Макаренко як класик вітчизняної педагогіки XX століття (115377)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН


Вступ

1. А.С. Макаренко як класик вітчизняної педагогіки XX століття

1.1 А.С. Макаренко про сімейне виховання дітей

1.2 Сім’я як природний колектив

2. Педагогічні ідеї та досвід А.С. Макаренка в контексті світової педагогіки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ


А.С. Макаренко - випускник Полтавського учительського інституту – став видатним педагогом, автором нової, гуманної, демократичної педагогіки. Його творчість - це нова віха в розвитку світової педагогічної культури. Він знаний і високо оцінений у всьому світі. Видатний німецький вчений В. Зюнкель писав: «Серед багатьох видатних педагогів останніх чотирьох століть – я обмежуюся лише цим часовим відрізком – тільки семеро настільки відрізняються серед решти , що їх можна віднести до вершинників восьмитисячників. Макаренко в цьому ряду – наймолодший. Останні – це Коменський, Руссо, Песталоцці, Шляйермахер і Фребель» [5].

Відрив першої сімки від останньої - фактор настільки кількісний, скільки якісний. Це питання оригінальності, не схожості на інших і, зрозуміло, питання ефективності, перш за все практичної. Враховуючи останнє міркування, припустимо вважати, що за цим показником Макаренко і в середині «прекрасної сімки» найбільш помітний.

Якою постає посеред нами сьогодні особистість А.С. Макаренка? Говорячи про внесок А.С. Макаренка у вітчизняну і світову педагогіку, можемо сказати, як про людину талановиту, і творчу особистість.

У всіх навчальних закладах вчився прекрасно, виявляючи вийняткові здібності: в Білопільському двокласному залізничному училищі мав лише п'ятірки, Кременчуцьке міське училище закінчив у 1904 році «при відмінній поведінці і показав відмінні успіхи», Полтавський учительський інститут закінчив з золотою медаллю. В інституті великий вплив на формування особистості Макаренка мали викладачі і директор О.К. Волнін.

Беремося стверджувати, що А.С. Макаренко був неординарним студентом у Полтавському учительському інституті. Педагогічний колектив і оточуючі допомогли йому розвинути свої здібності до високого рівня: Макаренко Антон видатний вихованець за своїми здібностями, знанням, розвитком і працелюбством; особливий інтерес виявив до педагогіки і гуманістичних наук, з яких дуже багато читав і подавав прекрасні твори.

Говорячи про особисті та професійно-педагогічні якості А.С. Макаренка – вихователя, можна виділити такі, які визначають громадянську, професійну-педагогічну і пізнавальну спрямованість його особистості:

1. Усвідомлення громадського обов'язку і громадянської відповідальності.

2. Суспільна активність.

3. Любов до вихованців, зацікавленість у їхніх долях.

4. Педагогічна майстерність і педагогічний такт.

5. Організаторські здібності та інтелектуальна активність.

6. Прагнення до педагогічної освіти та самовиховання.

Суттєвою рисою особистості А.С.Макаренка також була професійна працездатність, захопленість справою, любов до праці. Працював він наполегливо, цілеспрямовано, 17-18 годин на добу. Так єдність праці і таланту у А.С. Макаренка дала чудові результати [12].

Він завжди прагнув брати особисту участь у всіх справах і житті колективу своїх вихованців. Про це свідчать спогади вихованця Михайла Сухорученка. Він пише: «Мене і моїх друзів найбільше вразило те, що Антон Семенович, коли це було потрібно, працював разом із нами, засукавши рукава. ...Антона Семеновича можна було побачити в столярній майстерні або на якому-небудь іншому виробництві. Ця простота Макаренка робила з нашими душами чудеса» [10].

Об’єктом курсової роботи є внесок А.С. Макаренка у сімейне виховання дитини.

Предмет роботи – сімейне, родинне виховання.

Мета роботи: охарактеризувати роль педагога в переосмисленні проблеми сімейного виховання.

Завдання:

  1. Узагальнити досвід педагога-новатора з проблем сімейного виховання.

  2. Розглянути концепцію родинного виховання А.С. Макаренка.

  3. Зробити висновки щодо внеску А.С. Макаренка у проблему виховання в сім’ї та ролі батьків у цьому.

Висока оцінка А.С. Макаренка вітчизняною і світовою педагогікою базується не лише на визнанні непересічності його особистості, його подвижницьке життя, а й на усвідомленні значущості створеної ним нової педагогіки.



1. А.С. Макаренко як класик вітчизняної педагогіки XX століття


1.1 А.С. Макаренко про сімейне виховання дітей


«Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною». [3]

Ці слова, що давно стали крилатими належать А.С. Макаренку, учителю, практику і письменнику, але найперше і не змінно – вихователю юних. А.С. Макаренко був переконаний, що виховати «нормальну» дитину, тобто таку, що зростає в нормальних умовах, у сприятливому середовищі, значно складніше, ніж, скажімо, безпритульних: у них і емоційна сфера чутливіша, і коло запитів ширше, і вимагає вона, за словами великого педагога, значно тоншого педагогічного інструментарію, значно більшої уваги до кожної дрібниці.

