Розробка програм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства (104114)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Теоретико-методологічні засади проведення фінансової санації і її місце в системі антикризового управління підприємством

1.1 Економічна сутність фінансової санації підприємств

1.2 Роль та значення фінансової санації підприємств в системі антикризового управління підприємством

1.3 Основні методи та проблеми антикризового управління підприємством.

2. Аналіз основних методичних підходів до оцінки необхідності фінансового оздоровлення підприємства

2.1 Порівняльний аналіз методик та прийомів оцінки неплатоспроможноті підприємства

2.2 Організаційно-правова форма і сучасний стан фінансово-господарської діяльності підприємства

2.3 Показники фінансового стану та платоспроможності

підприємства

2.4 Внутрішні і зовнішні фактори фінансової нестабільності підприємства

3. Основні напрями фінансового оздоровлення підприємств України та джерела фінансування санаційних заходів

3.1 Програма основних заходів для фінансового оздоровлення підприємства ТОВ «Корпорацію ВІТАЛ»

3.2 Основні напрямки фінансової санації підприємства

Висновки

Список використаної літератури




Вступ


Актуальність теми. В період формування ринкових відносин в Україні, в умовах мінливості політичних, економічних та соціальних факторів система управління фінансовим станом підприємств потребує змін. Відсутність досвіду роботи у конкурентному середовищі призвела до виникнення та поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. У зв’язку з цим гостро постає проблема фінансової кризи суб’єктів господарювання, виникає необхідність у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах. Так на сьогоднішній день кожне друге підприємство є збитковим, що становить 54 відсотки, серед них 53% – промисловість, 48% – будівництво, 70% – сільське господарство. Отже, дослідження стратегій виходу з кризових ситуацій у ринковій економіці та пошук шляхів їхнього вдосконалення є надзвичайно актуальними.

Дослідження стратегій виходу підприємства з кризових ситуацій у ринковій економіці та пошук шляхів їхнього вдосконалення і є метою дослідження.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення комплексу таких головних завдань, як:

– визначення сутності фінансової санації підприємств;

– класифікації та систематизації причин фінансової кризи українських підприємств та визначиння можливих шляхів усунення цих причин;

– визначення ролі і місця фінансової санації підприємств в системі антикризового управління підприємством;

– аналіз структури та динаміки показників фінансового стану та платоспроможності підприємств та визначення тенденцй їх змін;

– оцінка діючих методів діагностики фінансового стану підприємства та заходів з подолання фінансової кризи, які застосовують на сучасному етапі;

– визначення ефективних напрямів фінансової санації неплатоспроможних підприємств;

– розробка плану фінансової санації;

– визначення джерела фінансової санації неплатоспроможних підприємств.

Об’єктом дослідження є підприємство ТОВ «Корпорація ВІТАЛ».

Предмет дослідження є механізми фінансової санації підприємства в умовах ринкової економіки.

У дослідженні застосовано методологічний апарат сучасної економічної науки, систему економічних законів і наукових принципів, які сформульовані світовою економікою вцілому. Серед них: методи аналізу, логічний та історичний методи, статистичні методи, графічний і табличний методи, порівняльний і системний аналіз.

Практичне значення роботи. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні пропозицій щодо удосконалення методичних підходів діагностики і запобігання фінансової кризи підприємства в умовах ринкової економіки. Запропоновано методики визначення рівня загрози банкрутства, доцільності реалізації окремих фінансових рішень для запобігання банкрутству підприємства.

При визначенні рівня загрози банкрутства і розробці плану фінансової санації на ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» апробовано запропоновані у дослідженні напрямки санації. «Корпорація ВІТАЛ» використала запропоновану в роботі класифікацію причин фінансової кризи, методику визначення рівня загрози банкрутства, враховано окремі пропозиції щодо напрямів та джерел фінансової санації.

Скорочений виклад розділів




1. Теоретико-методологічні засади проведення фінансової санації і її місце в системі антикризового управління підприємством


Санація підприємств має важливе значення не лише для його власників, а й держави загалом. Тому підтримка санації є однією з найважливіших ланок економічної політики держави, яка в майбутньому забезпечить економічне зростання та збалансування макроструктури. Якщо є підстави вважати, що економічне становище підприємства не зовсім безнадійне і проведення певних заходів допоможе досягнути достатнього рівня фінансової стабільності для продовження діяльності, то такі заходи мають бути запроваджені. Це надасть боржнику можливість самозбереження, кредиторам – шанси повернення кредитів у повному обсязі, збереже народногосподарські зв’язки в економіці, держава не втратить платника податків, працівники – робочі місця.

Термін «санація» (від лат. «sanare») перекладається як оздоровлення або лікування. В економічній енциклопедії знаходимо таке трактування санації: це – «система заходів, що проводяться для відвернення банкрутств промислових, торгових, банківських монополій. Здійснюється шляхом: злиття підприємств, що знаходяться на грані банкрутства, з більш міцними; випуску нових акцій і облігацій для мобілізації капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів по облігаціях, які випущені підприємством, і відстрочки їх погашення; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що знаходиться на грані банкрутства»

В залежності від глибини кризового стану підприємства і умов надання йому зовнішньої допомоги, розрізняють наступні форми санації.

