Особливості стресових станів у дітей різного віку (130306)

Посмотреть архив целиком

Зміст:


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

1.1 Поняття про стрес в психологічній науці

1.2 Причини виникнення стресових станів в дитячому віці

1.3 Фізіологія та психодіагностика стресових станів у дітей та підлітків

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОВИХ СТАНІВ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

2.1 Обґрунтування методики емпіричного дослідження

2.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження

2.3 Методичні рекомендації для вчителів, психологів, батьків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Вступ


Коло явищ, що спричиняють травматичні стресові порушення достатньо широке та охоплює безліч ситуацій, коли виникає погроза життю, фізичному здоров’ю, або образу «Я».

Об’єктом нашого дослідження є діти в різних вікових категоріях що опинились в стресових ситуаціях, різної тривалості та складності. Коли в сім’ї або в школі є травмована дитина, вчителі або батьки часто не знають як себе з нею вести та яку допомогу надати, батьки таких дітей частіш за все також являються травмовані. А доросла людина, яка не взмозі допомогти в першу чергу собі, тим більше не здатна надати відповідну допомогу своїй дитині. Завдані стихійні лиха, катастрофи та міжнаціональні війни, зріст насилля з очивидністью показали яка важлива готовність батьків та педагогів до надання допомоги дітям-найбільш вразливим до складних життєвих ситуацій і адаптації в сучасному навколишньому середовищі. З якою би важкою життєвою ситуацією не стикнувся людський організм її можна подолати двома способами, або двома основними типами реакцій: активною (за допомогою опору та боротьби), або пасивною (уникання, або готовність терпіти її). Природа передбачила безлич способів за допомогою яких накази “боротися”, або “терпіти” передаються нашим клітинам на фізіологічному рівні. Протягом століть було висунуто багато теорій та гіпотез що до досягнення миру та щастя на шляху політичного та технічного прогресу за допомогою високого рівня життя, слідуванню законів та суворого дотримування заповідей того чи іншого вождя, або пророка. Та історія доводила знову і знову що жоден з цих засобів не можна вважати ефективним та надійним. Взагалом віра давала людині загальне направлення, опору до самодисципліни та праці необхідні для запобігання хаотичної поведінки.

Як відмітив Карл Поппер, закони природи не предписують, а лише описують.

Закони суспільства предписують що можна робити, а чого-ні. Їх порушення є єдиним виправданням для їх формування. Закони природи на кожному етапі розвитку людського знання можуть бути не чітко сформульовані, але не можуть бути порушені.

Підтримуючи твердження Г. Сельє що для досягнення душевної рівноваги, миру та самовираження люди мають працювати заради тої мети що здається їм високою. Художник, композитор, музикант, або вчений сильно страждає якщо позбавлений можливості займатись улюбленою справою. Енергійній людині важко пережити вимушену бездію перебуваючи в лікарні. Але є і інші що навідміну від постійного пориву до активних дій постійно перебувають в пасиві, які почуваються щасливими просто насолоджуючись дарами природи, спогляданням в мовчазні ліси чи шумом морів, творінням людських рук-музикою, спортом без активної участі в цьому.

Предметом нашого дослідження є передумови нервових розладів, порушення що розвиваються після пережитих психічних травм які зачіпають всі рівні людського функціонування (фізіологічний, особистий рівні міжособистісної і соціальної взаємодії), стрес та особливості стресових станів зокрема в дитячому віці, так як посттравматичні стресові порушення сприяють формуванню специфічних сімейних відносин, особливих життєвих сценаріїв та можуть впливати на все подальше життя. Знання та врахування психологічних особливостей людини що перенесла травматичний стрес, підвищення власної компетенції в даному питані допоможе знизити ризик важких наслідків до мінімума. На думку багатьох авторів стрес може бути причиною багатьох захворювань.

Слово стрес так як і “успіх”або “поразка”має різне значення для різних людей. Тому дати йому визначення досить важко, хоча воно і увійшло в наші повсякденні розмови.

На даний момент також немає певного визначення цьому терміну, та найбільш розповсюджені уявлення про стрес наступні:

  • емоційне напруження, яке виникає в результаті будь-яких переживань;

  • особливий стан організму у людини та ссавців що виник у відповідь на сильний зовнішній подразник;

Автори Великої медичної енциклопедії розуміють під стресом стан, який виникає при дії надзвичайних або патологічних подразників і призводить до напруження неспецифічних адаптаційних механізмів в організмі. Зусилля, втома, страх, біль, або несподіваний успіх, будь-що з переліченого може викликати стрес, але жодне з цього не є визначенням стресу. Дослідження відомого канадського фізіолога Г. Сельє показали що певний ступінь стресу може бути навіть корисним так як виконує мобілізуючу роль та сприяє адаптації людини до мінливих умов зовнішнього середовища. Але якщо стрес є постійним та сильнодіючим, тоді він перевантажує адаптаційні можливості і призводить до психологічних та фізичних розладів в організмі людини.

