Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст. (118345)

Посмотреть архив целиком













Курсова робота

на тему:

"Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст."




Вступ


Югославські землі з давніх часів посідали одне з провідних місць в житті балканського регіону. Завжди звертали на себе значну увагу. З історії югославських земель можна виокремити певні періоди, коли до них був особливо загострений інтерес Наприклад, у другій половині ХІХ століття, коли югославські території були розмінною картою в великій політиці європейських держав. У 1914 році Сербія фактично спровокувала початок Першої Світової війни. У часи Другої Світової війни югославський регіон знов починає звертати на себе посилену увагу, а по закінченню війни посідає значне місце не тільки в Європі, а й в світі. Певний спад цікавості до цього регіону простежувався у 70–80 ті роки, а з кінця 80х років Югославія знов займає місце загального центру уваги. Тепер югославський регіон викликав до себе великий інтерес через розпад Югославії – конституційної федеративної держави. Югославські події викликали до себе жвавий інтерес і з боку України, адже проходили і проходять вони в безпосередній близькості від її меж. Особливо ці події вдарили по Придунав’ю – краю, який тісно пов’язаний з економічною артерією Європи – Дунаєм. Саме тому варто вивчати югославські події 90х, а особливо кінець 90х - початок ХХІ століття, коли відбувся остаточний розвал Югославії як держави, її корінна трансформація. Таким чином актуальність обраної теми не тільки не зменшується, а й збільшується через останні події.

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період з 1997 року і до 2006 року. Саме в межах цього хронологічного простору є можливим дослідження останнього етапу загибелі Югославії. А тому ці роки є особливо зручними при дослідженні теми.

Географічні межі роботи охоплюють Сербію з автономними одиницями Косово і Методія, Воєводину та незабаром незалежну Чорногорію (яка вже давно є фактично незалежною). Такі географічні межі дозволяють к повному обсязі дослідити події відрізку часу що розглядається.

Предметом дослідження є особливості розпаду Югославії – етнічні, релігійні, територіальні, зовнішньо і внутрішньополітичні, військові.

Об’єктом дослідження є процес трансформації політичного устрою Югославії – суспільно-політичні, зовнішньополітичні, економічні та інші аспекти.

Метою роботи є висвітлення особливостей процесу трансформації політичного устрою Югославії в кінці 90х - початку ХХІ століття, зокрема специфіки, суспільно-політичних, зовнішньополітичних, територіальних процесів.

Виходячи з дослідженого матеріалу автор визначив наступне коло завдань курсової роботи:

  • висвітлити хід трансформації політичного устрою Югославії в кінці 90х - початку ХХІ століття;

  • дослідити головні причини трансформації югославської політичної системи;

  • проаналізувати наслідки цих змін;

  • оцінити їх значення для балканського регіону в цілому, та югославських земель зокрема;

  • звернути увагу на особливості югославської трансформації;

  • з’ясувати, як відреагувала світова спільнота на політичні зміни в Югославії;

  • визначити ступінь участі зовнішньополітичних сил у югославських змінах;

  • охарактеризувати сучасний стан колишніх югославських земель, як на них відбилися зміни.

Історіографія теми. Тема курсової роботи торкається останніх подій і є недостатньо дослідженою. Відсутні комплексні праці з цієї теми. Більш менш досліджені події 1997–2001 років, А вже події 2003–2006 років залишаються в основному білою плямою дослідники ще не осилили всю сукупність останніх подій і це впливає на кількість робіт з даної теми. З опрацьованих авторами праць можна виокремити наступні: «Новітня історія централь європейських та балканських країн» Ярового В.І., «Новітня історія країн Європи та Америки» Родрігеса А.М. та Пономарьова М.В., «Геополітика» Дергачова В.А.

Найгрунтовнішою з них є праця Ярового В.І. Це відомий дослідник історії слов’янських народів, який стабільно підтримує за собою репутацію передового дослідника історії слов’ян. В своїй останній роботі він доволі коротко, але насичено описав події розпаду Югославії. Головну увагу приділив початку та середині 90х років. З інтересуючих нас часів він ґрунтовно дослідив період з 1997 по 2002 роки Приділив значну увагу розгортанню Косовського конфлікту та його переростанню в регіональну проблему. В незначній мірі дослідив процес приходу до влади опозиції, розгортання суперечностей між Сербією та Чорногорією, натовсько-югославської війни. Останньою подією, яку розглядає Яровий є підписання між керівництвом Сербії і Чорногорії договору про «Про принципи перебудови відносин між Сербією і Чорногорією», внаслідок чого назва «Югославія» зникла зникла з політичноі карти світу, а з’явилася назва «СІЧ» (Сербія і Чорногорія). Автор нейтрально описує події, але не зважаючи на це, в його праці простежується прихильність відносно приходу до влади демократичної опозиції, обособлення Чорногорії, зміни зовнішньополітичного вектору у напрямі західноєвропейських структур: Ради Європи, ЄС, НАТО. В той же час дії Північноатлантичного альянсу він трактує як агресію.

