Орієнтування на місцевості, план і карта у методиці викладання географії в допоміжній школі (113181)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Слов’янський державний педагогічний інститут

Дефектологічний факультет













Орієнтування на місцевості, план і карта у методиці викладання географії в допоміжній школі






Реферат студенток 4 курсу групи В

Рипаленко Аліни Олександрівни

Тимчак Любові Михайлівни










Слов’янськ 2002

Основним завданням викладання географії в допоміжній школі є ознайомлення учнів з природними умовами і корисними копалинами, життям та господарською діяльністю населення України і зарубіжних країн.

У процесі вивчення географії розумово відсталих учнів навчають пізнавати природні явища в їхньому причинному зв'язку та постійній взаємодії, розвивають у них спостережливість, увагу, пам’ять, абстрактне мислення, збагачують уяву.

Однак, незважаючи на те, що в змісті географічного матеріалу є багато цікавого, при його вивчені виникають значні труднощі. Це, зокрема, виявляється при аналізі властивостей, ознак об’єктів, відношень, зв’язків між ними, в процесі порівняння та узагальнення.

У програмі свідомо немає розподілу змісту для 1 та 2 відділень допоміжних шкіл, а пропонується самому вчителю враховувати пізнавальні можливості учнів при визначені обсягу навчального матеріалу, кількості географічної номенклатури, рівні узагальнення при вивченні різних тем.

Структура курсу суттєво змінена. В програмі враховані сучасні тенденції в розвитку географічної освіти, зокрема, введено курс “Природа рідного краю”, який побудовано з таким розрахунком, щоб на знайомому краєзнавчому матеріалі сформувати у дітей початкові уявлення про системоутворюючі поняття.

Особливу увагу приділено роботі з картографічною наочністю, введення якої в навчальний процес ускладнюється через недостатнє усвідомлення учнями змісту інформації, яка передається засобами схематичного та символічного характеру. Тому для попередження формального сприймання наочності такого типу при вивчені розділу “План і карта” треба дотримуватись логіки в переході від сприймання реальної місцевості до її зображення на карті: учнів спочатку доцільно ознайомлювати з макетом та планом шкільної ділянки; вчити орієнтуватись на них та на плані свого населеного пункту; визначати місце шкільної ділянки на цьому плані. Тільки після засвоєння цих знань та вмінь можна досягти свідомого використання картографічної наочності в навчанні розумово відсталих дітей. Ознайомлюючись з фізичними та політико-адміністративними картами різного масштабу, учні повинні вміти визначати географічне положення своєї місцевості, району, області, країни.

При вивченні розділу “Форми земної поверхні” в 7 класі одночасно вивчають засоби позначення їх на карті.

При вивченні материків та окремих країн особливу увагу слід звертати на формування в учнів умінь визначати та описувати їх географічне положення. Використовуючи набуті знання, учні повинні вміти складати географічні характеристики на кожну країну, що її вони вивчають (визначати географічне положення, природні умови, корисні копалини, господарську діяльність населенні тощо.

Особливу увагу в програмі приділено географії України. Ії вивчають протягом 2-3 четвертей в 9 класі. Враховуючи складний характер соціально-економічної інформації, що міститься в цьому розділі, вчитель сам повинен визначати рівень узагальнення цього матеріалу для вивчення в межах відведеного навчального часу.

Вивченню географії в старших класах повинна передувати робота з формування елементарних загально географічних понять в учнів молодших класів на уроках рідної мови, розвитку мовлення, соціально-побутового орієнтування, в позакласній роботі.

Пропедевтичну роботу треба спрямовувати на ознайомлення учнів молодших класів допоміжних шкіл з елементарними географічними поняттями, сформованими переважно з опорою на уявлення про найближчу до школи місцевість. При традиційному навчанні педагоги найчастіше випускають з поля зору одну з найважливіших ланок у пропедевтичній роботі – цілеспрямоване формування узагальненого уявлення про найближче оточення, яке є початком і основою розуміння картографічної наочності.

Ці роботи можна проводити в кожному класі, починаючи з першого. Все залежить від складу учнів класу, місцевих умов, наявних засобів навчання. Але треба враховувати, що з якого б часу не проводилась ця робота, логіка її не повинна змінюватися.

З самого початку перебування розумово відсталої дитини в школі необхідно формувати в неї правильне уявлення про найближче оточення: класні кімнати, школу, шкільне подвір’я та інші об’єкти найближчого до школи оточення. Для цього проводяться екскурсії по школі та шкільному подвір’ї. Доцільно під час прогулянки чи екскурсії коментувати маршрут, вказуючи на об’єкти та їх відношення до інших, доступних безпосередньому сприйманню, об’єктів. Під час екскурсії треба запитувати дітей: “Де ми знаходимось? Що це за будівля? Куди ми йдемо далі?”