Метою нашого дослідження є надати загальне уявлення про психологію травматичного стресу, чому як і при яких умовах він виникає, ознайомитись з віддаленими та негайними його наслідками , відмітити шляхи надання психологічної допомоги при травматичних стресових ситуаціях. Дослідити особливості стресових станів зокрема в дитячому віці, а також проаналізувати чинники їх розвитку шляхом розглядання проблеми психічного здоров’я дітей різноих вікових груп. Адже причинами багатьох нервових розладів є саме тривалий стрес в якому опиняється дитина яка не в змозі дати собі раду заходячись в важких умовах сучасного світу.

Завданням нашого дослідження є розглянути проблеми психічного здоров’я дітей, проаналізувати стрес як поняття вцілому, та як фізичний стан організму людини. Дослідити передумови його розвитку та наслідки які він зумовлює.

Дана тема заслуговує уваги не тільки спеціалістів в даній сфері, а насамперед вчителів та батьків, які є першими хто має зважати на психічне здоров’я своєї дитини, адже з кожним роком зростає кількість дітей яким поставлено діагноз певного психічного захворювання причиною якого є насамперед кризові та стресові ситуації, як в сім’ї, так і в іньшому оточуючому дитину середовищі. Отже для того щоб наше суспільство і наступні покоління були здоровими психічно, слід досліджувати причини психологічного дискомфорту дитини, адже надмірна тривожність заважає її нормальній діяльності.


РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ


Слово стрес сьогодні ледь не найпошириніше, його можна зустріти в повсякденних розмовах, прочитати в журналах, побачити по телевізору. Найчастіше його застосовують лікарі: психологи, терапевти або психотерапевти. Паціенту що жаліється на будь яке порушення душевної рівноваги виявляється найпростіше винесення діагнозу-недавнє перенесення стресу. Що ж таке стрес і чому ж це слово таке популярне на сьогодні? Його переносить кожна людина, але не завжди це усвідомлює, так як і не завжди усвідомлює що саме вона має на увазі під словом стрес.


    1. Поняття про стрес в психологічній науці


В сучасному англо-українському словнику слово «stress» перекладається як «напруження» і як в медецині так і в повсякденні явно розуміється що це напруження нашого організму, або якоїсь з його частин та аж ніяк не електричне напруження. Як відмічено в Великій радянській енциклопедії:стрес в фізіології, психології та медецині-це стан психічного напруження що виникає у людини при діяльності в важких умовах.

Автори Великої радянської енциклопедії розуміють під стресом стан що виник під дією надзвичайних, або патологічних подразників що призводить до напруження неспецифічних адаптаціоних механізмів людини.

Взагалом кожна нова книжка з психології та медецини буде давати все нове і нове розтлумачення цього слова, мабуть, тому що кожен спеціаліст в цій галузі намагається дати своє формулювання, а не переписувати класичні пояснення іньших. Найбільш широко вживаним на даний час поясненням можна прийняти таке: стрес-це напружений стан організму, причому як фізичний так і психічний.

Та всеж першозасновником терміну стрес в біології визнаний канадський лікар-патолог австро-венгерського походження Ганс Сельє. Він дав таке визначення: загальний адаптаційний синдром, викликаний ушкоджувальними агентами. Це-центральне поняття наукової теорії стресу, тому всяке вищезгадане про стрес неможливе без цитування Г. Сельє.

Ще в 1936 р. Сельє чітко відчуваючи ворожість науково-медичної публіки до сприйняття нового терміну, назвав свою першу публікацію «Синдром, викликаний різноманітними ушкоджувальними агентами». По його власному зізнанню, він не наважився вимовити «стрес» поступившись тим самим загальноприйнятим поглядам.

Іноді йдеться про те що стрес-явище що стало масовим тільки в XX ст. і було викликано особливою напруженістю віку. Та це не вірно вже тому що хоч сам термін започаткований Г. Сельє всього пів століття тому, та немає ніяких порівнювальних даних(в більш ранні часи людство таких термінів не знало, але стрес безумовоно переносило). Згідно з вченням Сельє стрес-це наукова концепція що дає змогу розгянути сан здоров’я людини дещо з іньшого боку. Суть цієї концепції в тому що ушкоджувальні агенти викликають стрес-загальний адаптаційний синдром. Психологічний стрес тобто напруження в нашій психіці інакшими словами можна назвати «стресом душі», а фізичний-«стресом тіла».


Случайные файлы

Файл
46229.rtf
32950.rtf
3920.doc
125495.rtf
25607.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.