Основні етапи еволюції ідеї громадянського суспільства (117926)

Посмотреть архив целиком

Міністерство науки та освіти України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Кафедра політології





















Курсова робота



З дисципліни: «Загальна теорія політики»

На тему: «Основні етапи еволюції ідеї громадянського суспільства»

























Студентка групи МК-341 Косова А.С.



Науковий керівник проф. Щедрова Г.П.





















Луганськ, 2007



Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..С. 3 Розділ І. Еволюція ідей громадянського суспільства в політичній теорії..С. 6

1.1. Теоретичні підходи до розробки громадянського суспільства в давні часи та у Середньовіччі…...…………………………………………………С. 6

1.2. Громадянське суспільство в працях науковців Нового часу…...С. 11

Розділ ІІ. Сучасні дослідження громадянського суспільства……………..С. 18

2.1. Сутність громадянського суспільства…………..……………….С. 18

2.2. Значення теорії громадянського суспільства для демократизації суспільно-політичного життя………………………………………….…….С. 23

Висновки……………………………………………………………………...С. 28

Посилання………………………………………………………………….….С. 31

Список використаної літератури……………………………………………С. 34



Вступ



Актуальність теми. Останнім часом проблеми громадянського суспільства, що відносяться до взаємозв’язку особистості, соціальних груп, суспільних формувань та держави, знаходяться у центрі уваги вітчизняних вчених, журналістів та політиків. І це зрозуміло, оскільки формування громадянського суспільства пов’язано з розвитком демократії, ринкової економіки та становленням правової держави – інакше кажучи з глобальним соціальним переустроєм, в ході якого мали б виникнути структури суспільного контролю, гарантуючі обратний зв’язок між людиною та суспільством.

Відродження інтересу до громадянського суспільства як соціального феномену пов’язано перед усім з тими соціально-політичними потрясіннями, які зовсім змінили лице Східної Європи та України за останні п’ятнадцять років. Серед вчених-суспільствознавців як у нашій країні, так і на Заході існують багато різнів підходів до вивчення даного феномену, але до сих пір немає єдиної думки відносно його сутності, походження та історичних меж. Політологи, публіцисти, політики, вчені використовують цей термін, вкладуючи в нього абсолютно різний зміст.

Сучасні уявлення про громадянське суспільство – результат їх довгої еволюції в історії соціально-філософської та політичної думки, чим і пояснюється їх багатоманітність та протиречність.

Обєктом даної роботи є ідея громадянського суспільства як особливої системи соціально-політичних відносин.

Предметом даної роботи є феномен громадянського суспільства в контексті його історичного розвитку.

Мета і завдання дослідження. Основна мета курсової роботи - виявити і проаналізувати основні етапи розвитку ідеї громадянського суспільства.





Визначена мета конкретизована такими завданнями:

  • розглянути основні етапи розвитку ідеї громадянського суспільства;

  • дослідити особливості теоретичних підходів до визначення феономену на різних етапах розвитку політичної думки;

  • встановити принципи та сутність громадянського суспільства в сучасних дослідженнях;

  • виявити значення теорії громадянського суспільства для демократизації суспільно-політичного життя;

Джерельну базу даної роботи складають досягнення світової суспільно-політичної думки, що містять у собі твори прогресивних політологів, соціологів, філософів, просвітителів; політологічні та соціологічні дослідження; праці вчених опубліковані в пресі.

У різні часи проблема громадянського суспільства, його взаємодія з державою привертала увагу вчених, політиків. В історичному контексті можна вказати успіхи у вивченні заначених феноменів. Значний внесок у їх дослідження зробили Арістотель, Н. Макіавеллі, Дж. Локк, Г.В.Ф. Гегель, А. де Токвіль та інші дослідники.

Термін «громадянське суспільство» присутній в літературі європейського Середньовіччя та Нового часу. Одні автори вважать, що поняття «громадянське суспільство» таке ж стародавнє як і сама політична наука, що восходить до ідеї платонівського суспільства-держави, арістотелевського поліса, цицеронівського громадянського суспільства і т.ін. Деякі автори назівають Лейбніца, в трудах якого на прикінці XVII сторіччя виникає цей термін. Треті вважають, що вперше це поняття вжив у 1767 р. А. Фергюсон і тлумачив його як стан громадянності та наслідок цивілізації. Ідея громадянського суспільства як сувереного народу виникла ще за античних часів. І кожна епоха внесла свій доробок у вивчення цього феномену. Але й досі спостерігається великий спектр поглядів, оцінок.

Майже до другої половини 70-х років нашого століття розробка проблеми громадянського суспільства не проводилась. Відбулася підміна понять: під суспільством взагалі малося наувазі, насамперед, громадянське суспільство. Відродження інтересу до цієї проблеми в західній науці припадає на другу половину 70-х і на 80-і роки, коли позначився перехід до демократії. З цього приводу в роботі акцентується увага на значенні теорії громадянського суспільства для демократизації суспільно-політичного життя.



