Вибір стратегії розвитку ВАТ "Миколаївцемент" за методом фірм "Дженерал Електрік" — "МакКінсі" (103576)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Методичний підхід до формування стратегії промислового підприємства

    1. Роль і місце стратегії розвитку підприємства в стратегічному менеджменті

    2. Сутність, види стратегій розвитку підприємства, їх переваги та недоліки

    3. Характеристика стадій процесу розробки стратегій промислового підприємства

РОЗДІЛ 2. Опис виробничо-господарської діяльності ВАТ «Миколаївцемент»

2.1 Короткий опис бізнесу ВАТ «Миколаївцемент»

2.2 Характеристика виробничо-господарської діяльності

2.3 Аналіз показників, які найповніше відображають стан товариства за 2007 2009р.р.

РОЗДІЛ 3. Аналіз портфелю видів діяльності ВАТ «Миколаївцемент» за методом фірм «Дженерал Електрік» – «МакКінсі»

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП


Стратегічний менеджмент виник у відповідь на зростання складних, динамічних, невизначених процесів змін зовнішнього середовища бізнесу і охоплює всі аспекти діяльності підприємств, фірм, компаній у ньому.

Теорія стратегічного планування і управління була започаткована і розвинута американськими дослідниками бізнесу, консультаційними фірмами і ввійшла до складу методів внутрішньо-фірмового планування всіх процвітаючих підприємств світу.

В умовах ринкової економічної системи, що склалася в Україні, теорія і практика стратегічного управління ще не набула належного значення і практичного застосування. Подальший розвиток підприємств України, формування ринкових відносин, структурна перебудова господарства та інші зміни, потребують нових підходів до управління.

У перехідних і ринкових умовах кожне підприємство самостійно будує своє майбутнє, у перспективі його може супроводжувати як успіх, так і статися банкрутство. В цих умовах перед підприємством стоять завдання з дослідження ринку і виявлення потреб споживачів, а тим самим забезпечення існування в довгостроковій перспективі; визначення цілей розвитку підприємства; визначення обсягів виробництва; налагодження ефективних зв’язків з партнерами; забезпечення конкурентоспроможності підприємства за допомогою виважених стратегій і досягнення конкурентних переваг; уміння управляти власними фінансами й ефективним використанням вкладених інвестицій.

Стратегія – це детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії підприємства й досягнення її цілей. Вибір стратегії є найважливішим і відповідальним моментом у житті компанії, тому керівництво повинне приділяти головну увагу ефективним стратегіям бізнесу, що базуються на стійкій конкурентній перевазі. Природно, для того, щоб процвітати в побудові конкурентної переваги, стратегія компанії повинна бути націлена на забезпечення покупців тим, що вони сприймають як вищу цінність, — гарний продукт за низькою ціною чи кращий продукт, за який в інших компаніях платять дорожче. Тому найважливішим аспектом у вивченні стратегічного керування є ті питання, що сконцентровані на тому, як компанія може досягти чи завоювати конкурентну перевагу.

У курсовому проекті, будемо розглядати обгрунтування вибору стратегії на прикладі АТ «Галичфарм». Основним видом продукцiї товариства є виробництво фармацевтичних препаратiв. Ключовим напрямком дiяльностi пiдприємства є виробництво сучасних, якiсних i ефективних лiкiв з використанням рослинних компонентів. Акцiонерне товариство вiдкритого типу " Галичфарм" випускає близько 80 рецептурних i безрецептурних препаратів. Близько 94% продукцiї реалiзується на українському ринку i 6% експортується в країни СНД.

В 2005 роцi АТ " Галичфарм "вiйшло до складу Корпорацiї Артеріум. Нова компанiя стала однiєю з найбiльших українських виробникiв лiкарських препаратiв, стратегiчними цiлями якої є забезпечення високотехнологiчними, ефективними та безпечними лiкарськими засобами .



РОЗДІЛ 1. Методичний підхід до формування стратегії промислового підприємства


    1. Роль і місце стратегії розвитку підприємства в стратегічному менеджменті


За останніх 60 років поняття стратегії зазнало багато змін, теорія стратегічного менеджменту не стоїть на місці, з'являються нові підходи до розробки стратегії, наближаючи до сьогодення суть її визначення.

