від того, приймаємо ми чи відкидаємо якісь його ідеї, неможливо не визнати той факт, що вплив Фрейда на західну цивілізацію XX століття був глибоким і дійсним. Можна стверджувати, що у всій історії людства дуже небагато ідей здійснили широку і сильну дію.

Це, звичайно, сильне твердження, але важко уявити, що у Фрейда знайдеться багато конкурентів. Його погляд на природу людини наніс відчутний удар існуючим в той час уявленням вікторіанського суспільства, він запропонував важкий, але притягуючий шлях до досягнення розуміння таких аспектів психічного життя людини, які вважалися темними, схованими і недоступними.

Майже за 45 років активної наукової діяльності і лікарської практики Фрейд створив:

1) першу розгорнуту теорію особистості;

2) поширену систему лікарських спостережень, заснованих на його терапевтичному досвіді і самоаналізі;

3) оригінальний метод лікування невротичних захворювань;

4) метод дослідження тих психічних процесів, які майже неможливо вивчити якими-небудь іншими способами.


І.1.2 Психоаналіз: основні концепції і принципи

Термін "психоаналіз" має три значення:

1) теорія особистості і психопатології;

2) метод терапії особистих захворювань;

3) метод вивчення несвідомих думок і почуттів індивідуума.

Це поєднання теорії з терапією і з оцінкою особистості пронизує всі аспекти уявлень Фрейда про людську поведінку. Однак під усіма цими складностями лежить відносно невелике число випливаючи концепцій і принципів, в яких відчувається психоаналітичний підхід Фрейда до особистості. Давайте розглянемо спочатку його погляди на організацію психіки, яку часто називають "топографічною моделлю" Фрейда.

Протягом тривалого періоду розвитку психоаналізу Фрейд застосував топографічну модель особистої організації. Згідно цієї моделі, в психічному житті можна виділити три рівня: свідоме, несвідоме і підсвідоме. Розглядаючи їх окремо, Фрейд використав цю "психічну карту", щоб показати ступінь усвідомлення таких психічних явищ, як думки і фантазія.


Случайные файлы

Файл
30280-1.rtf
9808-1.rtf
88107.doc
182411.rtf
ref-21009.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.