Шляхи навчання діалогічного мовлення (114906)

Посмотреть архив целиком

Міністерство Освіти і науки України

Житомирський державний університет

ім. І. Я. Франка



Кафедра методики навчання іноземної

мови та прикладної лінгвістики








Курсова робота на тему:


«Шляхи навчання діалогічного мовлення»










Студентки _____ групи

факультету іноземних мов

________________________

Науковий керівник

ст. викладач

Сіваєва Н. П.













Житомир - 2006

ПЛАН



Вступ 3

Розділ І.Теоретичні основи дослідження 6

1.1. Психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення 6

1.2. Особливості діалогічного мовлення та його функції 9

1.3. Новітні вимоги державної програми до навчання діалогічного мовлення 18

Висновки до першого розділу 20

Розділ ІІ. Практична частина дослідження 21

2.1. Характеристика шляхів навчання діалогічного мовлення 21

2.2. Система вправ для навчання діалогічного мовлення 24

2.3 Комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення 29

Висновки до другого розділу 33

Висновки 34

Список використаної літератури 35


Вступ


Інтеграція національної освіти, зокрема навчання іноземних мов, у світову систему освіти та європейські заклади освіти пов’язані з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної політики в Україні.

  • Пріоритетність освіти;

  • Демократизація;

  • Гуманізація та гуманітаризація;

  • Національна спрямованість;

  • Неперервність системи освіти;

  • Нероздільність навчання і виховання.

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого – педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну межу навчання і вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним, між культурним спілкуванням, шляхом формування і розвитку вмінь навичок діалогічного спілкування.

Для навчання діалогічного спілкування, слід зазначити особливості комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування. Серед них зазначимо наступні:

  • Мова розглядається як засіб спілкування. Перевага віддається оволодінню поняттями та функціями.

  • Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Вони є головними автономними суб'єктами навчання, які володіють когнітивними й метакогнітивними стратегіями та прийомами оволодіння мовою й іншомовним спілкуванням та відповідають за свої успіхи і невдачі.

  • Основними цілями є соціальна відповідність та прийнятність.

  • Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно й інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування.

  • Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано.

  • Типопивими завданнями е заповнення інформаційних програм, розв'язання проблем, рольова гра, симуляція.

  • Типовими формами інтерактивності є групова і парна робота.

  • Змінюється роль вчителя в процесі навчання. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії у визначенні цілей та шляхів вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації.

  • Змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі і розглядаються, як свідчення процесу навчання.

  • Рідна мова використовується зрідка, де необхідно, коли це виправдано складною ситуацією.

Питання комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування, зокрема навчання діалогічного мовлення, є дуже актуальним для освіти в сучасній школі. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках іноземної мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі так і учні. Дуже часто зустрічається такий вид роботи, як «вчитель – учні», а не «учні – учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування. Важливим недоліком у вивченні іноземної мови та іншомовного спілкування є використання не іноземної мови, а рідної, що не веде до ефективного сприйняття та подальшого використання іншомовного матеріалу.

Звідси, актуальність нашого дослідження полягає у наступному: з одного боку, дискусія є ефективним засобом розвитку непідготовленого іншомовного спілкування, з іншого боку, проблема визначення шляхів навчання діалогічного мовлення у контексті комунікативного підходу не достатньо розроблена у методиці викладання іноземних мов у школі.

Об’єкт дослідження – процес визначення та встановлення шляхів навчання діалогічного мовлення. Предмет дослідження – зміст і комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів та аспектів.

Мета дослідження полягає в розробці методики навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів до навчання цього виду мовлення.

Завдання дослідження:

  • Уточнити психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення;

  • Визначити особливості навчання діалогічного мовлення та його функції;

  • Вивчити різні шляхи для навчання діалогічного мовлення;

  • Розробити комплекс вправ для оволодіння вмінь і навичок діалогічного мовлення.

Методи дослідження:

  • Узагальнення досвіду викладання англійської мови в середніх навчальних закладах України;

  • Опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови;

  • Лінгвометодичний аналіз автентичного діалогу;

  • Створення шляхів та системи вправ для навчання діалогічного мовлення;

  • Запропонування комплексу вправ з використанням різних шляхів з для навчання діалогічного мовлення.

Курсова робота складається із вступу, теоретичної та практичної частин, висновків та бібліографії і налічує 34 сторінки друкованого тексту.









Розділ І.Теоретичні основи дослідження

1.1. Психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення


Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 12 – 15 років. Учні на цьому етапі розвитку навчаються в середніх класах загальноосвітньої школи, тому цей період називають середнім шкільним віком. Цей період називають перехідним, тому що в цей час відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Народжуються нові ідеї та інтерес, змінюються
стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самостійності властивих дорослих форм поведінки. Ці зміни часом проходять досить бурхливо.

Нові інтереси і прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема з батьками і педагогами, стають складнішими, особливо, якщо старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка і продовжують ставитися до нього, як до дитини. Це часто створює складні
ситуації. Частішими стають прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. Тому нерідко й називають підлітковий період важким, критичним віком.

Цей період у житті дитини може стати й часто стає важким у виховному відношенні, якщо батьки та й інші дорослі, що оточують підлітка, не обізнані з особливостями його розвитку, не зважають на них і продовжують виховувати його так, як виховали у молодшому шкільному віці, або ж навпаки, ставлять до нього такі вимоги, як до дорослого. Підлітки прагнуть самостійного процесу
мислення, довільно й свідомо керувати ним. Мислення стає об'єктом їх самосвідомості.

У підлітків формуються такі якості мислення, як послідовність, гнучкість, точність, самостійність критичність. Вони виявляються в тому, наскільки доказово, системно викладають учні свої думки, зберігаючи їх логічну зв'язність і стрункість, як швидко переходять від одного виду мислительної діяльності до іншої (наприклад, від математичної до граматичної), якої допомоги потребують у розв'язанні задач різної складності. Самостійність мислення проявляється в спроможності підлітка розв'язувати задачі, доступні для учнів даного віку, без сторонньої допомоги, розбиратись в нових фактах, явищах, подіях, спираючись на наявні знання. Самостійність тісно пов'язана з критичністю, з прагненням підлітка мати власне судження з певних питань, свою думку про ту чи іншу подію, не покладатися повністю на авторитет учителя, батьків. Підліток часто "знаходить помилки" (так йому здається) у висловлюваннях старших, він сильний до дискусій, до категоричних стверджень чи заперечень. Самостійність мислення підлітка проявляється у творчому підході до виконання навчальних завдань, зокрема завдань літературного, технічного характеру.

Про те слід мати на увазі, що прагнення підлітка до самостійності з його не досить багатим життєвим досвідом, з обмеженими знаннями іноді може призводити до схематизму, вузькості мислення, застосування засвоєних
правил до нових ситуацій без урахування конкретних обставин.

Ці досягнення в розвитку мислення підлітків треба цінувати, але не переоцінювати. Треба зважати на те, що згадані вище нові якості мислення підлітків перебувають у стадії становлення, що учні ще тільки вчаться логічно,
систематично й продуктивно думати, контролювати власне мислення. Завдання педагогів і батьків — керувати його становищем.


Случайные файлы

Файл
referat_bu.doc
61229.rtf
165082.doc
9717-1.rtf
13895.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.