Після екскурсії учням треба показати на макеті шкільного подвір’я ті обєкти, які вони бачили. При цьому педагог вказує маршрут, яким учні йшли під час, екскурсії, називає об’єкти та позначає просторові відношення між ними аналогічно тому, як він це робив під час екскурсії.

Звичайно, досягти розуміння даного макету, вміння співвідносити його деталі з об’єктами реальної дійсності відразу неможливо. Проте багаторазове встановлення зв’язків між макетом та реальною місцевістю, в кінцевому підсумку, забезпечить його розуміння і учні вільно по ньому орієнтуватимуться.

Педагоги повинні, по можливості, частіше пов’язувати різноманітну роботу в класі і в позаурочний час з макетом, домагаючись правильного орієнтування по ньому дітей.

Наводимо деякі орієнтовні вправи, які можна проводити, працюючи з макетом:

1. Показати: а) де шкільний будинок?; б) де спальний корпус?; в) де спортивний майданчик? і т.д.

2. Розповісти і показати: а) як пройти від шкільного будинку до майстерень?; б) звідки сонце світить вранці, ввечері?; в) де ми сьогодні збирали листя?

3. Визначити: а) що ти бачиш навколо себе, коли стоїш на ньому (вказати) місці?; б) чи бачать один одного діти, коли один стоїть (вказати), а другий – там (вказати)?; в) де садок, а де чагарник?

Вправи даного типу повинні проводитись упродовж усього навчального року. При цьому складність завдань повинна диференціюватись для кожного учня залежно від того, як він засвоїв матеріал.

Одночасно з макетом шкільної ділянки діти ознайомлюються з макетом класної кімнати. Вчитель показує на макеті, де чия парта, і місце кожного учня. Макет класної кімнати повинен бути в класі з перших днів перебування учнів у школі. Ознайомлюючи учнів з правилами поведінки, показуючи, де учень повинен сидіти, як виходити до дошки, вчитель звертається до макета, коли ця дія вже показана ним. Крим того, на етапі вивчення учнів успішність засвоєння ними правил поведінки та орієнтування за макетами допоможуть у визначенні рівня їхнього психічного розвитку, оскільки навички просторового орієнтування можуть служити одним із діагностичних засобів визначення рівня інтелектуального розвитку дитини. Робота на закріплення навчально-організаційних навичок з використанням плану може проводитися на початку або в кінці кожного уроку.

Учні повинні засвоїти розміщення на макеті всіх класних меблів, повинні вміти знаходити місце, де сидять їхні товариші, показати, як вони йтимуть до дошки, назвати, повз кого з дітей будуть проходити.

Наступним етапом повинна бути робота з планом класної кімнати.

Вчитель “домовляється” з учнями, що кожну парту чи стіл на макеті вони замінять прямокутними аркушами паперу. На уроках ручної праці учні наклеюють на аркуш паперу однокольорові прямокутнички за зразком, запропонованим вчителем. Після цього діти порівнюють макет і свої плани, якими тепер вони користуватимуться, знаходити свої парти, місця та інші об’єкти – дошку, шафу, стіл вчителя, двері, вікна. Далі робота з планом проводиться в тій самій послідовності, в якій вона проводилась за макетом: учні показують своє місце на плані, вивішеному на класній дошці, називають ім’я учня, який займає місце, вказане на плані вчителем. Загальний план класу постійно висить біля класної дошки, а кожен учень має свій, виготовлений ним самим план, за яким він виконує завдання, запропоновані вчителем.

При роботі з планом, а надалі й з іншими планами та картами треба звернути увагу учнів на те, що саме зображено на них.

Вже в другому класі, продовжуючи роботу з планом класу, переходити від роботи з макетом шкільної ділянки до її плану, причому на початковому етапі роботи план використовувати паралельно з макетом, що дає можливість співвіднести умовні знаки плану опосередковано через макет з позначеними ними об’єктами реальної місцевості.

Головним у цій роботі є формування свідомого сталого уявлення про просторове розміщення знайомих, які постійно спостерігаються, об’єктів, співвідношення їх з умовно-об’ємними і символічними зображеннями, вміння передавати словесно та графічно їхні просторові характеристики. В план найближчого оточення включаються вулиці, розташовані поряд зі школою.

Учні другого класу можуть відтворити за планом макет шкільного подвір’я, скопіювати план. Упродовж всього навчального року проводяться вправи на закріплення навиків просторового орієнтування. Необхідно добиватися від учнів використання під час роботи з макетом і планом слів, що позначають просторові характеристики об’єктів (великий, маленький, високий, низький) та просторові відношення між ними (ближче, далі, праворуч, ліворуч, спереду, ззаду). Учні повинні вміти правильно зорієнтувати будинок школи на макеті і розмістити решту об’єктів відносно нього.


Случайные файлы

Файл
6137-1.rtf
144356.rtf
177056.rtf
60594.rtf
102794.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.