  1. Направлені на реорганізацію (перетворення) боргу без зміни юридичної особи – підприємства, що потребує санації:

– погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних засобів;

– погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту;

– переведення боргу на іншу юридичну особу;

– випуск облігацій та інших цінних паперів під гарантію санатора.

II. Направлені на реорганізацію боргу зі зміною юридичної особи – підприємства, що здійснює санацію:

– злиття;

– приєднання;

– перетворення у відкрите акціонерне товариство;

– розподіл;

– передача в оренду;

– приватизація.

Ринкова економіка, яка протягом кількох століть, є основою функціонування багатьох розвинутих країн, виробила основні відмінності фінансової санації та санації, що проводиться у справі про банкрутство, загальна схема якої наведена в таблиці 1.1.

Актуальність проблеми дозволяє виділити переваги фінансової санації перед банкрутством підприємства – наслідки банкрутства, які можна не допустити за допомогою санації.

З боку держави:

– банкрутство одного підприємства може призвести до ланцюгової реакції, внаслідок чого збанкрутіють постачальники сировини та обладнання, інші кредитори та пов’язані з підприємством особи, таким чином відбудеться погіршення економічної ситуації в окремому регіоні та в країні вцілому;

– в результаті банкрутства держава втрачає платника податку, і як наслідок – знижуються доходи до бюджетів різних рівнів та позабюджетних фондів;

– при банкрутстві вагома частка працівників банкрута втрачає роботу і держава змушена збільшувати фінансування соціальних заходів;


Таблиця 1.1. Основні відмінності між фінансовою санацією та санацією, що проводиться в процесі провадження справи про банкрутство

п/п

Характерні ознаки

Санація, що проводиться у справі про банкрутство

Фінансова санація за ініціативою власників або менеджменту

1

Прийняття рішення про санацію, погодження форм і методів

Приймається і погоджується кредиторами, затверджується господарським судом

Приймається та узгоджується власником або керівником (органом управління) підприємства

2

План і програма

Розробляється власником (керівником), кредиторами, керуючим санацією, погоджується з комітетом кредиторів, затверджується судом

Розробляється власником або керівником

3

Джерела

Узгоджуються з кредиторами

Обираються власником

4

Зміни в структурі власності

В більшості випадків призводить до змін у структурі власності

Часто не призводить до змін у структурі власності

5

Строк проведення

Після початку судового провадження і проходження певних судових процедур

До початку судового провадження

6

Тривалість

Чітко регламентується судом

Визначається власником

7

Керівник

Арбітражний керуючий

Керівник підприємства

8

Залежність від кредиторів

Залежить по всіх ключових питаннях

Практично не залежить


– в результаті масових банкрутств погіршується інвестиційний імідж держави перед іноземними та внутрішніми інвесторами.

З боку кредиторів:

– кредитори, як правило, пов’язані з банкрутом, суб’єктами діяльності (позичальники, позиковці, працівники тощо), в наслідок банкрутства вони втрачають власних партнерів;

– в результаті примусової ліквідації боржника його майно часто продається за зниженими цінами і виручки часто не вистачає на задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.

З боку власників:

– втрата власних коштів та контролю над підприємством.

З боку працівників підприємства:

– втрата роботи і основного доходу;

– необхідність перекваліфікації для роботи на іншому підприємстві;

– моральний чинник.

Отже, економічна сутність санації полягає у зміні потоків вартостей. Заходи санації, як правило, пов’язані із здійсненням додаткових витрат з метою отримання більших вигод, економією витрат, реалізацією непотрібного майна. Тобто, у процесі фінансової санації забезпечується збільшення доходів підприємства (вхідний потік вартості) і зменшення витрат (вихідний потік вартості). Ефект у вигляді різниці між вхідним і вихідним грошовими потоками має бути достатнім для забезпечення фінансової сталості підприємства.

Дослідження стратегій виходу підприємства з кризових ситуацій у ринковій економіці та пошук шляхів їхнього вдосконалення і є метою дослідження.

В результаті проведених досліджень можна стверджувати, що держава на сьогодні контролює санаційні заходи лише великих підприємств, санацією дрібних та середніх підприємств ніхто не займається, та саме таких підприємств в Україні є дуже багато. Але на нашу думку саме цей сектор підприємництва потребує підтримки держави.





Аналіз причин виникнення кризової ситуації (причинно-наслідковий аналіз)






Негайні першочергові заходи із санації

Заходи для ліквідації:

- на добровільній основі;

- примусовими методами









Визначення цілей санації

Програма санації

Проект санації

Бізнес-план санації























Рис. 1. 1. Класична модель процесу фінансового оздоровлення


Досягнення поставленої в даному дослідженні мети передбачає вирішення комплексу таких головних завдань: визначити сутність фінансової санації підприємств; класифікувати та систематизувати причини фінансової кризи українських підприємств та визначити можливі шляхи усунення цих причин; визначити роль і місце фінансової санації підприємств в системі антикризового управління підприємством; проаналізувати структуру та динаміку показників фінансового стану та платоспроможності, визначити тенденції їх змін; оцінити діючі методи діагностики фінансового стану підприємства та заходи подолання кризи, які застосовують на сучасному. етапі; визначити ефективні напрями фінансової санації неплатоспроможних підприємств.

