Світова торгівля (97294)

Посмотреть архив целиком

МIНIСТЕРСТВО ОСВΙТИ I НАУКИ УКРАÏНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

ТАВРIЙСЬКИЙ РЕГIОНАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра Економічної теорії












КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «ПОЛΙТЕКОНОМIЯ»

на тему: «СВΙТОВА ТОРГІВЛЯ»



Виконала студентка гр. 1еЕП

Буштрук К.В.

Перевірив ст. викладач

Чернявський В.В.





Каховка 2010/11



ЗМΙСТ


Вступ

Ι. Суть та значення міжнародної торгівлі

1. Економічна основа міжнародної торгівлі

2. Специфічні риси міжнародної торгівлі

3. Значення міжнародної торгівлі

II. Структура та динаміка міжнародної торгівлі

1. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі

2. Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції

3. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами

4.Структура міжнародної торгівлі за рівнем торгівельних потоків

ΙΙΙ. Торгівельна політика

1. Дві тенденції в міжнародній торгівельній політиці

2. Проблеми орієнтації торгівельної політики країн, що розвиваються

3. Торгівельна політика країн з перехідною економікою

4. Державний вплив на міжнародну торгівлю

5. Протекціоністські інструменти торгівельної політики

6. Економічні інститути, що регулюють міжнародну торгівельну політику

7. Альтернативні методи підвищення конкурентоспроможності світового ринку

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП


Функціональною сферою світової економіки, в якій віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються між країнами, регіонами, фірмами, та юридичними особами, є міжнародний обіг, світова торгівля.

Найважливіші тенденції в розвитку міжнародної торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково - технологічної революції, радикальних змін, що відбуваються в системі «наука – техніка - виробництво». Різко загострюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, посилюються регіоналізація міжнародної торгівлі та відповідна сегментація єдиного світового ринку; зростає інтерналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється між фірмовий товарообмін з метою економії на ринкових трансакціях; дедалі виразніше проявляються процеси натуралізації товарообміну (бартер) особливо між державами колишнього СРСР, що загрожує відкинути ці відносини на рівень простої форми обміну.

Курсова робота розкриває питання міжнародної торгівлі та торгівельної політики. Робота складається з трьох головних розділів. Перший розділ розповідає про економічну основу, специфічні риси і значення міжнародної торгівлі. Другий розділ присвячений вивченню структури та динаміки міжнародної торгівлі. Третій розділ характеризує міжнародну торгівельну політику, її проблеми та тенденції розвитку.

Мета курсової роботи – вивчити обсяг, напрями та структуру світової торгівлі.



Ι. СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МIЖНАРОДНОÏ ТОРГIВЛI


Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв'язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивіз товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному комплексі міжнародних економічних відносин зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансфер технологій і т. п.

I історично, і логічно інтернаціоналізація господарського життя почалася зі сфери товарного обороту. Від епізодичної мінової (без посередництва грошей) торгівлі розвиток ішов до локальних ринків. Великі географічні відкриття стимулювали закордонну торгівлю (це стало однією з найважливіших передумов становлення капіталізму в Англії та на Європейському континенті). В XVΙ- XVIΙ ст., за доби так званого первісного нагромадження капіталу, відбулося об'єднання локальних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий (капіталістичний) ринок.

Таким чином, становлення світового ринку як системи, як результату потужного і невпинного процесу інтернаціоналізації виробництва й обміну пов'язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці в умовах сучасної техногенної цивілізації веде до подальшого бурхливого розвитку світового товарообороту.

Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 всієї виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умовах міжнародної інтеграції.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно – грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Під терміном « зовнішня торгівля» розуміють торгівлю будь – якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів.


1. Економічна основа міжнародної торгівлі


В теорії міжнародної торгівлі центральними є проблеми:

  • Чому існує торгівля, якими є її економічні основи?

  • Наскільки вигідна торгівля для кожної країн – учасниць?

  • Що обрати для економічного зростання: свободу торгівлі чи протекціонізм?

Пояснення першопричин, що породжують міжнародну торгівлю, ґрунтується на законі порівняльних (вартісних) переваг. Суть його полягає в тому, що кожна країна має порівняльні переваги у виробництві якого – небудь товару (тобто виготовляє його з меншими витратами) і отримує виграш, спеціалізуючись на його виробництві і обмінюючи на товари, котрі вона сама неспроможна ефективно виготовляти. А. Сміт писав: « Якщо яка – небудь чужа країна може постачати нас яким – небудь товаром за більш дешевою ціною, ніж ми самі в змозі виготовляти його, набагато краще закуповувати його у неї на деяку частину продукту нашої власної промислової праці, що докладається в тій галузі, в котрій ми володіємо деякою перевагою».

А. Сміт перший, доводячи вигідність для країни вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами (пов'язаними з кліматичними умовами і природними ресурсами) та придбаними перевагами (пов'язаними з розвитком технології та високою кваліфікацією працівників) у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх більш ефективно, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, стверджував А. Сміт, то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дозволяє:

  • реалізувати надлишки конкурентоспроможного виробництва;

  • придбати на отриманий доход більшу кількість імпортного товару, ніж вона сама могла б виготовити.

Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги.

Теорія відносної переваги у витратах стверджує, що міжнародна торгівля вигідна для будь – якої країни і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. В кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективне (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні не вигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця в витратах менша, ніж на виробництво продукції найбільш продуктивної галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.

Міжнародна торгівля збільшує доход і рівень життя країн, що торгують між собою. Нація, яка ігнорує принцип порівняльних переваг, імовірно поплатилася б зниженням життєвого рівня населення і уповільненням темпів економічного зростання.

У першій половині XX століття шведські економісти Елі Хєкшер і

Бертін Олін одними з перших запропонували систематизоване пояснення джерел порівняльних переваг, відоме як теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва Хекшера – Оліна. Е. Хекшер і Б. Олін помітили, що держави наділені виробничими ресурсами (капітал, праця, земля) у різній степені. В одній країні відносно багато робочої сили, в другій – мінеральних ресурсів, в третій – велика кількість орних земель. Ιнакше кажучи, одні чинники можуть бути в надлишку, інші – в дефіциті. Вважається, що країна має надлишок (або дефіцит) чинника, якщо в неї співвідношення між його якістю і рештою чинників є вищим (або нижчим), ніж у решті світу. Це з одного боку. З іншого боку, у витратах виробництва різних товарів різне співвідношення витрат різних чинників. Продукт вважається трудомістким, капіталомістким, земле містким, коли частка витрат на відповідний чинник в його вартості є вищою, ніж у вартості інших продуктів. Відмінності між країнами у порівняльних перевагах саме пояснюються тим, що:

  • у виробництві різних товарів чинники використовуються в різних співвідношеннях;


Случайные файлы

Файл
83136.rtf
ref-17889.doc
123289.rtf
102097.rtf
74243.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.