Політична система Індонезії (118574)

Посмотреть архив целиком














Політична система Індонезії



ПЛАН


ВСТУП

1. Загальна характеристика політичної системи та умов її функціонування в Індонезії

1.1 Теоретичні аспекти функціонування політичної системи

1.2 Загальна характеристика Індонезії, як середовища функціонування політичної системи

2. Характеристика елементів політичної системи Індонезії

2.1 Виконавча влада та механізм її реалізації

2.2 Законодавча влада та механізм її реалізації

2.3 Судова влада та механізм її реалізації

3. Організація політичного процесу та характеристика політичних партій й громадських організацій

4. Загальна характеристика правової системи як середовища функціонування політичних інститутів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП


Політична система — впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним ладом, формою правління, типом держави, характером політичного режиму, політико-ідеологічними та культурними відносинами у суспільстві, політико-правовим статусом держави, історичними та національними традиціями політичного устрою.

Згідно з загальною теорією систем політичної системи елементами системи вважаються її невід'ємні і взаємозв'язані складові. Наявність кожної з них необхідна для існування і функціонування системи, досягнення її цілей. Такі елементи системи називаються підсистемами, кожна з яких водночас є й окремою системою. Оскільки кожна підсистема, у свою чергу, має складні внутрішні зв'язки й будову, то стосовно її власних складових використовується термін "елементи системи".

У політичній системі суспільства зазвичай розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути; політичні відносини; політичні норми; політичну свідомість і політичну культуру. Відповідно до цих елементів виокремлюються інституціональна (або організаційно-інституціональна), регулятивна, функціональна і комунікативна підсистеми політичної системи.

Центральна роль у політичній системі належить державі. Саме вона забезпечує політичну організованість суспільства, надаючи політичній системі цілісності і стійкості, орієнтуючи її на найважливіші суспільні цілі.

Особливе місце серед діючих у політичній системі суспільства організацій посідають партії. Політичні партії є виразниками певних соціальних інтересів. Вони ідеологічно та організаційно об'єднують людей з метою здобуття, використання й утримання державної влади для задоволення цих інтересів. Кожна партія прагне зайняти таке становище в політичній системі, яке надасть їй можливість визначати політику держави або хоча б впливати на неї.

Об’єктом дослідження в дані роботі є політична система Індонезії.

Предметом дослідження є механізм функціонування окремих складових політичної системи Індонезії.

Метою даної роботи є аналіз політичної системи Індонезії та окремих її складових.

Для реалізації вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:

  • аналіз системи органів влади держави;

  • аналіз окремих гілок влади та їх інституціональне відображення в Індонезії;

  • розгляд механізму взаємодії гілок влади між собою та з суспільством;

  • аналіз впливу недержавних інституцій на формування та розвиток політичної систем Індонезії;

  • розгляд політичного процесу Індонезії.

Таким чином, буде розглянуто у повному обсязі структурно-функціональні зв’язки та особливості побудови політичної системи Індонезії.



1. Загальна характеристика політичної системи та умов її функціонування в Індонезії


1.1 Теоретичні аспекти функціонування політичної системи


Політична система суспільства або політична організація суспільства – організована на єдиній нормативно-ціннісній основі сукупність взаємодій (відносин) політичних суб'єктів, пов'язаних зі здійсненням влади і управлінням суспільством.

Політична система не тільки формується, але й діє головним чином на раціональній основі (на основі знання). Раціональність політики втілюється в таких її інститутах, як лідерство, органи влади й регламентація. Визнання інституту лідерства досить точно характеризує специфіку політичної системи, що цілеспрямовано формується й діє. У даному контексті поняття "лідерство" означає якусь нормативну модель поведінки індивіда або групи (еліти, партії), що включає, в силу займаного ними в даному суспільстві положення, право й обов'язок здійснювати ініціативу в ім'я досягнення загальної мети й залучати до її реалізації все суспільство.