В економічній літературі використовується загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства, що передбачає послідовне здійснення відповідних заходів (Рис. 1.1.).

Процес фінансової санації починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу або прийняти рішення щодо доцільності проведення санації, або, якщо це зробити неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.

За проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію. На підставі обґрунтованої стратегії розробляється система санаційних заходів, формується програма та проект плану санації. На кінцевому етапі здійснюється реалізація цього плану.

Оскільки складовою системи антикризового управління є розробка стратегії оздоровлення, можна стверджувати, що необхідність запровадження контролінгу на підприємствах, які перебувають у кризовому стані, серед іншого, зумовлена потребою вироблення стратегії санації. Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства (рис. 1.2.):

Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи (згідно з класичною моделлю санації) дає змогу зробити висновок про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства.


Конфлікт між підприємтсвом та оточуючим середовищем


Зміст стратегії


Структура

Наступальна стратегія


Активне використання наявного потенціалу, розширення діяльності та ринків збуту продукції

Швидка зміна структури

Стратегія делегування


У зв’язку з неможливістю вирішення конфлікту власними силами, підприємство прагне отримати субвенції та іншу допомогу

Структура змінюється в міру необхідності

Компроміс, консенсус


З метою вирішення конфлікту, підприємство прагне скооперуватися з іншим (Jiu Jitsu або Tai-Chi)

Структура змінюється у відповідності з домовленістю між партнерами

Захисна стратегія


Підприємство йде з ринку та згортає діяльність

Структура не змінюється

Рис. 1.2. Стратегія санації та структура підприємства [126]


Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують різні методи. Поряд із окремими загальноекономічними методами використовуються і специфічні методи. До загальноекономічних належать методи спостереження, порівняння, групування, комплексний аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування. До основних специфічних методів контролінгу відносять бенчмаркінг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, опитування, СВОТ-аналіз, нуль-базис-бюджетування, АВС-аналіз, XZY-аналіз.

Особлива практична цінність охарактеризованого функціонального інструментарію контролінгу проявляється при розробці та реалізації плану фінансового оздоровлення підприємства. Координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів визначають загальний успіх санації. Антикризовий менеджмент призначений своєчасно виявляти і використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод у здійсненні оздоровчих заходів.

На сучасному етапі ще не всі аспекти антикризового управління з'ясовано та обгрунтовано. Конкурентні умови функціонування підприємств у ринковому середовищі, а також їхні взаємини з державою, інвесторами, кредиторами породжують розмаїтість форм економічних і фінансових ситуацій, то істотно впливають на фінансовий стан підприємств. Уміння здійснювати ефективне управління фінансовим станом підприємства, у тому числі й у плані перспектив його розвитку, залежить не лише від мети його проведення, а й від доцільності використання того чи іншого методу оцінки фінансового стану підприємства, його адаптації чи сучасних значень і цілей розвитку, а також вимог, висунутих з боку зовнішніх суб'єктів господарювання, інвестиційного і податкового середовиша. Це визначає наукове й практичне значення дослідження наявних методів оцінки фінансового стану підприємства.

Питанням оцінки фінансового стапу підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р. Фоулк. Дж. Кенноп, Р. Сміт, Дж. Хорріган. фахівці фірми Дгопон і т.д.). У Росії останні дослідження і цих питань висвітлено у працях В.В. Ковальова, А.Д. Шсремета, Р.С. Сайфуліна. О.С. Стоякової іі інших авторів, в Україні – у працях С.Ф. Покропивиого, А.М. Поддєрьогіпа. Т.Г. Беля, С.Б. Довбні та інших. При цьому використовуються різні підходи та методології оцінки фінансового стану підприємства, це і є однією з проблем антикризового управління.

Адже на сьогодні нема моделі оцінки фінансового стану саме українського підприємства, оскільки портрет вітчизняного підприємства у кожному випадку має більше індивідуальних, специфічних рис, ніж спільних. Крім того ми вважаємо шо потрібно розробляти індивідуальні моделі для різних видів підприємницької діяльності, тому що ми сьогодні зіткнулися з тим що неможливо розрахувати деякі коефіцієнти фінансового стану (в нашому випадку це коефіцієнт абсолютної ліквідності) для підприємств малого бізнесу за загальною схемою, це пов'язано з тим що деякі рядки балансу залишаються порожніми, це і є специфіка малого підприємства.

Звичайно, наведені моделі були розроблені для умов, відмінних від тих, в яких функціонують господарюючі суб’єкти в Україні. Різниця полягає і в темпах інфляції, і в фазах ділового циклу, і у податковому кліматі, і в особливостях організації виробництва (його фондо-, енерго-, трудомісткості). Отже, для їх застосування українськими підприємствами, дані моделі мають бути суттєво відкориговані. З методичного погляду перешкод для цього немає. Проблеми виникають з інформаційною базою для розробки такої моделі, оскільки портрет вітчизняного підприємства-банкрута у кожному випадку має більше індивідуальних, специфічних рис, ніж спільних ознак, які лягли б в основу цієї моделі.


2. Аналіз основних методичних підходів до оцінки необхідності фінансового оздоровлення підприємства


Аналіз існуючих підходів до прогнозування ймовірності банкрутства підприємств виявив, що жоден з них не є ідеальним, кожен має свої плюси і мінуси.

