Навчальні ігри як метод підвищення ефективності навчання англійської мови на початковому етапі (116346)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди





Кафедра практики усного та письмового мовлення




Курсова робота

з методики викладання англійської мови на тему:

«Навчальні ігри як метод підвищення ефективності навчання англійської мови на початковому етапі»




студентки 4-го курсу 441 групи

заочного факультету

спеціальність «мова та література» (англійська)

Паляничка Вікторії Вадимівни


Науковий керівник

Глотова Олена Василівна





Харків–2010


ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Визначення початкового етапу

Розділ 2. Класифікація ігор

2.1 Фонетичні ігри

2.2 Орфографічні ігри

2.3 Ігри для роботи з алфавітом

2.4 Лексичні ігри

2.5 Граматичні ігри

Розділ 3. Рольова гра. Рольові ігри в навчанні англійської мови

3.1 Приклади рольових ігор

Розділ 4. Матеріали для початкового вивчення англійської мови

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП


It is more than a game. It is an institution.

Thomas Hughes (18221896)

Про навчальні можливості ігор відомо досить давно. Більшість відомих педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор в процесі навчання. Угрі проявляється дуже добре та іноді несподівано здібності людини, особливо дитини.

Гра – це організоване заняття, яке вимагає напруження емоціональних та розумових сил. Гра завжди вимагає прийняття рішень – як правильно зробити, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює мислячу діяльність граючих. А якщо дитина при цьому буде говорити на іноземній мові? Не приховані тут різноманітні навчальні можливості? Діти над цим не задумуються. Для них гра насамперед – цікаве заняття. Цим вона и привертає увагу вчителів, у тому числі і англійської мови. У грі всі мають рівні права. Вона під силу навіть слабим учням. Більш того, слабий по мовній підготовці учень може стати першим у грі: винахідливість та кмітливість тут становляться, іноді, більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера зацікавленості і радості, почуття можливості виконання завдання – все це дає можливість дітям подолати сором’язливість, яка заважає вільно використовувати в мові слова іноземної мови, і дуже добре впливає на навчальний процес. Непомітно запам’ятовується мовний матеріал, а разом з цим виникає почуття вдоволення – «виходить, я вже можу говорити на рівні з усіма».

Дитяча гра – поняття досить широке. Це і рольова гра, коли дитина уявляє себе льотчиком, а стільці – літаком, і ми відвідуємо невеликий домашній спектакль. Це також гра по правилам (в схованки, фанти і т.д.) де між граючими відбувається своєрідні змагання.

З точки зору організації словесного матеріалу гра ніщо інше, як мовна вправа.

Гру також роздивляються як ситуаційно – варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного прикладу в умовах, максимально приближених до реального мовного спілкування з притаманними йому рисами – емоціональність, спонтанність, цілеспрямованість мовної дії.

Гра сприяє виконанню важливих методичних задач:

  • створення психологічної підготовки дітей до мовного спілкування;

  • забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу;

  • тренуванню учнів при виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної мови взагалі.

Гра – унікальний феномен загальнолюдської культури, її джерело і вершина. Ні в яких видах діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення своїх психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Таким чином, я визначаю гру як засіб формування пізнавальної активності учнів і розвитку їх комунікативних умінь – предметом дослідження, а об’єктом мого дослідження – формування пізнавальної активності учнів і розвиток їх комунікативних умінь.



РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ


Під початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, яка дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні та достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення цього предмету. До початкового етапу, як правило, належать 1–4 класи загальноосвітніх закладів. Щоб закласти основи комунікативної компетенції потрібно дуже багато часу, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з мовою, яку вони вивчатимуть як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншомовну мова на слух (аудіювання), висловлювати свої думки засобами мови, що вивчається (розмова),читання, тобто розуміння іноземного тексту, прочитаний не в голос, та писання, тобто навчитися використовувати графіку та орфографію іноземної мови при виконанні писемних завдань, які направлені для оволодіння читанням та усною мовою, або вміти письмово висловлювати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідно накопичення мовних засобів, які забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, який дозволяє перейти на нову якісну ступінь їх розвитку в майбутньому.

Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як проходить навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на подальших етапах. Англійський методист Г. Пальмер, який надавав дуже великого значення початку вивчення іноземної мови, писав: «Take care of the first two stages and the take care of itself».

Крім того, тільки на початковому етапі реалізується методична система, яка закладена в основу навчання іноземної мови, що з перших кроків дозволяє вчителю увійти цю систему і виконувати навчальний процес згідно з її основними положеннями.

Як відомо, створення початкового етапу може бути різним в відношенні мовного матеріалу, його об’єму, організації; послідовності в формуванні та розвитку усного та письмового мовлення; урахування умов, в яких проходить виховний процес; розкриття потенціальних можливостей самого предмету у вирішенні виховних, освітніх та розвиваючих задач, які поставленні перед школою.



РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР


Ігри можливо поділити на два розділи.

Перший розділ включає в себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні ігри, сприяючи формуванню мовних навичок. Звідси його назва «Підготовчі ігри». Цей розділ відкривають граматичні ігри, які по об’єму займають більш ніж третю частину посібника, оскільки оволодіння граматичним матеріалом насамперед створює можливість для переходу до активного мовлення учнів. Відомо, що тренування учнів в використанні граматичної структури, яка потребує багаторазового їх мовного повторення, втомлює дітей своєю одноманітністю, витраченні зусилля не приносять швидкого задоволення. Ігри допоможуть зробити нудну роботу більш цікавою. За граматичними іграми йдуть лексичні ігри, які логічно продовжують «будувати» фундамент мови. Фонетичні ігри, використовуються для корекції вимови на етапі формування мовних навиків та умінь. Та, нарешті, формуванню та розвитку мовних та вимовних навиків в якомусь сенсі сприяють орфографічні ігри, основна ціль яких – засвоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор першого розділу можуть бути використаними в якості тренувальних вправ на етапі як первинного, так і подальшого закріплення.

Другий розділ називається «Творчі ігри». Мета цих ігор – сприяти подальшому розвитку мовних навиків та вмінь. Можливість проявити самостійність у вирішенні мовно-мислячих задач, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навиків – характерні якості мовного вміння – можуть, як нам уявляється, бути проявленні в аудіюванні та мовних іграх. Ігри другого розділу тренують в учнів творчі вміння. З усього цього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

  1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

  2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

  3. Гра – перша ступінь діяльності дитини, споконвічна школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва, що змінюють свої цілі в міру дорослішання.

  4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

  5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

  6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Багато дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції й узагальнення довільного запам’ятовування і т.д.


2.1 Фонетичні ігри


1. Чую – не чую. Ціль: формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: учні діляться на команди. Викладачі говорять слова. Якщо викладач говорить слово, в якому є довгий голосний … або …, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки … або …, всі учні піднімають обидві руки. Викладач записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.