Психологічні аспекти роботи з дітьми в інтернатних закладах (131202)

Посмотреть архив целиком

Національний університет

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Факультет соціальних наук і соціальних технологій

Школа соціальної роботи імені В.І. Полтавця









«Психологічні аспекти роботи з дітьми в інтернатних закладах»


Курсова робота

з соціальної роботи



Студентки Годзули Олесі Вікторівни

Науковий керівник – старший викладач Назарук В.Я









Київ-2010р.


План


Вступ

Розділ 1. Юридичні, соціальні та психологічні особливості становища дітей, які є вихованцями інтернатних закладів

1.1 Вихованці інтернатних закладів у українському законодавстві

1.2 Життя дитини у інтернатному закладі

1.3 Психологічні особливості та потреби дітей, які є вихованцями інтернатних закладів

Розділ 2. Соціальна робота у інтернатних закладах

2.1 Завдання соціального працівника при роботі в інтернатному закладі

2.2 Спілкування з дитиною в інтернатному закладі

2.3 Процес виховання дитини в інтернатному закладі

Висновки

Список використаної літератури

Анотація



Вступ


Проблема сирітства та дітей, позбавлених батьківського піклування, завжди була актуальною, її розв’язання – одне з пріоритетних спрямувань державної соціальної політики. Державний комітет статистики України повідомляє, що кількість дітей-сиріт і молоді, позбавленої батьківського піклування, з кожним роком невпинно зростає. За даними Державного комітету статистики України станом на 01.09.2006 в школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувало 15 669 вихованців. 17 780 дітей налічувалося в інтернатних закладах у 2008 році.

Система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були покладені ідеї колективного виховання дітей. Україна успадкувала систему великих інтернатних закладів, де діти не повною мірою можуть реалізувати свій потенціал. Такі установи не в змозі забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини й часто ізолюють дітей від місцевої громади. Якщо дитина потрапляє до закладу інтернатного типу в ранньому віці, вона, як правило, залишається в інтернаті до повноліття. [8]. Тому дуже важливим є процес виховання дитини у закладі, адже від нього залежатиме її подальше життя. Закінчуючи школу-інтернат, випускники зазвичай виявляються непристосованими до дорослого життя, не мають певного соціального досвіду, комунікативних вмінь та навичок самообслуговування.

Окрім того, на інтернатні заклади часто покладена функція «виправлення» прогалин у вихованні та розвитку дітей, бо власне факт потрапляння дитини до закладу часто є наслідком занедбаності дитини. Останніми роками набуває поширення таке явище, як соціальне сирітство, зумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання свої обов’язків щодо дитини. Причинами такого явища є, перш за все, асоціальна поведінка батьків, алкоголізм, наркоманія тощо. Все зазначене об’єктивно або суб’єктивно створює несприятливі умови для виховання дітей, сприяє появі відхилень у їх психічному, розумовому, моральному розвитку, деформації поглядів, переконань, звичок, негативному життєвому досвіду.

Враховуючи наведені вище аргументи, така тема, як психологічні аспекти роботи з дитиною у інтернатному закладі є надзвичайно актуальною.

Метою даної роботи є з’ясування та опис психологічних особливостей роботи з вихованцями інтернатних закладів.

Завдання роботи:

  1. Визначити становище дітей в інтернатних закладах.

  2. Проаналізувати психологічні особливості та потреби дітей, які є вихованцями інтернатних закладів.

  3. З’ясувати завдання при роботі в інтернатних закладах і навести рекомендації щодо їх виконання.



РОЗДІЛ 1. Юридичні, соціальні та психологічні особливості становища дітей, які є вихованцями інтернатних закладів


1.1 Вихованці інтернатних закладів у українському законодавстві


За Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 21 вересня 2004 року N 747/460 «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», інтернатними закладами називаються дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Наказ дає таке визначення інтернатного закладу: «навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя». Наказом передбачені такі типи інтернатних закладів:

дитячий будинок — навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у родинних стосунках;

загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

спеціалізована школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

спеціальна загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня санаторна школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

Інтернатні заклади створюються для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у яких вони перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності

до повноліття, на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших, не заборонених законодавством, джерел фінансування. Головними завданнями інтернатних закладів є:

забезпечення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров'я вихованців;

створення умов, сприятливих для проживання дітей, їх навчання та виховання;

забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців;

реалізація прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя та праці.

Вихованцями інтернатного закладу, відповідно до Наказу, можуть бути такі категорії дітей, як:

діти-сироти;

діти, відібрані у батьків за рішенням суду;

діти, батьки яких позбавлені батьківських прав чи (або) засуджені, перебувають під арештом у період слідства, визнані недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні, а також батьків, місцеперебування яких невідомо, чи з інших причин не беруть участі в утриманні та вихованні своїх дітей;

підкинуті та безпритульні діти, які перебували в притулках для неповнолітніх, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей. [10]

Отже, судячи вже із самого визначення інтернатного закладу, його вихованці повинні мати умови для різнобічного розвитку, здобуття нормального рівня освіти та повинні після виходу із закладу бути підготованими до самостійного життя. Але такі умови в інтернатних закладах України не цілком виконуються. Причини та наслідки цього невиконання будуть описані у наступному підрозділі.


1.2 Життя дитини у інтернатному закладі


І. Доля у своїй аналітичній записці для регіонального філіалу НІСД у м. Донецьку акцентує увагу на таких негативних явищах, що наразі зберігаються в системі виховання сиріт у державних закладах утримання:

  • Неправильна організація спілкування усередині колективу, збереження авторитарного стилю виховання;

  • Високий ступінь регламентованості життя вихованців, відсутність можливості вільно розподіляти і використовувати часовий простір і дії;

  • ізольованість дітей в межах одного простору, обмеженість контактів із представниками суспільства із зовні, що фактично унеможливлює соціалізацію вихованців;

  • відсутність диференційованого підходу до дітей, обмеженість врахування психологічних, фізичних особливостей;

  • неврахування психологічного стану вихователів шкіл-інтернатів, притулків, дитячих будинків, що виявляється в проявах неадекватних, жорстоких дій по відношенню до дітей.

Зокрема с-поміж чинників, що призводять до специфічного психічного розвитку дітей, дослідники вважають найвпливовішими:

  • своєрідну систему спілкування дорослих з дітьми,

  • часту заміну вихователів,


Случайные файлы

Файл
23884.rtf
190-1.rtf
16365-1.rtf
77670.doc
76210-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.