Так, перевагами багатокритеріальної системи оцінки загрози банкрутства прийнято вважати системність і комплексний підхід до розуміння фінансово-господарського стану підприємства з точки зору можливого банкрутства, тоді як до його недоліків, зазвичай, відносять більш високий ступінь складності прийняття рішень в умовах багатокритеріальної задачі, суб'єктивність прогнозного рішення незалежно від кількості критеріїв, інформативний характер розрахованих значень критеріїв, необхідність додаткової інформації тощо [75, с. 186].

Щодо методів, зорієнтованих на використання обмеженого кола показників, то тут виділяють цілу низку вад [75, c. 183]:

  1. Недосконалість алгоритму розрахунку.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами реально не відображає структуру джерел формування оборотних коштів, оскільки не враховує довгострокові пасиви, доходи майбутніх періодів, фонди споживання а також резерви майбутніх видатків і платежів. А коефіцієнт поточної ліквідності, в свою чергу, необ’єкивно відображає ступінь платоспроможності підприємства, оскільки враховує не всі активи, які мають достатній рівень ліквідності.

  1. Моментний характер розраховуваних показників.

Значення показників, одержаних в результаті розрахунків за даними балансу на початок і кінець аналізованого періоду, можуть істотно відрізнятися від значень показників усередині звітного періоду.

  1. Наявність взаємозв'язку між показниками.

Зв'язок аналізованих показників можна показати такою залежністю:


(2.2)


Це означає, що коефіцієнт забезпеченості власними коштами не відображає ніяких нових особливостей балансу підприємства, крім тієї самої поточної ліквідності. Отже, відповідно до цього підходу висновок про незадовільну структуру балансу робиться на підставі єдиного показника.

В Методичних рекомендаціях, розроблених Міністерством економіки України, було зроблено спробу позбутися цього недоліку (формула 2.2), але в умовах повної або майже повної відсутності у підприємства довгострокового боргу він знову проявляється.

  1. Екстраполяційний характер відновлення платоспроможності.

Припускається, що в майбутньому буде враховано тенденції зміни показника поточної ліквідності аналізованого звітного періоду. При цьому не береться до уваги можливість здійснення підприємством різних заходів для відновлення платоспроможності.

  1. Неадекватність критичних значень показників реальній ситуації.

В більшості випадків в країнах з перехідною економікою критичні значення показників не розраховуються, а беруться із світової обліково-аналітичної практики, яскравим підтвердженням чому є Методичні рекомендації, розроблені Міністерством економіки України. При цьому не враховуються реальні ситуації, що складаються на вітчизняних підприємствах, галузеві особливості і тип виробництва суб'єктів господарювання. Через це більшість потенційно платоспроможних підприємств часто-густо підпадає під визначення банкрутства.

Зазначимо, що проблема моментності розраховуваних показників і неадекватності їх критичних значень характерна також для комплексних систем діагностики.

Крім зазначених вище недоліків, можна назвати також зорієнтованість таких моделей не на виявлення негативних тенденцій розвитку підприємства, тобто прогнозування банкрутства, а на виявлення наслідків розвитку кризового стану – ознак неплатоспроможності.

Аналізуючи вищесказане, може скластися враження, що моделі, зорієнтовані на виявлення ознак неплатоспроможності неприйнятні для прогнозування банкрутства, але це не так. Адже, аналізуючи значення показників в динаміці, можна вчасно помітити тенденцію до втрати платоспроможності і вжити запобіжних заходів.

Не відрізняються ідеальністю і інтегральні моделі прогнозування банкрутства. Так, якщо їх основними перевагами є легкість у користуванні та висока прогнозна точність, то до їх недоліків найчастіше відносять те, що [156]:

– двох – трьох факторні моделі не забезпечують всебічну оцінку фінансового стану підприємства, а, відтак, можливими є значні відхилення прогнозу від реальної ситуації;

– більшість існуючих дискримінантних моделей, розроблених західними спеціалістами на основі аналітичних даних 60–70-х років, не відповідають сучасній економічній ситуації;

– моделі, розроблені на базі західних аналітичних даних, не можуть використовуватися для прогнозування ймовірності банкрутства підприємств, які знаходяться в інших економічних умовах;

– період прогнозування в таких моделях коливається від трьох місяців до п’яти років, а в деяких взагалі не вказується;

– в деяких моделях використовуються показники, які відрізняються високою функціональною залежністю, що призводить до ускладнення моделі і зменшення точності прогнозу.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що кожен з існуючих підходів до прогнозування ймовірності банкрутства має своє призначення. Так, комплексний аналіз фінансового стану підприємства дає змогу виявити як перші негативні тенденції, так і детально проаналізувати ситуацію, що склалася на проблемному підприємстві. Але через велику трудомісткість він проводиться не частіше ніж раз на три місяці. Підхід, зорієнтований на виявлення ознак неплатоспроможності, доповнює багатокритеріальний у випадках, коли підприємство вже знаходиться в кризовому стані, або використовується самостійно в якості експрес-діагностики платоспроможності підприємства. Інтегральні моделі також найчастіше використовуються з метою експрес-діагностики, але не лише платоспроможності, а фінансово-господарського стану підприємства, взагалі.