Значний інтерес представляє робота Родрігеса А.М. та Пономарьова М.В., це також дуже відомі дослідник але з історії країн Європи та Америки (передусім Західної). В третій частині фундаментальної праці «Новітня історія країн Європи та Америки» вони приділили певну увагу і подіям на Балканах. У главі третій «Країни східної Європи у 1945–2000 роках» автори непогано прослідили процес розгортання чорногорсько-сербського протистояння, косовську проблему, натівсько-югославські війни. В незначній мірі торкнулися того, як прийшла до влади опозиція на чолі з Воіславом Коштуницею. Усі ці події розглянуті неупереджено, об’єктивно, що є дуже важливим.

Геополітичну оцінку подіям на Балканах дає Дергачов. Він негативно ставиться до війни НАТО з Югославією, вважає, що внаслідок цього ситуація в регіоні не тільки не поліпшиться, а навіть стане гіршою. Зокрема вважає що від Сербії можуть відділитися не тільки Косово, а й Чорногорія (яка вже відділилася) та Воєводина (адміністративна одиниця на півночі Сербії, в Придунав’ї, населена переважно угорцями). Це в свою чергу призведе до погіршення етнічних стосунків. Звертає увагу на те, що вперше за останні століття Захід виступи на боці мусульман проти православних.

Загалом події трансформації політичного устрою Югославії в кінці 90х – початку ХХІ століття досліджені не дуже добре, передовсім бракує об’ємних, ґрунтовних та об’єктивних робіт.

Джерельною базою курсової роботи є періодичні видання – газети, журнали. Саме вони подають найсвітлішу інформацію. Серед газет по кількості матеріалу перше місце посідає «Дзеркало життя» від 17 червня 2006 року. В ній розглядається питання перспектив незалежності Косово. Оцінюється загальна політична та етнічна ситуація в регіоні, яку роль відіграє у вирішенні конфлікту ЄС та НАТО, розглядається ставлення до косовського питання таких країн, як Франція, Австрія, ФРН, Нідерланди.

Менш цінним джерелом інформації є «Факти та коментарії». В них як правило подається стисла інформація в незначному об’ємі. Так у газеті від 17 квітня 1999 року повідомляється про те, що війська НАТО можливо використовують зброю заборонену женевськими угодами. У номері за 14 березня 2006 року містяться відомості про причини смерті Слободана Мілошевича, та суспільну реакцію на це; в номері за 16 березня 2006 року повідомляється про те, де буде похований перший президент, та знов розглядаються причини його смерті; нарешті у номері від 17 березня 2006 року подається інформація про похорон Мілошевича в Белграді.

З використаних газет найменша кількість інформації міститься у «Київських відомостях» за 14 квітня 2005 року. У рубриці «Коротко» повідомляється про заяву командуючого європейськими силами НАТО генерала Д. Джонса, в якій він наголосив на можливості зменшення чисельності миротворчого контингенту в Косово.

Проте найбільшу кількість інформації автор взяв з журналів «Ехо планети» та «Новий час». З великої кількості журналів «Новий час були опрацьовані номери за 1998 рік, №24, 25, 26.

В номерах 25 та 26 містяться насичені за змістом статті, присвячені косовській проблемі. Автори розглядають ситуацію в цьому краї та політичну гостроту навколо нього напередодні натівсько-югославської війни. А в номері 24 автор статті «Чорногорська альтернатива» Олександр Дідусенко оцінює стен чорногорсько-сербських відносин на 1998 рік, конкретизує появу чергової кризи в політиці Мілошевича.

Проте основний об’єм інформації був взятий з журналів «Ехо планети». Було опрацьовано і використано матеріал з чотирнадцяти номерів від 1999 по 2006 роки. В них значний об’єм інформації, але він викладений в переважній більшості з поглядів Росії на балканські події. Це є мінусом, адже відсутня об’єктивність та незаангажованість.

За 1999 рік було опрацьовано і використано лише один номер – 27, виданий вже після війни НАТО з Югославією. В ньому є стаття Миколи Хагінцева «Час розбиратися: хто винен?», В якій російський автор дає оцінку наслідкам війни для Сербії, Косово, положенню сербів в Косово, реакцію сербського керівництва на результати війни.

За 2000 рік було опрацьовано два номери – 12 та 42. В першому, у статті «В Сербії знову пахне війною» містяться відомості про сепаратистський рух на півдні Сербії, що почав розгортатися після вводу військ КФОР. А в другому номері, у статті «Оксамитова революція», описуються події початку жовтня, коли було повалено уряд Мілошевича шляхом масових демонстрацій, значна увага приділена стосункам з Чорногорією, докладно розбираються події «оксамитової революції». Розглядається як новий лідер Сербії Воіслав Коштуніца.


Случайные файлы

Файл
21472-1.rtf
85400.rtf
5158.rtf
POLITICS.DOC
ANALIZ.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.