Політичну систему можна розглядати як соціальну систему, для якої передбачається такий взаємозв'язок її елементів, що утворює певну цілісність, єдність. А це означає об’єднання вхідних у систему суб'єктів (суспільних груп, організацій, індивідів) специфічними ознаками, що характеризують систему, а не окремі елементи. Причому ці ознаки не можна розглядати як суму властивостей, що становлять систему елементів. У свою чергу, властивості елементів не виведені з ознак цілого.

Політичній системі властиві загальні риси соціальних систем. Крім того, її характеризують специфічні ознаки, що випливають із природи політики й влади. Ця система, на відміну, скажімо, від економічної, формується в основному цілеспрямовано. У її фундамент покладена сукупність відповідних ідей, цінностей – ідеологія, що відбиває соціальні інтереси великих соціальних груп і визначає тип системи. Утворюючу політичну систему інститути, являють собою матеріалізовані політичні ідеї й проекти. Звідси необхідність ураховувати в аналізі особливу роль духовного фактора у відпрацьовуванні механізмів функціонування й модернізації системи.

Політична система, будучи обумовленою соціально-економічними структурами, відноситься стосовно них і до всього соціального середовища як ціле, функціонує в якості самостійного комплексу соціальних інститутів і політичних відносин. Вона має своє життя, свої закономірності, що визначаються наявністю спеціальних структурних зв'язків, ролей, функцій, а також закріпленням і регулюванням особливими нормами – правовими й політичними.

Як частина суспільства, функціонуючи в соціальному середовищі, політична система підпадає під вплив тих факторів, які виходять ззовні, від суспільства, а також імпульсів зсередини – взаємодій її інститутів, цінностей тощо.

Структура політичної системи означає, з яких елементів вона складається, як вони між собою співвідносяться. Виділяють наступні компоненти політичної системи:

  • політична організація суспільства держави, політичні партії й рухи, громадські організації й об'єднання, трудові колективи;

  • політична свідомість, що характеризує психологічні й ідеологічні сторони політичної влади й політичної системи;

  • соціально-політичні й правові норми, що регулюють політичне життя суспільства й процес здійснення політичної влади;

  • політичні відносини, що утворюються між елементами системи з приводу політичної влади;

  • політична практика, що складається з політичної діяльності [17].

Сутність політичної системи суспільства найбільш яскраво проявляється в її функціях. Виділяють наступні функції політичної системи:

    1. Забезпечення політичної влади для певної соціальної групи або для більшості членів даного суспільства (політичною системою встановлюються й здійснюються конкретні форми й методи володарювання – демократичні й антидемократичні, насильницькі й ненасильницькі й т.п.).

    2. Керування різними сферами життєдіяльності людей в інтересах окремих соціальних груп або більшості населення (дія політичної системи як керуючої включає постановку цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства, конкретних програм у діяльності політичних інститутів).

    3. Мобілізація засобів і ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей і завдань (без величезної організаторської роботи, людських, матеріальних і духовних ресурсів поставлені цілі й завдання приречені на відоме недосягнення).

    4. Виявлення й представництво інтересів різних суб'єктів політичних відносин (без селекції, чіткого визначення й вираження на політичному рівні даних інтересів ніяка політика неможлива).

    5. Задоволення інтересів різних суб'єктів політичних відносин за допомогою розподілу матеріальних і духовних цінностей відповідно до тих або інших ідеалів конкретного суспільства (саме в сфері розподілу зіштовхуються інтереси різноманітних спільнот людей).

    6. Інтеграція суспільства, створення необхідних умов для взаємодії різних елементів його структури (поєднуючи різні політичні сили, політична система намагається згладжувати, знімати неминуче виникаючі в суспільстві протиріччя, переборювати конфлікти, усувати колізії).

    7. Політична соціалізація (за допомогою якої формується політична свідомість індивіда й він включається в роботу конкретних політичних механізмів, завдяки чому відбувається відтворення політичної системи шляхом навчання всіх нових членів суспільства й залучення їх до політичної участі й діяльності).


Случайные файлы

Файл
166700.rtf
8890-1.rtf
37601.rtf
185892.doc
12522.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.