Отже, очевидно, що всі існуючі на сьогоднішній день підходи до прогнозування ймовірності фінансової нестабільності і банкрутства, з усіма їх недоліками, дають можливість завчасно виявити тенденції кризового розвитку підприємства і своєчасно відреагувати, розробкою програми запобіжних заходів.

Спираючись на вищезазначені факти, щодо неповної наявності основних показників, але оскільки більшість показників фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємства малого бізнесу, тобто господарської активності в цілому можливо обчислити і дослідити, все-таки можна робити висновки щодо санаційної спроможності підприємства малого бізнесу. І тут виникає проблема санації на сучасному підприємстві, вона полягає в тому що в державному бюджеті не виділено коштів на оздоровлення суб'єктів малого підприємництва.

Підкреслимо, що необхідними умовами виходу з кризи є санація підприємства.

Проводити реструктуризацію сьогодні надзвичайно складно, тому більшість підприємств не спроможні знайти свою нішу на ринку і випускають таку саму продукцію, що й 10 років тому, це ще одна проблема санації. Досвід переконує, що більшість підприємств мають успішний бізнес тоді, коли виходять за межі своїх регіональних ринків. У протилежному випадку можна втратити і місцевий ринок, що невідворотно призведе до спаду виробництва, безробіття, браку коштів у місцевому бюджеті, що в більшості випадків і стається через відсутність ефективної служби маркетингу та збуту. Підприємство може орієнтуватися або на виробництво, або на фінансові результати, або на ринок (споживача). Якщо раніше всі підприємства орієнтувалися на виробництво, то нині, щоб вижити, слід переорієнтувати колектив підприємств на задоволення потреб споживача. Іншого шляху не існує. Тому в ринкових умовах підприємству необхідний професійний маркетинг, що навіть на сьогодні, коли так розвинений маркетинг, теж є неаби якою проблемою.

Розглянуті в першому розділі дипломної роботи фінансові показники та методи оцінки ймовірного банкрутства підприємства дають змогу зробити наступні розрахунки.

Отже, як показують дані таблиці 2.1, показники рентабельності у динаміці за періодами звітності не збільшуються, а, навпаки, знижуються.


Таблиця 2.1 Показники рентабельності підприємства

п/п

Назва показника

Нормативне значення

2004 рік

2005 рік

1

Загальний показник рентабельності або рентабельність активів

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,051 або 5,1%



0,032 або 3,2%

2

Рентабельність власного капіталу

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,062 або 6,2%



0,042 або 4,2%

3

Рентабельність продажу

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,268 або 26,8%



0,17 або 17%

4

Рентабельність продукції

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,367 або 36,7%



0,205 або 20,5%

5

Чиста рентабельність підприємства

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,036 або 3,6%



0,022 або 2,2%

6

Коефіцієнт оборотності активів

Зростання в динаміці – позитивна тенденція



0,45



0,28


Рентабельність продукції. Низький рівень цього коефіцієнта свідчить про неефективний контроль за собівартістю продукції або на те, що темпи виручки зменшення вищі, ніж темпи скорочення поточних витрат. Але керівники і фахівці українських підприємств допустимою вважають рентабельність у межах 10–15% у промисловості та торгівлі і 20% у сфері послуг.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує скільки разів дебіторська заборгованість перетворювалась в грошові кошти


Таблиця 2.2 Показники оцінки ділової активності підприємства

п/п

Назва показника

Нормативне значення

2004 рік

2005 рік

1

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Збільшення

1,97

1,091

2

Коефіцієнт оборотності запасів

Збільшення

2,25

1,12

3

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Збільшення

11,09

33,5

4

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Збільшення



7,27



6,32

5

Тривалість 1 обороту оборотних активів

Зменшення

183

329

6

Тривалість 1 обороту запасів

Зменшення

160

326

7

Тривалість 1 обороту дебіторської задоргованості

Зменшення

32

11

8

Тривалість 1 обороту кредиторської заборгованості

Зменшення



50



57

9

Коефіцієнт свівідношення дебіторської і кредиторської заборгованості



1



0,65



0,18


протягом аналізованого періоду. У ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» відбувається позитивна тенденція – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зростає, а, отже, тривалість обороту – зменшується. Але щодо кредиторської заборгованості ситуація, навпаки, протилежна, що може негативно вплинути на оплату підприємством виставлених рахунків. Дані таблиці свідчать, що, по-перше, відхилення від нормативного значення коефіцієнтів співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості в 2004 і 2005 роках були нижчі за норматив, а, по-друге, ці значення зменшуються у динаміці. Це негативна тенденція.

Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Така тенденція характерна і для ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» як у 2004, так і в 2005 роках.


