Центристські партії в політичній системі сучасної України (118393)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ















Кафедра політології

















Курсова робота

з дисципліни: Історія та теорія політичних партій

на тему: «Центристські партії в політичній системі сучасної України»

















Студентка групи МК-341 Косова А.С.





Науковий керівник доц. Новакова О.В.















м. Луганськ, 2007



Зміст





Вступ…………………………………………………………………………. С. 3Розділ І. Політиний центризм як категорія політичної науки……………. С. 6

1.1. Підходи до визначення сутності політичного центризму……… С. 6

1.2. Критерії розмежування ліво- та правоцентризму………………. С. 11

Розділ ІІ. Центристські партії у політичній системі сучасної України…..С. 15

2.1. Особливості політичного центризму на українському грунті…..С. 15

2.2. Центристські партії в партійно-політичному спектрі сучасної

України……………………………………………………………………….С. 21

Розділ ІІІ. Тенденції та перспективи розвитку політичного центризму в Україні…………………………………………………………....С. 26

Висновки……………………………………………………………………..С. 31

Посилання…………………………………………………………………….С.34 Список використаної літератури……………………………………………С.37



Вступ



Актуальність теми. Сьогодні Україна переживає складний період трансформації суспільства, в країні відбувається затвердження нових принципів державності. Становлення предстваницької демократії в Україні, нерозривно пов’язаної з парламентаризмом, ввело в політичний та науковий лексикон таке поняття як «політичний центризм». Вивчення динаміки, еволюції та специфіки політичного центризму у цілому і конкретно в Україні приймає особливе значення.

На фоні нової політичної ситуації, що склалася на весні 2007 року, все більш актуальніше звучить тема центризму в українскій політиці. Це пояснюється напруженим очикуванням в суспільстві змін до кращого, які пов’язують із новими позачерговими виборами до Верховної Ради. В парламентських кулуарах слова «центр», «центрист» є чи не самими вживаними.

Поняття «політичного центру» широко використовується в західних дослідженнях, в журналістських матеріалах, присвячених партійним системам різних країн. Сама ідея центристських партій є досить привабливою для політиків, часто сприймаючих термін «центр» як позитивний ярлик для своїх організацій. Так, наприклад, ця назва була засвоєна колишніми аграрними партіями країн Скандинавії, рядом нових партій у демократіях Південної Європи та країн Балтії та ін.

Серед вчених як у нашій країні, так і на Заході існують багато різних підходів до вивчення даного феномену, але до сих пір немає єдиної думки відносно його сутності. Політологи, публіцисти, політики, вчені використовують цей термін, вкладуючи в нього абсолютно різний зміст.

Отже, вивчення як загальнотеоретичних положень політичного центризму, так і його практичних проявів в українській політиці є однією з найбільш актуальних задач сучасної політичної науки.



Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є аналіз центристських партій сучасної України.

Визначена мета конкретизована такими завданнями:

  • дослідити основні підходи до визначення сутності політичного центризму як категорії політичної науки;

  • виявити критерії розмежування ліво- та правоцентризму;

  • розглянути особливості політичного центризму на українському грунті;

  • проаналізувати центристські партії в партійно-політичному спектрі сучасної України;

  • встановити перспективи та тенденції розвитку політичного центризму в Україні.

Обєктом дослідження даної роботи є концепт політичного центризму як категорії політичної науки.

Предметом дослідження даної роботи є центристські партії як суб’єкт партійно-політичної системи сучасної України.

Джерельну базу даної роботи складають досягнення світової суспільно-політичної думки, що містять у собі твори прогресивних політологів, соціологів, філософів, просвітителів; політологічні та соціологічні дослідження; праці вчених опубліковані в пресі.

Інтерес до проблеми політичного центризму суттєво збільшився в наукових і журналістських колах, у середовищі активних учасників політичного процесу вже в 1993 р., коли Президент України Л. М. Кравчук одним із перших заявив про необхідність впровадження і реалізації його ідейних засад. На думку екс-Президента, це дозволило б закласти надійний фундамент на шляху формування перспективної моделі політичних відносин, спроможної зняти проблему перманентного політичного протистояння як у межах парламентської діяльності, так і у взаємодії гілок влади. Усвідомивши перспективність, а радше - вигідність цього нововведення, фактично в унісон із закликом Президента майже всі помірковані політичні партії й окремі політичні діячі демократичного штабу наввипередки почали проголошувати себе центристами, відданими ідеям толерантності, злагоди, прагматизму, співробітництва тощо. Сьогодні важче знайти противників ідеології центризму, аніж її прихильників.



