Характер та престиж педагогічної праці (116296)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Розвиток суспільства залежить від системи освіти, яка повинна бути зорієнтована на перспективні соціальні цінності, що визначатимуть як майбутнє середовище на Землі, так і відповідний інтелектуальний образ Людини. Майбутнє благополуччя і перспективи розвитку України, її духовність, краса і здоров’я народу визначаються його існуючою духовністю і світоглядом.

Важливим і водночас найскладнішим компонентом освіти є не високий рівень професійних знань, а духовне і моральне виховання молоді, оскільки без цих якостей високий професіоналізм втрачає цінність. Все зазначене вище говорить про актуальність обраного дослідження.

Розглядаючи питання пов’язані з педагогічною працею, варто зазначити, що останній присвячено безмежна кількість робіт, зокрема у працях І. Беха, Ю. Білухи. І. Дичківскої, М. Кларіна, В. Євдокимова, І. Підласого, С. Подмазіна. І. Прокопенка, Г. Селевко розкрито інноваційні педагогічні технології. Такі вчені як А. Бєляєва, В. Безпалько, Ю. Васьков, зосереджують увагу на обґрунтуванні методологічних засад аналізу впровадження сучасних освітніх технологій у процес підготовки фахівців. Дослідженню проблем розвитку, тенденцій становлення і сучасного стану освітніх систем і педагогіки зарубіжних країн присвятили роботи відомі вітчизняні і російські науковці: К. Салімова, Б. Вульфсон, В. Кларін, О. Джуринський, В. Лапчинська, О. Сухомлинська, Л. Пуховська, С. Сисоєва, І. Соколова, Г. Алексевич, І. Костицька, М. Лещенко, З. Малькова, Н. Шкарбан, А. Парінов, Я. Полякова, Г. Марченко. Як бачимо наявність теоретичних робіт присвячених проблемі педагогічної праці у різних її ракурсах присвячено роботи як вітчизняних так і іноземних дослідників, однак якщо на особливостях педагогічної діяльності вчені намагаються у більшій мірі зосередити свою увагу, то на питаннях престижу цієї праці, а також на факторах, які ускладнюють останню, чомусь зосереджена незначна увага дослідників. Вище зазначене говорить про проблемну ситуацію, на вирішення якої і будуть направлені наші зусилля у ході дослідження.

Об’єктом дослідження виступає педагогічна праця як різновид трудової діяльності.

Предметом є престиж та характер педагогічної праці

Метою даної роботи є надання рекомендацій з проводу оптимізації педагогічної праці та підвищення рівня престижу останньої.

Відповідно до обєкта, предмета та мети зазначимо наступні завдання:

  • проаналізувати наукові джерела з метою еволюції поглядів на вище зазначену проблему;

  • визначити підходи, принципи та методи дослідження;

  • уточнити основні поняття дослідження;

  • розкрити зміст, сутність та особливості педагогічної праці;

  • зясувати сутність функцій та престижу педагогічної праці;

  • визначити критерії ефективності оцінки педагогічної праці;

  • з’ясувати фактори, які ускладнюють педагогічний процес та знижують престиж педагогічної праці;

  • надати рекомендації з приводу оптимізації педагогічної праці та підвищення престижу останньої.

Гіпотеза, припускає, що престиж педагогічної праці визначається сукупністю факторів, які втілюються у результативно-локальному, результативно-глобальному, процесуально-локальному та процесуально-глобальному критеріях.


    1. Методологічні засади дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці


    1. Еволюція поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці


Аналіз науково-дослідних робіт вітчизняних та закордонних вчених, дав змогу прослідкувати еволюцію та нинішній стан розробки проблеми престижу та характеру педагогічної праці. В результаті чого варто зазначити, що вище зазначеній проблемі присвячено чимало робіт, особливо розгляд саме характеру педагогічної діяльності домінує як в теоретиків так і в практиків педагогічного спрямування.

Оскільки основним аспектом педагогічної праці являється виховання, тому варто зазначити, що в історії цього питання відправною точкою стала педагогічна практика ще первісних людей.

Існування первісного ладу вимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо, ро­дова община, розпад первісного ладу. Виховання підростаючого покоління на кожному його етапі мало свої особливості.