Таблиця 2.3. Показники оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства

п/п

Назва показника

Нормативне значення

2004 рік

2005 рік

1

Коефіцієнт покриття або загальний коефіцієнт ліквідності



> 2



1,2



1,16

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності або «лакмусового папірця»



> 1



0,43



0,2

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

> 0,2

0,005

0,01

4

Загальний коефіцієнт платоспроможності або коефіцієнт концентрації власного капіталу



_



0,82



0,74

5

Коефіцієнт фінансової залежності

_

1,23

1,35

6

Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу

_

0,18

0,25


Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2, свідчить про можливість підприємства погасити поточні зобов’язання. Це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов’язань (боргів) підприємство має зменшення (від 1,2 грн. до 1,16 грн.) поточних активів. Аналіз цих показників, дав можливість отримати занадто малі значення, що відхиляються від нормативних. Це означає, що ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» втрачає ліквідність своїх активів. Дані таблиці свідчать про зростання цього показника в динаміці, що означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні ТОВ «Корпорації ВІТАЛ». Отже, у 2005 році порівняно з 2004 роком всі показники ліквідності і платоспроможності ТОВ «Корпорації ВІТАЛ» погіршилися.

Дані таблиці показують, що коефіцієнт автономії за період, який аналізується перевищують нормативне значення. А це означає, чим більше значення цього показника, тим менша залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Аналіз коефіцієнту фінансової стабільності та коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів дає змогу зробити висновок про те, що зростання в динаміці показника співвідношення позикових і власних коштів (з 0,23 до 0,35) або зменшення коефіцієнту фінансової стабільності (з 4,4 до 2,9) свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто зменшення його фінансової стійкості.

Отже, незважаючи на погіршення рівня ліквідності та платоспроможності, ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» у 2005 році було достатньо фінансово стабільним підприємством.


Таблиця 2.4. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

п/п

Назва показника

Нормативне значення

2004 рік

2005 рік

1

Коефіцієнт автономії

> 0,5

0,82

0,74

2

Коефіцієнт маневреності власних засобів

_



0,05



0,01

3

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу



> 0,5



0,05



0,05

4

Коефіцієнт фінансової стабільності

> 1

4,4

2,9

5

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу



_



0,23



0,35

6

Коефіцієнт фінансового ліверіджу

_

_

0,04



За допомогою фінансової звітності ТОВ «Корпорація ВІТАЛ», можна зробити наступний розрахунок: коефіцієнт Бівера за 2004 рік становить 0,13 та за 2005 рік – 0,0018.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, в якого протягом тривалого часу (1,5–2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Однак одержані в результаті аналізу значення показників не дають змоги вичерпно відповісти на запитання стосовно ймовірності банкрутства суб’єкта господарювання, оскільки частина показників може не виходити за межі, що відповідають нормальному фінансовому стану підприємства, а інші виявляться у критичній зоні. Тому, виникає необхідність створення певної комбінації показників і аналізі отриманої моделі.

Аналіз ймовірного банкрутства підприємства з моделі Депаляна Ж. За допомогою формули (23) можна зробити наступні розрахунки


Таблиця 2.5

Кількість років

Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства (N)

2004 р.

291,5

2005 р.

712,4


Отже, при N>100 фінансовий стан підприємства вважається нормальним. Як показують дані таблиці, фінансовий стан ТОВ «Корпорації ВІТАЛ» навіть покращується.

Найпростішою моделлю є двофакторна і має такий розрахунок на основі формули (2.24):


Таблиця 2.6

Кількість років

Інтегральний показник рівня загрози банкрутства (Z)

2004 р.

– 1,664

2005 р.

– 1,615


Якщо Z<0, то наймовірніше, що підприємство залишиться платоспроможним.

Точніші результати дає п’ятифакторна модель Альтмана (Altman Z-score). На основі формули (2.25) маємо такі результати:


Таблиця 2.7

Кількість років

Altman Z-score

2004 р.

4,04

2005 р.

1,99


Результати дослідження треба оцінюватись за критеріями, наведеними в табл. Отже, якщо Z-рахунок>3, то вірогідність банкрутства для періоду 2–3 роки дуже низька, це притаманне 2004 року. Якщо Z-рахунок від 1,81 до 2,7, то вірогідність банкрутства для періоду 2–3 роки висока. Як показують розрахунки фінансовий стан підприємства погіршується і це може призвести до ймовірного банкрутства. Але, як показує зарубіжний досвід, модель Альтмана не дає повної відповіді на можливу проблему банкрутства.

Тому необхідно продовжити аналіз і розрахувати модель Спрінгейта, що надає точність прогнозування банкрутства 92%, на основі формули (2.26):


Таблиця 2.8

Кількість років

Інтегральний показник рівня загрози банкрутства (Z)

2004 р.

1,24

2005 р.

0,68


Якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Відомий також показник платоспроможності (Z) Конана і Гольдера, формула (2.27) дає можливість зробити наступну оцінку:

Результати розрахунків дають змогу зробити висновки про ймовірність затримки платежів. Якщо значення Z=-0,089, то ймовірність затримки платежів – 40%; якщо значення Z=-0,149, тоді ймовірність затримки платежів складає 10%.


Таблиця 2.9

Кількість років

Показник платоспроможності (Z)

2004 р.

– 0,089

2005 р.

– 0,149


Отже, аналіз показників фінансового стану та методів ймовірного банкрутства ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» свідчить, що в 2005 році порівняно з 2004 роком можливість загрози банкрутства підприємства посилилась. Тому підприємство потребує заходів щодо його фінансового оздоровлення, які детально будуть розглянуті у третьому розділі.


3. Основні напрями фінансового оздоровлення підприємств України та джерела фінансування санаційних заходів


Ефективність проведення санаційних заходів та введення в дію розробленого плану фінансової санації ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» неможлива без допомоги зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел.



