Соціальна парадигма та її застосування в освіті (131698)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ 3

1. Теоретичний аналіз сучасної соціальної парадигми в контексті освіти 5

1.1 Історичний екскурс у встановлення соціальної парадигми 5

1.2 Визначення поняття «соціальна парадигма» та її розвиток в Україні 8

1.3 Сучасна соціальна парадигма та її застосування в освіті 9

2. Сучасна соціальна парадигма та її вплив на загальний стан молоді в умовах ЗОШ 17

2.1 Сучасна соціальна парадигма та її вплив на загальний стан молоді в умовах ЗОШ 17

2.2 Вплив соціальної парадигми на формування молодої особистості під час вступу та навчання до ВНЗ 20

Висновок 24

Список використаних джерел 26




Вступ


Актуальність дослідження. Парадигмою прийнято вважати сукупність стійких і загальнозначущих норм, теорій, методів, схем наукової діяльності, яка спирається на єдність у витлумаченні теорії, в організації емпіричних досліджень та інтерпретації наукових досліджень. Соціально-філософські теорії являють собою ту основу, на якій і завдяки якій досягається єдність усіх етапів і вимірів конкретно-наукових досліджень. Ми називатимемо парадигмою ту позицію, що претендує на аксіоматичність своїх вихідних положень і на яку спираються інші теорії та дослідження.

Освіта як соціокультурний інститут сучасник суспільства, що виконує важливі та складні соціальні функції, знаходиться у стані глибокої кризи, вихід з якої все академічне співтовариство вишукує у визначенні нової освітянської парадигми, методології, філософії та практики, щоб подолати критичний розрив між культурою, освітою й умовами громадського життя. Тому головною метою сучасної освіти має стати побудова нового зразка гармонійно і всебічно розвиненої особистості, чому допомагає сучасна соціальна парадигма.

Даною проблемою займалися такі вчені як А.Г. Асмолов, Л.В. Занков, В.І. Слободчіков, Т. Кун, С.Аш, М. Шериф, Г. Келлі, Л. Фестінгер, Е. Аронсон, Ф. Зімбардо.

Мета дослідження – проаналізувати вплив сучасної соціальної парадигми на загальний стан молоді в умовах ЗОШ.

Об’єкт дослідження – сучасна соціальна парадигма.

Предмет дослідження – вплив сучасної соціальної парадигми на загальний стан молоді в умовах ЗОШ.

Гіпотеза дослідження – становлення молодої особистості потребує підпорядкування до нового соціального середовища та вимог, які ставить перед нею суспільство.

Завдання дослідження:

  1. проаналізувати наукову літературу з даної проблеми;

  2. вивчити особливості сучасної соціальної парадигми в освітньому процесі;

  3. на основі опрацьованих матеріалів та дослідження даного питання зробити загальний висновок.




1. Теоретичний аналіз сучасної соціальної парадигми в контексті освіти


1.1 Історичний екскурс у встановлення соціальної парадигми


Соціальна психологія розвивалася в контексті різноманітних соціально-філософських та соціологічних теорій. Це насамперед, неопозитивістські і антипозитивістські, натуралістичні, феноменологічні, емпіричні, індустріально-соціологічні, структурно-функціональні теорії тощо, перебуваючи під впливом як природничо-наукової так і гуманітарної парадигм. Таким чином, нова наукова парадигма формується відповідно до нових соціальних умов і визначає перспективи розвитку соціальної психології.

Поширення плюралістичної методології визначає принципову необхідність розвитку психологічної науки в різних напрямках – природничонауковому та гуманітарному, направленого на множинність детермінації. Якщо гуманітарна парадигма робить акцент на внутрішню феноменальну детермінацію, то природничонаукова парадигма на зовнішній детермінації.

У психології на початку XX століття відбулася зміна інтроспективної парадигми (психологія свідомості) на біхевіористську (психологія поведінки), а наприкінці століття утверджується гуманістична парадигма (психологія особистості). Кожній культурі притаманні власні норми, що визначають певний тип поведінки. Відповідно вони представлені певними теоріями, які є класичними з точки зору того чи іншого підходу в психології: Е. Еріксона, З. Фрейда, Л.С. Виготського тощо. Для кожної з них характерні визначені певні методологічні правила та обмеження, стандарти, моделі та процедури. Потребу у зміні парадигми встановлює суспільство, яке потребує корінної зміни стереотипу поведінки індивідуума. Парадигми також видозмінюються під впливом зростання потреб людини.

Методологічне визначення парадигм формується для більш-менш стабільного суспільства, але історія, зокрема нашого суспільства, що насичене соціальними потрясіннями вносить свої корективи. Визначити людину в її психологічній цілісності, включаючи її духовну сферу, завдання, яке обумовлене умовами українського соціуму, особливостями нашої ментальності.