На етапі розвитку первісного стада виховання здійснювалося у процесі трудової діяльності через наслідування. Дорослі навчали дітей дотримуватись племінних традицій, передавали їм те що знали самі.

За родового устрою (приблизно 10 тисяч років тому) людина набуває усіх антропологічних якостей. Мета виховання цього періоду характеризується передаванням підростаючому поколінню трудових навичок, способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів.

Дя періоду розпаду первісного ладу характерним є співіснування елементів суспільного і сімейно-станового виховання, яке перебувало під контролем общини.

Вершиною первіснообщинної культури виступила поява писемності у вигляді піктографічного письма. Піктографічне письмо – це спосіб передачі інформації за допомогою спеціальних малюнків [41, 467].

Аналіз виховання й шкільної освіти в античному світі слід розпочинати з держав Стародавньої Греції. Варто відзначити, що тут діяли дві системи виховання: спартанська і афінська. Аналізуючи попередньо названі системи, можна виділити деякі особливості. Зокрема, мета виховання афінської системи базувалась на формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, домінував індивідуальний характер виховання. Що стосується Спартанської системи, то тут мета має свої відмінності від попередньої і полягає у вихованні витривалих і загартованих воїнів, захисників земельної аристократії. Виховання ж мало колективний характер.

Що стосується змісту освіти і виховання, то варто зазначити, що перша передбачала вивчення географії, астрономії, читання, письма, математики, літератури, філософії, політики, логіки. Приділялася увага грі на музичних інструментах, ораторському мистецтві, розумовому, фізичному, естетичному та моральному вихованні. Не користувалася повагою фізична праця. Однак Спартанська система передбачала спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво, дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне, політичне виховання, елементарне навчання читанню і письму як основні різновиди виховання дитини. Як і в першої презирливо ставилися до фізичної праці.

Основними методами виховання в Древній Греції при Афінській системі були: бесіди, дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад. Стосовно Спартанської системи, то варто зазначити, що були наявні також вище зазначені методи,однак тут мало місце також покарання [11, 118].

Важливе значення має освіта епохи еллінізму. В освіті важливу роль починають відігравати такі навчальні дисципліни як: граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, що пізніше оформилися у «сім вільних мистецтв», які стали основою змісту середньої освіти для всього європейського середньовіччя [11, 14].

Визначальними постатями давньогрецької доби варто відзначити таких мислителів як Демокріт, який висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості [19, 13]. Педагогічні ідеї Сократа грунтуються на наступних принципах: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительської діяльності – сократичний метод (евристичну бесіду). Для сократової бесіди характерні дві специфічні риси: «сократова індукція», «сократова іронія» [11, 14].

Не варто забувати про Платона, який першим у світі обґрунтував систему освіти і виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого – досвід фізичного виховання. Мета виховання за Платоном – формування «i тіла i душі найпрекраснішими». Відстоював державне, суспільне виховання дітей. У зв’язку з цим Платон першим в історії прийшов до думки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів [41, 476].

Педагогічна діяльність учня Платона - Арістотеля грунтуться на принципі піклування про «всі три види людської душі» [11, 14.]. Згідно цього принципу трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але мета виховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової i вольової, i перш за все – вольової.

Аналізуючи наукові джерела педагогіки, варто відзначити систему освіти у древньому Римі. Визначними постатями тут виступають Марк Фабій Квінтіліан (основоположник педагогічної літератури), Катон Старший та Цицерон. Система включала наступні етапи: сімейне виховання (від народження до семи років); елементарна школа (від 7 до 12 років), яка передбачала навчання хлопчиків і дівчаток читанню, письму, лічбі. Знайомили з законами держави; граматична школа (від 11 до 12-15 років). Передбачалося вичення латинської і грецької мови та літератури (грамматики, поетики, стилістики на основі творів гомера, Вергілія), здійснювалося формування «досконального оратора»; І останній етап – школа ритора (від 15 до 20 років), де вивчали риторику, філософію, правознавство,грецьку мову, математику, музику, ораторське мистецтво [11, 119].

У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і були пронизані церковною догматико [19, 15].


Случайные файлы

Файл
23612.rtf
74388.rtf
143754.doc
183403.rtf
153560.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.