Особлива роль у вихованні майбутніх громадян, за словами Макаренка, головною метою усієї педагогічної діяльності, належить сім'ї. Не менш популярний, ніж наведений вище вислів Антона Семеновича про те, що дитину «виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у незліченні стосунки, кожен з яких неминуче розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини... За виховання дитини відповідає сім'я... Але педагогіка сімейного колективу не може ліпити дитину з нічого. Матеріалом для майбутньої дитини не може бути обмежений набір сімейних вражень або педагогічних повчань батьків. Матеріалом буде життя в усіх його різноманітних виявах» [9].

Кожний, хто хоч раз замислювався над цими словами, не міг не пройнятися глибокою відповідальністю за свою роль у формуванні майбутньої людини. З метою допомогти майбутнім батькам набути певних знань і вмінь у вихованні власних дітей, дати їм змогу поглянути на себе очима досвідченого та зацікавленого фахівця. А.С. Макаренко написав «Книгу для батьків», яку, нажаль, не встиг завершити.

Треба сказати, що задум Антона Семеновича був справді грандіозним. Він намітив створити своєрідну енциклопедію сімейного виховання в чотирьох томах, присвятивши перший характеристиці сім'ї як колективу, другий – питанням морального та ідейно-політичного виховання в сім'ї, третій – проблемам трудового виховання і вибору професії, а останній –найважливішому, ще й досі не порушеному в педагогіці питанні: як виховувати дитину, щоб вона виросла не тільки справжнім громадянином, а й щасливою людиною.

Як відомо, А.С. Макаренко встиг завершити роботу лише над першою частиною «Книги для батьків». Але вона, разом із систематизованими «Лекціями про виховання», й сьогодні ефективно слугує мільйонам тат і мам як один з найавторитетніших посібників у складній і клопіткій справі формування особистості дитини.

Той, хто розкриває «Книгу для батьків», з перших її сторінок відчуває глибину та співзвучність думок і порад автора сьогодення, революційним перетворенням, що відбуваються в нашій країні, справляючи відчутний вплив на всі ланки і сфери життя суспільства, аж до первинного його осередку – сім'ї.

Уважно прочитавши розділ за розділом, батьки побачать, що автор привертає увагу до найактуальніших, животрепетних питань виховання, які хвилюють і сім'ю, і суспільство в цілому. Скажімо, щодо виховання розумових потреб у дітей (новела про Віру Іванівну Коробову та її родину), прилучення дітей до ведення сімейного бюджету і виховання правельного ставлення до грошей (новела про сім'ю І.П. Пежова), про взаємини батьків і дітей, роль домашнього мікроклімату у формуванні особистості тощо.

Одне слово, кожна оповідь ілюструє стрижневу тему: як відсутність правильного виховного тону, невміння створити дружній сімейний колектив руйнують родину, духовно нівечать дітей, зрештою не лише змушують страждати батьків, а й завдають великої шкоди суспільству, його економічному і моральному потенціалу. Та це в майбутньому – як кажуть післязавтра, а сьогодні найбільше страждають діти. І не тільки у «важких» неблагополучних та неповних сім'ях, а й у зовні благополучних родинах, де батьки часто-густо забувають про внутрішній світ власних дітей. Адже багато хто вважає, що, задовольняючи матеріальні потреби, він вже сповна виконує свій батьківський обов'язок. Тим часом кожна дитина потребує душевної доброти, розумної вимогливості й зацікавленості її долею – і про все це відверто тактовно веде розмову з батьками Антон Семенович.

В успіху сімейного виховання вирішальним є активне, постійне, цілком свідоме виконання батьками їх громадянського обов'язку перед суспільством. Там, де цей обов'язок реально переживається батьками, де він становить основу щоденного їх самопочуття, там він неминуче спрямовує і виховну роботу сім'ї, і там неможливі ніякі провали і ніякі катастрофи.

Вирощування і виховування дітей – це велика, серйозна і дуже відповідальна справа, і ця справа, звичайно, важка. Відбутися тут легким трюком не можна, якщо ви народили дитину,- це значить набагато років вперед ви віддали їй все напруження своєї думки, всю свою волю і всю свою увагу. Ви повинні бути не тільки батьком і шефом своєї дитини, ви повинні бути ще й організатором свого власного життя, бо поза вашою діяльністю як громадянина, поза вашим самопочуттям як особи – не може існувати й вихователь.


Случайные файлы

Файл
163619.rtf
28764-1.rtf
1677-1.rtf
81394.rtf
121076.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.