Прийняття європейської ідеї соціальних змін як центральної в методології, що визначає парадигмальні особливості сучасної соціальної психології дає в певній мірі можливість обґрунтувати психологічні особливості особистості сучасного українського суспільства. Американська психологія визначила основні наукові напрямки в соціальній психології, зокрема, (дослідження малих груп, комунікації, теорія соціальної установки, агресії тощо). А такі автори як С. Аш, М. Шериф, Г. Келлі, Л. Фестінгер, Е. Аронсон, Ф. Зімбардо є класиками світової соціальної психології. Те ж саме можна сказати про розробку найвідоміших методик дослідження(соціометрія Дж. Морено, шкала соціальної дистанції Е. Богардуса, семантичний диференціал Ч. Осгуда, методика вивчення цінностей М. Рокича тощо). Очевидним є і те, що на сучасному етапі розвитку людства спостерігається психологічне розмежування людини і суспільства, що в свою чергу призводить до втрати цілісності особистості. В. Мак Гвайр першим порушив питання „нової” і „старої” парадигми в американській соціальній психології. Разом з тим європейська соціальна психологія звинувачувала американську в надмірній відданості позитивістській методології. Відповідно актуальності набули: проблема взаємодії соціальних, мотиваційних та когнітивних процесів та категорія дії щодо активності суб’єкта, оскільки соціальна психологія впродовж тривалого часу перебувала під пресингом соціологічного редукціонізму. В пошуках загального соціального блага та різноманітних рекомендацій щодо уникнення стресів, збагачення, вдалого шлюбу тощо, поза увагою соціальної психології залишилися гострі соціальні проблеми, що вимагали негайного психологічного обґрунтування. Дискусія, що розгорілася в надрах необіхевіоризму з теоретиками когнітивної психології щодо екзогенної та ендогенної концепції знання відобразила вічну суперечку між природничонауковою та гуманітарною парадигмою. Хоча в американській психології остання не визначалася за європейським зразком, тим паче за „нашим” пострадянським, що всмоктало в себе ідеї марксистсько-ленінської ідеології. Претензія на універсалізм, що не може бути тотожною цілісності, спровокувала певний догматизм в соціальній психології. Заслуга європейської психології полягає в тому, що вона повернулася до проблеми соціального пізнання людини і яка відповідно визначилася у теоріях соціальних уявлень С. Московічі, соціальної ідентичності А. Тешфела, етогенічної теорії Р. Харре. [4;28]

Тенденцією формування нової парадигми у вітчизняній психології є орієнтація на природничі чи гуманітарні науки як еталон. Парадигма перетворення, що ґрунтується на історико-матеріалістичному уявленню про світ, допомогла сформувати картину взаємодії індивіда та суспільства як єдиного організму, системи, що не вписується в соціологічне дослідження. З іншого боку якими методиками, теоріями можна зафіксувати духовний розвиток особистості? Ціннісні орієнтації, соціальна ситуація, соціальний стереотип, соціальний конфлікт, міжгрупові відносини, соціальна справедливість питання, які не можуть обмежуватися природничо-науковою парадигмою. З іншого боку існує певний рівень реальності, який детермінується загальнолюдськими цінностями, що визначає сенс життя та поведінку людини у відносинах з іншими людьми, собою та оточуючим світом, що відповідно відображає своєрідну кризу гуманістичної парадигми. Становлення психології як гуманістичної науки поставило в центр її уваги людину, особистість, її життєвий шлях, життєдіяльність, предметну діяльність, соціальну поведінку, що у свою чергу визначає необхідність виділити в методологічному просторі як вищий, саме онтологічний рівень психічного буття особистості.

Домінування тієї чи іншої традиції можна пояснити іманентною логікою розвитку психологічного знання, пов’язаного з еволюцією суспільства, з визначенням актуальних соціальних проблем.


1.2 Визначення поняття «соціальна парадигма» та її розвиток в Україні


Суспільне життя являє собою настільки складне й багатомірне утворення, що дає можливість для паралельного існування великої кількості різних соціальних теорій. Однак деякі з них виявляються не лише різними, а й несумісними. Положення деяких теорій не лише не можуть бути переформульовані у термінах інших теорій, а й прямо суперечать одне одному щодо аксіом, на які вони спираються, методів дослідження, до яких вони апелюють, і практичних рекомендацій, які з них випливають. Тобто деякі теорії заперечують решту теорій, які не визнають їх безумовну істинність і не узгоджують свою позицію з їхньою. Водночас вони всіляко опікуються тими теоріями, що визнають їх вищість і підтримують їх. Самодостатність і домінування — саме такими рисами наділяє поняття «парадигма» Т. Кун, котрий увів цей термін до наукового вжитку.


Случайные файлы

Файл
18212.rtf
12709-1.rtf
38582.rtf
57548.rtf
21919-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.