Англійська граматика (112045)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Навчання граматичного матеріалу на початковому етапі

1.1 Активний і пасивний граматичні мінімуми на початковому етапі вивчення граматики

1.2 Характеристика граматичних навичок мовлення

2. Ознайомлення з граматичними структурами активного і пасивного граматичного мінімуму на початковому етапі

2.1 Автоматизація дій учнів з граматичними структурами активного граматичного мінімуму

2.2 Автоматизація дій учнів з новими граматичними структурами пасивного граматичного мінімуму

Висновки

Література




Вступ


З перетворенням України на самостійну державу виникла потреба в розбудові системи освіти, її докорінному реформуванні. З цією метою розроблена цілісна державна національна програма «Освіта», головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу, як найвищої цінності нації.

Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, зміст якої зумовлений такими видами компетенцій: мовною, мовленнєвою та соціокультурної. Ці компетенції, у свою чергу, теж включають цілий ряд компетенцій. Мовна компетенція включає мовні знання (лексичні, граматичні, фонетичні та орфографічні) і відповідні навички; мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій: уміння в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.

Формування мовленнєвих умінь неможливе без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним). Але лише знання мовленнєвих умінь, необхідні ще й навички володіння цим матеріалом для породження та розпізнання інформації. Мовленнєві навички є складовою частиною мовленнєвих умінь. Окремі з вищезгаданих компетенцій можуть бути ще більше деталізовані.

Так, компетенція у говорінні включає компетенцію в діалогічному мовленні та компетенцію в монологічному мовленні, отже в учнів необхідно формувати вміння користуватися обома формами мовлення. Лексична компетенція включає лексичні знання і мовленнєві лексичні навички, граматична Ї граматичні знання і мовленнєві граматичні навички; фонологічна Ї фонетичні знання та мовленнєві слухо-вимовні навички.




1. Навчання граматичного матеріалу


Згідно з принципом комунікативності у навчанні іноземних мов і практичної мети Ї навчання іншомовного спілкування Ї засвоєння мовного матеріалу (граматичного, лексичного, фонетичного, орфографічного) відбувається комплексно, що дозволяє забезпечити спілкування іноземною мовою з самих перших уроків. Проте це не означає відсутності спеціальної цілеспрямованої роботи над засвоєнням граматичних форм і структур, вокабул яра, звуків, інтонаційно-ритмічних моделей, орфографічних правил. Вони становлять той «будівельний матеріал», без якого не може відбуватися будь-яке вербальне спілкування. Ось чому виникає необхідність у фрагментах уроків, на яких домінує той чи інший аспект мови Ї граматика, лексика, фонетика, орфографія. Метою таких уроків (фрагментів уроків є формування відповідних навичок мовлення Ї граматичних, лексичних, слухо-вимовних, орфографічних, перцентивних.


1.1 Активний і пасивний граматичні мінімуми


В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має оволодіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі граматичні структури, якими учні можуть користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення. Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти, як активним, так і пасивним граматичним мінімумом. (див. схему 5)



Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними; тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.


1.2 Характеристика граматичних навичок мовлення


Граматичні навички мовлення, як і всі інші навички мовлення, повинні характеризуватися такими ознаками як автоматизованість, гнучкість та стійкість і формуватися поетапно.

Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом Ї граматичним, лексичним, фонетичним, що пред’являється в ситуації або контексті, і використовують окремі мовленнєві (в окремих випадках – мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички.

На другому етапі (стереотипно-ситуативному або стандартизуючому) має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/ речення (в окремих випадках Ї слова або словосполучення).

Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й гнучкість.

На третьому етапі (варіюючи-ситуативному) має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понад фразової єдності. Новий матеріал вживається поряд з тим, що вивчався раніше, завдяки чому формується така якість навички як стійкість, продовжується формування автоматизованності. Для оволодіння навичками та вміннями іншомовного мовлення потрібна науково обгрунтована система вправ.

Сформованість репродуктивної граматичної навички Ї одна з передумов функціонування вміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі. Щоб здійснити свій комунікативний вибір, той, хто говорить / пише, має спочатку вибрати граматичну структуру, яка б відповідала даній ситуації мовлення. Так, якщо людина має намір про щось дізнатися, вона обирає одну із ГС, що виражається запитанням. Дальший вибір залежить від часу події про яку йдеться, від характеру інформації, що потрібна у відповідь на запитання тощо. У багатьох випадках (наприклад, при висловлювання прохання) на вибір ГС впливають стосунки між людьми.

Обрану ГС потрібно оформити відповідно відповідно до норм даної мови (мається на увазі синтаксичні та морфологічні особливості ГС). Вибір та оформлення ГС здійснюються паралельно: засвоюючи форму, учень повинен мати певний комунікативний намір, вирішувати конкретне мовленнєве завдання Ї щось запитати, попросити, комусь заперечити, підтвердити чи спростувати чиюсь думку тощо, з тим щоб у його свідомості поєднувалися комунікативний намір та форма, за допомогою якої він виражається.

Сформованість рецептивної граматичної навички Ї одна з передумов функціонування вміння розуміти думки інших людей в усній і письмовій формі. На відміну від репродуктивної граматичної навички, яка передбачає вибір форми відповідно до комунікативного наміру, ситуації мовлення та ін., прешою операцією у оформленні рецептивної граматичної навички є сприймання звукового або графічного образу ГС. Якщо рецептивна навичка сформована, сприймання супроводжується розпізнаванням граматичних форм та співвіднесенням їх з певним значенням.

Поняття «граматична структура» і «зразок мовлення»

Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а

структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень (А.С. Хорнбі). Так, наприклад, в англійській мові наявність у реченні модального дієслова must у сполученні з перфективним інфінітивом сигналізує про впевненість у тому, що дія мала місце (He must have done it); сигнал Ї s передає поняття приналежності: Marys book;

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють п’ять рівнів мовленнєвих одиниць:

рівень словоформи (слово в його граматичній формі);

рівень вільного словосполучення;

рівень фрази / речення;

рівень понад фразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);

рівень цілого тексту.

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту (усного або письмового) навички мають уже функціонувати, а не формуватися.

Як можна зобразити структуру мовленнєвих одиниць різних рівнів у навчальному процесі? Це можна зробити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій); моделей-схемі, нарешті, мовленнєвих зразків.

Описові правила мають констатуючий характер і формуються у такій спосіб:…формується за допомогою…; вживається в таких випадках… Правила-інструкції мають динамічний характер і є інструкціями до дії. Наведемо приклад.

Англійська мова.

Щоб запитати про те, чи дія відбувається регулярно (Present Simple), поставте на перше місце такі форми допоміжного дієслова: does Ї для 3-ої особи однини, do Ї для всіх інших осіб однини і множини, на друге Ї підмет, на третє Ї першу форму смислового дієслова (інфінітив без частки «to»), а потім інші члени речення.


Случайные файлы

Файл
140909.doc
11676.rtf
114862.rtf
12517-1.rtf
26218-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.