І. Ансофф вважає, що стратегічне управління – це процес ухвалення і здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на зіставленні власного ресурсного потенціалу підприємства з можливостями і загрозами зовнішнього оточення, в якому воно діє. Стратегію можна розглядати як основну сполучну ланку між тим часом, що підприємство або галузь хоче досягти – його цілями, і лінією поведінки, вибраною для досягнення цих цілей.

А.А.Томпсон і А.Дж. Стрікленд розуміли під стратегією управлінський план, направлений на зміцнення позицій підприємства на ринку, задоволення потреб клієнтів і досягнення певних результатів діяльності; образ дій, якому повинен слідувати керівник для досягнення стратегічних цілей. Не володіючи стратегією, вважали учені, керівник не має продуманого курсу руху і програми дій для досягнення бажаних результатів.

Крім того, учені розглядали стратегію, як динамічний процес, в якому немає нічого остаточного, – всі раніше зроблені дії є об'єктами внесення виправлень в тих випадках, коли змінюються умови навколишнього середовища або виникають нові ідеї.

На думку Д.Кемпбела стратегія є визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства, ухвалення курсу дій і розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей. Формування основних довгострокових цілей має відношення до концепції логічно послідовних і досяжних стратегічних цілей. Ухвалення курсу дій відноситься до дій, направлених на досягнення заздалегідь поставлених цілей [3].

Стратегічний менеджмент — це діяльність, яка забезпечує створення та підтримання стратегічної відповідності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі. Найчастіше стратегічний менеджмент організації розглядають як систему з трьох елементів (рис. 1.1).


Здійснення стратегічної та оперативної діяльності вимагає різних організаційних структур.

Формування нової стратегії здебільшого вимагає перегляду існуючої організаційної структури.

Особливе значення організаційної структури полягає в тому, що стратегічний менеджмент - організаційний процес


Організаційна структура





Організаційна культура - новий елемент стратегічного менеджменту . Це система цінностей, вірувань, традицій, норм поведінки, які культивуються в організації.

Складовими організаційної культури є: філософія, яка виражає зміст існування організації та її ставлення до працівників і клієнтів; пріоритетні цінності, на яких базується організація; норми, які визначають принципи взаємовідносин в організації; атмосфера в організації і стиль взаємодії з зовнішнім світом.




Організаційна культура





Стратегію організації вважають центральним поняттям у теорії стратегічного менеджменту.

Стратегія – це детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії підприємства й досягнення її цілей.

Добре сформована стратегія інтегрує основні цілі організації, норми та дії в єдине ціле, допомагає спрямовувати та розміщувати її ресурси так, щоб досягти відносних внутрішніх переваг і врахувати очікувані зміни в оточенні.


Організаційна культура







Рис 1.1 Стратегічний менеджмент, як система трьох елементів


Наявність стратегії можна виявити у будь-якій організації, інколи навіть без втілення її в певних документах. Пояснюється це тим, що організація не може постійно змінювати свій курс, вести абсолютно гнучку політику й одразу ж реагувати на зміни в середовищі. Потрапляючи в ситуацію, яка вимагає прийняття рішення, менеджер формує його під впливом системи принципів, правил, пріоритетів, які діють в організації та зумовлені обставинами місця , часу , причини , способу і мети. Це допомагає менеджеру діяти відповідно до стратегічної лінії поведінки організації, виявляючи при цьому максимальну самостійність.

Однак доцільніше розглядати стратегію як сукупність запланованих дій і необхідних поправок у випадку непередбачених обставин. Зміни можуть відбуватися так швидко, що менеджер не встигне передбачити всі стратегічні дії і, відповідно, реалізувати стратегію без внесення необхідних змін. Хоч у випадку, коли менеджер ігнорує необхідність формування стратегії, організація зазнає ще більших втрат.

Отже, стратегія водночас є проективною (спрямованою) і реактивною (адаптованою до змін).

Стратегія має кілька відмітних рис:

  • Процес вироблення стратегії не завершується якою-небудь негайною дією, а встановленням загальних напрямків на забезпечення росту і зміцнення позицій підприємства;

  • Сформульована стратегія повинна бути конкретною;

  • У ході формування стратегії не можна передбачати всі можливості через неповну й неточну інформацію про різні альтернативи;

  • Конкретної стратегії не можливо досягти без зворотного зв'язку;

  • Орієнтир – це ціль підприємства, а стратегія - це засіб її досягнення.


Случайные файлы

Файл
73894-1.rtf
17791-1.rtf
73227.rtf
26698.rtf
179497.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.