Розділ І

Сутність політичного центризму як категорії політичної науки


    1. Підходи до визначення політичного центризму


В політичний лексикон термін «центризм» увійшов у зв’язку із подіями Великої французьської революції XVIII ст., коли в залі засідань національної асамблеї – парламенту Франції – праворуч від головуючого розташовувались консерватори (прихильники монархії), луворуч – радикали, які обстоювали ідеї загальної рівності, а помірковані займали місця в центрі зали – посередині між консерваторами та радикалами. В наступному поняття політичного «центру» традиційно вживалось для визначення серединної позиції політичної сили по відношенню до наявних альтернатив. Більшість дослідників центризму згідні з тим, що центризм не має постійного та незмінного змісту: в різні історичні періоди, в різних суспільствах він набуває особливих форм.

Першим виникло переважно технологічне розуміння центризму, як політики послідовних реформ, яка протистоїть одночасно революції та реакції. Така політика направлена на пошук та еволюційну реалізацію найбільш вигідної для суспільства альтернативи розвитку. Політичні сили обєднуються для рішення якоїсь близької за змістом задачі, хоча по іншим проблемам у них можуть бути протилежні позиції [1].

Побутують й інші точки зору. Один із російських дослідників проблеми політичного центризму А. Соловйов переконаний, що останній «може існувати й у вигляді інституціональної безвідносної до позицій суб'єктів системи стримувань і противаг, що створює гарантії недопущення крайнощів…» [2]. Інституціональність у даному разі необхідно розглядати в її найширшому інтегративному розумінні як сукупність взаємопов'язаних, взаємодіючих і взаємообумовлених у політичному процесі інститутів, цінностей, норм, традицій, моделей поведінки тощо. Разом з тим автор, як і більшість інших дослідників даної проблеми, концентрує свою основну увагу на з'ясуванні ціннісного виміру політичного центризму й перспективах його накладення на ментальні риси російського політикуму, залишаючи поза межами аналізу його системний характер. За умов подібного підходу центризм подається як статична категорія, що суттєво звужує його сутність.

Засновники другого підходу, згідно з яким центризм є деякою ідейно-політичною конструкцією, розглядають центризм як програмну орієнтацію на рівновіддаленість від крайностей політичного спектру. «Центристський курс передбачає проведення такої ліні, яка на практиці є серединою між стремлінням до економічної ефективності та вимогами соціальної справедливості, між свободою підприємницької діяльності та бажанням суспільних верств досягти більшої соціальної рівності» [3]. Тобто центризм як орієнтація на помірковані методи та програми в рамках практично наявного спектру ідеологічних уявлень або ж як сукупність партій або їх блоків, початково націлених на діяльність в політичному просторі між радикальним реформізмом та охороництвом. При цьому підкреслюється, що основні ринципи центризму – примирення та стабілізація в суспільстві [4].

Третій підхід визначає центризм як системну характеристику. Наприклад, вчений Г. Водолазов стверджує, що це нова сучасна метадоктрина, тип мислення нашого часу, що характеризується заміною конфронтаційного стилю дій на стиль партнерства, взаємоподільності, консенсуса, компроміса. Перехід розвинених суспільств до центризму є наслідком зникнення класового антагонізма, зупинення боротьби різних соціальних груп на знищення. Всередині центристського типу мислення можуть існувати різні ідеології від неомарксизму до лібералізму. Мета центризму – забеспечити їх здорову конкуренцію. Центризм навіть не повинен намагатися розробити певну центристську програму, тому що не можливо апріорно вивести формулу, яка б змогла врахувати все розмаїття факторів, щохвилинно впливаючих на наше життя. Задача центризму полягає в створенні механізму формування такої формули. Необхідно створити демократичний механізм, де були б представлені соціальні групи, прошарки, напрямки, де були б політично артикульовані їх вимоги, і вони могли б вести між собою цивілізовану дискусію, відстоювати свої вимоги [5]. Запропонований підхід і дозволяє чітко визначити центризм як парадигму суспільного розвитку, «вітер епохи», віяння якого визначає хід людського мислення.


Случайные файлы

Файл
72734.rtf
38408.doc
26447.rtf
181963.rtf
28981.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.