Розділ І

Еволюція ідей громадянського суспільства в політичній теорії



    1. Теоретичні підходи до розробки громадянського суспільства в давні часи та у Середньовіччі


Генезис ідеї громадянського суспільства коріниться в об’єктивно існуючій потребі індивідуальної свободи, самоцінності кожної окремої особи. Однак матеріальна свобода має матеріалізуватися в такому громадянському просторі, де людські уподобання мали б позитивні результати для суспільства.

Тенденції громадянства в житті народів відомі ще в античному світі. Відтоді започатковується й історія самого поняття «громадянин». Завдяки боротьбі народних мас з олігархією в Давній Греції створюється напівобщинна, напівдержавна форма упорядкування – держава-поліс. Демократичне коріння народу сприяло формуванню своєрідного «громадянського» суспільства. Найбільше це виявилось під час правління Перікла, коли демократичний устрій країни викликав захоплення всіх громадян. Сам Перікл вважав сучасний йому державний лад демократичним, оскільки він був заснований на перевазі більшості, повазі один до одного, доброчесності. Навіть бідність не позбавляла людину поваги, якщо вона чинила щось добре для міста, держави. Вже тоді в людині зароджувався патріотизм, необхідний для виявлення її як громадянина.

Тож коріння поняття та самої ідеї громадянського суспільства сягає Давньої Греції та античного Риму, а саме політико-юридичної думки тих часів. Термін «громадянський» походить від давньогрецького «polites» і латинського «civilis». Саме у Давній Греції поняття суспільства, громади і держави практично повністю співпадали: громадянські права надавало місто-держава, а бути вигнаним з рідного міста означало втратити свою ідентичність. У тогочасних невеликих містах-державах громадянин мав реальну можливість прямо впливати на прийняття загальнодержавних, а отже й загальносуспільних рішень. Як справедливо зазначає К. Гаджиєв, його знаходимо в ідеї поліса Арістотеля (koinoia politike), societas civilis – Цицерона та ідеях природнього права. Цицерон зокрема вважав, що надбанням громадянської общини, надбанням народу є держава. Але що являє собою громадянська община, як не силу людей, які пов’язані між собою [1].

Серед перших мислителів, які трактували проблему громадянського суспільства, називають Платона. І справді, не окремі його висловлювання, а доволі цілісна концепція суспільної спільноти – спільноти громадян є прикметною рисою філософії цього мислителя. Узгодженими, за Платоном, є природні соціальні потреби, притаманні людям від народження, та головні чесноти людини. Як у душі людини наявні три складові – чуттєва, вольова і розумна, так і в суспільстві наявні три основні страти: виробники, воїни і правителі. Для кожної із страт властиві свої чесноти: для виробників – поміркованість у задоволенні чуттєвих бажань, для воїнів – мужність у послідовній реалізації вольових прагнень (передусім, на користь батьківщині), для правителів – мудрість як застосування розуму на користь усієї спільноти. До певної верстви людина потрапляє внаслідок власних природжених нахилів, тому соціальна структура є похідною від потреб індивіда [2]. У свою чергу, жорстка критика Платоном сучасної йому держави, а також уявлення про ідеальну державу, яка відповідала б вимогам ідеальної суспільної структури, а отже й потребам людини, дозволяє говорити про концептуальний підхід, який цілком відповідає ідеї громадянського суспільства.

Услід за Платоном, Аристотель також великої ваги надає суспільному значенню держави, однак на відміну від нього вважає, що існуючі держави є недосконалими копіями вихідної ідеальної держави, а навпаки – держава поступово змінюється відповідно до суспільних потреб, оскільки вона є природним продуктом розвитку суспільства на певному етапі. Важливим для теорії громадянського суспільства є також аналіз Аристотелем суспільних сфер, які він вважав відносно незалежними від держави. Він говорив, що перед тим як визначити, що є держава, слід визначити розуміння про громадянина, тому що держава є сукупність громадян, суспільство громадян. Виходячи з «Політики» Арістотеля істинне громадянство, а виходячи з цього й суспільство громадян, існують тільки там, де верховна влада діє в інтересах загального блага, де особи визнані громадянами (не раби), можуть приймати «рівну участь у всіх вигодах суспільного життя» [3]. Тоді як Платон у еволюції своїх політичних поглядів тяжів до держави тоталітарного типу, Аристотель, навпаки, розглядає як самоврядні питання економіки, сім’ї, моральності, духовної сфери.


Случайные файлы

Файл
162465.rtf
kursovik.doc
18805.rtf
154182.rtf
158558.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.