Гра як метод виховання (112369)

Посмотреть архив целиком










Курсова робота з педагогіки на тему:

Гра як метод виховання молодших школярів


План


Вступ.

Розділ 1:Роль гри у навчанні і виховані.

А) Історичний аспект гри.

Б) Структурні складові гри.

В) Використання ігор.

Розділ 2. Використання гри у практиці.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додаток.


Використання ігор


Складність використання гри у навчанні пов’язана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати , розвивати увагу . Захопившись грою .діти не помічають , що навчаються , до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використання на уроках ігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії , за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального приметаю. Отож гра – незмінний важіль розумового розвитку дитини.

Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання невдач і помилок.

Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.

Види емоційного стимулювання:

1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.

2. Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).

3. Ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, конкретного учня,

При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.

Діяльність учнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає саму діяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси. Необхідно максимально активізувати асоціативну пам'ять і творчий розвиток особистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.

У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.

Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи навальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з'являється і активність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив.

Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому ралі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої - розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це — не завжди правильно, нерідко само ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» а Чомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх - вправ ах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Враховуючи вікові особливості дітей, учителі та вихователі груп продовженого дня разом з іншими формами та методами виховної роботи активно використовують усі види ігор. Вони відбирають їх відповідно до завдань навчально-виховної роботи. Обов'язковою умовою при цьому є встановлення зв'язку між виховною роботою на уроках і в позаурочний час.

Відомо, що зміст ігор шестирічних дітей багато в чому зумовлений ігровим матеріалом. У зв'язку із цим методика керівництва іграми реалізується насамперед в їхньому матеріальному забезпеченні.

Матеріал для ігор розміщується в ігровій кімнаті чи в ігровому куточку за умовно виділеними зонами для кожного виду ігор.

Зона сюжетно-рольових ігор постачається тематично підібраними наборами іграшок — «Меблі», «Транспорт», «Школа» та ін. Іграшки для різних тем вносять в ігрову кімнату поступово, у міру засвоєння відповідних тем за програмою курсу «Ознайомлення з навколишнім світом», який має чітко виражену виховну спрямованість. З метою розвитку інтересу дітей до чергової виховної теми ігрову кімнату іноді до початку проходження відповідної теми на уроці поповнюють іграшками нової тематики. Іграшки, до яких діти втратили інтерес, складають у підсобне приміщення і повертають у кімнату тільки через деякий час. Цікаво проходять сюжетно-рольові ігри, якщо в кімнаті кілька переносних ширм, і діти мають можливість організовувати ігри невеликими групами, по 5—6 чоловік.

Зона будівельно-конструктивних ігор складається з наборів будівельного матеріалу (дерев'яного, металевого, пластмасового): тематичних — «Місто», «Село», альбомів з моделями різних виробів, фотографій та ілюстрацій різних споруд, схем, малюнків. У цю зону також входить додатковий матеріал для розвитку сюжету гри (ляльки, транспорт, меблі, дорожні знаки, дерева).

У зоні ігор-драматизацій містяться деталі костюмів, декорацій, маски, тексти казок, оповідань, віршів, інших жанрів, зміст яких викладається у діалогічній формі, ілюстровані видання книжок, альбоми з ілюстраціями до літературних творів, набори листівок, діафільми, грамзаписи, фотографії спектаклів, ширма і набори до різних видів театру (тіньового, настільного, пальчикового, лялькового), атрибутика для розігрування театральної вистави (афіші, квитки, програми, віконце касира, пов'язка капельдинера та ін.).

Для ігор з елементами ручної праці в ігровій кімнаті відводиться спеціальне місце для зберігання матеріалів та інструментів для виготовлення іграшок з паперу, картону, дерева, природних матеріалів, вторинної сировини. Тут же зберігаються посібник з виготовлення іграшок, заготовки, схеми, викрійки, зразки іграшок-саморобок, виставки виробів.

Зона дидактичних ігор оснащується настільно друкованими іграми, виготовленими поліграфічною промисловістю, і дидактичними іграми, виготовленими педагогами.

Для пізнавальних ігор підбирають тематично сюжетні картини, ілюстрації та фотографії, складають маршрути подорожей, готують схеми і карти, підбирають діафільми, художню літературу, зображення різних видів транспорту, на яких діти здійснюють уявні подорожі, за результатами ігор готуються щоденники, ілюстровані звіти учнів про уявні подорожі.

У зоні рухливих ігор зосереджені м'ячі, скакалки, обручі та інші предмети, деталі костюмів для сюжетних ігор, книжки з розробками ігор, альбоми з лічилками та інший матеріал.

Для ігор-розваг зі світлом підбирають кольорові скельця, кольоровий плексиглас, плівки, з повітрям і вітром — готуються вертушки, повітряні змії, флюгери; з водою — влаштовуються водяні млини, озера, річки. Ці ігри забезпечуються плаваючими іграшками. Крім ігор-розваг з природними факторами, спеціально готуються матеріали для ігор у приміщенні.

Матеріальна база для організації виховної роботи із шестирічними в ігровій формі створюється за умови об'єднання зусиль керівництва школи, вчителя і вихователя 1-го класу, батьків, громадських організацій і шефів.


Случайные файлы

Файл
22494-1.rtf
105066.rtf
J_ecol_1.doc
11246.rtf
2276.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.