Збільшення вхідних грошових потків

Зменшення вихідних грошових потоків













Рис. 3.1. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації


Розмір виручки від реалізації продукції залежить від двох основних факторів: обсягу реалізованої продукції та ціни одиниці такої продукції. Щоб збільшити обсяги реалізації, необхідно максимально активізувати маркетингову політику ТОВ «Корпорації ВІТАЛ». Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і помірним збільшенням цін, а також, як застосуванням масової реклами, так і її припиненням.




Фінансування санації за рахунок пайового (акціонерного) капіталу

Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні підприємства

Фінансова участь персоналу в санації підприємства


















Рис. 3.2. Класифікація зовнішніх фінансових джерел санації


Усі заходи щодо збільшення виручки базуються на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Тому головним інструментом маркетингу є ціноутворення і рішення про зміни цін приймають на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін. Тому на основі проведених досліджень можна виділити такі санаційними заходами у сфері збуту ТОВ «Корпорації ВІТАЛ»:

– аналіз ринків збуту продукції;

– перевірка порядку ціноутворення;

– здійснення акцій зі спеціального розпродажу;

– підвищення якості обслуговування клієнтів;

– аналіз сервісних послуг;

– застосування гнучкої системи преміювання для продавців або реалізаторів;

– запровадження гнучкої системи знижок;

– аналіз шляхів збуту;

– здійснення рекламних акцій;

– підвищення ефективності роботи з громадськістю;

– використання системи знижок за прискорену оплату продукції

Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємства є наступні:

– мобілізація фінансових ресурсів для виконання санаційних заходів виробничо-технічного характеру, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

– збільшення частки капіталу, у межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності суб’єкта господарювання та його фінансової стійкості;

– поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

– акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них, поглинання чи придбання їх потужностей.

Збільшення ліквідних активів передбачає проведення таких заходів:

  • реалізація частини основних засобів, що безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва, а також надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини та незавершеного виробництва;

  • використання лізингу основних засобів та зворотного лізингу (продаж основних фондів лізинговій компанії з одночасним отриманням їх в оренду);

  • здача в оренду основних засобів, які не повною мірою використовують у виробничому процесі;

  • ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

  • реалізація корпоративних прав інших підприємств.













Рис. 3.3 Основні напрямки фінансової санації ТОВ «Корпорація ВІТАЛ»


Непрямими методами державного впливу є:

  • дозвіл на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства у випадку, якщо воно порушується внаслідок реорганізації, придбання активів, створення концернів з метою запобігання банкрутству. Такий дозвіл може бути отриманий підприємствами, якщо вони зможуть довести, що їх об’єднання дасть змогу повною мірою використати закон ефекту масштабу і знизить собівартість продукції за умови зростання її якісних параметрів. При цьому повинно забезпечуватись позитивне сальдо між народногосподарськими вигодами та негативними антиконкурентними наслідками;

  • санаційна підтримка фіскального характеру, а саме: списання чи реструктуризація податкових зобов’язань, податкове кредитування, надання цільових податкових пільг, у тому числі кредиторам підприємства для активізації їх участі у санації;

  • оптимальна амортизаційна політика;

  • створення сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

Для ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» можливість державної підтримки на сьогоднішній день відсутня.

Отже, ми розглянули найважливіший блок з моделі санації підприємства – реалізація санаційних заходів та виділили основні напрямки фінансової санації для ТОВ «Корпорація ВІТАЛ», які наведені на рис. 3.3.

На основі проведених досліджень можна зробити такі рекомендації: необхідність регулювання на державному рівні; потреба у розробленні системи діагностики й запобігання антикризового управління; розробка стратегічних планів виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах; перерозподіл обмежених ресурсів та ефективніше їх використання; запровадження захисту майнових прав власників; розробка заходів із збереження життєздатності підприємства; проводити системний експрес-аналіз, моніторинг фінансового стану підприємства; запровадити узагальнені форми розрахунку основних показників фінансового стану підприємства; створити спеціальні аналітичні відділи; застосовувати метод аналізу фінансового стану підприємства «скорінг» який отримав схвальну оцінку у світовій практиці діагностики банкрутства.

Впровадження запропонованих рекомендацій у виявленні ознак погіршення становища підприємства дає змогу запобігти банкрутству та визначити оптимальні шляхи підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.




Висновки


У дипломній роботі здійснено розробку теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на антикризове управління підприємством.

До основних результатів, які одержані в дипломній роботі та містять формулювання розв'язаної проблеми, належать:

1. Функціонування підприємств у період, коли стан економіки України недостатньо стабільний, стає причиною виникнення певних ускладнень в процесі досягнення ними прибутковості. Велика кількість суб’єктів господарювання часто опиняється у кризовому становищі. Для подолання зазначених явищ на підприємствах, відновлення їхньої життєздатності з метою запобігання банкрутству і ліквідації проводиться низка заходів, які визначаються в економічній літературі як санаційні. У заходах щодо фінансового оздоровлення підприємства найбільше зацікавлені його власники і працівники. Тому вони мають здійснювати ці заходи як можна раніше, не чикаючи процедури банкрутства і ліквідації підприємства. Саме тому дослідження питань, пов’язаних з проведенням санації підприємств, надзвичайно актуальні.

