Особливості розробки дизайну меблів (110605)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Загальні вимоги до конструктивних вирішень

2.Основні конструктивні вирішення

3. Конструктивні схеми комбінованих меблів

4. Модульна координація меблів

5. Комбінаторика формотворення

Висновки

Використана література


Вступ


Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями. Позначка дизайну — у цьому вузькому смислі — формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і т. ін.

У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну: Дизайн — це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином — структурні та функціональні взаємозв’язки, які перетворюють вироби в єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності. Дизайн має власний предмет. Об’єктом дизайнерської діяльності є світ речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної техніки за законами краси та функціонування. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини.

Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці — предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий метод проектування — художнє конструювання, і власну теорію — технічну естетику — науку, яка досліджує проблеми створення гармонійного предметного середовища. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційними.

Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створювати предмети промислового виробництва, які здатні «по-людському ставитися до людини», тобто були гідними посередниками між виробником та споживачем. Дизайн призначений здійснювати масову культурно-естетичну комунікацію, щоб передати через предмети побуту, засоби виробництва, речі повсякденного використання певний тип естетичного смаку. Дизайн пов’язує в одне ціле матеріальну та духовну культуру суспільства, забезпечуючи цілісність цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямів сьогодення ринкової діяльності дуже широко використовує закони дизайну для створення цілісного предметного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якої новації у зміні предметного світу.



1. Загальні вимоги до конструктивних вирішень


Вимоги до конструктивних вирішень — це система цільової розробки конструкцій меблів, які б забезпечували її простоту,стійкість і міцність, технологічність і надійність в експлуатації. Вони включають:

*урахування нових прогресивних конструкцій і структур;

*забезпечення простоти вирішення конструктивної схеми виробу та його складових елементів, їх експлуатаційної міцності.

Врахування взаємозв'язку використовуванню матеріалів і конструкцій, їх залежності при утворенні форм меблів;

забезпечення варіантної гнучкості конструктивних вирішень, універсальності і взаємозамінності елементів, раціонального їх збільшення, широкого застосування методів агрегатування; урахування комбінатори поєднань і з’єднань окремих елементів між собою, їх взаєморозташування в конструкції і забезпечення примусової послідовності монтажу; забезпечення необхідної міцності при ударних, статичних і змінних навантаженнях, експлуатаційної надійності і довговічності.


2. Основні конструктивні вирішення


Від правильного вибору конструктивного вирішений меблевого виробу залежать його міцність, формо тривкість, економічність.

Видами виробів, що являють собою об’єктів конструкторської документації, є деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Деталь— це виріб, виготовлений з однорідного за назвою і маркою матеріалу без застосування складальних операцій.

Складальна одиниця —це виріб, складові частини якого з’єднуються між собою на підприємстві - виготовлювачі або безпосередньо у споживача.

Комплекс — це два і більше виробів взаємопов’язаного призначення , які не з’єднані на підприємстві - виготовлювачі складальними операціями, але призначені для виконання взаємопов’язаних експлуатаційних функцій.

К о м п ле к т — не два і більше виробів, які з’єднані на підприємстві - виготовлювачі складальними операціями і призначені для виконання допоміжних функцій.

Конструктивні схеми корпусних меблів

Корпусні меблі застосовуються в основному для зберігання і розміщення різних предметів.

Конструкція виробів визначається головним способом з'єднання і трансформації елементів, їх взаєморозташуванням і залежить від призначення виробів, умов експлуатації, можливостей промислової технологи і матеріалів.

Секційно-блокові меблі (рис. 1,а) складаються з об’ємних елементів, універсальну-збірні (рис. 1,б)- з площинних елементів (стінки), стелажні (рис. 1,в) — з площинних і об'ємних, секційно-стелажні (рис.1,г) — з блок-секцій площі елементів.

Секційно-блокові меблі — корпусні меблі, що складаються з кількох меблевих секцій, які встановлюються одна на одну або поряд одна з одною. Можливе поєднання обох способів формування виробів. При цьому неминуче всі набори корпуси меблів являють собою секційно-блокові меблі.

Універсально-збірні меблі— меблі з уніфікованих деталей, що дають змогу формувати вироби різного функціонального призначення і розмірів.

Цей термін застосовується до корпусних меблів, конструкція яких передбачає багато варіантне складання з одного й того ж комплекту деталей.. Від секційно-блокових меблі відрізняються відсутністю здвоєних стінок.

Стелажні меблі — різновид універсально-збірних. Їх відмінність полягає у формуванні виробів шляхом закріплення основних функціональних елементів — полиць, об'ємних секцій шаф на допоміжних опорних (підлогових, настінних, розпірних між підлогою і стелою). При цьому конструкційне вирішення забезпечує найекономічніше витрачання основних матеріалів порівняно з іншими видами корпусних меблів у розрахунку на одну й ту ж корисну ємність усього виробу.

Різновид стелажних, меблів — меблі на пристінних панелях(рис1, д), але їх площинні й об'ємні елементи навішуються на суцільні припасовані одна до одної щитові панелі, попередньо прикріплені до стіни приміщення.

Будь-які меблі, конструктивно або візуально пов’язані з огороджуючи ми конструкціями або прилягаючі до ник, слід вважати вбудованими. Різновид вбудованих меблів — шафи-перегородки.

За конструкцією розрізняють такі вбудовані шафи: щитові і каркасні, обгородженими поверхнями яких частково є стіни, стеля й підлога приміщення.

Більш економічними є вбудовані меблі каркасної конструкції. Вбудовані шафи і шафи-перегородки каркасної конструкції з уніфікованих блоків являють собою збірно-розбірну конструкцію з великогабаритних елементів, виготовлених на домобудівних комбінатах. Ця конструкція відзначається невеликою номенклатурою стандартних базових елементів і деталей, з яких можна складати необмежену кількість варіантів шаф, а також простотою і швидкістю їх монтування й демонтування. Уніфіковані блоки можна прибудовувати до стіни як пристінні шафи без задньої стінки, вбудовувати в отвори стін, максимально використовувати стіну на всю висоту приміщення — від підлоги до стелі. Такі шафи повністю відповідають індустріальному будівництву, технологічні у виготовленні та зручні и експлуатації.




Корпусний меблевий виріб у загальному складається з таких конструктивних елементів: корпуса, опори, дверцят, стінки, елементів заповнення (шухляди,пів-шухляди і т.д.) та ін. Однак залежно віл конструктивного вигляду меблів перелік їх складових елементів може видозмінюватися. Наприклад, у секційно-блокових меблях опора є лише в нижніх секціях, а в стелажних вона відсутня, її замінюють несучі (стримувальні) стояки

За типами поєднання вертикальних і горизонтальних стінок, а також дверцят зі стінками застосовують основні схеми формування корпусів меблів, які наведені у рис.1,1.

На рис. 2 зображено схеми встановлення двійчастих, відкидних, розсувних, висувних, шторних і підйомних дверцят.

Шухляди і пів шухляди — висувні елементи заповнення корпусних меблів. Установлюються за допомогою напрямних планок, полозків або телескопічних напрямних із деревини, пластмаси чи металу. Шухляди можуть бути зовнішніми і внутрішніми, а пів шухляди через обмеження висоти передньої стінки до 0,3—0,6 її висоти— тільки внутрішніми.


Случайные файлы

Файл
151413.rtf
5703-1.rtf
CBRR4278.DOC
120879.doc
160037.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.