2. З метою діагностики кризових явищ на підприємстві, його менеджерам необхідно застосувати систему показників, а також методики передбачення банкрутства, які розроблені зарубіжними та вітчизняними дослідниками. Зокрема досліджено моделі для визначення рівня загрози банкрутства ТОВ «Корпорація ВІТАЛ», засновану на порівнянні фактичних значень фінансових показників підприємства з їх нормативними значеннями.

3. На основі інформаційної бази ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» проаналізовано фінансовий стан підприємства. Аналіз показників рентабельності товариства свідчить про те, що основними напрямками підвищення загального рівня рентабельності є підвищення рентабельності продажу і збільшення кількості оборотів капіталу. В умовах обмеженості ресурсів підприємцю постійно доводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами продажу. Таким чином, здійснюючи господарську діяльність ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» повинно намагатися не лише прискорити рух капіталу, але отримувати максимальну його віддачу. Аналіз рентабельності і ділової активності не дає повної відповіді про те, що підприємство застраховане від неплатоспроможності і банкрутства, отже оцінка ліквідності і платоспроможності дає змогу це визначити і доповнює таким чином фінансовий аналіз. Це означає, що ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» втрачає ліквідність своїх активів. Аналіз показників фінансової стійкості товариства дає змогу зробити висновок про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто зменшення його фінансової стійкості.

Незважаючи на погіршення рівня ліквідності та платоспроможності, ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» у 2005 році було достатньо фінансово стабільним підприємством.

Отже, аналіз показників фінансового стану та методів ймовірного банкрутства ТОВ «Корпорація ВІТАЛ» свідчить, що в 2005 році порівняно з 2004 роком можливість загрози банкрутства підприємства посилилась.

4. Успіхи та невдачі у діяльності підприємства є результатом взаємодії низки факторів. Здатність пристосовуватися до них – гарантія не тільки дієздатності, а й процвітання ТОВ «Корпорації ВІТАЛ». Тому важливим етапом у дослідженні фінансової нестабільності підприємства є виявлення причин кризового становища та розроблення відповідних заходів з їх подолання. Отже, зроблений аналіз свідчить про те, що зміна рівнів фінансових показників ТОВ «Корпорація ВІТАЛ», зумовлена переважно дією внутрішніх чинників, ніж зовнішніх.

5. Фінансова санація підприємства вважається успішною, якщо за допомогою розробленого плану санації, підприємство виходить з кризи, нормалізує свою діяльність, уникає оголошення банкрутства і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Отже, такий план фінансової санації за ініціативою власників та менеджменту, з урахуванням наданої підтримки для проведення санаційних заходів, спрямований на відновлення платоспроможності та досягнення ефективної діяльності ТОВ «Корпорації ВІТАЛ».

6. З метою ефективного проведення санаційних заходів та введення в дію розробленого плану фінансової санації ТОВ «Корпорація ВІТАЛ», у дипломній роботі розроблено та проаналізовано основні внутрішні і зовнішні джерела фінансової санації товариства.

7. Проведений аналіз існуючих прийомів та методів санаційних заходів дає можливість зробити висновок, що на сьогодні відсутні ефективні моделі оцінки фінансового стану саме українського підприємства, оскільки портрет вітчизняного підприємства у кожному випадку має більше індивідуальних, специфічних рис, ніж спільних.

8. Крім того на нашу думку потрібно розробити індивідуальні підходи для санаційних заходів, враховуючи різні види підприємницької діяльності. Сьогодні ми зіткнулися з тим що неможливо розрахувати окремі коефіцієнти фінансового стану (в нашому випадку це коефіцієнт абсолютної ліквідності) для підприємств малого бізнесу за загальною схемою, тому що деякі показники балансу залишаються відсутніми або порожніми, це і є специфіка малого підприємства. Спираючись на вищезазначене, також маючи на увазі що більшість показників фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємства малого бізнесу в цілому можливо обчислити і дослідити, все-таки можна робити висновки про можливість запровадження процесу санаційної спроможності підприємства малого бізнесу.

На основі проведених досліджень можна зробити такі узагальнення щодо основних напрямків покращення фінансової стабільності підприємств середнього та малого бізнесу: необхідність регулювання на державному рівні; потреба у розробленні системи діагностики й запобігання антикризового управління; розробка стратегічних планів виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах; перерозподіл обмежених ресурсів та ефективніше їх використання; запровадження захисту майнових прав власників; розробка заходів із збереження життєздатності підприємства; проводити системний експрес-аналіз, моніторинг фінансового стану підприємства; запровадити узагальнені форми розрахунку основних показників фінансового стану (за основними 5–10 фінансовими показниками); створити спеціальні аналітичні відділи або незалежні фінансово – аналітичні центри; застосовувати метод аналізу фінансового стану підприємства як «скорінг», який отримав схвальну оцінку у світовій практиці діагностики банкрутства.

Впровадження запропонованих рекомендацій у виявленні ознак погіршення становища підприємства дає змогу запобігти банкрутству та визначити оптимальні шляхи підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.


Случайные файлы

Файл
19701.rtf
62281.rtf
42246.rtf
124674.rtf
69482.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.